Ухвала суду № 138441353, 17.07.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/188/25

У Х В А Л А

17.07.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О.А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Сокаль заяву представника позивача адвоката Старко Назарія Романовича про відвід головуючого судді Веремчука О.А.,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною .

Представник позивача адвокат Старко Н.Р. подав заяву про відвід головуючого судді, підставами якої зазначив що 30.06.2026р. позивач звернувся зі скаргою на дії судді Веремчука О.А. до Вищої ради правосуддя щодо вчинення дисциплінарного проступку при розгляді даної справи. Тому між учасниками справи та головуючим суддею виникли нові процесуальні правовідносини, пов`язані із перевіркою дисциплінарним органом належності виконання своїх обов`язків у цьому провадженні. Також, зазначає, що ймовірне рішення ВРП про притягнення/не притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може негативно вплинути і на результати судового розгляду у даній справі і може створювати враження конфлікту між суддею та стороною процесу. В нього є сумніви, що справа буде розглянута в розумні строки та за повної довіри учасників процесу. Тому, вищевказане, викликає сумнів, в об`єктивності та неупередженості судді.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд дійшов наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

При розгляді даної справи, суддею Веремчуком О.А.. прийнято ряд процесуальних рішень, з якими наразі не погоджується позивач ОСОБА_1 та його предстаник Старко Н.Р.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді і містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЦПК України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

За умовами ч. 3, ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презумується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).У статті 36 ЦПК України зазначений вичерпний перелік підстав відводу судді.

Наведені представником позивача адвокатом Старко Н.Р. у заяві про відвід мотиви, зокрема подання позивачем ОСОБА_1 скарги на дії судді Веремчука О.А. до Вищої ради правосуддя щодо вчинення дисциплінарного проступку при розгляді даної справи може розцінюватись як тиск на суд, щоб змусити прийняти рішення в користь позивача та як спосіб змінити законний склад суду.

Водночас, подача стороною позивача скарги до ВРП, автоматично не свідчить про упередженість головуючого судді під час розгляд даної цивільної справи та при прийнятті рішень у клопотаннях поданих як стороною позивача, так і стороною відповідача, та не є імперативно підставою для відводу чи самовідводу судді.

При цьому, вплив цієї заяви на об`єктивність судді при прийнятті рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною може бути встановлений безпосередньо головуючим суддею і у разі його наявності стане підставою для самовідводу.

Крім цього, подання повторної заяви про відвід свідчить про зловживання наданими стороні позивача процесуальними правами, оскільки подана повторно та ухвалою від 21.05.2026р. під головуванням судді Фарини Л.Ю. встановлено безпідставність поданої заяви про відвід.

Разом з цим, щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).

Окрім того, згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України» зазначив, що при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Разом з тим, відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об`єднання, а також юридичні особи зобов`язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу практику Європейського суду з прав людини, з огляду на те, що заявлені підстави відводу головуючому судді не є такими, що викликають сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незацікавленості у результаті розгляду справи. Тому заява є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, яка є лише припущеннями не аргументованими достатніми доводами, та тиском на суд, а не вказує на підстави відповідно до приписів статті 36 ЦПК України, які виключають участь судді у розгляді справи.

З огляду на зазначене, викладені представником позивача адвокатом Старко Н.Р. мотиви не можуть бути підставою відводу головуючого судді, а заява є необґрунтованою.

Тому, справу слід передати до канцелярії суду, у зв`язку з необхідністю вирішення відводу іншим суддею, який не входить до складу суду.

На підставі зазначеного вище та керуючись ст.ст.36, 40 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа відділ Служба у справах дітей Шевченківського району Управління Служба у справах дітей ДГП Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною передати до канцелярії суду для визначення судді для вирішення заяви представника позивача адвоката Старко Н.Р. про відвід головуючого судді Веремчука О.А.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. А. Веремчук