Рішення № 138437050, 23.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2026 року № 520/18907/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши за правилами письмового провадження у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу №ВП 81021961 від 24.06.2026 року винесену головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романовою Мариною Олександрівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу №ВП 81021961 від 24.06.2026 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки військовою частиною зроблені всі необхідні заходи, передбачені Алгоритмом затвердженого Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.03.2024 №38085/С та пункту 4.4 Регламенту особливості організації позовної роботи, здійснення представництва інтересів у судах, виконання рішень суддів щодо виплати за фондом грошового забезпечення у військових частинах та установах Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.05.2022 № 32/97 (зі змінами), щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року у справі №200/8673/25, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 року, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі у порядку ст. 287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Від третьої особи письмових пояснень до суду не надходило, у судове засідання третя сторона не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року у справі №200/8673/25 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації-різниці грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації-різниці грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 05.08.2021 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 05.08.2021 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за 2021, 2022, 2023 роки, додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 роки, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки без урахування премії захисникам.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням премії захисникам.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_2 довідки про вартість речового майна та невиплати грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 200/8673/25 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік, зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік. Прийнято нове судове рішення у цій частині, яким відмовлено у задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 200/8673/25 залишено без змін.

Отже, судове рішення у справі №200/8673/25 набрало законної сили 15.04.2026 року, у справі видано відповідні виконавчі листи, зокрема, про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Як встановлено судом, військова частина НОМЕР_1 підпорядковується Сухопутним військам Збройних сил України та з метою виконання судових рішень військовою частиною щомісячно здійснюються заходи щодо фінансування видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» шляхом подання основних заявок розрахунків до забезпечувального фінансового органу, відповідального за бюджетну програму.

Відповідно довідки розрахунку суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 15.07.2020 року до 04.08.2021 року № 12945 від 29.12.2025 року ОСОБА_2 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 200/8673/25 нараховано 0,00 грн.

21.05.2026 року за виконавчим листом про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя (далі - Відділ) відкрито виконавче провадження №81021961.

Листом № 4822 від 22.05.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено Центральний ВДВС у місті Запоріжжі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції України про заходи які проводяться військовою частиною з приводу виконання вищезазначеного рішення суду, зокрема, про те, що заявку на фінансування військова частина НОМЕР_1 продовжує направляти до вищого фінансового органу у червні 2026 року з урахуванням вимог щодо перерахунку посадового окладу без вимог щодо індексації грошового забезпечення.

19.06.2026 року на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено вимоги надати вичерпну інформацію про виконання виконавчого листа № 200/8673/25 виданий 21.04.2026 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Як зазначено у відзиві на позов, станом на 24.06.2026 року відповідь з військової частини на вимогу державного виконавця від 19.06.2026 не надходила, рішення суду фактично виконано не було, у зв`язку з чим, 24.06.2026 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк у розмірі 5100 грн.

26.06.2026 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень: ВП№81021961, та ВП№81022132, у зведене виконавче провадження ВП№81364204.

Військовою частиною направлено листа про закриття виконавчого провадження до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 5854 від 30.06.2026, у зв`язку з тим, що сума індексації ОСОБА_2 вже сплачена за період котрий вказав суд в своєму рішенні.

При цьому, позивач вважає, що ним зроблені всі необхідні заходи, передбачені Алгоритмом затвердженого Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.03.2024 №38085/С та пункту 4.4 Регламенту особливості організації позовної роботи, здійснення представництва інтересів у судах, виконання рішень суддів щодо виплати за фондом грошового забезпечення у військових частинах та установах Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.05.2022 № 32/97 (зі змінами), щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року у справі №200/8673/25, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 року.

Отже, не погодившись із винесеною державним виконавцем постановою про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд вважає, щодо відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (Далі - Закон № 1404-VIII) та Інструкція з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

З аналізу приписів Закону №1404-VIII слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, однак не зробив цього.

Отже, надаючи правову оцінку правомірності накладення на боржника штрафу за невиконання/повторне невиконання судового рішення, слід з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це перешкодило виконати судове рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц, від 02.11.2023 року у справі №540/2932/20.

Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. При цьому, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 року у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року у справі №420/70/19, від 04.07.2023 року у справі № 400/4175/22.

При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання судового рішення у даній справі військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_2 нараховано 0,00 грн., що підтверджується довідкою розрахунком суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 15.07.2020 року до 04.08.2021 року №12945 від 29.12.2025 року.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно вказаної довідки індексація зазначена в рішенні суду була вже нарахована та виплачена позивачеві.

Натомість, судовим рішенням у справі №200/8673/25, яке набрало законної сили 15.04.2026 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 року, встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі №200/8673/25. Зокрема, зобов`язано військову частини НОМЕР_1 у строк до 20 липня 2026 року подати звіти про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/8673/25.

При цьому, при встановлені судового контролю у справі №200/8673/25 суди першої та другої інстанції виснували, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року, яке набрало законної сили 15 квітня 2026 року, у даній справі до теперішнього часу не виконано, доказів зворотного матеріли справи не містять.

Отже, у даному випадку у межах справи №200/8673/25 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі №200/8673/25, оскільки вказане рішення до теперішнього часу відповідачем не виконано.

Жодних поважних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, матеріали справи не містять та відповідачем таких причини не зазначено.

До того ж, станом на 24.06.2026 року відповідь з військової частини на вимогу державного виконавця від 19.06.2026 не надходила, у зв`язку з чим, 24.06.2026 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк у розмірі 5100 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування постанови про накладення штрафу №ВП 81021961 від 24.06.2026 року.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 271, 272, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.

Суддя Марини Лук`яненко