Ухвала суду № 138437209, 20.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10838/26

1-кп/212/1316/26

У Х В А Л А

20 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041730000282 від 26 лютого 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 321 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому під час досудового розслідування застосовано щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів, покарання за які передбачено до 12 років позбавлення волі, під час досудового розслідування був оголошений у розшук. На теперішній час існують ризики, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу. Так, ОСОБА_4 , знаходячись на волі зможе переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також є ризик незаконного впливу на свідків, анкетні дані про яких відомі обвинуваченому у зв`язку із ознайомленням із матеріалами в порядку ст. 290 КПК України.

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатних батьків, є діючим військовослужбовцем, не переховувався від органу досудового розслідування і самостійно з`явився до слідчого, дізнавшись про перебування у розшуку. Бузатов не має наміру здійснювати вплив на свідків, і доказів іншого прокурором не надано. На думку захисника, такий вид запобіжного заходу як застава у достатній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави з підстав, викладених у клопотанні.

Захисник підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу, вважав заявлені прокурором ризики не обґрунтовані, доказів на підтвердження їх існування не надано, обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, є військовослужбовцем, самостійно з`явився до органу досудового розслідування, дізнавшись про те, що перебуває у розшуку, вважав, що більш м`який запобіжний захід, у тому числі застава забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, ознайомившись із клопотаннями прокурора та захисника, дійшов висновку про їх часткове задоволення з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді від 16 червня 2026 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 серпня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінального провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню інших чином.

Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Так, ОСОБА_4 є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання, не судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів, за які передбачене покарання до 12 років позбавлення волі.

У клопотанні прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризик незаконного впливу ним на свідків, і саме ці ризики були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор зазначає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, перебував у розшуку під час досудового розслідування, і ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та відбування покарання у разі визнання його винуватим.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів та їх дослідження.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які є реальними, а саме ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ст. 182, 183 КПК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу, розмір якої відповідно визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У своєму рішенні у справі «Пірузян проти Арменії» ЄСПЛ зазначив, щозгідно з пунктом 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про звільнення або взяття під варту особи, зобов`язані розглянути альтернативні заходи для забезпечення її явки під час судового провадження. Так, ця стаття передбачає не лише право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але й те, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання». Суд далі зазначає, що він раніше визнавав порушення пункту 3 статті 5 у низці справ, у яких клопотання про заставу відхилялося автоматично в силу закону.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Буров проти України»).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного/обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; дані про особу підозрюваного/обвинуваченого; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання тощо.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.

Таким чином, з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового стану, достатнім розміром застави для забезпечення завдань кримінального провадження може бути сума у виді 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 416 000 гривень.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 125 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 416 000 гривень, яка може бути внесена в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 покласти на нього такі обов`язки:

1)з`являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

3)утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками та експертами у кримінальному провадженні;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну (за наявності);

5)не виїжджати за межі України;

У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений ОСОБА_4 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя ОСОБА_1