Ухвала суду № 138439093, 21.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/615/2026 Справа № 641/3305/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості в якому внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170020001435 від 16.01.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодязне, Дворічанського району, Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Слобідського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому, внесені до ЄРДР за № 62026170020001435 від 16.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 . Прокурор послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , не має офіційних джерел доходу, крім того, термін покарання за особливо тяжкі злочини, у вчиненні яких він підозрюється, та відсутність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного може спровокувати останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зазначене вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 може впливати на потерпілих та свідків, оскільки йому відомі їх анкетні дані та адреси проживання. Злочини, у вчиненні яких він підозрюється скоєні із погрозою застосування насильства. Вказані факти свідчать про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на потерпілих та свідків з метою надання ними необхідних обвинуваченому показів в майбутньому, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 не має офіційних джерел доходу, злочинна діяльність є для нього єдиним джерелом прибутку, йому інкримінується вчинення 13 епізодів тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації. Вказані факти свідчать про систематичність злочинної діяльності ОСОБА_4 , яка могла тривати і надалі, якби не була припинена співробітниками правоохоронних органів, у зв`язку із чим він може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти особливо тяжкі злочини, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Послався на те, що ризики, зазначені прокурором, не підтверджені жодним доказом. Просив суд врахувати, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , має дружину, постійне місце проживання, клопотав про обрання йому більш м`якого запобіжного заходу. Зазначив, що визначений судом розмір застави є занадто непомірним для нього та не є гарантією виконання процесуальних обов`язків, а засобом тиску, у зв`язку із чим просив зменшити суму застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного.

Потерпілі в підготовче судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд прийшов до висновку.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання та визначено розмір застави у вигляді 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 19.11.2025 клопотання старшого слідчого задоволено та продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» терміном до 23.59 год 17.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 клопотання прокурора задоволено та продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 03.04.2026, проте не більше строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 клопотання прокурора задоволено та продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, а саме до 13.04.2026.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 13.04.2026 продовжено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 11 червня 2026 року. Розмір застави залишено на рівні, визначеному ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 01.04.2026, постановленою у справі №643/6266/26; провадження №1-кс/643/2636/26.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 09.06.2026 продовжено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 07 серпня 2026 року. Розмір застави до 250 до прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 гривень 00 копійок.

Отже строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлений ухвалою суду спливає 07.08.2026, однак судове провадження потребує значного часу для розгляду, тому необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_4 , раніше не судимий, обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, які караються позбавленням волі строком до дванадцяти років, отже до нього може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим, якщо цього потребує суспільний інтерес, який за конкретних обставин справи переважає принцип поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинуваченого від суду.

Оцінюючи зазначений ризик у сукупності з обставинами, визначеними ст. 178 КПК України, суд враховує характер та тяжкість пред`явленого обвинувачення. Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тринадцяти епізодів тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, які, за версією сторони обвинувачення, були вчинені у складі злочинної організації. За окремі із інкримінованих кримінальних правопорушень законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Усвідомлення обвинуваченим реальної можливості призначення у разі визнання його винуватим тривалого строку позбавлення волі об`єктивно підвищує ймовірність його наміру ухилитися від судового розгляду та уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, суд враховує, що за наявними матеріалами обвинувачений не має офіційного місця роботи та легальних джерел доходу, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціально-економічних зв`язків, які б самі по собі стримували його від спроб переховування.

Таким чином, з урахуванням сукупності наведених обставин суд доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченого від суду не є абстрактним чи формальним, а має реальний характер.

При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування особи від суду. Водночас вона є одним із суттєвих елементів оцінки такого ризику та підлягає врахуванню у сукупності з іншими конкретними обставинами, зокрема характером інкримінованої злочинної діяльності, кількістю інкримінованих епізодів, способом їх вчинення та даними про особу обвинуваченого.

Суд вважає доведеним і продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Такий висновок ґрунтується на тому, що обвинуваченому відомі анкетні дані потерпілих та свідків, їх місце проживання та інші відомості, які дають можливість встановити з ними контакт. За таких обставин, перебуваючи на волі, він матиме реальну можливість шляхом умовлянь, переконання, погроз чи в інший незаконний спосіб впливати на зазначених осіб з метою зміни ними показань, відмови від раніше наданих показань або ухилення від участі у судовому розгляді.

При цьому суд враховує, що відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, визначеному ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує свої висновки показаннями, які отримані безпосередньо під час судового розгляду, а в даному судовому провадженні свідки та потерпілі ще допитані не були.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків на даний час не втратив своєї актуальності.

Суд також вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Такий висновок суд робить не лише з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, а насамперед враховуючи їх характер, кількість та спосіб вчинення. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому інкримінується вчинення тринадцяти епізодів тяжких та особливо тяжких злочинів, які, за версією сторони обвинувачення, були вчинені не спонтанно чи одноразово, а систематично, протягом певного періоду часу, у складі злочинної організації. Наведені обставини свідчать про стійкий характер інкримінованої протиправної діяльності, її організованість та повторюваність, що дає достатні підстави вважати, що у разі перебування на волі обвинувачений може продовжити аналогічну злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення

Оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, суд також враховує наведені вище дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, та інші обставини кримінального провадження.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, а також характер та обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, достатніх даних про наявність у ОСОБА_4 захворювань, які перешкоджають або унеможливлюють його перебування під вартою, суду не надано.

Доводи обвинуваченого, висловлені на заперечення клопотання прокурора, не спростовують наведених висновків суду та не свідчать про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора суд не вбачає.

Таким чином, суд доходить висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та не відпали, а тому підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу немає. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим строк тримання під вартою підлягає продовженню.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання та визначено розмір застави у вигляді 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн., який в подальшому ухвалами слідчого судді був залишений без змін.

Крім того, ухвалою суду від 09.06.2026 розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 зменшено до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000 грн.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, стадію судового розгляду даного кримінального провадження, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, враховуючи норму ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, суддя вважає за необхідне визначити обвинуваченій розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

При цьому вказана норма не є імперативною, а лише надає право суду не визначати розмір застави та вимагає обґрунтування такого рішення з огляду на фактично встановлені обставини.

За ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Не менш важливими є принцип пропорційності та відсутність надмірного тягаря. Між розміром застави і метою, яку вона покликана забезпечити, має існувати розумна пропорційність.

Неприпустимими є автоматизм або застосування фіксованих підходів. Автоматична відмова у заставі або визначення її без індивідуального аналізу, несумісні з гарантіями статті 5 Конвенції. Якщо закон передбачає можливість відступати від загальних меж застави лише у виключних випадках, суд зобов`язаний детально обґрунтувати, чому випадок є винятковим і потребує особливо великої застави. В іншому разі надмірна застава прирівнюється до непрямої відмови у звільненні.

Мета застави не компенсація збитків, а забезпечення явки, тому співвідношення суму застави з розміром шкоди є помилковою, тим біль, що застава внесена не обвинуваченим, а третьою особою.

Суд бере до уваги, що протягом тривалого часу обвинуваченим раніше визначена сума застави не внесена, що може свідчити про непомірність її розміру для нього, у зв`язку з чим є підстави для зменшення розмір застави з раніше визначеного розміру, до двохсот прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 665600,00 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)» - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 18 вересня 2026 року.

Розмір застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшити до 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 21.07.2026 року, справа № 641/3305/26, н/п 1-кп/641/615/2026) до спливу терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор (№27)».

При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; не відлучатися із міста Харкова без дозволу суду; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор (№27)».

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо нього, на більш м`який запобіжний захід - залишити без задоволення.

Підготовче судове засідання відкласти до 25 серпня 2026 року на 11:15.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 23.07.2026 о 15:45.

Cуддя- ОСОБА_1