Рішення № 138437577, 23.07.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/309/26

Провадження № 2/339/222/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(з а о ч н е)

23 липня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,

за участю секретаря судового засідання Ганчар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі ТОВ «Деал Фінанс Груп») Велікданов С.К. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути в користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» з відповідачки заборгованість за Кредитним договором №77955567 від 16.11.2021 в розмірі 15 131,52 грн, з яких: 5150 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9981,52 грн сума заборгованості за відсотками; а також судові витрати: 2662,40 грн сплаченого позивачем судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 16.11.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77955567, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5 150 грн, строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора YRgSMhxxO4, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, шляхом переказу на її картковий рахунок № НОМЕР_1 . Однак, відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 15 131,52 грн, зокрема: 5 150грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 981,52 грн сума заборгованості за відсотками. 04.01.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №77955567 від 16.11.2021. 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №77955567 від 16.11.2021. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами не виконала ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «Деал Фінанс Груп», що набуло право вимоги за договором позики №77955567 на підставі договору факторингу. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити та стягнути судові витрати.

Ухвалою судді від 16 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження. Крім цього, задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю (щодо належності банківської картки відповідачу та надання виписки про рух коштів по рахунку). Витребувані документи надійшли на адресу суду 01.07.2026.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не прибула. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення за зареєстрованим місцем її проживання. Судову повістку на 07 липня 2026 року повернуто без вручення з відміткою в поштовому повідомленні про відсутність одержувача за вказаною адресою. При цьому, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що така судова повістка відповідачу вручена. Крім цього, про місце, дату та час судового засідання відповідач повідомлена в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, а також судову повістку на 23 липня 2025 року було надіслано на її електронну пошту, що наявна в матеріалах справи. Правом на подачу відзиву відповідач не скористалася, причин своєї неявки не повідомила.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст.1054 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1047 ЦК). Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», положеннями ст.3 якого визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд установив, що 16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77955567. Договір укладено в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.12 договору його підписання відповідачем здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.11).

За умовами вказаного договору позикодавець надає позичальникові грошові кошти (позику) в сумі 5150 грн строком на 30 днів з 16.11.2021 по 16.12.2021, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти від суми позики. Проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Знижена процентна ставка 0,796 %, базова процентна ставка 1,99 % (п. 1-4 Договору).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною договору позики №77955567 (п.3 договору позики), доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, дати платежів, кількість днів у розрахунковому періоді, дату повернення всієї суми позики 16.12.2021 (а.с.11 зворот).

Із копії платіжної інструкції та листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінекспрес» від 27.03.2026 вбачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язання за договором виконало, оскільки надаьло відповідачу можливість розпоряджатися коштами, зокрема, 16.11.2021 перерахувало грошові кошти в розмірі 5150 грн на карту № НОМЕР_1 , зазначену в договорі позики №77955567 як карта ОСОБА_1 (а.с.11 зворот, 13).

Про факт перерахування коштів у зазначеній сумі саме на картку відповідачки свідчить також інформація, отримана на ухвалу суду про витребування доказів за клопотанням представника позивача. Зокрема, АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітувалась картка № НОМЕР_2 , банком емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк». З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором за період з 16.11.2021 по 19.11.2021 вбачається, що 16.11.2021 на вказану картку відповідачки було зарахування коштів у сумі 5150 грн. Також з вказаної виписки вбачається, що відповідачка перерахованими їй 16.11.2021 коштами в розмірі 5150 грн розпорядилася та вивела їх з картки цього ж дня.

Проте відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованостівбачається, що заборгованість відповідача за договором позики № 77955567 від 16.11.2021 станом на 24.02.2022 становить 15131,52 грн, з яких: 5150 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 9981,52 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (за період з 17.11.21 по 24.02.2022). Також з розрахунку заборгованості вбачається, що 04.02.2022 числиться зарахування коштів позичальнику в сумі 266,98 грн як сплата процентів (а.с.10). Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед первісним позикодавцем з повернення коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість, та стягнення заборгованості в примусовому порядку на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора.

Відповідно до змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

04.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №025-040122, у відповідності до умов якого (п.2.1.3) та на підставі реєстру прав вимоги від 10.06.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №77955562 від 16.11.2021 в сумі 15131,52 грн (а.с.19 зворот 22).

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №05/12/25-01, у відповідності до умов якого (п.2.1.3) та на підставі реєстру прав вимоги від 19.03.2026 ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №77955562 від 16.11.2021 в сумі 15131,52 грн (а.с.23 зворот 25).

Таким чином, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором №77955562 від 16.11.2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором №77955562 від 16.11.2021 з повернення коштів та сплати відсотків за користування ними, у результаті чого у неї виникла заборгованість.

Наданим позивачем розрахунком за договором також підтверджується, що з моменту набуття позивачем права вимоги до боржника за договором №77955562 від 16.11.2021 заборгованість обліковувалась у розмірі, визначеному на момент укладення договору факторингу і додаткові нарахування позивачем не проводились.

З розрахунку заборгованості вбачається, що первісний позичальник протягом визначеного договором строку позики 30 днів, тобто до 16.12.2021 нараховував відсотки в розмірі 0,796 % від суми позики за день, що не перевищує розміру відсотків, обумовленого сторонами договору, розмір нарахованої заборгованості з відсотків за користування коштами за вказаний період становить 1229,70 грн (30 х 40,99 грн), що відповідає умовам договору.

Щодо нарахування процентів за кредитом після закінчення строку позики, тобто після 16.12.2021 суд зазначає наступне.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У договорі позики №77955562 від 16.11.2021, підписаному відповідачкою, відсутні умови договору щодо продовження строку позики, а також щодо відповідальності у вигляді сплати процентів за понадстрокове користування коштами позики.

У 5.2 договору позики №77955562 зазначено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів здійснювалося кредитодавцем як у межах обумовленого сторонами договору 30-денного строку (до 16.12.2021), так і значно поза його межами до 24.02.2022.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині (про стягнення заборгованості за відсотками після спливу 30 -денного строку договору позики), в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, послався на п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику, розміщених на вебсайті кредитодавця, (копію Правил долучено до позову), де зазначено, що в разі неповернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику товариство має право нараховувати проценти в розмірі, передбаченому договором позики, але не більше 90 днів. Таке нарахування застосовується як процентна ставка на позику за понадстрокове користування (а.с.13 зворот 19).

Проте надана позивачем суду копія Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) не містять підпису (електронного підпису) позичальника-відповідача.

Відтак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами відповідач ознайомилася та погодилась з такими, підписуючи договір позики №77955562 від 16.11.2021, а також те, що вказані Правила на момент отримання відповідачем коштів містили відповідні умови, зокрема й щодо порядку сплати відсотків за понадстрокове користування коштами, саме в зазначеному в цьому документі розмірі і порядку та строку нарахування, а тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного між первісним позичальником та відповідачкою 16.11.2021 шляхом підписання договору позики №77955562 (електронним підписом відповідачки).

Крім того, роздруківка вказаних Правил із сайту первісного позичальника належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позичальника), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Правила, що відповідає також постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Отже оскільки Правила надання грошових коштів у позику не містять підпису відповідачки, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді умову щодо пролонгації договору позики, порядку, розміру та строку нарахування відсотків за користування коштами після спливу строку позики, визначеного в п. 2 договору позики №77955562. За таких обставин положення вказаних Правил щодо механізму автоматичної пролонгації строку користування кредитом до 90 днів не створюють обов`язків для відповідача.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Зокрема, згідно з цим висновком, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані споживачу умови кредитування, за відсутності в індивідуальній частині договору прямих домовленостей, розміщені на сайті Правила не можуть розцінюватися як складова укладеного кредитного договору. З огляду на їх мінливий характер, такі документи не підтверджують згоди позичальника з їх умовами, якщо вони не підписані останнім.

Оцінюючи природу процентів, які первісний кредитор продовжив нараховувати після закінчення строку кредитування, суд керується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Зокрема, ВП ВС уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ознайомлення відповідачки з умовами Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), та погодження її з вказаними Правилами, відсутні докази підпису відповідачки вказаних Правил, відтак позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих за період з 16.12.2021 по 24.02.2024 в сумі 9018,80 грн не підлягають задоволенню, оскільки позивач належним чином не обґрунтував позовні вимоги в цій частині та не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості вказаних позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що зобов`язання з повернення суми позики та відсотків за користування ними протягом узгодженого в договорі строку не повернуті, - вимога позивача про стягнення залишку заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5150 грн та 1229,70 грн відсотків за користування коштами за період з 16.11.2021 до 16.12.2021 (усього 6379,70 грн) є доведеною та обґрунтованою. При цьому оскільки відповідно до розрахунку позивача 04.02.2022 відповідачем оплачено 266,98 грн, відтак на вказану суму підлягає зменшенню розмір боргу, що підлягає стягненню з відповідача. Отже позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивача слід стягнути 6112,72 грн (6379,70 грн 266,98 грн сплачених коштів). У стягненні решти заявленої суми процентів у розмірі 9018,8 грн (15131,52 грн 6112,72) належить відмовити, оскільки ці нарахування здійснені безпідставно поза межами строку дії договору позики.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат у розмірі 4500грн на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, відповідно до якої: у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (п.185).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (п.188 Постанови ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (п.189 Постанови ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав копії: договору про надання правничої допомоги №22-08/25ДІЛ від 22.08.2025, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Деал Фінанс Груп»; витягу з акту №11-ДІЛ від 17.04.2026 про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, платіжної інструкції, ордера на надання правничої допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до детального опису наданих послуг позивачу були надані такі послуги: вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір доказів для формування позовної заяви; судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка, складання та направлення позовної заяви, у тому числі представництво в суді.Сума вартості послуг визначена 4500 грн.

Суд враховує, що дана справа є типовою, належить до категорій справ, що розглядаються у спрощеному провадженні через її малозначність, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів. Фактично адвокатом складено процесуальні документи у справі - позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач має право на компенсацію витрат за надані послуги, однак з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що адвокатські послуги, наведені в акті приймання-передачі наданих послуг, не відповідають критерію реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає доцільним визначити в 2000 грн. Вказаний розмір витрат суд вважає пропорційним до предмета спору в даній справі (типова справа про стягнення кредитної заборгованості), а витрати - такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, з огляду на розумну потребу судових витрат для даної справи.

Оскільки суд задовольнив позов частково (в сумі 6112,72 грн, що становить 40,40% від суми заявлених вимог), то витрати позивача на правничу допомогу слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 808 грн (2000 х 40,40%), відповідно до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 1075,54 грн (6112,72 грн х 2662,40 грн / 15131,52 грн).

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінас Груп» заборгованість за Кредитним договором №77955567 від 16 листопада 2021 року в розмірі 6112 гривень 72 копійки, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1075 гривень 54 копійки та 808 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання/місцезнаходження:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: 08205, Київська область, м.Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44280974;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя: М.П.Кілик