Ухвала суду № 138439972, 23.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.07.2026

Справа № 336/6587/26

Провадження № 2/334/4781/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 липня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2026 року про направлення справи за підсудністю, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.06.2023-100001491 від 16.06.2023 у розмірі 6 587,00 грн. та понесені судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.07.2026 року головуючим у справі визначено суддю Коломаренко К.А..

Відповідно до відповіді з ЄДДР № 2953703 від 30.06.2026 року, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Оглянувши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про залишення позовної заяви без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріалами, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

У позовній заяві представник позивача зазначила, що відповідно до договору від 16.06.2023 року відповідачу надано кредит у розмірі 3500 грн. Згідно з умовами договору кошти перераховуються позичальнику на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-15XX-XXXX-2105.

Також представник позивача зазначив, що факт перерахування коштів підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.06.2023 року. Однак, до позовної заяви на підтвердження такого факту копія квитанції, яка б містила відомості про повні реквізити рахунку чи платіжного засобу, на який здійснювалося перерахування коштів, не додана.

Частиною 5 статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Всупереч вказаним вимогам позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не містить підтвердження видачі кредиту позичальнику, а також, те що платіжна картка з прихованим номером №5169-15XX-XXXX-2105 належить саме позичальнику ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з п. 63 зазначеного Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Водночас саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).

Отже, виписки за картковими рахунками, а не виписки по кредиту можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 у справі 278/2177/15-ц.

В якості доказу виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розміру позивач надав суду лише розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно із ч. 1, 4, 6, 8 ст. 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

З викладеного слідує, що альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний суд».

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Також підпунктом 15.16 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

Так, у газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку та вказано, про зміну порядку вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5, 15.6, 15.14, 15.16 підпункту 15 пункту 1 розділу XIІI «Перехідні положення» ЦПК України. Зазначені дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення) та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

Пунктом 2 Положення 1845/0/15-21 визначено, що це Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 8 Положення № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений веб-сервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

За приписами абзацу 1 пункту 9 Положення № 1845/0/15-21, процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Пунктом 24 Положення № 1845/0/15-21 визначено, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) є підсистемою ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до 5.4 Положення №1845/0/15-21 електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

Згідно з пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

За приписами пункту 16 Положення № 1845/0/15-21, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом.

Згідно з пункту 26 Положення № 1845/0/15-21, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Відповідно до пункту 27 Положення № 1845/0/15-21, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Відтак, суд дійшов висновку, що подача процесуальних документів (позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, заяви (клопотання) з процесуальних питань і таке інше) у системі «Електронний суд», як додаток у PDF-форматі суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки фактично процесуальний документ не скріплений підписом за допомогою ЄСІТС, а накладення електронного підпису на додатки до цього документа лише засвідчує їх справжність оригіналу.

Тобто, процесуальний документ, поданий як додаток у PDF-форматі в системі «Електронний суд» вважається непідписаним, а тому не може бути прийнятим до уваги при розгляді справи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 25.03.2025 року у справі № 380/25348/23 (п.9-п.9.3) й у силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає застосуванню судами.

З позовної заяви, яка подана представником позивача та зареєстрована в підсистемі «Електронний суд», вбачається, що вона не є сформованою безпосередньо в підсистемі «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа, передбаченого Інструкцією користувача Електронного суду та не надіслана засобами відповідної підсистеми ЄСІТС, а додана як додаток в порушення п. 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та п. 12 Інструкції користувача Електронного кабінету ЄСІТС.

Представником позивача не додано доказів підключення до підсистеми «Електронний суд» за допомогою розширеного клієнтського доступу з використанням корпоративної системи документообігу клієнта, як це передбачено п. 26 Положення.

Суд звертає увагу на те, що документи, які подані безпосередньо в підсистемі «Електронний суд» мають інше технічне походження скріплення ЄСІТС, зокрема наявні дата й час формування в системі. Поданий до суду позов не містить вказаних вище відомостей.

Крім того, зі змісту позовної заяви не встановлено, в чому саме полягає неможливість формування позивачем позовної заяви в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» із застосуванням вбудованого текстового редактора.

Таким чином, відомості про сформування представником позивача саме позовної заяви в підсистемі «Електронний суд» відсутні, що свідчить про використання представником позивача непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суду по справах № 380/22653/21 та № 160/16266/22.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Отже, електронним підписом за допомогою ЄСІТС повинен бути скріплений процесуальний документ, що подається до суду, а накладення КЕП на додатки до цього документа лише засвідчує їхню справжність оригіналу.

Засвідчення КЕП позовної заяви як її додатку не нівелює обов`язку заявника сформувати і підписати процесуальний документ у відповідності до вимог процесуального закону та Положення.

Аналогічні висновки містяться і в ухвалах Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі № 201/3322/24, від 22 жовтня 2024 року у справі № 320/11462/21, від 16 жовтня 2024 року у справі № 320/11462/21, від 09 жовтня 2024 року № 380/29104/23, від 27 вересня 2024 року у справі № 320/11462/21, від 12 липня 2024 року у справах №№ 160/17336/23 420/10945/22, 360/1086/23, 420/1691/24, 520/24528/23, від 27 червня 2024 року у справі № 4823/1488/20, від 11 квітня 2025 року у справі № 758/2119/25, від 30 червня 2025 року у справі №570/1189/25 та багатьох інших.

Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Пунктами 17 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 № 270 (далі Правила) внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.

Пунктом 47 Правил надання послуг поштового зв`язку регламентовано, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

Звертаючись до суду із позовом, на позивача покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення.

Основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів.

Листування з описом вкладення на відміну від інших відправлень (в тому числі рекомендованим листом) підтверджує вміст конверта, у якому направляється звернення, а тому заповнений у двох примірниках бланк опису вкладення є обов`язковим додатком.

Згідно п.62 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

Отже, належними доказами направлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, при зверненні до суду, є оригінали опису вкладення в поштовий конверт в якому зазначений поіменний перелік документів, що надсилається адресату та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Вказане узгоджується з Постановою ВС від 14.11.2018 у справі №761/9285/17.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №761/9285/17 зробив висновок, що належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, а факт отримання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Так, позовна заява ТОВ «Споживчий центр» подана до суду позивачем через підсистему «Електронний суд».

До заяви позивачем додані докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_1 на адресу, зазначену у позові: АДРЕСА_1 , а саме: опис вкладення №2131618 від 24.06.2026 з поіменним переліком документів та квитанцію № 2131618 від 24.06.2026 ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» про сплату рахунку за послуги друку та доставки.

Разом з тим, згідно відповіді відповіді з ЄДДР № 2953703 від 30.06.2026 року, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначені в описі документи передані оператору в електронному вигляді.

Згідно з наданою квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» №2131618 від 24.06.2026, у графі «Інформація про відправлення» зазначено тип доставки «Склад-Склад», а не за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача АДРЕСА_1 .

Також квитанція містить відомості про сплату послуг друку та доставки 116,58 гривень (72,00 грн пересилання, 42,48 грн - друк документів, сервісний збір 2,10).

ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» є оператором поштового зв`язку, зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку.

З Правил надання послуг поштового зв`язку, розміщених на офіційній веб-сторінці вказаного оператора поштового зв`язку вбачається, що відправлення приймаються Поштовою службою «Е-ПОСТ» для пересилання в електронному вигляді через офіційний веб-сайт Поштової служби «Е-ПОСТ», мобільні застосунки та через сервіс обміну даними (АРІ) з корпоративними (відомчими) інформаційними системами (п.2.8). Всі відправлення, отримані від відправників в електронному вигляді, друкуються поштовою службою «Е-ПОСТ» у варіанті двостороннього чорно-білого друку, якщо інше не обумовлено договором з суб`єктом господарювання. Кожен вкладений документ друкується з нового аркушу (п.5.1).

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи, що подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено законом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд зазначає, що при зверненні з позовом позивач зобов`язаний надати докази направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих документів рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. Надані ж докази свідчать, що відповідні документи сформовані оператором поштового зв`язку на підставі електронних даних та не скріплені власноручним підписом представника позивача. Отже, такі документи не узгоджуються з вимогами ч. 8 ст. 43 та ст. 95 ЦПК України і не можуть розцінюватися як належне підтвердження виконання обов`язку з направлення відповідачу копій позовних матеріалів.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, а саме - абзацом 27 пункту 2, передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Крім того, згідно з пунктом 61 Правил № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, повинен бути зазначений номер поштового відправлення, а за бажанням відправника може бути опущена вартість вкладених предметів.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2024 року у справі № 487/2777/23, 13 січня 2020 року у справі № 910/28408/15, 26 березня 2020 року у справі № 910/9962/16, викладено правову позицію, згідно з якою належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих документів є саме бланк опису вкладення із зазначеним номером поштового відправлення, завірений працівником поштового зв`язку, разом із фіскальним чеком або квитанцією про відправлення.

Отже, подані до суду опис вкладення та квитанція не підтверджують факт відправлення документів за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, та не можуть вважатися належним підтвердженням виконання позивачем обов`язку, передбаченого статтями 43, 95, 177 ЦПК України.

Такі недоліки порушують принципи змагальності сторін і рівності учасників процесу перед законом і судом, оскільки відповідач позбавляється можливості своєчасно ознайомитись із позовними матеріалами, надати свої пояснення та докази.

Таким чином, позивачем належним чином не виконано вимоги абз. 2 ч.1 ст.177 ЦПК України, не додано до позову доказів на підтвердження надсилання відповідачу копій всіх поданих до суду документів.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що вимога про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи позивачем не виконана належним чином.

А тому позивачу необхідно, у порядку статей 43 та 177 ЦПК України, надати суду належні докази надсилання відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання копії позовної заяви та всіх без винятку доданих до неї копій документів, які є додатком до позовної заяви, а також розрахунковий документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

У пункті 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Отже, не надсилання позивачем способом, передбаченим чинним процесуальним законодавством, на адресу відповідача копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє відповідача можливості своєчасно ознайомитись з відповідними позовними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст.175,177,185,260,261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя: Коломаренко К. А.