Рішення № 138441377, 23.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 452/1447/26

Провадження № 2/455/667/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" (далі - позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7810498 від 21.06.2023 року (далі - кредитний договір) у розмірі 15800 грн, судовий збір та 8000 грн витрат на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач уклав кредитний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (далі - кредитор), йому було надано кредит в строки та на умовах, передбачених договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені вказаним кредитним договором, не виконав, що є підставою для стягнення заборгованості. При цьому, кредитор відступив право вимоги за кредитним договором позивачу.

12.05.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Суд не визнавав явка сторін обов`язковою.

За клопотанням позивача витребував від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 11.06.2026 року АТ АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надіслало відповідь про неможливість ідентифікувати клієнта. За клопотанням позивача від 01.07.2026 року повторно витребував від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 21.07.2026 АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» виконало вимогу суду та надало витребувані документи та інформацію.

Судове засідання, призначене на 02.06.2026 рік, суд відклав на 08.07.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідача. Судове засідання, призначене на 08.07.2026 року, суд відклав на 23.07.2026 року.

В судове засідання, призначене на 23.07. 2026 рік, сторони не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату час та місце судового засідання через електронний суд. Просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду 08.07.2026 року, оскільки попередня судова повістка повернулася з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» ( трекінг R067171147040).

Суд також повідомляв відповідача про судове засідання СМС повідомленням на засіб зв`язку, зазначений в позовній заяві. Електронне сповіщення відповідач отримав 08.07.2026 року.

Суд вжив всі можливі заходи, однак в судове засідання, сторони не з`явилися.

Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

21.06.2023 року кредитор та відповідачуклали кредитний договір. Кредитор зобов`язався надати кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн. (п. 1.2.) на строк 105 днів з 21.06.2023 року (дата надання кредиту), який складається з пільгового та поточного періодів ( п. 1.3.). Пільговий період складає 15 днів з дня видачі кредиту та завершується 06.07.2023 року, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.10.2023 року ( дата остаточного повернення заборгованості) ( п. 1.3.1. та 1.3.2.). Комісія за надання кредиту складає 400 грн ( п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.5.2.). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складає 10800,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00% за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.5.3.). Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період на умовах, передбачених пунктом 2.3. кредитного договору, та виконання процедури, передбаченої пунктом 2.3.2. кредитного договору. Мета отримання кредиту: особисті потреби (п.1.1.). Кошти кредиту надаються безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1.). Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням. Кредитний договір з додатками № 1,2,3 та правилами набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі ( п. 7.1.).

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору відповідач взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом.

Копія анкети-заява на кредит №7810498 створена 21.06.2023 року та містить інформацію про умови кредитування, дані про позичальника, процес оформлення та розгляду заяви.

Відповідач підписав договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором W16141) 21.06.2023 року. Код W16141 відправлений кредитором на номер телефону НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі, що підтверджується його довідкою від 10.09.2025 року № б/н.

На виконання п. 2.1. кредитного договору 21.06.2023 року кредитор перерахував кошти відповідачу в розмірі 4000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 з призначенням платежу - кошти згідно договору 7810498, що підтверджується платіжним дорученням 103439162 від 21.06.2026 року. АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» підтвердило, що банківська картка № НОМЕР_3 належить відповідачу, та 21.06.2023 року на цю картку перераховано 4000,00 грн, що підтверджується листами від 14.07.2026 року та 16.07.2026 року за №№81-15-9/12111-БТ та 81-15-9/12318-БТ відповідно та історією по картковому рахунку з 21.06.2023 до 28.06.2023 року.

Кредитор здійснював облік нарахованих та погашених сум по кредитному договору, що підтверджується копією відомості про щоденні нарахування та погашення. Ця відомість містить інформацію про те, що кредитор нараховував відсотки з 22.06.2023 року до 04.10.2023 року включно.

24.12.2024 року кредитор та позивач уклали договір відступлення права вимоги № 110-МЛ, за яким кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (п. 1.1.). Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування ( оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості ( п. 6.2.3.). В цей же день новий кредитор сплатив обумовлене пунктом 7.1. фінансування, що підтверджується копією платіжної інструкції № 9562 від 24.12.2024 року. Право вимоги за кредитним договором, стягнення заборгованості за яким, є предметом розгляду у цій справі позивач набув 24.12.2023 року, що підтверджується копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 110-МЛ від 24.12.2024 року. У витягу зазначено що відступлена сума заборгованості за кредитним договором складає 4000,00 грн за тілом кредиту, 400,00 грн - за комісією та 11400 грн - за відсотками, а всього - 15800 грн.

02.03.2026 року позивач звернувся до відповідача з претензією. Повідомив відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором та реквізити для сплати боргу, попередив про застосування інструментів його примусового стягнення. Докази надсилання відповідачу такої претензії відсутні.

Позивач зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якої є кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

Кредитор виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит, що підтверджується копією платіжного доручення 76178766 від 09.11.2023 року та листами від 14.07.2026 року та 16.07.2026 року за №№81-15-9/12111-БТ та 81-15-9/12318-БТ відповідно та історією по картковому рахунку з 21.06.2023 до 28.06.2023 року.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК позивач в законному порядку набув право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази в частині, що підтверджують існування зобов`язальних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідача суд визнає належними і допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують існування договірних правовідносин між сторонами та неналежну поведінку відповідачки. Однак надані позивачем докази не підтверджують заявлену до стягнення суму заборгованості.

Водночас і відповідач не надала доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань повністю.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по основному боргу та процентам, оскільки відповідач не надав доказів щодо їх погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору

Суд погоджується із розрахованою сумою комісії за надання кредиту.

У кредитному договорі зазначено, що до загальних витрат включено комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно послідовності дій при укладення кредитного договору позивач вчиняв дії щодо підготовки та оброблення документів, а тому позивач має право на отримання комісії з позичальника за ініціювання кредиту. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 756/6038/20 від 12 квітня 2022 року. А тому вимоги в частині стягнення несплаченої комісії за видачу кредиту в розмірі 400 грн є підставними.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 15800,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 4000,00 грн, по процентам - 11400,00 грн та по комісії 400,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другоїстатті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивач сплатив 2 662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.04.2026 року.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141ЦПК України (див постанову Верховного Суду по справі № 369/576/22 від 28 червня 2023).

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивач надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І. та акта № Д/20117 про надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 року.

Відповідно до цього акта виконавцем надано, а клієнтом прийнято послуги, згідно з договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 відносно відповідача за кредитним договором на суму 8000,00 грн. Указану суму складають:

усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - тривалістю 30 хв.;

ознайомлення з матеріалами кредитної справи - тривалістю 2 год.;

погодження правової позиції клієнта у справі - тривалістю 30 хв.;

складання позовної заяви, з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв.

Суд зазначає, що такі складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом, як усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції клієнта у справі охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви і не підлягають виокремленню ( подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Суд констатує, що спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є незначної складності, відноситься до категорії малозначних та типових справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. АО «Апологет» надає позивачу послуги правового характеру в таких категоріях спорів на постійній основі ( про що свідчить договір про правову допомогу), позовна заява є типовою, не містить складного та глибокого аналізу законодавства чи практики Верховного Суду, не містить детальних пояснень розрахованих сум заборгованості, їх відповідності умовам кредитного договору, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання позовної заяви в такій категорії справ. При цьому, представником позивача жодним чином не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000, 00 гривень, оскільки саме такий розмір витрат вважає необхідним і неминучим для позивача, який залучив АО «Апологет» для надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги задоволені повністю в розмірі 15800 грн, що становить 100% від заявленого розміру а тому судовий збір та витрати на правову допомогу потрібно покласти на відповідача у повному розмірі: 2662,40 грн - судовий збір та 4000 грн -- витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7810498 від 21.06.2023 року у розмірі 15800 грн 00 коп (п`ятнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"судові витрати, що становлять 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"судові витрати, що становлять 4000 грн 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрати на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал", місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код юридичної особи в ЄДР 35234236, IBAN: НОМЕР_4 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Івасенко