Ухвала суду № 138439682, 23.07.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2154/26

Номер провадження 1-кс/305/235/26

УХВАЛА

23.07.2026. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рахів клопотання слідчого СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді стрільця 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, у військовому званні «солдат», судимого 17.08.2023 за ч.3 ст.190 КК України з призначенням покарання 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 (три) роки,,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчими СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесені 25.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140160001107 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. 23.06.2026 в порядку ст.ст.277,278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України. У зв`язку з не встановленням місця знаходження ОСОБА_5 , в порядку ст.ст.111, 278 КПК України повідомлення про підозру вручено рідному брату ОСОБА_8 . Встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді стрільця мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, у порушення вимог Конституції України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи обов`язковість проходження військової служби в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 10.10.2024 o 20:30 год самовільно залишив місце розташування підрозділу у АДРЕСА_2 (Ужгородський військовий полігон) та вибув у невідомому напрямку, обов`язки військової служби не виконував, проводячи час на власний розсуд 01.11.2024, ОСОБА_5 був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого був повернутий до розташування підрозділу в АДРЕСА_2 , чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Окрім цього, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді стрільця, у порушення вимог Конституції України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 09.11.2024 о 08:00 год самовільно залишив місце розташування підрозділу у АДРЕСА_2 (Ужгородський військовий полігон) та вибув у невідомому напрямку, проводячи час на власний розсуд, та був відсутній на військовій службі до 23.12.2024, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини за фактом самовільного залишення військової частини, службовим розслідуванням за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріали в сукупності. Відповідно до ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. Так у період з 23.06.2026 по цей час, ОСОБА_5 в розташування військової частини не повернувся до правоохоронних органів та інших державних установ щодо приналежності до проходження військової служби не звертався, внаслідок чого 29.06.2026 ОСОБА_5 постановою слідчого оголошений в розшук. Сторона обвинувачення потребу в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлює наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Республікою Польща, Угорщиною, Румунією, Словаччиною дають підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами такими, а також переховуватись на території України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 ; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не має права обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й далі, на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Крім того, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування; вчиняти інші кримінальні правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України) й наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що після повернення до військової частини та припинення першого випадку самовільного залишення місця служби підозрюваний належних висновків для себе не зробив та вже 09.11.2024 повторно самовільно залишив місце служби. Вказані обставини свідчать про стійке небажання підозрюваного виконувати обов`язки військової служби та вказують на високий ризик вчинення ним нового аналогічного кримінального правопорушення. Підозрюваний не має захворювань, що включені до Додатка №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою. Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, тому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , на посаді стрільця 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, у військовому званні «солдат», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, перебуваючи на волі він може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідків, знищити або сховати речові докази, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, з метою не доказування його вини в подальшому. Також, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Отже, на їхню думку, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відмовити у клопотанні. Пояснив, що він дійсно самовільно залишив військову частину, коли проходив службу у селі Оріховиця Ужгородського району, але потім повернувся до військової частини, звідки був направлений у ОСОБА_9 , а згодом у Кропивницький, звідки був доставлений працівниками поліції, тому він не вчиняв жодних процесуальних порушень, за які відносно нього слід обирати запобідний захід. Вважає, що реально ризиків передбачених ст.177 КПК, на які посилається слідчий не існує.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала щодо обрання запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , ствердила, що ОСОБА_5 був затриманий у незаконний спосіб, а ризики, на які посилається сторона обвинувачення для обрання її підзахисному виняткового запобіжного заходу, є необґрунтованими, такі не підтверджені належними доказами. Вважає, що наразі можливо застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Підозрюваний хворіє та його матеріальне становище є важким.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за № 62024140160001107, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.12.2024 за ч.5 ст.407 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР від 01.05.2026.

З витягу вбачається наступне: "Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , 10.10.2024 самовільно залишив місце військової частини (полігон АДРЕСА_2 ) та відсутній на військовій сліжбі без поважних причин по 01.11.2024, оскільки був встановлений працівниками ВСП та повернутий у частину, однак 09.11.2024 знову самовільно залишив частину.

ОСОБА_5 23.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини, місця служби військовослужбовцем без поважних причин понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та 22.07.2026 о 18:34 годині він був затриманий у порядку ст.615 КПК України.

Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86, 12383/86 параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть для винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява №72508/13, параграф 184). Тому цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленнями В/ч НОМЕР_1 від 11.11.20204 та від 21.11.2024 про виявлення ознак кримінального правопорушення, актом службового розслідування від 09.11.2024; рапортом про відсутність солдата ОСОБА_5 від 10.10.20204, доповіддю про факт самовільного залишення в/ч НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем, призваним під час мобілізації солдатом ОСОБА_5 , а витягом із наказу №745 від 10.10.2024; витягами із наказів командира військової частини НОМЕР_1 №100 від 06.07.2024, №208 від 10.10.2024, №507 від 09.11.2024; актом службового розслідування командира в/ч НОМЕР_1 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не має права оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що може спонукати підозрюваного ухилятися від слідчого, прокурора, суду. При оцінці цього ризику, слідчим суддею взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010, у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (рішення у справах «Ідалов проти Росії»; «Гарицький проти Польщі»; «Храїді проти Німеччини»). Водночас сама вірогідність бути засудженим у майбутньому може бути тим фактором, який спонукатиме підозрюваного до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності. Таким чином, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Також, слідчий суддя бере до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні під час судового розгляду не допитані свідки, які є його співслужбовцями, перебуваючи на волі він матиме змогу спілкуватися з ними та може здійснити спробу впливу різними методами й шляхами на свідків у цьому кримінальному провадженні, що вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не може обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.

Ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 у випадку обрання йому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може повторно вчинити самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство.

Слідчий суддя також враховує, що підозрюваний тривалий час був відсутній за місцем проходження військової служби без поважних причин, що свідчить про схильність до невиконання покладених на нього законом обов`язків та підтверджує наявність зазначених ризиків.

Отже, слідчим під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Наведені вище ризики та обставини є реальними й триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним, оскільки обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе запобігти наведеним ризикам.

При цьому, аргументи, на які посилаються підозрюваний та його захисник, як підставу для відмови у задоволенні клопотання, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 .

Водночас згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 під час служби 06.11.2024 скеровувався на лікування з приводу гострого гастриту. У довідці ВЛК зазначено, що ОСОБА_5 має ряд серйозних хронічних захворювань - хронічний холецистит, хронічний панкреатит та інші.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зі ступеня тяжкості інкримінованого злочину та бере до уваги ті обставини, що це кримінальне правопорушення вчинено військовослужбовцем під час дії воєнного стану, і застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому, з врахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України. Разом із тим зазначена норма не позбавляє суд права визначити заставу з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи вимоги ст. ст.182,183 КПК України.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема наявності серйозних хронічних захворювань у ОСОБА_5 , яке може вимагати невідкладного лікування у медичних установах - спеціалістів ширшого профілю, ніж йому може бути забезпечено в умовах тримання під вартою, що підтверджено матеріалами справи, його матеріальне становище є важким, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде достатньою мірою гарантування виконання підозрюваним покладених обов`язків та відповідатиме меті запобіжного заходу, такий розмір застави не буде завідомо непомірним для нього та водночас забезпечуватиме його належну процесуальну поведінку.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,178,181,182,183,186,193,196,197,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , на посаді стрільця 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, у військовому званні «солдат», 20 вересня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень), які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 20 вересня 2026 року.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;

3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до органу Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 20 вересня 2026 року.

У разі невиконання зазначених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали у разі внесення застави покласти на Рахівський РВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 20 вересня 2026 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1