Ухвала суду № 138437902, 23.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

23 липня 2026 року Справа № 520/12051/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про відвід судді у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - скасувати рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХХХІ сесія VІІІ скликання від 12 вересня 2025 року №4225-VІII Про утворення комісії з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затвердження Положення про комісію з розгляду звернень щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 2).

Ухвалою судді від 03.06.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/12051/26 залишено без задоволення. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу ХОАС від 03.06.2026 про повернення позовної заяви - скасовано, справу направлено до ХОАС для продовження розгляду.

07.07.2026 позивачем подано заяву про відвід судді Садовій М.І. В. наводить аргументи про те, що суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 була прийнята з порушенням норм процесуального права, що відповідно до ст. 320 КАС України є підставою для її скасування та направлення справи на новий розгляд. При цьому суддя Садова М.І., діючи всупереч вимогам ст. 56 Закону Про судоустрій і статус суддів та ст. 36 КАС України, створила перешкоди у реалізації мого права на доступ до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підтвердженого практикою ЄСПЛ, що свідчить про наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості. Просить заяву задовольнити.

Розгляд заяви про відвід судді здійснюється без повідомлення учасників справи у відповідності до ч. 8 ст. 40 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про відвід, приходжу наступного.

Відповідно до ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід (самовідвід) судді, передбачений ст. ст. 36, 37 КАС України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст. 39 КАС України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід та може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Отже, за умовами ст. 39 КАС України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Згідно з усталеною практикою ЕСПЛ існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі "Олександр Волков проти України", заява №21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 380/2696/21.

Відносно аргументів позивачем, про те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі №520/12051/26 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду Садової М.І. від 03.06.2026 у справі № 520/12051/26 скасовано, а справу направлено до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи, чим створено перешкоди у реалізації його права на доступ до правосуддя, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу судді обставини незгоди позивача із процесуальними діями судді у даній адміністративній справі.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Отже, формальна відмова в доступі до правосуддя є грубим порушенням конституційних прав особи на судовий захист і не може використовуватися судами без належної ретельної перевірки наявності нормативних і фактичних підстав, які перешкоджають зверненню особи до суду та їх розгляду.

Попри те, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Саме з цих мотивів виходив суд постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову у справі №520/12051/26.

Проаналізувавши аргументи, якими позивач обґрунтовує заявлений відвід судді, вважаю, що доводи про необ`єктивність та/або упередженість судді є безпідставними, адже в заяві не наведено, а судом не встановлено фактів прояву суддею прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду цієї справи. Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді цієї справи судді та викликали б необхідність у її відводі.

Суд наголошує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

З огляду на викладене вважаю, що ця заява не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію".

Враховуючи наведене вище, обставини, які наведені позивачем у заяві про відвід судді не підтверджують наявність підстави передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а тому суд прийшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді.

З огляду на викладене вище, суд у відповідності до ч. 3 ст. 40 КАС України передає заяву судді, який не входить до складу суду, який розглядає справу, для вирішення питання про відвід судді Садовій М. І., який визначається у порядку ч. 1 ст. 31 КА С України.

Керуючись ст. 31, 36-40, 236, 293, 295, 297 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Визнати необґрунтованим заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід головуючому судді Садовій Марії Іванівні від розгляду адміністративної справи № 520/12051/26.

Передати заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Садовій Марії Іванівні у адміністративній справі №520/12051/26 за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення, судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана суддею 23.07.2026.

Суддя М. І. Садова