Рішення № 138437988, 14.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4179/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 липня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача Сокольської О.О. представника відповідача Ткачук Н.І. представника відповідача Бакшеєвої І.М. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 № 28981/2201-0701, яким встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 6, 11, 15 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 2.1, 2.2, 2.3 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 2 214 496,00 грн, з яких збільшення за податковим зобов`язанням - 2 016 420,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 198 076,00 грн.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 № 28982/2201-0701, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у декларації від 16.07.2025 № 9209502052 за червень 2025 року на суму 1 630 090,00 грн.

3 Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 № 28983/2201-0701, яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, і попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 3 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) представник ТОВ «Мегатекс Індастріал» зазначає, що ГУ ДПС у Хмельницькій області за результатами документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 28.10.2025 № 21464/22-01-07-01/37822918, прийняло протиправні податкові повідомлення-рішення від 16.12.2025 № 28981/2201-0701, № 28982/2201-0701 та № 28983/2201-0701, якими донараховано податок на прибуток підприємств із застосуванням штрафних санкцій на загальну суму 2 214 496,00 грн, зменшено від`ємне значення з ПДВ за червень 2025 року на 1 630 090,00 грн та застосовано штраф у розмірі 3 400,00 грн.

Щодо донарахування податку на прибуток позивач пояснив, що контролюючий орган безпідставно застосував до показників 2023 року нормативний рівень браку в розмірі 2 %, обчислений за даними 2020-2022 років. Наприкінці 2022 року підприємство змонтувало та ввело в експлуатацію релоковане обладнання з м. Костянтинівка, що змінило технологічний процес, а постійні аварійні відключення електроенергії та перепади напруги у 2022-2023 роках призвели до зростання відсотка технологічно неминучого браку. Позивач наголосив, що показник 2 % є його внутрішнім управлінським цільовим орієнтиром у межах системи якості ISO 9001:2015, а не регламентованою нормою, що обмежує віднесення витрат на брак до собівартості. Відповідно до приписів П(С)БО 16 «Витрати», до собівартості реалізованої продукції включаються витрати від браку, зменшені на справедливу вартість отриманої зворотної сировини. Зокрема, виявлений після зупинення виробництва у липні 2023 року брак підготовлених АКБ у кількості 1 137 шт. не спрямовувався на виготовлення готової продукції, а був переданий на переробку як давальницька сировина за Договором від 30.12.2022 № 177 ДВС, а вилучений свинець використано у власній господарській діяльності. Позивач також звернув увагу на помилковість арифметичних розрахунків ДПС, оскільки реальний відсоток браку становив 4,28 %, а не 5 %, і податковий орган не врахував зменшення собівартості браку на справедливу вартість отриманого свинцю.

Щодо зменшення від`ємного значення з ПДВ за червень 2025 року на суму 1 630 090,00 грн позивач зазначив про відсутність підстав для застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Усі відбраковані напівфабрикати не списувалися як невикористані, а були повністю передані на повторну переробку для вилучення свинцю та подальшого виготовлення нової товарної продукції. Оскільки вартість переробленого браку увійшла до собівартості нової продукції та компенсується покупцями в її ціні, ця сировина повністю використана в господарській діяльності підприємства, що виключає обов`язок з нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.04.2026 р. о 10:30 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.

Ухвалою суду від 25.03.2026 заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал", адвоката Сокольської Олесі Олександрівни, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача у справі №560/4179/26 задоволено. Постановлено забезпечити участь представника товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал", адвоката Сокольської Олесі Олександрівни, в судовому засіданні, призначеному на 16.04.2026 р. о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою суду від 17.04.2026 заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал", адвоката Сокольської Олесі Олександрівни, про надання доступу до електронної справи та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача у справі №560/4179/26 задоволено. Постановлено залучити Сокольську Олесю Олександрівну у справі №560/4179/26 як представника товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал". Надати Сокольській Олесі Олександрівні (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) доступ до справи №560/4179/26 через підсистему "Електронний суд". Забезпечити участь представника товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал", адвоката Сокольської Олесі Олександрівни, в судовому засіданні, призначеному на 30.04.2026 р. о 10:30 год., та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою суду від 14.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №560/4179/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на тридцять днів - до 15.06.2026.

Протокольною ухвалою в судовому засіданні 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.07.2026 о 10:30 год.

Представник ГУ ДПС у Хмельницькій області подала відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача вказує, що доводи позивача про задоволення його скарги в силу закону через нібито недотримання 20-денного строку адміністративного оскарження не відповідають фактичним обставинам справи. Так, скарга ТОВ «Мегатекс Індастріал» зареєстрована в ДПС України 26.12.2025 за № 7193/С/6. Відповідно до вимог статей 42 та 56 Податкового кодексу України, ДПС України прийняла рішення від 05.01.2026 № 146/6/99-00-06-01-01-06 про продовження строку розгляду скарги до 23.02.2026 включно. Зазначене рішення було своєчасно направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом (№ R067073493657) та, за даними АТ «Укрпошта», вручено 24.01.2026. Отже, підсумкове рішення ДПС України від 16.02.2026 № 3595/6/99-00-06-01-01-06 про залишення скарги без задоволення прийнято у межах законно продовженого строку.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, контролюючий орган зазначає, що перевіркою встановлено безпідставне задекларування у рядку 2050 Звіту про фінансові результати собівартості реалізованої продукції на суму 2 343 150,00 грн за неналежно оформленими первинними документами щодо придбання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_1 , а також безпідставне включення до собівартості 8 859 184,00 грн вартості понаднормативно бракованої продукції (АКБ). Також встановлено заниження податкових зобов`язань за вересень 2023 року на суму 1 630 090,00 грн у зв`язку з ненарахуванням ПДВ відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на ТМЦ (на суму 8 150 449,00 грн), використані для виготовлення понаднормативного браку, який не використано в господарській діяльності підприємства. У зв`язку із ненарахуванням вказаних податкових зобов`язань позивач в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував у ЄРПН зведену податкову накладну від 30.09.2023 на суму ПДВ 1 630 090,00 грн, за що застосовано штраф у розмірі 3 400,00 грн.

На підставі викладеного відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій заперечує доводи відповідача та вказує на безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток у загальному розмірі 2 016 420,00 грн, завищення від`ємного значення з ПДВ за червень 2025 року на суму 1 630 090,00 грн, а також щодо нескладання та нереєстрації в ЄРПН зведеної податкової накладної.

Представник відповідача подала до суду додаткові пояснення, надані у відповідь на заяву позивача про зміну підстав позову, в яких представник ГУ ДПС у Хмельницькій області повністю підтримала заперечення проти позову та додатково зазначила про правомірність висновків акта перевірки від 28.10.2025 № 21464/22-01-07-01/37822918.

Стосовно заниження податку на прибуток через витрати на послуги ФОП ОСОБА_1 відповідач зазначає, що надані акти приймання-передачі наданих послуг містять лише загальні відомості та не дозволяють ідентифікувати обсяг, зміст і ціну господарських операцій. В актах відсутні дані про транспортні засоби, маршрути, розрахунок вартості 1 км пробігу та базові тарифи, що суперечить вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88. Документи, подані позивачем після перевірки (додатки до договорів та звіти), а також відсутність регламентації перевезення працівників у колективному або трудових договорах, не спростовують висновків про неналежне первинне оформлення витрат.

Щодо заниження податку на прибуток через понаднормативний брак на суму 8 859 184,00 грн контролюючий орган вказує, що підприємство самостійно визначило технологічно неминучий рівень браку на рівні 2 %, що підтверджується листом ТОВ «Мегатекс Індастріал» від 16.10.2025 № 69 та показниками 2020-2022 років. У січні-вересні 2023 року рівень браку склав 5 % (11 198 шт. із 234 982 шт.), відтак брак у кількості 7 049 шт. є понаднормативним (3 %). Позивач у порушення П(С)БО 16 «Витрати» та Інструкції № 291 не здійснював облік браку на рахунку 24 «Брак у виробництві» та безпідставно включив понаднормативні витрати до виробничої собівартості готової продукції (як нормативні), замість їх відображення у складі собівартості реалізованої продукції за субрахунком 901. Посилання позивача на зміну технології через релокацію обладнання не звільняють від обов`язку дотримуватися правил бухгалтерського обліку понаднормативних витрат.

З приводу зменшення від`ємного значення з ПДВ (1 630 090,00 грн) та штрафу (3 400,00 грн) податковий орган зазначає, що вартість сировини та матеріалів із врахуванням частки зарплати й амортизації у 8 %, використаних для виготовлення понаднормативного браку (7 049 шт.), становить 8 150 449,00 грн. Оскільки позивач не надав документів про використання цих ТМЦ у господарській діяльності, вони вважаються використаними поза господарською діяльністю відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Це зумовило обов`язок нарахувати ПДВ у сумі 1 630 090,00 грн, а також скласти й зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну від 30.09.2023, невиконання чого має наслідком застосування штрафу згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких вказує, що надані контролюючому органу договори, акти виконаних робіт, маршрути руху, графіки роботи заводу, звіти перевізника та платіжні доручення повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вони містять усі необхідні відомості (зокрема щодо транспортних засобів, тарифів та вартості 1 км пробігу) і підтверджують реальність здійснення транспортних послуг на загальну суму 2 343 150 грн.

Позивач не погоджується із твердженням ДПС про завищення собівартості на суму 8 859 184 грн і вказує на те, що використання відповідачем 2% орієнтовного рівня браку на основі даних за 2020-2022 роки є некоректним, оскільки наприкінці 2022 року підприємство запустило релоковане обладнання з іншою технологією, а у 2022-2023 роках зазнавало аварійних відключень електроенергії, що спричинило об`єктивне зростання відсотка технологічно неминучого браку. Показник у 2% є внутрішньою ціллю якості (ISO 9001:2015), а не нормативно обмеженим граничним порогом. Відповідно до п. 11 та п. 14 П(С)БО 16 до собівартості реалізованої продукції відносяться як нормативні, так і наднормативні витрати на брак. Тому сам факт перевищення орієнтовного відсотка браку не призводить до завищення собівартості.

Наполягає, що відповідач безпідставно включив до розрахунку браку 1 137 шт. АКБ, забракованих вже після припинення виробничої діяльності (з 01.07.2023) через неможливість їх реалізації покупцю, хоча вони були реалізовані як свинець із нарахуванням ПДВ. Крім того, ДПС не врахувала зменшення собівартості бракованої продукції на її справедливу вартість (ціну можливої реалізації/переробки), що суттєво викривило кінцевий розрахунок витрат. Позивач наголошує, що забракована продукція не списувалася безповоротно, а в повному обсязі передавалася на давальницьку переробку для отримання свинцю, який надалі використовувався у господарській діяльності підприємства або реалізовувався з нарахуванням ПДВ. Відтак, підстави для застосування абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ (нарахування ПДВ через невикористання в господарській діяльності) відсутні.

Позивач звертає увагу на те, що у розділі IV «Висновок» акта перевірки взагалі відсутній текст про описуване відповідачем порушення щодо завищення собівартості на 8 859 184 грн, що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок (наказ Мінфіну № 727).

З урахуванням наведеного позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та просить суд скасувати їх повністю.

Представник відповідача подала додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що надані позивачем акти містять лише загальні формулювання і не дають змоги встановити обсяг, маршрути, періодичність, деталі транспортних засобів та порядок формування вартості послуг (відсутня вартість 1 км пробігу). Позивачем не надано наказів про організацію перевезень, графіків, переліку осіб та підтвердження виробничої необхідності. Відтак, витрати вважаються підтвердженими неналежно та включені до собівартості безпідставно. Підприємство самостійно встановило допустимий рівень браку 2%, однак фактично у 2023 році він склав 5%, унаслідок чого понаднормативний брак становив 7 049 одиниць на суму 8 859 184 грн. Посилання позивача на релокацію, графіки відключення світла чи зміну технологій не спростовують порушення. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», понаднормативні витрати не можуть включатися до виробничої собівартості готової продукції. Крім того, позивач не вів належного обліку на рахунку 24 «Брак у виробництві» та не надав документального підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між збоями й конкретними випадками браку. Зауважує, що включення до розрахунку 1 137 одиниць браку, виявленого після припинення виробничої діяльності (01.07.2023), є обґрунтованим, оскільки ця продукція була виготовлена в межах виробничого процесу звітного періоду. Стверджує, що подальша переробка бракованої продукції на свинець є окремою господарською операцією та не скасовує факту виникнення понаднормативних втрат під час виробництва. Оскільки товарно-матеріальні цінності були витрачені на виготовлення понаднормативного браку, який виходить за межі нормального господарського процесу, у позивача виник обов`язок нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ.

Вважає, що Акт перевірки від 28.10.2025 складений у повній відповідності до ст. 86 ПКУ та Порядку № 727. Завищення собівартості є епізодом, який призвів до підсумкового заниження податку на прибуток, що й відображено у підсумкових висновках акта та в ППР № 28981/2201-0701 від 16.12.2025.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представником позивача також подано до суду копію висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи, разом із копіями документів, наданих ТОВ «Мегатекс Індастріал» судовому експерту для дослідження.

Представником відповідача, своєю чергою, надано до суду заперечення на вказаний висновок експерта, в яких зазначає, що відповідно до ст. 101 КАС України та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз (наказ Мінюсту № 53/5) вирішення питань, які належать до компетенції органів податкового контролю (виявлення фактів порушення податкового законодавства), не є завданням економічної експертизи. Оскільки предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушень податкового законодавства, спір має виключно правовий характер і повинен вирішуватися судом на підставі наявних доказів без залучення спеціалістів у галузі права. Вказує, що експерт у своєму висновку посилається на Розпорядження № 44 від 06.05.2022 та Специфікації випуску АКБ. Однак позивач не надавав цих документів ані під час проведення документальної перевірки, ані разом із запереченнями до акта. Експерт зазначає про відсутність розпорядчих документів щодо встановлення нормативу браку на рівні 2% та вказує на об`єктивні технологічні причини виникнення браку у 2023 році, зокрема аварійні вимкнення електроенергії. Водночас відповідач наголошує, що сам позивач у своєму офіційному листі від 16.10.2025 № 69 письмово засвідчив: допустимий та передбачуваний рівень браку, обумовлений технологією і досягнутий підприємством у 2020-2023 роках, становить саме до 2%. Отже, позивач сам визначив цей показник як нормативний з урахуванням усіх виробничих факторів, тоді як фактичний рівень браку у 2023 році склав 5%, що свідчить про наявність понаднормативного браку у кількості 7 049 шт. У висновку експерта фактично визнається факт включення втрат від непоправного браку до складу виробничої собівартості готової продукції шляхом його розподілу на весь випуск АКБ (на суму 8 382 423,51 грн) без урахування будь-яких норм та технологічних стандартів. Експерт безпідставно проігнорував пояснення самого платника та норми законодавства щодо порядку визначення браку на кожному етапі виробництва.

З огляду на викладене, відповідач вважає висновок експерта необґрунтованим, таким, що не спростовує висновків акта перевірки, та просить суд не брати його до уваги при ухваленні рішення.

Представник позивача подала пояснення щодо заперечень на висновок експерта, в яких вважає заперечення контролюючого органу щодо висновку судово-економічної експертизи № 275/26 від 05.06.2026 безпідставними та зазначає таке.

Позивач реалізував своє право, передбачене ст. 104 КАС України, подавши висновок експерта, складений на його замовлення. Дослідження стосувалося аналізу первинних документів бухгалтерського й податкового обліку та фінансової звітності, що потребує спеціальних знань у галузі економіки та входить до компетенції судового експерта відповідно до Інструкції № 53/5. Поставлені експерту питання стосувалися фактичних обставин справи й не мали правового характеру, а сам висновок підготовлений атестованим судовим експертом, доктором економічних наук Кузнєцовою Г. О.

Крім того, Розпорядження № 44 від 06.05.2022 додавалося до заперечень на акт перевірки від 26.11.2025. Специфікації № 250772 від 25.07.2022 та № 290422 від 29.04.2022 надавалися 16.10.2025 у відповідь на запит ДПС через електронний кабінет, що підтверджується квитанцією про реєстрацію за № 61157/6) та безпосередньо перевіряючим. Специфікація № 200722 від 20.07.2022 також надавалася безпосередньо інспекторам під час перевірки.

Окрім цього, позивач наголошує, що норми п. 44.6 ст. 44 ПКУ стосуються виключно обов`язкових первинних документів обліку, а платник має повне право надавати докази та заперечення на всіх стадіях податкового контролю та судового розгляду. Так, експерт дослідила лист ТОВ «Мегатекс Індастріал» № 69 від 16.10.2025 та заперечення до акта перевірки. Відповідно до Правил організації діловодства (наказ Мінюсту № 1000/5) лист є лише інформаційно-аналітичним документом, а не розпорядчим. У матеріалах справи відсутні будь-які розпорядчі чи нормативні документи підприємства, які б встановлювали граничний норматив віднесення браку на собівартість у розмірі 2%. Таким чином, експерт надала належну та об`єктивну оцінку вказаним документам у межах законодавства.

На підставі викладеного позивач просить суд долучити висновок експерта № 275/26 до матеріалів справи та врахувати його при ухваленні рішення.

В судовому засіданні 14.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення відповідно до заяв по суті спору, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 14.07.2026 проти задоволення позовних вимог заперечили, надали пояснення аналогічні змісту заяв по суті спору та додаткових пояснень, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши позицію сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (код ЄДРПОУ 37822918) зареєстроване як юридична особа за адресою: 31100, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Веснянське шосе, буд. 7, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мегатекс Індастріал», за результатами якої складено Акт від 28.10.2025 №21464/22-01-07-01/37822918.

На підставі вказаного Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 16.12.2025 прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) ППР форми «Р» №28981/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 2 214 496 грн, в т.ч. основний платіж 2 016 420 грн, ш/с 198 076 грн. Порушення які призвели до заниження суми податку на прибуток:

- завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звітів про фінансові результати (Звітів про сукупний дохід) (форма №2) за період з 01.10.2020 по 30.06.2025 в сумі 2 343 150 грн, в результаті відображення в складі собівартості реалізованої готової продукції витрат, не підтверджених первинними документами, оформленими відповідно вимог ст. 9 Закону №996, що не дає можливості достовірно оцінити понесені витрати з придбання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_1 ПН 2315219934;

- завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звітів про фінансові результати (Звітів про сукупний дохід) (форма №2) за період з 01.10.2020 по 30.06.2025 в сумі 8 859 184 грн, в результаті відображення в складі собівартості реалізованої готової продукції (АКБ) вартості понаднормативної бракованої продукції (АКБ в поліпропіленових моноблоках з електролітом), отриманої в процесі виробництва напівфабрикатів.

2) ППР форми «В4» №28982/2201-0701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 1 630 090 грн. Порушення які призвели до зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість:

- заниження податкових зобов`язань за вересень 2023 року на загальну суму 1 630 090 грн, в результаті не нарахування податкових зобов`язань по товарах (послугах) на суму 8 150 449 грн, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю підприємства (вартість товарів, списаних на виробництво понаднормативної бракованої продукції).

3) ППР форми ПН №28983/2201-0701, яким застосовано штрафні санкції за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 ТОВ «Мегатекс Індастріал» не складено та не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну 30.09.2023 року на суму постачання 8 150 449 грн, ПДВ на суму 1 630 090 гривень в результаті не нарахування податкових зобов`язань по товарах (послугах) під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю підприємства.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги, яка була зареєстрована в ДПС України 26.12.2025 за №7193/С/6.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 16.02.2026 №3595/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу ТОВ «Мегатекс Індастріал» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК - України).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів підпункту 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Статтею 77 ПК України визначено, що документальні планові перевірки повинні бути передбачені у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

З матеріалів справи суд встановив, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (код ЄДРПОУ 37822918) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2020 по 30.06.2025, за результатами якої складено акт від 28.10.2025 №21464/22-01-07-01/37822918, яким встановлено порушення позивачем, зокрема: пп.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.11 П(С)БО 16 «Витрати» в результаті завищення показника рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати на загальну суму 11 202 334 грн, у тому числі 2 343 150 грн за операціями з ФОП ОСОБА_1 та 8 859 184 грн, унаслідок включення до собівартості вартості понаднормативної бракованої продукції; п.44.1 ст.44, абз. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України - в результаті заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2023 року на суму 1 630 090 грн; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 - у зв`язку із нескладенням та нереєстрацією зведеної податкової накладної від 30.09.2023 на суму постачання 8 150 449 грн, ПДВ 1 630 090 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2025: №28981/2201-0701 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 214 496 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням 2 016 420 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 198 076 грн); №28982/2201-0701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 630 090 грн; №28983/2201-0701 форми «ПН», яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної у сумі 3 400 грн.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, змінив підстави позову, зазначивши, що категорично не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями через відсутність податкових порушень, вказаних відповідачем в Акті перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статті 138-141 ПК України містять вичерпний перелік випадків, коли фінансовий результат податкового (звітного) періоду коригується, при цьому жодна з різниць, встановлених вказаними статтями, не стосується коригування фінансового результату до оподаткування у зв`язку з віднесенням до складу витрат вартості бракованої продукції або витрат, пов`язаних з придбанням транспортних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996);

- первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо) (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Частиною п`ятою статті 8 Закону №996 передбачено, що підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; ... визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до пункту 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Пунктом 2.1 Положення №88 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Пунктом 2.4 Положення №88 визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО 16), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пунктом 11 передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством;

пунктом 12 встановлено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Національного положення (стандарту);

пунктом 14 визначено, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (далі - П(С)БО 9):

пунктом 10 встановлено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»...;

пунктом 14 визначено, що не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; витрати на зберігання, крім тих витрат, які необхідні у виробничому процесі перед наступним етапом виробництва; фінансові витрати...; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов`язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;

пунктом 16 передбачено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу;

пунктом 20 встановлено, що оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли до підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (далі - Інструкція №291), браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг); за дебетом цього рахунку відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27).

Рахунок 24 «Брак у виробництві» призначено для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві; за дебетом рахунку 24 відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку.

Абзацом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: ... г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі - Порядок №1307), визначено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/починають використовуватися: ... 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 33.3 статті 33 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника податку.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідач в Акті перевірки та відзиві на позов стверджував, що акти приймання-передачі наданих послуг, складені ФОП ОСОБА_1 , містять лише загальні відомості, без зазначення транспортного засобу, вартості одного кілометра пробігу, погодженого тарифу, обсягу та кількості послуг, що, на думку контролюючого органу, не дає змоги ідентифікувати зміст і обсяг господарської операції та не підтверджує понесені витрати у розумінні статті 9 Закону №996.

Позивач, заперечуючи проти цього висновку, послався на надані під час перевірки та до заперечень на акт договори про надання транспортних послуг за 2020-2023 роки, акти приймання-передачі наданих послуг з конкретизацією сум за кожен період, маршрути руху автобуса для перевезення змін працівників, звіти перевізника, платіжні доручення про оплату наданих послуг, картку рахунку 631 за контрагентом, а також додатки до договорів із погодженням ціни перевезень, надані додатково до заперечень на акт перевірки.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив, що позивачем надано договори про надання транспортних послуг, які містять умови формування договірної ціни, акти прийняття-передачі наданих послуг з визначеною сумою кожного акта, відомості про маршрут та графік перевезення змін працівників, підтвердження оплати послуг у безготівковій формі через банківські установи, а також дані про те, що ФОП ОСОБА_1 мав ліцензію на здійснення пасажирських перевезень (серія АЕ №266982 від 02.10.2013). Наведене узгоджується з приписами частини другої статті 9 Закону №996 та пункту 2.4 Положення №88, якими визначено обов`язкові реквізити первинного документа (найменування, дата, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру, особи, відповідальні за операцію), і не встановлює як обов`язковий реквізит первинного документа відомості про марку/номер транспортного засобу або розгорнутий розрахунок вартості одного кілометра пробігу, оскільки такі відомості є умовами договору, а не обов`язковими реквізитами первинного документа.

Суд враховує, що відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України додаткові документи і пояснення, подані платником податків до заперечень на акт перевірки, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та підлягають врахуванню контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Відповідачем не спростовано ні реальності господарських операцій із зазначеним контрагентом (перевезення працівників на роботу та з роботи), ні факту оплати цих послуг, ні виробничого характеру відповідних витрат, а посилання на окремі недоліки формулювань в актах приймання-передачі (без зазначення номера транспортного засобу) не є достатньою підставою для висновку про повну відсутність первинного документального підтвердження господарської операції, оскільки такий недолік не спростовує сам факт, зміст та вартісний вимір господарської операції, підтверджений сукупністю наданих документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок Акта перевірки про завищення собівартості реалізованої продукції на суму 2 343 150 грн у зв`язку з взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження, а отже, ППР №28981/2201-0701 у відповідній частині є протиправним.

Стосовно доводів відповідача про понаднормативний брак, суд зазначає таке.

Контролюючий орган в Акті перевірки виходив з того, що позивач самостійно визначив рівень технологічно допустимого браку в розмірі 2% від обсягу виробленої продукції на підставі листа ТОВ «Мегатекс Індастріал» від 16.10.2025 №69, тоді як фактичний рівень браку у 2023 році, за розрахунком відповідача, становив 5% (11 198 шт. від 234 982 шт. виробленої продукції), внаслідок чого понаднормативний брак, на думку відповідача, становить 7 049 шт. на суму 8 859 184 грн, які, за твердженням контролюючого органу, як наднормативні виробничі витрати не підлягають включенню до виробничої собівартості реалізованої продукції відповідно до пункту 11 П(С)БО 16.

Позивач заперечував цей висновок з кількох підстав, а саме:

1) зміна обладнання наприкінці 2022 року (внаслідок релокації з зони бойових дій) та аварійні відключення електроенергії об`єктивно вплинули на технологічний рівень браку у 2023 році, що підтверджується листуванням з АТ «Хмельницькобленерго»;

2) самостійно визначений позивачем показник 2% є орієнтиром для внутрішньої управлінської діяльності (коригувальних дій за системою менеджменту якості ISO 9001:2015), а не нормативом, що обмежує облік витрат;

3) пункт 11 П(С)БО 16 передбачає включення до собівартості реалізованої продукції як виробничої собівартості, так і наднормативних виробничих витрат, а тому перевищення нормативу браку саме по собі не призводить до завищення показника рядка 2050 Звіту про фінансові результати;

4) до складу браку 2023 року контролюючим органом безпідставно віднесено 1 137 шт. підготовлених АКБ, забракованих після 01.07.2023, тобто після припинення виробництва, собівартість яких не розподілялася на готову продукцію;

5) розрахунок відсоткового співвідношення браку, здійснений відповідачем (11 198 / 234 982 х 100% = 5%), є арифметично неточним (фактично 4,765%), а без урахування 1 137 шт., забракованих після завершення виробництва, кількість браку виробничого періоду становить 10 061 шт., що складає 4,28% від обсягу випуску;

6) собівартість браку в будь-якому разі підлягала зменшенню на справедливу вартість зворотних відходів (заставну ціну свинцю за договором давальницької переробки сировини №177 від 30.12.2022), внаслідок чого вартість понаднормативного браку, за розрахунком позивача, не могла перевищувати 4 464 071,56 грн.

Суд, оцінюючи доводи сторін у сукупності з висновком судової економічної експертизи №275/26 від 05.06.2026, складеним судовим експертом Кузнєцовою Г.О. (свідоцтво №1439 від 29.04.2010), дійшов висновку про таке.

За результатами дослідження регістрів бухгалтерського обліку позивача (оборотів рахунків 206, 209, 25, 231, 236, 26 за 2023 рік) судовим експертом встановлено, що списання собівартості технічно неминучого непоправного браку підготовлених АКБ здійснювалося позивачем у період з січня по червень 2023 року (до дати припинення виробництва) шляхом відображення за дебетом рахунку 231 «Основне виробництво» у кореспонденції з кредитом рахунку 25 «Напівфабрикати» на суму 12 782 082,09 грн у кількості 10 061 шт., з подальшим сторнуванням із собівартості основного виробництва вартості зворотних відходів (браку АКБ з електролітом) за справедливою (заставною) вартістю можливої реалізації в сумі 4 399 658,58 грн, унаслідок чого до складу виробничої собівартості готової продукції з розподілом на випуск за номенклатурою включено різницю в сумі 8 382 423,51 грн, що у відсотковому вимірі до вартості випуску підготовлених АКБ за період січень-червень 2023 року (324 412 620,11 грн) становить 2,58%.

Суд також встановив, що зазначена сума в розмірі 8 382 423,51 грн підлягала подальшому щомісячному перерозподілу на собівартість готової продукції за методом оцінки вибуття запасів ФІФО (згідно з обліковою політикою позивача, затвердженою наказом №2 від 02.01.2019) та була включена до собівартості реалізованої готової продукції (рахунок 901) при її фактичній реалізації протягом січня-червня 2023 року.

Суд враховує, що продукція в кількості 1 137 шт. підготовлених АКБ, віднесена контролюючим органом до складу понаднормативного браку 2023 року, була виявлена та списана як брак вже після 01.07.2023, тобто після припинення виробництва акумуляторних батарей на підставі розпорядження директора ТОВ «Мегатекс Індастріал» від 07.08.2023, у зв`язку з неможливістю реалізації напівфабрикату як такого, що не відповідав вимогам єдиного покупця, та не передавалася у виробництво для формування собівартості готової продукції, а обліковувалася окремою кореспонденцією рахунків (Дт 209 Кт 25) з подальшою передачею в переробку (Дт 206 Кт 209, Дт 236 Кт 206) за договором давальницької переробки сировини №177 від 28.12.2022 та реалізацією отриманого свинцю 04.10.2023 з нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість (податкові накладні №2 від 04.10.2023 та №32 від 31.10.2023). Отже, включення зазначеної кількості продукції (1 137 шт.) до одного знаменника з показником браку виробничого періоду для визначення відсоткового рівня понаднормативного браку є необґрунтованим, оскільки ця продукція не формувала собівартості реалізованої в перевіреному періоді готової продукції та обліковувалася за самостійним механізмом.

Суд погоджується з доводом позивача про арифметичну помилку в розрахунку відповідача: співвідношення 11 198 шт. до 234 982 шт. становить 4,765%, а не 5%, як зазначено в Акті перевірки; без урахування 1 137 шт., забракованих після завершення виробництва, кількість браку виробничого періоду складає 10 061 шт., що відповідає 4,28% від обсягу випуску.

Суд також встановив, що контролюючим органом при визначенні вартості понаднормативного браку в сумі 8 859 184 грн не враховано вимог пункту 11 П(С)БО 16 щодо обов`язковості зменшення виробничої собівартості на справедливу вартість зворотних відходів (заставну ціну свинцю, визначену специфікаціями до договору давальницької переробки сировини №177 від 30.12.2022), внаслідок чого застосований контролюючим органом розрахунок (14 073 647 грн / 11 198 шт. х 7 049 шт.) ґрунтується на величині собівартості браку без відповідного зменшення, що суперечить прямій вимозі вказаної норми.

Крім того, суд враховує висновок судового експерта про те, що самостійно визначений позивачем показник допустимого браку у розмірі 2% (лист від 16.10.2025 №69) є внутрішнім технологічно-якісним орієнтиром у системі управління якістю (ISO 9001:2015), а не імперативно встановленим нормативом, недотримання якого автоматично кваліфікує різницю як наднормативні виробничі витрати у розумінні пункту 11 П(С)БО 16, оскільки в наданих на дослідження матеріалах справи відсутній розпорядчий документ позивача, яким затверджено такий норматив саме для цілей бухгалтерського обліку наднормативних виробничих витрат.

Суд також враховує, що незалежно від кваліфікації частини витрат як наднормативних, пункт 11 П(С)БО 16 прямо передбачає, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається як з виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду, так і з наднормативних виробничих витрат, а тому сам факт перевищення технологічного нормативу браку не є самостійною підставою для виключення відповідної вартості із собівартості реалізованої продукції в цілому (рядок 2050 Звіту про фінансові результати), а міг би мати значення лише для питання класифікації відповідної статті витрат у межах цього самого показника собівартості реалізованої продукції.

За сукупністю встановлених обставин, а саме: некоректного визначення бази для розрахунку відсотка браку, невключення до розрахунку зменшення на справедливу вартість зворотних відходів, недоведеності обов`язкового нормативного характеру самостійно визначеного позивачем орієнтовного показника 2%, а також з урахуванням висновку судової економічної експертизи про недоведеність контролюючим органом факту завищення собівартості реалізованої продукції, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновку про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції на суму 8 859 184 грн, а отже, ППР №28981/2201-0701 у відповідній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи сторін щодо податкового повідомлення-рішення №28982/2201-0701 (ПДВ, 1 630 090 грн), суд враховує таке.

Відповідач обґрунтовував заниження податкових зобов`язань за вересень 2023 року на суму 1 630 090 грн тим, що товари (послуги), використані для виготовлення понаднормативно забракованої продукції в кількості 7 049 шт. вартістю 8 150 449 грн, під час придбання яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту, не використані в операціях, що є господарською діяльністю підприємства, у зв`язку із чим у позивача виник обов`язок нарахування податкових зобов`язань відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Оскільки судом, з підстав, викладених вище, встановлено недоведеність самого факту існування понаднормативного браку в обсязі та вартості, визначених Актом перевірки, відповідна правова підстава для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за пунктом 198.5 статті 198 ПК України у відповідача була відсутня.

Крім того, суд враховує, що за змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.06.2020 у справі №160/1446/19 та від 13.07.2022 у справі №240/2156/20, розумна економічна причина (ділова мета) має бути наявною в кожній господарській операції, а господарська діяльність не обмежується виключно операціями з випуску придатної продукції - процес виявлення, оприбуткування, передачі в переробку бракованої продукції (як брухту, що містить свинець, у розумінні ДСТУ 3211:2009) з подальшим отриманням та реалізацією вторинної сировини (свинцю) є складовою єдиного виробничого циклу підприємства, спрямованого на отримання доходу, а отже, не є операцією, що виходить за межі господарської діяльності платника податків у розумінні абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Суд встановив, що позивачем документально підтверджено (договором давальницької переробки сировини №177 від 28.12.2022, приймально-здавальними актами сировини в переробку, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт з переробки, актами прийняття-передання готової продукції) факт передачі забракованої продукції в переробку, отримання свинцю та подальшу його реалізацію 04.10.2023 з одночасним нарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість (податкова накладна №2 від 04.10.2023) та донарахуванням податкового зобов`язання на різницю між собівартістю та ціною реалізації (зведена податкова накладна №32 від 31.10.2023), що спростовує висновок відповідача про невикористання відповідних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства.

Судова економічна експертиза також встановила, що з урахуванням визначення собівартості реалізованої продукції за методом ФІФО, вартість зазначеної готової продукції (списаної через рахунок 901) щомісячно включалася до обсягу реалізації при формуванні бази оподаткування податком на додану вартість, а тому вартісний показник 8 150 449 грн, визначений в Акті перевірки як об`єкт для нарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 ПК України за вересень 2023 року, не підтверджується документально ні за розміром, ні за належністю саме до вересня 2023 року, оскільки основний обсяг браку, дослідженого перевіркою, сформовано в бухгалтерському обліку в період січень-червень 2023 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок Акта перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2023 року на суму 1 630 090 грн не є доведеним, а тому податкове повідомлення-рішення №28982/2201-0701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки застосування штрафних санкцій за пунктом 201.10 статті 201 ПК України та пунктом 11 Порядку №1307 за нескладення й нереєстрацію зведеної податкової накладної від 30.09.2023 на суму постачання 8 150 449 грн, ПДВ 1 630 090 грн, є похідним від висновку контролюючого органу про наявність в позивача обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань за пунктом 198.5 статті 198 ПК України, а такий обов`язок судом визнано недоведеним з підстав, викладених вище, підстави для застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій також відсутні. Відповідно, податкове повідомлення-рішення №28983/2201-0701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у ході розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість жодного з порушень, викладених в Акті перевірки від 28.10.2025 №21464/22-01-07-01/37822918, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, тоді як позивачем надано достатні документальні докази, що спростовують висновки Акта перевірки, що додатково підтверджується висновком судової економічної експертизи №275/26 від 05.06.2026, яким документально не підтверджено жодного з досліджених експертом порушень, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 №28981/2201-0701, №28982/2201-0701, №28983/2201-0701 є протиправними та підлягають скасуванню у повному обсязі, а позов - задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат необхідно зазначити таке.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 36 608,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №58 від 17.03.2026.

Судом також встановлено, що позивачем понесено витрати, пов`язані із проведенням судової економічної експертизи, у розмірі 152 400,00 грн, що підтверджується договором про проведення судової економічної експертизи №275/26 від 07.04.2026, укладеним між ТОВ «Мегатекс Індастріал» (Замовник) та ПП «Галаексперт» (Виконавець), додатком №1 до цього договору (лист-звернення з переліком питань та документів), рахунком-фактурою №СФ-275/26 від 07.04.2026, актом здачі-приймання виконаних робіт за вказаним договором та платіжною інструкцією від 10.04.2026, якою підтверджується перерахування позивачем на користь виконавця повної вартості робіт у сумі 152 400,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цієї статті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що заява представника позивача про стягнення витрат, пов`язаних із проведенням судової економічної експертизи, з доданими до неї копією договору про проведення судової економічної експертизи №275/26 від 07.04.2026 з додатками, копією рахунку-фактури №СФ-275/26 від 07.04.2026, копією акту виконаних робіт та копією платіжної інструкції від 10.04.2026, подана позивачем 12.06.2026, тобто до закінчення розгляду справи по суті, а відповідна заява про компенсацію цих витрат була зроблена позивачем до закінчення судових дебатів у справі, чим дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС України.

Оцінюючи заявлені позивачем до відшкодування витрати на проведення судової економічної експертизи, суд враховує, що висновок судового експерта №275/26 від 05.06.2026 безпосередньо стосується предмета спору, отриманий на замовлення позивача з дотриманням вимог частини першої статті 104 КАС України, а його зміст використано судом у цьому рішенні при оцінці доводів сторін щодо обґрунтованості висновків Акта перевірки в частині завищення собівартості реалізованої продукції та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість. За таких обставин вказані витрати є фактично понесеними, документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом справи у розумінні пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України та відповідають критерію необхідності й доцільності, а тому підлягають стягненню в заявленому розмірі 152 400,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а Головне управління ДПС у Хмельницькій області як відповідач у цій справі є суб`єктом владних повноважень, відповідно до частини першої статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 36 608,00 грн та витрати на проведення судової економічної експертизи у розмірі 152 400,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал».

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 року № 28981/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" на загальну суму 2 214 496,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 року № 28982/2201-0701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у декларації від 16.07.2025 року № 9209502052 за червень 2025 року на суму 1 630 090,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.12.2025 року № 28983/2201-0701, яким застосовано штраф у сумі 3 400,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області судовий збір у розмірі 36 608,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс Індастріал" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області витрати на проведення судової економічної експертизи в розмірі 152 400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 липня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатекс Індастріал» (вул. Меджибізька, 11/11,м. Старокостянтинів,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31103 , код ЄДРПОУ - 37822918) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя В.К. Блонський