Рішення № 138437899, 23.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 р. № 520/10779/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з уточненим адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у залишенні без розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.09.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 цивільній дружині загиблого ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі, що відповідає кількості осіб, яким призначено та виплачується вищевказана грошова допомога.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні останнього, оскільки власних доходів не мала. Від шлюбних відносин народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2024 року, що набрало законної сили, встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу, з січня 2008 року по день смерті ОСОБА_4 . Крім того, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.07.2025 року, що набрало законної сили, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що у період часу з березня 2021 року по 02 липня 2023 року перебувала на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після набрання судовим рішенням законної сили ОСОБА_1 03 вересня 2025 року знову звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_4 , з яким проживала однією сім`єю без шлюбу та перебувала на утриманні, до заяви додала всі документи, що підтверджують право на отримання виплати на 30 арк. До моменту звернення до суду документи не розглянуті, під час усного звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач дізналася, що їй буде відмовлено, у зв`язку з тим, що вона не є особою, що має право на пенсію у разі втрати годувальника, а тому рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що Міністерство оборони України наголошує, що повторна заява ОСОБА_1 від 3 вересня 2025 року була розглянута по суті на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатами розгляду Комісія прийняла рішення про відмову у призначенні ОГД ОСОБА_1 , яке оформлене витягом із протоколу № 21/в від 13 березня 2026 року та затверджене заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом ОСОБА_5 17 березня 2026 року. Оскільки заява ОСОБА_1 від 3 вересня 2025 року була розглянута по суті та уповноваженим колегіальним органом Відповідача прийнято рішення про відмову у призначенні виплати ОГД, предмет спору у вигляді протиправної бездіяльності є спростованим. Станом на липень 2023 року діяла редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII від 25 серпня 2022 року, яка визначала вичерпний перелік осіб, що мають право на призначення та отримання ОГД: батьки, один із подружжя, який не одружився друге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого. Категорія осіб як «жінка, яка проживала однією сім`єю з військовослужбовцем без реєстрації шлюбу» (цивільна дружина), у спеціальному військовому законі на той час була повністю відсутня. Позивачка у своїй заяві безпідставно спирається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та постанову Верховного Суду від 6 квітня 2022 року у справі № 826/9171/16, намагаючись довести, що «факт проживання однією сім`єю» автоматично робить її членом сім`ї з правом на ОГД. Проте нова практика Верховного Суду повністю нівелювала цей підхід. Встановлений рішенням Харківського районного суду від 13 грудня 2024 року (справа № 635/6320/24) факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з січня 2008 року не має самостійного юридичного значення для отримання військової допомоги за 2023 рік, оскільки спеціальний Закон № 2011-XII є пріоритетним, імперативним та не містив такої категорії осіб станом на дату смерті. Крім того, Відповідач заперечує доводи Позивачки щодо підтвердження права на отримання одноразової грошової допомоги через набуття статусу «утриманця» на підставі судового рішення від 23 липня 2025 року у справі № 635/2001/25. Законодавство України чітко розмежовує факт перебування на утриманні за цивільним законодавством та спеціальний юридичний статус «утриманця» за військовим законом. Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII, особа вважається утриманцем лише тоді, коли вона має право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого військовослужбовця. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи правом на подання письмових пояснень щодо суті спору не скористались.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

ОСОБА_4 , призваний на військову службу за мобілізацією, отримав тяжке поранення 12 травня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби. Внаслідок отриманих опіків та поранень військовослужбовець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні міста Берлін (Федеративна Республіка Німеччина).

Травма і причина смерті ОСОБА_4 офіційно пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджено витягом із протоколу штатної військово-лікарської комісії № 1566 від 9 травня 2024 року та довідкою військової частини НОМЕР_1 № 378 від 3 травня 2024 року.

ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на утриманні останнього, оскільки власних доходів не мала. Від шлюбних відносини народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька дитини внесені в актовий запис про народження на підставі спільної заяви батьків. ОСОБА_4 визнаний батьком дитини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2024 року у справі № 635/6320/24, що набрало законної сили, встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу, з січня 2008 року по день смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця, проте згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025року 2025 року № 12/д документи повернуті для доопрацювання через відсутність доказів перебування заявниці на утриманні загиблого та відсутність зареєстрованого шлюбу.

Повторний розгляд заяви ОСОБА_1 оформлено витягом із протоколу від 18 квітня 2025 року № 35/д, відповідно до наданих документів заявник ОСОБА_1 не є зазначеного Законом подружжям. Також, за поданими документами неможливо встановити, чи є вона непрацездатною особою і перебувала на утриманні загиблого. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на розгляд Комісії не надано.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.07.2025 у справі № 635/2001/25, що набрало законної сили, визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що у період часу з березня 2021 року по 02 липня 2023 року перебувала на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 вересня 2025 року, після набрання судовим рішенням законної сили, ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_4 , з яким проживала однією сім`єю без шлюбу та перебувала на утриманні.

Представник відповідача направив до відповідача адвокатський запит, щодо результату розгляду поданої 03.09.2025 заяви, та отримав відповіді Управління соціальної підтримки Міністерства оборони України №220/13/2646 від 26.02.2026 документи для призначення членам сім`ї загиблого ОСОБА_4 , одноразової грошової допомоги, надійшли на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та готуються до розгляду на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке заплановане, орієнтовно, на березень 2026 року.

Так і не отримавши рішення, позивач звернулась до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у залишенні без розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.09.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Поряд із тим, як вбачається із наданого відзиву на позовну заяву та додатків до нього, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 вересня 2025 року, Комісія прийняла рішення про відмову у призначенні ОГД ОСОБА_1 , яке оформлене витягом із протоколу № 21/в від 13 березня 2026 року та затверджене заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом ОСОБА_5 17 березня 2026 року.

У вищевказаному рішенні зазначено, що згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (у редакції, що діяла на дату загибелі ОСОБА_4 ), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією Постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи. У редакції статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця. Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Згідно зі статтею 10 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, призначення та виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України. Судове рішення Харківського районного суду Харківської області від 23.07.2025 у справі № 635/2001/25 не містить інформації про наявність у ОСОБА_1 права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Таким чином, встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 в період з березня 2021 року по 02.07.2023 року не створює підстав для набуття заявницею статусу утриманця загиблого ОСОБА_4 у розумінні Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, та, відповідно, виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.

Статтею 41 вказаного закону передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з ч. 3 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX (набрав чинності 29.03.2024) статтю 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в наступній редакції:

У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно з п. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції з 29.03.2024) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На виконання Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 5 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час загибелі (смерті) військовослужбовця та подання заяви позивачем) одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з п. 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24 лютого 2022 року по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова № 168).

Згідно з пунктом 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з абз. 3 п. 2 Постанови № 168 у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку (абз. 4 п. 2 Постанови № 168).

Завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів визначають Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45 (далі - Порядок № 45).

Згідно з п. 1.4 Порядку № 168 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Отже, державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання, у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, водночас право на отримання одноразової грошової допомоги встановлюється на дату його виникнення, якою є дата загибелі військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) п. 1 ст. 16-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Суд звертає увагу, що відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 вересня 2025 року, у рішенні про відмову у призначенні ОГД ОСОБА_1 , яке оформлене витягом із протоколу № 21/в від 13 березня 2026 року не ставиться під сумнів ані факт проживання позивачки однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем, ані факт її перебування на його утриманні, встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили. Підставою відмови стало тлумачення відповідачем положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо необхідності наявності у позивачки права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Суд зазначає, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23.07.2025, яке набрало законної сили, встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 у період з березня 2021 року до дня його смерті.

При цьому суд не обмежився лише констатацією самого факту утримання, а дослідив та встановив усі юридично значимі обставини, передбачені статтею 31 Закону України № 2262-XII, а саме: відсутність у позивачки самостійного заробітку, систематичне надання їй матеріальної допомоги загиблим, а також те, що така допомога була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування. Саме такий висновок прямо викладений у мотивувальній частині рішення суду.

Крім того, суд, вирішуючи справу, застосував положення статей 30 та 31 Закону України № 2262-XII та дійшов висновку про наявність підстав для визнання позивачки особою, яка перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі №308/17634/23 зазначила, що судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є документом, який подається для призначення одноразової грошової допомоги, та має преюдиційне значення для органів військового управління. Отже, Міністерство оборони України не вправі повторно перевіряти чи переоцінювати встановлений судом факт перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про наявність у позивачки статусу утриманця для цілей статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак відсутні правові підстави для неврахування Міністерством оборони України встановленого судом юридичного факту при вирішенні питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у залишенні без розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.09.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас під час судового розгляду встановлено, що після звернення позивача відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД Деркач С.М., яке оформлене витягом із протоколу № 21/в від 13 березня 2026 року та затверджене заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом ОСОБА_5 17 березня 2026 року, однак на момент звернення до суду позивач не був обізнаний про його існування та об`єктивно не міг оскаржити зазначене рішення.

З огляду на те, що предметом спору фактично є правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову, а не бездіяльність щодо нерозгляду заяви, суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог з метою ефективного захисту порушених прав позивача.

Враховуючи викладене, належним способом захисту у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні ОГД Деркач С.М., яке оформлене витягом із протоколу № 21/в від 13 березня 2026 року та затверджене заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом Євгеном Мойсюком 17 березня 2026 року.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

Отже, саме скасування рішення відповідача та покладення на нього обов`язку повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду є належним та ефективним способом судового захисту, який забезпечить реальне поновлення порушеного права позивача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл витрат на сплату судового збору здійснюється відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду надано копії: договору про надання правової від 13.04.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Лаєвською Марине Леніківною, додаткової угоди від 13.04.2026 до договору про надання правової від 13.04.2026, квитанції про сплату суми у розмірі 2500,00 грн.

Так, згідно вказаним договором про надання правничої допомоги в порядку та умовах, визначеним даним договором та додатковими угодами до нього, адвокат приймає від клієнта доручення про надання необхідної правової допомоги під час досудової підготовки та судового розгляду судом першої інстанції.

Згідно додаткової угоди гонорар за виконання обов`язків адвоката за договором складає 15000 грн, адвокат надає клієнту послуги з правової допомоги після сплати клієнтом частини гонорару в сумі 7500 грн.

Суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20 від 18.08.2021 у справі №300/3178/20.

За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за наданими позивачем документами.

Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.

Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За обставин цієї справи суд, окрім вищенаведеного, також враховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У даній справі представником позивача складено та подано до суду лише позовну заяву, інших дій не вчинялося.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені представником позивача процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 2500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 36, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), треті особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яке оформлене витягом із протоколу № 21/в від 13 березня 2026 року та затверджене заступником Міністра оборони України генерал-лейтенантом Євгеном Мойсюком 17 березня 2026 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2025 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 36, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири грн) 96 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 36, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА