Рішення № 138440570, 22.07.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

22.07.2026

Справа № 644/ 2357 /25

н/п 2/644/ 1109 /26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 липня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря Кандиби О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Попов Є.В. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 3 % річних простроченого грошового зобов`язання та інфляційні втрати у зв`язку з невиконанням рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 по справі № 644/12415/14-ц, за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в загальному розмірі 161 681,76 грн.

Ціна позову визначена в розмірі 161 681,76 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.07.2005 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 1-52/05к. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 38 600 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти не пізніше 21 липня 2025 року та сплатити відсотки в розмірі 13% річних за користування кредитним коштами у порядку визначеному кредитним договором.

17.12.2012 між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» відступило на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року.

ТОВ «Кредитні ініціативи» після укладення договору відступлення прав вимоги, набуло всіх прав первісного кредитора у зобов`язанні та стало правонаступником у правовідносинах з позичальником ОСОБА_1 , а тому є новим кредитором у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з системним невиконанням позичальником умов договору, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 простроченої заборгованості. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 року по справі № 644/12415/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Жилбудмеханізація» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року в загальному розмірі 469239 грн. 51 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 343546 грн. 94 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 88589 грн. 54 коп., заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 11897 грн. 76 коп., пені в сумі 25205 грн. 27 коп. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01.12.2015 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 залишено без змін.

Представник позивача посилається на те, що станом на час звернення до суду з вказаним позовом рішення суду не виконане, а грошове зобов`язання за вказаним рішенням вважається простроченим. Розмір простроченого грошового зобов`язання визначеного рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 по справі № 644/12415/14-ц, у зв`язку з невиконанням рішення суду станом на 12.02.2022 року становить 161 681 грн. 76 коп., який складається з наступного: 42 226 грн. 43 коп. 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості; 119 455 грн. 33 коп. інфляційні втрати нараховані на суму простроченої заборгованості.

Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Копія даної ухвали разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу на останню відому адресу місця реєстрації, однак повернулась на адресу суду неврученою, що підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження та судові повістки направлялись відповідачу на останню відому адресу місця реєстрації, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановленого судом строку для подання відзиву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Кредитні ініціативи» та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку представник позивача не заперечував.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.07.2005 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 1-52/05к. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 38 600 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути отримані кредитні кошти не пізніше 21 липня 2025 року та сплатити відсотки в розмірі 13% річних за користування кредитним коштами у порядку визначеному кредитним договором.

17.12.2012 між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» відступило на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За положеннями ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1, 2 ст. 77 ЦПК).

В обґрунтування наявності у відповідача заборгованості у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання у позові зазначено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 року по справі № 644/12415/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Жилбудмеханізація» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року в загальному розмірі 469239 грн. 51 коп., який складається із заборгованості за кредитом в сумі 343546 грн. 94 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 88589 грн. 54 коп., заборгованості з комісії за користування кредитом в сумі 11897 грн. 76 коп., пені в сумі 25205 грн. 27 коп.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01.12.2015 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 залишено без змін.

Представник позивача посилається на те, що станом на час звернення до суду з вказаним позовом рішення суду не виконане та розмір простроченого грошового зобов`язання визначеного рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 по справі № 644/12415/14-ц, станом на 12.02.2022 року становить 161 681 грн. 76 коп., який складається з наступного: 42 226 грн. 43 коп. 3% річних нарахованих на суму простроченої заборгованості; 119 455 грн. 33 коп. інфляційні втрати нараховані на суму простроченої заборгованості.

Для визначення розміру простроченого грошового зобов`язання та нарахування 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат ТОВ «Кредитні ініціативи» використовувався розмір заборгованості визначений рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2015 року по справі № 644/12415/14-ц.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування на суму боргу трьох процентів річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

При обрахунку трьох процентів річних за основу може братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17).

Частинами шостою та сьомою ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд вважає, що всупереч вимогам статей 76-81 ЦПК України, позивачем не надано належних доказів на підтвердження дійсної заборгованості виниклої внаслідок порушення грошового зобов`язання ОСОБА_1 , оскільки до позову не додано належним чином засвідченого в установленому порядку повного тексту рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 по справі № 644/12415/14-ц із зазначенням про набрання вказаним рішенням законної сили, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року.

Також до позову не додано належним чином засвідченого в установленому порядку повного тексту ухвали апеляційного суду Харківської області від 01.12.2015, якою за твердженням представника позивача відхилено апеляційну скаргу апелянта та залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Дослідивши надані позивачем докази суд вважає неналежними та недостатніми виходячи з того, що додані до позову копія рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 та копія ухвали апеляційного суду Харківської області від 01.12.2015 по справі № 644/12415/14-ц не містять повних відомостей про особу відповідача до якого було пред`явлено позов про стягнення заборгованості, оскільки суду надані вказані копії в яких знеособлено інформацію про відповідача та зазначено, як Особа 1 та Особа 2, що позбавляє суд можливості достовірно переконатись в тому, що заборгованість за договором про іпотечний кредит № 1-52/05к від 22 липня 2005 року стягнута саме з відповідача по даній справі - ОСОБА_1 .

Доказів, які б беззаперечно давали можливість встановити наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за невиконання грошового зобов`язання протягом тривалого часу ні в добровільному ні в примусовому порядку, в тому числі відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження про стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.10.2015 по справі № 644/12415/14-ц суду не надано.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

За результатами розгляду даної справи в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів в їх обґрунтування, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» не підлягають задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 22.07.2026.

Суддя: А. К. Сітало