Ухвала суду № 138440335, 22.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9014/24

провадження 1-кс/462/1211/26

У Х В А Л А

22 липня 2026 року м.Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника власника майна Адвокатського бюро «Соханя Артема» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024141390000963 від 02.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

встановив:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах Адвокатського бюро «Соханя Артема» 21.07.2026 року звернулася до слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова із клопотанням про скасування арешту на майно, в якому просить скасувати арешт на автомобіль марки «BMW», моделі «740», номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , який належить Адвокатському бюро «Соханя Артема».

В обґрунтування клопотання зазначила, що ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 10.07.2026 року в межах кримінального провадження №12024141390000963 від 02.10.2024 року накладеного арешт на належний АБ «Соханя Артема» автомобіль марки «BMW», моделі «740», номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_2 . Вважає, що арешт майна накладено необґрунтовано, а подальше застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження є неефективним, неспівмірним та протиправно обмежує законні права власності та професійну діяльність адвокатського бюро. Зокрема вказує на те, що договір комісії укладено 18.06.2024 року, а договір купівлі-продажу транспортного засобу 19.06.2024 року, тобто майже через місяць після видачі довіреності. Протягом цього часу ні сам ОСОБА_4 , ні його родичі, ні лікарі, ні власник транспортного засобу не відкликали довіреність і не зверталися до поліції, що свідчить про повну добровільність дій. Крім того, ОСОБА_4 ніколи не був власником зазначеного автомобіля, адже на момент вчинення правочинів та видачі генеральної довіреності від 22.05.2024 року вказаний транспортний засіб на праві приватної власності належав ОСОБА_5 . Також вказує на те, що з моменту інкримінованих подій 15.05.2024 року, до моменту визнання автомобіля речовим доказом 25.06.2026 року, та накладення арешту 10.07.2026 року, минуло понад два роки. Протягом цих двох років АБ «Соханя Артема» відкрито, легально та безперешкодно користувався автомобілем марки «BMW», номерний знак НОМЕР_1 . За цей час адвокатське бюро не вчиняло жодних дій, спрямованих на приховування, знищення, пошкодження чи швидке відчуження автомобіля. Оскільки АБ «Соханя Артема» є добросовісним набувачем у розуміння ст.388 ЦПК України, а права добросовісного набувача підлягають захисту відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просить такий арешт скасувати.

Адвокат ОСОБА_3 та прокурор Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить телефонограма, в судове засідання не з?явилися. При цьому, від прокурора надійшла заява, в якій він зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання та просить проводити розгляд такого за його відсутності.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за можливе розглядати клопотання без участі представника власника майна та прокурора, оскільки, згідно положень ст.174 КПК, їх неявка не перешкоджає такому розгляду.

Дослідивши доводи заяви та перевіривши матеріали кримінального провадження №12024141390000963, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

При розгляді клопотання встановлено, що 02.10.2024 року внесено відповідні відомості до ЄРДР за №12024141390000963 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, на підставі того, що 01.10.2024 року в ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області із заявою звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який просить вжити заходів відносно ОСОБА_7 , який в період часу з 15.05.2024 року по 17.06.2024 року на території Залізничного району м.Львова, шахрайським шляхом, використовуючи погіршення стану його психічного здоров`я (з дитинства діагноз: Е31.2. Біполярний афективний розлад, маніакальний стан з епізодичним перебігом з психічними симптомами), заволодів належним йому майном на загальну суму близько 900 000 грн.

Ухвалою слідчого судді від 10.07.2026 року у рамках кримінального провадження №12024141390000963 було накладено арешт на автомобіль марки «BMW», моделі «740», номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , власником якого являється АБ «Артема Соханя», шляхом заборони користування, розпорядження цим майном та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій.

Відповідно до положень ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.

Будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n.50, Series A N 98), оскільки у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, а у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Таким чином, гарантія від втручання з боку держави та інших (третіх) осіб у здійснення власником своїх повноважень, перешкоджання перспективі протиправного позбавлення власника його майна, недопустимість дій, які суперечать інтересам власника, можливість захисту зазначеного права становить зміст принципу недоторканності (непорушності) права власності.

За змістом положень ст.2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» №13 від 02.07.2004 року було звернуто увагу судів на те, що послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального судочинства норм кримінально-процесуального законодавства України, якими передбачені права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст.55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

З аналізу вказаних норм, закріплених у КПК України слідує, що однією з основних функцій кримінально-процесуального законодавства є відновлювальна функція, яка полягає у тому, що, як суд, так і орган досудового розслідування мають послідовно і неухильно вживати заходи, щоб порушені права потерпілих, зокрема і майнові, були як найшвидше відновлені.

Слідчий суддя приймає до уваги покликання адвоката ОСОБА_3 про те, що з моменту інкримінованих подій до накладення арешту на автомобіль минуло понад два роки і протягом цього часу АБ «Соханя Артема» не вчиняло жодних дій, спрямованих на приховування, знищення, пошкодження чи відчуження автомобіля марки «BMW», моделі «740», номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності на арештований автомобіль, з огляду на завдання кримінального провадження, пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку орган досудового розслідування прагне досягти у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає можливим скасувати арешт автомобіля марки «BMW», моделі «740», номерний знак НОМЕР_1 , в частині заборони користування вказаним автомобілем, без зняття заборони його розпорядження та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій, задовольнивши клопотання частково.

Керуючись ст.100, 174 КПК України,

постановив:

Клопотання представника власника майна Адвокатського бюро «Соханя Артема» адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати арешт на автомобіль марки «BMW», моделі «740», номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який належить Адвокатському бюро «Соханя Артема», накладений згідно ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 10.07.2026 року у рамках кримінального провадження №12024141390000963 від 02.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, в частині заборони користування вказаним автомобілем, без зняття заборони розпорядження цим автомобілем та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Попередити Адвокатське бюро «Соханя Артема» про необхідність збереження арештованого майна та про кримінальну відповідальність, передбачену ст.388 КК України, в разі вчинення незаконних дій щодо автомобіля.

Ухвала остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Слідчий суддя: ОСОБА_1