Ухвала суду № 138439674, 17.07.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2670/24 Провадження № 6/304/37/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Кудіної Марії Геннадіївни про розстрочку виконання судового рішення від 20 квітня 2026 року у цивільній справі № 304/2670/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

адвокат Кудіна М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в електронній формі через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просить розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року у справі № 304/2670/24 строком на один рік та встановити порядок виконання рішення шляхом сплати одинадцяти рівних щомісячних платежів у розмірі по 2 375,18 грн та дванадцятого платежу у розмірі 2 375,17 грн. Зазначає, що 20 квітня 2026 року Перечинським районним судом Закарпатської області ухвалено рішення у цивільній справі № 304/2670/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказаним рішенням позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 500498-КС-001 про надання кредиту від 24 травня 2024 року у розмірі 26 210,80 грн, з яких: 10 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 16 210,80 грн сума прострочених платежів по процентах. Також стягнуто судовий збір у сумі 2 291,35 грн. Загальна сума, що підлягає виконанню за рішенням суду, становить 28 502,15 грн. Заявник не ухиляється від виконання судового рішення, визнає необхідність його виконання та має намір погашати присуджену суму добровільно. Разом з тим, одноразове виконання рішення у повному обсязі є для нього об`єктивно утрудненим з огляду на реальний матеріальний стан, наявність утриманців, кредитне навантаження сім`ї та інші обставини, що мають істотне значення. ОСОБА_1 має обмежені доходи та не має фінансової можливості одноразово сплатити всю суму, присуджену рішенням суду. Документи щодо його трудового та майнового стану, виписка по зарплатному рахунку, індивідуальні відомості застрахованої особи за формою ОК-5, а також кредитна історія підтверджують наявність складного матеріального становища та значного кредитного навантаження. На утриманні сім`ї перебувають діти, що підтверджується наданими свідоцтвами про народження та документами щодо місця реєстрації дітей. Наявність малолітніх/неповнолітніх дітей об`єктивно зумовлює постійні витрати на харчування, лікування, навчання, одяг, оплату житлово-комунальних послуг та інші базові потреби сім`ї. Крім того, на сьогодні сім`я заявника має значне загальне боргове навантаження. За даними кредитної історії дружини заявника ОСОБА_2 , станом на 28 жовтня 2025 року загальна поточна заборгованість за її кредитами становить 526 788,41 грн, а загальна поточна прострочена заборгованість 456 144,41 грн. Наявність таких зобов`язань у дружини заявника істотно впливає на фінансовий стан сім`ї в цілому, оскільки сімейний бюджет є спільним джерелом покриття поточних витрат, утримання дітей та виконання боргових зобов`язань. Також щодо ОСОБА_1 наявна інформація в Єдиному реєстрі боржників, що свідчить про наявність інших виконавчих обтяжень та додатково підтверджує реальне фінансове навантаження на заявника. За таких обставин примусове стягнення всієї суми одноразово може призвести до блокування рахунків, позбавлення заявника та його сім`ї можливості забезпечувати мінімальні життєві потреби та фактично ускладнить реальне виконання рішення. Натомість розстрочення виконання рішення строком на один рік забезпечить баланс інтересів сторін: стягувач отримає виконання рішення у визначені строки, а боржник матиме реальну можливість виконати рішення без надмірного тягаря для сім`ї. На підставі наведеного просить задовольнити заяву.

Тринадцятого травня 2026 року від представника ТОВ «Бізнес Позика» Виноградова Ю.Е. в електронній формі через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду. Вважає, що заява не підлягає задоволенню, оскільки стороною відповідача в порушення обов`язкових вимог ЦПК України до заяви про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду не обґрунтувано обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з посиланням на відповідні належні, достатні, та достовірні докази; а у підтвердження начебто «скрутного матеріального становища» відповідача не надано жодних належних, достатніх та достовірних доказів, наприклад витягів з реєстрів щодо відсутності у відповідача нерухомого та рухомого майна тощо. Обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини, а також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. У будь-якому випадку, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Відповідач належним чином не виконав свій обов`язок за кредитним договором щодо здійснення платежів у відповідності до встановленого графіку платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором. Відповідач не сплатив позивачу заборгованість за кредитним договором ні після закінчення строку дії договору, ні після звернення ТОВ «Бізнес Позика» до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТОВ «Бізнес Позика» на будь-якому з вищезазначених етапів із пропозицією щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором. Відповідач знайшов кошти на адвоката для представництва його інтересів у суді, однак не знайшов коштів для погашення заборгованості за кредитним договором у позасудовому порядку. У зв`язку з вищенаведеним, у позивача немає жодних підстав вважати, що відповідач справді має намір сплатити заборгованість за кредитним договором у випадку розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду. На думку сторони позивача, звернення сторони відповідача із заявою про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду є зловживанням процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, а також з метою відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору. Відтак вважає, що заява сторони відповідача про розстрочення виконання рішення суду є незаконною, необґрунтованою, поданою з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України, та такою, що подана з метою затягування розгляду справи та відстрочення притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення умов кредитного договору, що є зловживанням стороною відповідача своїми процесуальними правами, тому вона не підлягає задоволенню.

П`ятнадцятого червня 2026 року від представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 адвоката Кудіної М.Г. в електронній формі через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких просила відхилити доводи ТОВ «Бізнес Позика», викладені у додаткових поясненнях від 13 травня 2026 року, та задовольнити заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду. На її думку, доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не спростовують наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду. Так, позивач фактично не спростував жодної обставини, наведеної відповідачем. У своїх поясненнях позивач не заперечує та не спростовує документально підтверджених обставин, на які посилався відповідач, а саме: здійснення відповідачем постійного догляду за матір`ю з інвалідністю; отримання відповідачем державної компенсації як особою, яка надає соціальні послуги з догляду; відсутність стабільного працевлаштування; низький рівень доходів відповідача; наявність значного кредитного навантаження; відсутність у відповідача можливості одноразово виконати рішення суду. Натомість позивач обмежився загальними твердженнями про те, що відповідач нібито не довів скрутне матеріальне становище. При цьому жодного доказу на спростування поданих відповідачем документів позивач суду не надав. Позивач стверджує, що відповідач мав надати витяги з реєстрів щодо відсутності рухомого та нерухомого майна. Однак ч. 3 та ч. 4 ст. 435 ЦПК України не містять такої вимоги. Підставою для розстрочення є наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, а не обов`язкова відсутність будь-якого майна. Більше того, сам закон прямо передбачає врахування: матеріального стану фізичної особи; тяжкого захворювання членів сім`ї; інших виняткових обставин. Саме такі обставини відповідачем і доведені належними доказами. Крім цього, позивач помилково ототожнює розстрочення із ухиленням від виконання рішення. У своїх поясненнях позивач неодноразово зазначає, що відповідач прагне уникнути цивільно-правової відповідальності та затягнути виконання рішення. Такі твердження є виключно припущеннями. Подання заяви, прямо передбаченої ст. 435 ЦПК України, не може вважатися зловживанням процесуальними правами. Навпаки, звернення із заявою про розстрочення свідчить про намір відповідача виконати рішення суду, але у спосіб, який відповідає його реальному матеріальному становищу. У даному випадку відповідач не просить звільнити його від виконання рішення суду та не заперечує обов`язку щодо його виконання. Єдиним проханням відповідача є надання можливості виконати рішення поступово. Позивач фактично не довів, яким саме чином розстрочення строком, визначеним судом, порушить його права. Натомість відмова у розстроченні призведе до відкриття виконавчого провадження, нарахування виконавчого збору та додаткових витрат, що лише погіршить становище відповідача та ускладнить фактичне виконання рішення. Крім того, після подання заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідачем отримано додаткові докази, які підтверджують об`єктивну неможливість одноразового виконання рішення суду. Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру боржників станом на 13 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 відкрито щонайменше три виконавчі провадження, а саме №79365237, №81092116 та №81230702, які перебувають на виконанні у приватних виконавців. Зокрема, виконавче провадження №81092116 відкрито приватним виконавцем Луканець Т.І. на підставі виконавчого листа Перечинського районного суду Закарпатської області про стягнення на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором, судового збору та винагороди приватного виконавця. Фактично вже розпочато процедуру примусового виконання судового рішення. Крім того, згідно з повідомленням АТ «А-Банк», у межах виконавчого провадження №81230702 приватним виконавцем Романом Р.М. накладено арешт на банківські рахунки відповідача, у зв`язку з чим останній позбавлений можливості вільно розпоряджатися власними коштами та змушений звертатися до виконавця для отримання дозволу на користування коштами в межах гарантованого законом мінімуму. Наведені обставини свідчать не про небажання відповідача виконувати судові рішення, як помилково стверджує позивач, а навпаки про критичний фінансовий стан відповідача та наявність реальних перешкод для одноразового виконання судового рішення. Більше того, сама наявність декількох відкритих виконавчих проваджень та арешту рахунків підтверджує, що застосування до відповідача заходів примусового виконання вже здійснюється, а тому одноразове погашення всієї суми боргу є фактично неможливим. Таким чином, розстрочення виконання рішення у даному випадку відповідає принципам справедливості, розумності та забезпечує баланс інтересів обох сторін.

Сімнадцятого червня 2026 року від представника ТОВ «Бізнес Позика» Виноградова Ю.Е. в електронній формі через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якому він просить відмовити у задоволенні заяви сторони відповідача про розстрочення виконання рішення суду у повному обсязі. Покликається на те, що у заяві про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду повинні бути дотримані всі обов`язкові вимоги до такої. Стороною відповідача в порушення обов`язкових вимог ЦПК України до заяви про розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду так і не обґрунтувано обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з посиланням на відповідні належні, достатні, та достовірні докази; а у підтвердження начебто «скрутного матеріального становища» відповідача так і не надано суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів, наприклад витягів з реєстрів щодо відсутності у відповідача нерухомого та рухомого майна тощо. Сам по собі факт здійснення відповідачем нагляду за матір`ю з інвалідністю та отримання певних компенсацій жодним чином не свідчить про його скрутний матеріальний стан. У позивача немає жодних підстав вважати, що відповідач справді має намір сплатити заборгованість за кредитним договором у випадку розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Кудіна М.Г., а також представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Виноградов Ю.Е. у судове засідання не з`явилися, однак у своїх письмових поясненнях просили розгляд заяви здійснювати за їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року у цивільній справі № 304/2670/24, що набрало законної сили 21 травня 2026 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 500498-КС-001 про надання кредиту від 24 травня 2024 року в розмірі 26 210 (двадцять шість тисяч двісті десять) грн 80 коп, з яких: 10 000 грн 00 коп сума прострочених платежів по тілу кредиту та 16 210 грн 80 коп сума прострочених платежів по процентах, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2 291 (дві тисячі двісті дев`яносто одна) грн 35 коп.

З доданих до заяви письмових матеріалів видно, що у ОСОБА_1 відсутні кошти для одноразової сплати всієї суми заборгованості; на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей; у нього та у його дружини ОСОБА_2 існують інші кредитні зобов`язання, у тому числі згідно судових рішень, що набрали законної сили; стосовно ОСОБА_1 відкрито декілька виконавчих проваджень.

Розстрочка виконання рішення суду це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20 липня 2004 року дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи, що на підставі зібраних доказів встановлено складне матеріальне становище ОСОБА_1 , що не дозволяє йому одноразово виплатити заборгованість за кредитним договором, що визначена вищевказаним судовим рішенням, беручи до уваги бажання відповідача погасити наявну заборгованість, суд дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. 435, 258-261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

заяву задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 , виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2026 року у цивільній справі № 304/2670/24 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за Договором № 500498-КС-001 про надання кредиту від 24 травня 2024 року в розмірі 26 210 (двадцять шість тисяч двісті десять) грн 80 коп, з яких: 10 000 грн 00 коп сума прострочених платежів по тілу кредиту та 16 210 грн 80 коп сума прострочених платежів по процентах та судового збору у сумі 2 291 (дві тисячі двісті дев`яносто одна) грн 35 коп, що разом становить 28 502 (двадцять вісім тисяч п`ятсот дві) грн 15 коп, терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом сплати одинадцяти щомісячних платежів у розмірі 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п`ять) грн 18 коп та дванадцятого платежу у розмірі 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п`ять) грн 17 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий:Ганько І. І.