Рішення № 138440225, 23.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3626/26

Провадження №2/442/1757/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», від імені та в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

11.05.2026 ТОВ «ФК «Кредит Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №25872-10/2023 у сумі 25375,00 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 19.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №25872-10/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором. Позивач зазначає, що цей договір укладений у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Аванс кредит» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, а саме, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

12.06.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №12062024. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у відношенні до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №25872-10/2023 від 19.10.2023.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Діджи фінанс» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №25872-10/2023 від 19.10.2023 в загальному розмірі 25375,00 грн., стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. Окрім цього, позивач просить витребувати у АТ КБ «Приват банк» докази про зарахування кредитних коштів у сумі 6000,00 грн. на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 .

14.05.2026 суддею подано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача,/а.с.45/.

Ухвалою від 14.05.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 09.06.2026 Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. У задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено,/а.с.46/.

Дана ухвала надсилалась сторонам у справі. Позивачем та відповідачем (котрий є користувачем електронного кабінету ЄСІТС) отримана у підсистемі «Електронний суд» 16.05.2026,/а.с.48-50/. Крім цього, відповідачу ухвала надсилалась засобами поштового зв`язку та була отримана ним особисто 19.05.2026,/а.с.51/.

Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

20.05.2026 від представника ОСОБА_1 , адвоката Пономаренко Є.А., надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді,/а.с.52-54/.

28.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором,/а.с.55-58/.

05.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачем позовні вимоги позивача не визнаються в повному обсязі. У своїх доводах, представник відповідача вказує на те, що позивачем на момент звернення до суду не надано належного первинного доказу фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, не підтверджено повний ланцюг виникнення та переходу прав вимоги, не подано детального розрахунку заборгованості, а обмежено подання доказу наявності заборгованості відповідача внутрішнім розрахунком заборгованості. Таким чином, відповідач вказує, що лише у разі доведення зарахування коштів на його банківський рахунок та за умови підтвердження належного переходу права вимоги, сума, що підлягає стягнення з відповідача може включати максимальний залишок тіла кредиту - 5000,00 грн., оскільки згідно з розрахунку заборгованості відповідачем здійснювалось часткове погашення боргу у сумі 1000,00 грн., та правомірно нараховані відсотки за користування кредитом. Просить врахувати наданий контррозрахунок заборгованості відповідача. Окрім цього, вказує, що штрафні санкції за користуванння кредитними коштами не можуть стягуватись з відповідача на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Також вважає, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним з характером спору, ціною позову та фактичним обсягом наданим послуг, просить зменшити розмір таких витрат. Судові витрати покласти на позивача.

09.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній визнає відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, безпідставним та необґрунтованим. У своїх доводах зсилається на те, що порядок укладення кредитного договору передбачає багаторівневу ідентифікацію, надання повної та достовірної інформації, обов`язкове ознайомлення з усіма істотними умовами, а також особисте підтвердження через одноразовий ідентифікатор, що зокрема, доводить, що клієнт свідомо погодився з умовами договору. Крім цього вказує, що відповідач не був позбавлений можливості надати належні докази, що картковий рахунок № НОМЕР_1 не належить йому або ж що на вказаний рахунок не надходили кредитні кошти у сумі 6000,00 грн. Щодо доводів відповідача про неналежне підтвердження факту відступлення прав вимоги, позивач вважає такі безпідставними, оскільки надав суду усі належні та допустимі докази. На основі цього, просить позов задоволити у повній мірі.

Ухвалою від 09.06.2026, у зв`язку з витребуванням доказів у АТ КБ «Приват банк», а також задля дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу та реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, розгляд даної цивільної справи було відкладено на 23.07.2026,/а.с.68/.

06.07.2026 від АТ КБ «Приват банк» надійшли витребувані докази,/а.с.79-83/.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем клопотання про розгляд справи за участю сторін та заперечення на відповідь на відзив суду не надано.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.10.2023 подав заявку-анкету на отримання фінансового кредиту у ТОВ «Аванс кредит», де вказав свої персональні та паспортні дані, серед яких фінансовий номер телефону та банківську карту для перерахунку кредитних коштів № НОМЕР_2 хх-хххх-1786, та підтвердив, що він ознайомлений з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Аванс кредит», які розміщені на веб-сайті кредитора,/а.с.30/.

Після чого ТОВ «Аванс кредит» надало ОСОБА_1 . Паспорт споживчого кредиту (інформація, що надається споживачу до укладення кредитного договору), у якому вказано процентну ставку, строк кредитування , загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту,/а.с.32-33/.

На підставі чого, 19.10.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №25872-10/2023, згідно з яким відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн. строком на 360 днів, дата погашення кредиту 12.10.2024. Умовами договору передбачено порядок і розмір нарахування відсотків, процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту,/а.с.20-23/.

ОСОБА_1 ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Аванс кредит» та надано йому унікальний ідентифікатор W8468 для укладення кредитного договору №25872-10/2023,/а.с.16/.

Таким чином, укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Аванс Кредит» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8468,/а.с.23/.

Окрім цього, укладаючи кредитний договір №25872-10/2023 від 19.10.2023 сторонами погоджено Графік платежів (додаток №1 до договору), згідного якого визначено чисту суму кредиту 60000,00 грн., з яких проценти на користування кредитом 54000,00 грн. та тіло кредиту 6000,00 грн.,/а.с.24/.

Відповідно до п.1.6. договору кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної карти №5168-74хх-хххх-1786 протягом одного робочого дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з отриманої відповіді АТ КБ «Приват банк» від 06.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Із наданої банком виписку по рахунку № НОМЕР_3 19.10.2023 здійснено зарахування коштів у сумі 6000,00 грн.,/а.с.79-83/.

Таким чином, підтверджено факт зарахування кредитних коштів первісним кредитором ТОВ «Аванс кредит» за договором №25872-10/2023 на банківський рахунок відповідача.

12.06.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Діджи фінанс» був укладений договір факторингу №12062024,/а.с.25/.

Відповідно до акту приймання- передачі письмового та/або електронного Реєстру боржників від 12.06.2024 до договору факторингу №12062024 від 12.06.2024 ТОВ «Аванс кредит» передав, а ТОВ «Діджи фінанс» прийняв Реєстр боржників від 12.06.2026,/а.с.9/.

Окрім цього, відповідно до платіжної інструкції №8755 від 26.06.2024 ТОВ «Діджи фінанс» здійснив оплату згідно з Договору факторингу №12062024 від 12.06.2024,/а.с.34/.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12062024 від 12.06.2024 ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №25872-10/2023 від 19.10.2023 в розмірі 25375,00 грн.,/а.с.12/.

Отже, суд не бере до уваги доводи відповідача про неналежне підтвердження виникнення та переходу прав вимоги до ТОВ «Діджи фінанс».

Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Діджи фінанс» набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №25872-10/2023 від 19.10.2023 за період з 19.10.2023 по 12.06.2024 вбачається, що ТОВ «Аванс кредит» нараховував відповідачу заборгованість у розмірі 25375,00 грн., з яких: 5000,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 20375,00 грн. сума заборгованості за відсотками,/а.с.57-58/.

Крім цього, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором у сумі 12000,00 грн., що зараховані кредитодавцем у рахунок погашення тіла кредиту (1000,00 грн) та у рахунок погашення нарахованих відсотків (11000,00 грн.)

Відповідач здійснюючи часткову оплату у рахунок погашення заборгованості, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Оскільки будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було, а відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості суд вважає правильним, оскільки такий містить період нарахування сум заборгованості, проценту ставку, за якою нараховувалися проценти за користування кредитними коштами, суми відсотків нарахованих за кожен день користування кредитними коштами, інформацію щодо наявності/відсутності платежів позичальника на погашення заборгованості.

Отже, право позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачем, а тому підлягає судовому захисту.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, за таких обставин є підстави для задоволення позову ТОВ «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовна заява в частині стягнення заборгованості за кредитним договором вмотивована, аргументована та така, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3ст. 133ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`зану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом підтверджується : договором про надання правової допомоги №42649746/01 від 02.01.2026, /а.с.17-19/ додатковою угодою №25872-10/2023 до договору про надання правової допомоги 42649746/01 від 02.01.2026, /а.с.26/ актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10.04.2026,/а.с.10/ детальним описом робіт (наданих послуг,/а.с.15/ свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю,/а.с.36/.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а також виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662,40 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5662,40 грн. (2662,40 грн. /сплачений судовий збір/ + 3000 грн. /витрати на правничу допомогу/) понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №25872-10/2023 від 19.10.2023 в розмірі 25375,00 гривень (двадцять п`ять тисяч триста сімдесят п`ять гривень, 00 копійок) та 5662,40 гривень (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) понесених судових витрат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23 липня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», адреса місцезнаходження вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Курус Р.І.