Рішення № 138440238, 23.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4157/26

Провадження №2/442/1922/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №26803-12/2024 від 12.12.2024 в розмірі 17980 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 26803- 12/2024 від 12.12.2024 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачці грошові кошти у сумі 5800 грн. строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 1,00 в день на залишок заборгованості.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачці кредит в сумі визначеній Кредитним договором.

24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», був укладений Договір факторингу №24032025 від 24.03.2025.

Відповідно до умов Договору, Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в Реєстрі Боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №26803-12/2024 від 12.12.2024, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачкою.

Сума заборгованості Відповідачки становить 17980 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 5800 грн.; заборгованість за відсотками 6960 грн., заборгованість за штрафом 5220 грн.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

Відповідачка відзиву на позов не надала, хоча належно повідомлялася судом про час та місце розгляду справи.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01.06.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №26803- 12/2024.

Відповідно до п.1.1. Договору, Товариство надало Клієнту фінансовий кредит в розмірі 5800 на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

У п.1.2. Договору вказано, що мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надано строком на 120 днів.

Згідно із п.1.4. Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

У п.1.4.1. Договору вказано, що денна процентна ставка складає 1% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2. Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення Договору складає 2428,90%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення Договору складає 12760 грн. Загальні витрати по кредиту складають 6960 грн.

Відповідно до п.1.6. Договору, кредит надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5323-43хх-хххх-0534.

Згідно із п.3.1. Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

У п.3.8. Договору вказано, що Клієнт доручає Товариству, починаючи з першого дня прострочення, ініціювати списання коштів з відповідного рахунку Клієнта з використанням реквізитів платіжних карток, що були самостійно зазначені Клієнтом та були верифіковані Товариством.

Відповідно до п.4.1.1. Договору, Товариство має право вимагати від Клієнта повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом, а також виконання всіх інших зобов`язань за Договором.

12.12.2024 ОСОБА_1 присвоєно одноразовий ідентифікатор Y576, яким вона підписала Договір про надання фінансового кредиту №26803-12/2024. Даний факт підтверджується Довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до Листа вих.№3426_260217120857 від 17.02.2026, первісний кредитор виконав зобов`язання перед Відповідачкою, шляхом надсилання грошових коштів у розмірі 5800 гривень.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №26803- 12/2024 від 12.12.2024 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 24.03.2025 становила 16994 грн. з них: заборгованість за тілом кредиту 5800 грн.; заборгованість за відсотками 5974 грн.; заборгованість за штрафом 5220 грн.

24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», був укладений Договір факторингу №24032025 від 24.03.2025.

Відповідно до п.1.1. Договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Стар Файненс Груп» за плату, а ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги (Права вимоги) до Боржників за кредитними договорами.

У п.1.4. Договору вказано, що Права Вимоги переходять до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з моменту набрання чинності Договором, після чого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стає кредитором по відношення до Боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до п.6.3. Договору, з моменту переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги, відповідно до умов п.1.4. Договору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заміняє ТОВ «Стар Файненс Груп» у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості, та набуває всіх прав ТОВ «Стар Файненс Груп» за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 24 березня 2025 року до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025, ТОВ «Стар Файненс Груп» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр Боржників Кредитора від 24.03.2025.

З витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло Право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 16994 грн.

Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування. Тому з розрахунку заборгованості за кредитним договором №26803- 12/2024 від 12.12.2024 вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.04.2025 становить 17980 грн. з них: заборгованість за тілом кредиту 5800 грн.; заборгованість за відсотками 6960 грн.; заборгованість за штрафом 5220 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, Позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Щодо частини позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 5220 гривень за договором, суд зазначає наступне:

З ст.549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із п.6. Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, норма, зазначена в п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, та норма, зазначена в п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суперечить один одному.

З огляду на таку ситуацію, суд зазначає наступне:

Закон України «Про правотворчу діяльність» прийнятий з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про правотворчу діяльність», законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правотворчу діяльність», закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон приймається у формі, зокрема кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність», кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

В ч.2 і ч.3 ст.11 Закону України «Про правотворчу діяльність» заначено, що при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подає до Верховної Ради України проект закону, що регулює суспільні відносини інакше, ніж кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до кодексу. Такий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до кодексу.

В ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі №676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України с Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов?язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодекси У країни.

Додатково суд вказує, що внесення змін до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України відбулось у зв`язку із прийняттям Закону № 2120-IX від 15.03.2022, а внесення змін до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень «Про споживче кредитування» у зв`язку із прийняттям Закону № 3498-IX від 22.11.2023.

Таким чином, в даній ситуації застосовуватися мають норми Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості у виді штрафу у розмірі 5220 гривень не підлягає задоволенню. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №26803-12/2024 від 12.12.2024 у розмірі 12760 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1889,44 гривень.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025.

Предметом договору визначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» замовляє, приймає та оплачує, а АО «Апологет» надає послуги правової допомоги, адвокатського захисту, представництва ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги.

У п.2.3. Договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, сторони погодили вартість надання послуг.

З Акту наданих послуг №1532 від 11.05.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» юридичні послуги вартістю 8000 гривень.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічну правову позицію виклав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року (єдиний унікальний номер справи: №275/150/22).

Згідно із п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді витрати на правову допомогу у розмірі 5677,41 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №26803-12/2024 від 12.12.2024 у розмірі 12760 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1889,44 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 44 коп.) гривень сплаченого судового збору та 5677,41 (п`ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 41 коп.) гривень понесених витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місце знаходження: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23.07.2026.

Суддя Павлів З.С.