Рішення № 138441382, 23.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/866/26

Провадження № 2/455/656/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідачка, позичальниця) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №35802-10/2023 від 26.10.2023 року (далі кредитний договір) , судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2023 року відповідачка та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ»( змінив найменування із ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» та змінив найменування із ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ» на ТОВ «ЛАФЕРТІ ФОРМ», код ЄДРПОУ: 43619089, далі кредитор) уклали кредитний договір. Кредитор свої обов`язки виконав надав кредит. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконувала, що стало підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому, кредитор відступив право вимоги за кредитним договором позивачу.

11 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Суд не визнавав явка сторін обов`язковою.

За клопотанням позивача витребував від AT «Державний ощадний банк України» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 21.07.2026 року AT «Державний ощадний банк України» виконало вимогу суду та надало витребувані документи та інформацію.

Судове засідання, призначене на 02.06.2026 року, суд відклав на 08.07.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідачки, повідомленої належним чином і яка не проінформувала суд про причини неявки. Відзиву не подала. 08.07.2026 року суд відклав розгляд справи на 23.07.2026 рік у зв`язку з повторним витребуванням доказів від AT «Державний ощадний банк України», оскільки первинно витребувана виписка по рахунку була виконана шрифтом, який неможливо було прочитати.

В судове засідання, призначене на 23.07.2026 рік , сторони не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату час та місце судового засідання через електронний суд. Просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідачка викликалася до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду 08.07.2026 року, оскільки попередня судова повістка повернулася з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» ( трекінг R067170176151).

Суд також повідомляв відповідачку про судове засідання через електронну адресу та СМС повідомленням на засіб зв`язку, зазначений в позовній заяві. Електронне сповіщення до електронної скриньки відповідачки доставлено 08.07.2026 року.

Суд вжив всі можливі заходи, однак в судове засідання, сторони не з`явилися.

Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

26.10.2023 року кредитор та відповідачка уклали кредитний договір, що підтверджується паперовою копією цього договору.

Кредитор зобов`язався надати відповідачці кредит в розмірі 7000,00 грн (п.1.1.).

Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів (п.1.2.,1.5.)

Дата надання кредиту 26.10.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 19.10.2024 ( п.1.2.).

Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору ( п.1.4.).

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на його рахунок включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5167 - 80xx - xxxx - 9110 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування кредитором суми кредиту за вказаними реквізитами ( п.1.6.).

В розділі 2 узгоджено порядок укладення кредитного договору.

Кредитний договір містить і інші умови, які є обов`язковими для такого типу договорів.

Відповідачка підписала кредитний договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором W2264) 26/10/2023 року.

26.10.2023 року відповідачка електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором W2264) підтвердила ознайомлення з паспортами споживчого кредиту.

На виконання п. 1.6. кредитного договору 28.10.2023 об 05:21:52 кредитор перерахував кошти відповідачу в розмірі 7000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . АТ «Державний ощадний банк України» підтвердило, що на ім`я відповідачки емітовано карту НОМЕР_1 , на яку 28.10.2023 року зараховано кошти в сумі 7000,00 грн, що підтверджується листом АТ «Державний ощадний банк України» від 14.07.2026 року №46/12-11/97475/2026/БТ та випискою по рахунку за період з 26.10.2023 рік до 09.07.2026 рік на 210 аркушах.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором станом на 12.06.2024 рік становила 25550,00 грн, з яких: за основним боргом (тілом кредиту) 7000 грн; за процентами 18550,00 грн. Відповідачка погасила на користь кредитора 19232,50 грн нарахованих за процентів за користування кредитом. Проценти нараховані з 26.10.2023 по 16.04.2024 рік включно.

12.06.2024 року кредитор та позивач уклали договір факторингу № 12062024 відповідно до якого кредитор відступив на користь позивачаправо вимоги за кредитним договором, що підтверджується копіями договору факторингу № 12062024 від 12.06.2024 року, акта приймання-передачі письмового та/або електронного реєстру боржників від 12.06.224 року за договором факторингу № 12062024 від 12.06.2024 року, платіжної інструкції № 8755 від 26.06.2024 , витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 12062024 від 12.06.2024 року.

Відповідач погашень на користь позивача не здійснював.

Копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту підтверджується, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та має право на надання фінансових послуг.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами 1 та 2. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Законів України »Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію».

Сторони підписали кредитний договір за допомогою електронних підписів, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Відповідачка отримала кредитні кошти за кредитним договором в строки та в розмірі, обумовлений в договорі.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

У порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, відповідачка не надала доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Водночас, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по основному боргу, проте не погоджується із нарахованою сумою заборгованості по процентам, оскільки кредитор нараховував проценти хоч і відповідно до обумовленої відсоткової ставки 2,5 % в день, проте нарахував відсотки з 26.10.2023 до 12.06.204 року хоча, як вбачається із виписки про рух коштів по рахунку відповідачки, кредитні кошти надійшли на рахунок відповідачки лише 28.10.2023 року, а тому від нарахованої суми заборгованості по відсотках необхідно відняти нараховані відсотки за користування кредитними коштами за 26.10.2023 та 27.10.2023 рік, розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №35802-10/2023 від 26.10.2023 року складає 138,6 грн. Тобто до стягнення підлягає заборгованість за процентами в розмірі 18411,40 грн ( 18550,00 грн-138,60 грн).

Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 25411,4 грн, з яких за основним боргом (тілом кредиту) 7000 грн та за процентами 18411,4 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 215 від 21.06.2026 року.

Крім цього, представник позивача просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Суд встановив, що договір про надання правової (правничої) допомоги № 42649746/01 від 02.01.2026 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а не з Лівак І.М. як адвокаткою.

Відповідно до ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, якщо така професійна правнича допомога надавалась адвокатом на підставі укладеного із стороною справи договору про надання правничої допомоги в порядку здійснення адвокатської діяльності як незалежної професійної діяльності.

Якщо зазначений договір укладений стороною справи з фізичною особою - підприємцем (навіть якщо ця фізична особа має статус адвоката), такий договір не може вважатися договором про надання правничої допомоги у розумінні ст. 1, 26, 30 Закону України» Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно, витрати сторони справи, понесені за таким договором, не підлягають розподілу за правилами статей 133, 137 ЦПК України. А тому висную, що понесені судові витрати на правничу допомогу не підлягають розподілу.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 25411,40 грн, що становить 99,46% від заявленого розміру (25411,4 грн/25550,00 грн Х 100%), а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача у пропорційному розмірі: 2648,02 (2662,40 грн х 99,46%/100%) грн.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованістьза договором №35802-10/2023 від 26.10.2023 року у розмірі 25411 гривень 40 копійок (двадцять п`ять тисяч чотириста одинадцять гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, що становлять 2648 гривень 02 копійок (дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 02 копійок) судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. С.Петлюри, буд. 21/1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 42649746, рахунок IBAN: НОМЕР_2 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.М. Івасенко