Рішення № 138436985, 20.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 липня 2026 року № 520/4768/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання Трунова М.В.,

за участі представників:

позивача Шрамко І.С.,

відповідача Головаш П.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Берд (вул. Мироносицька, буд. 72, оф. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 45164946)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Блек Берд "(далі по тексту позивач, ТОВ «Блек Берд», товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган, владний суб`єкт), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00481030703;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00480980703.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00481100703.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем були прийняті протиправні, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення.

Так, зокрема зазначає, що контролюючий орган не врахував надані документи та пояснення і дійшов помилкового висновку, що Товариство неправомірно застосувало пільгу з ПДВ до постачань квадрокоптерів DJI Mavic 3 Pro (код УКТ ЗЕД 8806) за ланцюгом до ТОВ «Торгпостач Плюс» з подальшою передачею у військові частини; у зв`язку з цим донараховано ПДВ, зменшено від`ємне значення ПДВ, а також зроблено висновок про «заниження доходів» і визначено податок на прибуток як по операціях, «не пов`язаних з реалізацією». Такі висновки є помилковими як з огляду на матеріальне право, так і з огляду на процесуальні гарантії платника.

Передусім, предмет постачання - безпілотні літальні апарати - є товарами оборонного призначення.

Сам факт їх імпорту та реалізації документально підтверджений матеріалами первинного обліку, митними деклараціями, договорами та розрахунковими документами, що надавалися як під час перевірки, так і в складі заперечень на акт.

Податковий орган не заперечив ані належність товару до відповідного класифікаційного коду, ані реальний рух товару у ланцюгу постачання; натомість, зосередився на доводі про нібито відсутність «документального підтвердження» кінцевого споживання у військових частинах та на формальних претензіях до контрагента.

Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрито провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та направлено ухвалу про відкриття провадження учасникам справи.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з тим, що ТОВ «БЛЕК БЕРД» за період з 01.03.2024 по 30.06.2025 безпідставно користувалося податковою пільгою за кодом 14060514 «Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання на митній території України: товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД:» Підстава ПК України підпункт 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ.

Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, постачання товарів здійснювалося в рамках укладених між ТОВ «БЛЕК БЕРД», код за ЄДРПОУ 45164946 (Постачальник) та ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 45258955 (Покупець) договорів поставки, які серед іншого містять інформацію про кінцевого споживача/покупець (військова частина) (кожен договір містить кілька таких споживачів), товар (назва, кількість, сума), але не містять інформації про те, якому саме покупцю - кінцевому споживачу для яких цілей саме який товар та його кількість здійснюється поставка товару, а також відсутня інформація в межах якого державного контракту здійснюється поставка товарів.

Згідно інформаційних баз даних щодо покупця ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» у контролюючого органу наявна наступна інформація: ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» - покупець не є платником ПДВ (у зв`язку з чим, ТОВ «БЛЕК БЕРД» за даними операціями складені податкові накладні на неплатника ПДВ із зазначення ІПН покупця « 100000000000», сума ПДВ 0 грн., код пільги 14060514, на загальну суму 76248100 грн. (без ПДВ), що відображено по рядку 5.1 колонка А Декларацій у відповідних періодах.) Підприємство є платником єдиного податку 3 групи з 14.02.2024; керівник, головний бухгалтер, засновник в одній особі; інформація щодо трудових ресурсів, основних засобів (власних, орендованих) відсутня; за період з 13.02.2024 по теперішній час податкову звітність-не надано, податки не сплачує.

У ході проведення перевірки перевіряючими було здійснено заходи щодо здійснення зустрічної звірки ТОВ «БЛЕК БЕРД» з ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС», за результатами яких місцезнаходження останнього не встановлено.

Відповідно до п.45.2 ст. 45 Кодексу - податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 45258955), відповідно до пп.16.1.11 п.16. 1 ст.16 Кодексу не повідомила про зміну свого місцезнаходження.

Іншої інформації стосовно зміни адреси підприємства ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» в органі ГУ ДПС немає.

Викладені обставини - перебування ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» на спрощеній системі оподаткування, нереєстрація платником ПДВ, неподання звітності, несплата податків при значних обсягах операцій з постачання товарів та їх оплата у розмірі 76248100 грн., відсутність за місцезнаходженням платника податків, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, закриття усіх рахунків в банках, у т.ч. рахунку у АТ "СЕНС БАНК", який було використано при розрахунках з ТОВ «БЛЕК БЕРД» відразу після закриття угоди, свідчать про те, що отримані ТОВ «БЛЕК БЕРД» на розрахунковий рахунок грошові кошти від ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» не можуть вважатися, як сплата за поставлені товари та набувають статусу невизначеного платежу у вигляді Дт 311 Кт 377 в сумі 76248100 грн.

У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог повністю з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Берд» зареєстровано юридичною особою у встановленому чинним законодавством України порядку Департаментом реєстрації Харківської міської ради 14.02.2024 року за №1004801020000094203.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.08.2025 року по 03.09.2025 року посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області на підставі направлень від 06.08.2025 №6804, №6805, №6806, №6807, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області, відповідно до затвердженого Державною податковою службою України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік, наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 18.07.2025 №3262-п «Про проведення документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК БЕРД» (код ЄДРПОУ 45164946)», проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЕК БЕРД».

За результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БЛЕК БЕРД» (код ЄДРПОУ 45164946) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.02.2024 по 30.06.2025, валютного - за період з 15.02.2024 по 30.06.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 15.02.2024 по 30.06.2025, іншого законодавства за період з 15.02.2024 по 30.06.2025.» № 36371/20-40-07-03-06/45164946 від 10.09.2025 р. (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), з урахуванням пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, ТОВ «БЛЕК БЕРД» занижено суму доходів по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 76248100 грн., в тому числі за 2024 рік на 76248100 грн. за рахунок заниження інших операційних доходів (показник по рядку 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати) у відповідному розміру та періоді внаслідок не включення до складу інших операційних доходів коштів, отриманих від ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» в розмірі 76248100 грн. у 2024 році, які не пов`язані з постачанням товарів, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 13724658 грн., у т.ч. за 2024 рік - 13724658 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 4 пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI неправомірно застосовано податкову пільгу з ПДВ за кодом 14060514 з обсягом поставки 76248100 грн. та сумою ПДВ 15249620 грн., у т.ч.: травень 2024 року - 1420000 грн., липень 2024 року - 1416580 грн., серпень 2024 року - 644540 грн., вересень 2024 року - 644540 грн., жовтень 2024 року - 4441000 грн., листопад 2024 року - 3856000 грн., грудень 2024 року - 3449500 грн., та занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 15158729 грн., у т.ч.: за червень 2024 року - 1408448 грн., серпень 2024 року - 1398241 грн., вересень 2024 року - 657518 грн., жовтень 2024 року - 2195806 грн., листопад 2024 року - 6066821 грн., грудень 2024 року - 1031686 грн., січень 2025 року 2400209 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21 Декларації) за червень 2025 року на 90891 грн.

24.09.2025 ТОВ «Блек Берд» подало до ГУ ДПС у Харківській області заперечення на акт перевірки.

За наслідками розгляду заперечень від 24.09.2025 б/н ГУ ДПС у Харківській області листом 3870/ж12/20-40-07-03-12 висновки, викладені в акті перевірки визнано такими, що відповідають чинному законодавству, а подані заперечення такими, що підлягають задоволенню.

15.10.2025 року на підставі висновків акту перевірки № 36371/20-40-07-03-06/45164946 від 10.09.2025 р. контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№00481030703 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Блек Берд розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 90891, 00 грн. через «неправомірне застосування пільги по ПДВ з обсягом поставки 76248100 грн. та сумою ПДВ 15249620 грн., документально не підтверджено постачання товарів оборонного призначення в рамках державного контракту у період фінансово господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої здійснено ці порушення : травень 2024 року-січень 2025 року»;

№00480980703 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Блек Берд суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 34820571, 25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 15158729, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 19661842, 25 грн. через «неправомірне застосування пільги по ПДВ з обсягом поставки 76248100 грн. та сумою ПДВ 15249620 грн., документально не підтверджено постачання товарів оборонного призначення в рамках державного контракту у період фінансово господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої здійснено ці порушення: травень 2024 року-січень 2025 року»;

№00481100703 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 17155822, 50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 13724658, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3431164, 50 грн. через «непідтвердження операцій з реалізації товарів (квадрокоптери) саме на адресу ТОВ «Торгпостач Плюс» на суму 76248100 грн., а реалізація невстановленим особам. Заниження доходу через невключення до складу інших доходів коштів, отриманих від ТОВ «Торгпостач Плюс» у розмірі 76248100 грн., як коштів, не пов`язаних з реалізацією товарів. ТОВ «Торгпостач Плюс» є платником єдиного податку 3 групи, не є платником ПДВ, не звітує, податки не сплачує, відсутнє за місцезнаходженням».

ТОВ «Блек Берд» до ДПС України було подано скаргу (вх. № 5673/С/6 ДПС України від 03.11.2025) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 15.10.2025 № 00481030703, № 00480980703, № 00481100703.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 30.12.2025р. №37316/6/99-00-06-01-01-06, податкові повідомлення-рішення від 15.10.2025 р. № 00481030703, № 00480980703, № 0048110070 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідача, звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

З метою здійснення власної господарської діяльності між ТОВ «БЛЕК БЕРД» (Постачальник) та ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» (Покупець) було укладено наступні договори поставки, які серед іншого містять інформацію про кінцевого споживача/покупець (військова частина) (кожен договір містить кілька таких споживачів), товар (назва, кількість, сума:

- від 02.05.2024 № 020524, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару - квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro (DJI RC), 80 шт. за ціною 71001,85 грн. на загальну суму сума 5680148 грн. та квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal, 7 шт. за ціною 202836 грн. на загальну суму 1419852 грн. є військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

- від 15.07.2024 № 1507, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару - квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro (DJI RC), в комлекті з двома батарейками, 70 шт., за ціною 84000 грн., на загальну суму сума 588000 грн. та DJI Matrice 30T (BS30 charger + DJI Care) (Without Batteries), 5 шт. за ціною 240580 грн. на загальну суму 1202900 грн. є військові частини НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

- від 02.09.2024 № 020924, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal, 20 шт., за ціною 166635 грн., на загальну суму 3332700 грн., є військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_6 , НОМЕР_5 ;

- від 05.10.2024 № 051024, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro (DJI RC), 150 шт. за ціною 73500 грн. на загальну сума 11025000 грн, є військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

- від 23.10.2024 № 231024, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal, 60 шт., за ціною 152000 грн. на загальну суму 912000 грн. та квадрокоптер DJI Mavic 3 Enterprise, 20 шт. за ціною 103000 грн. на загальну суму 2060000 грн. є військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;

- від 18.11.2024 № 1811, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal, 50 шт за ціною 151000 грн. на загальну суму 7550000 грн. та квадрокоптер Autel EVO MAX 4N Standard Bundle, 4 шт. за ціною 345000 грн. на загальну суму 1380000 грн. є військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ;

- від 20.11.2024 № 201124, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro (DJI RC), 150 шт. за ціною 69000 грн. на загальну суму 10350000 грн. є військові частини НОМЕР_4 , НОМЕР_9 ;

- від 12.12.2024 № 121224, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Pro Fly more Combo, 40 шт. за ціною 91000 грн. на загальну суму 3640000 грн. та квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal, 10 шт., за ціною 156500 грн. на загальну суму 1565000 грн. є військові частини НОМЕР_10 , НОМЕР_8 , НОМЕР_4 ;

- від 03.01.2025 № 030125, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер Autel EVO MAX 4N (with battery), 5 шт. по ціні 374000 грн. на загальну суму 1870000 грн. є військові частини НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_4 ;

- від 06.01.2025 № 060125, згідно якого кінцевий споживач/покупець товару квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal, 65 шт. за ціною 156500 грн. на загальну суму 10172500 грн. є військові частини НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_4 .

Відповідно до вказаних договорів предметом є:

« 1.1 У відповідності до умов даного договору Постачальник приймає на себе обов`язки постачати Покупцю товари в асортименті та кількості, передбаченої погодженими сторонами заявками, а Покупець зобов`язаний приймати та сплачувати фактично поставлені товари у відповідності з погодженими заявками, зазначені у видаткових накладних. Накладні на товар являються невід`ємною частиною справжнього договору.»

Згідно з п. 1.3. сторони визнають, що кінцевим споживачем товару є військові частини.

У п. 1.5. сторони підтверджують, що Товар належить до товарів оборонного призначення у розумінні п. 29 ч. І ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», та класифікується за відповідними групами/товарними позиціями/підкатегоріями УКТ ЗЕД, на які поширюється звільнення від ПДВ згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі «ПКУ»).

Відповідно до п.1.6. договорів якість товару, що постачається повинна відповідати державним стандартам України (нормативам, технічним умовам), даному договору та підтверджуватися необхідними документами в порядку, передбаченому діючим законодавством та справжнім договором.

Товар поставляється відповідно до цін, зазначених у Специфікаціях, погоджених і підписаних Сторонами та дійсними на момент замовлення Товару (п. 2.1. договорів).

Згідно п. 3.1. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від ціни Товару, вказаної в рахунку на відповідну партію Товару, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання зазначеного рахунку.

На виконання договорів поставки сторонами були підписано видаткові накладні №1 від 05.06.2024, № 2 від 05.08.2024 р., № 3 від 09.09.2024 р., № 17 від 29.10.2024 р., № 18 від 11.11.2024, № 21 від 29.11.2024 р., № 22 від 29.11.2024 р. № 23 від 27.12.2024 р., № 1 від 06.01.2025 та № 2 від 14.01.2025 р. на загальну суму 76248100 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії договорів, специфікацій до них, додаткових угод, видаткових накладних, замовлень на перевезення вантажу, актів з надання послуг з перевезення вантажу, рахунків на оплату, ТТН (а.с. 5- 19, 142 155 т.1; а.с. 123 179 т.2; а.с. 190 203 т. 2; а.с. 207 236 т.2), копіями виписки по рахунку та реєстру виданих податкових накладних (а.с. 206 221 т.3).

Як встановлено в акті перевірки розрахунки проведені в повному обсязі відповідно до інформаційних повідомлень банку про зарахування коштів 76248100 грн.

Суму у розмірі 76248100 грн. відображено у складі доходу, у т. ч. за 2024 рік - 64205600 грн., 1 квартал 2025 - 12042500 грн.

Суму у розмірі 73512160 грн. відображено у складі собівартості реалізованих товарів, у т. ч. за 2024 рік - 61659096 грн., 1 квартал 2025 - 11853064 грн.

Під час здійснення перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено та не заперечується учасниками справи, що дані товари є імпортованими ТОВ «БЛЕК БЕРД» з застосуванням пільги з ПДВ відповідно пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ.

Як встановлено судом ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» - покупець не є платником ПДВ. У зв`язку з чим, ТОВ «БЛЕК БЕРД» за даними операціями складені податкові накладні на неплатника ПДВ із зазначення ІПН покупця « 100000000000», сума ПДВ - 0 грн., код пільги 14060514, на загальну суму 76248100 грн. (без ПДВ), що відображено по рядку 5.1 колонка А Декларацій у відповідних періодах, що не заперечується учасниками справи.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» у спірному періоді, отриманий від ТОВ «Блек Берд» товар був реалізований до кінцевих покупців військових частин, як безпосередньо так і через інших юридичних осіб, що підтверджується копіями: договору № 71 купівлі продажу товарів від 21.02.2025 (а.с. 20 -27 т.1), договору № 3/0724/4 від 31.07.2024 про закупівлю товарів за державні кошти (а.с. 79 84 т. 1), договору № 226 від 25.11.2024 про закупівлю товарів за державні кошти (а.с. 89 92 т. 1), договору поставки № 03/03-25 від 03.03.2025 (а.с. 109-115 т. 1), договору купівлі-продажу товарів № 246 від 15.12.2024 р. (а.с. 120 127 т.1), договору № 10/ЗЦП від грудня 2024 (а.с. 130-135 т.1), договору поставки № 10/03-25 від 10.03.2025 (а.с. 178-184 т.1), договору з в/ч НОМЕР_12 б/н від 2025 р. (а.с. 196-201 т.1), договору № 568/СБпС від 11.10.2024 р. про закупівлю товару для забезпечення потреб безпеки та оборони (а.с. 205-210 т.1), договору № 236 від 03.12.2024 р. про закупівлю товарів за державні кошти (а.с. 224 229 т.1), договору №311 БпС про закупівлю товарів від 13.12.2024 р. (а.с. 238-246 т.1), договору № 10/ЗЦП від «__» грудня 2024 про постачання товару (а.с. 1-6 т.2), договору поставки № 13/02-25 від 13.02.2025 (а.с. 12-18 т.2), договору про закупівлю товарів № 22/25 від 14.02.2025 р. (а.с. 21 28 т.2), договору № 27 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.03.2025 р. (а.с. 38-41 т.2), договору поставки товару№ 26/07/2024 від 26.07.2024 р. (а.с. 44-49 т. 2), договору № 45 на закупівлю товарів від 19.02.2025 р. (а.с. 53-61 т.2), договору поставки № 05/03-25 від 05.03.2025 р. (а.с. 71-77 т.2), договору поставки № 13/11-24 від 13.11.2024 р. ( а.с. 79-85 т.2), договору № 022/25-Т від 11.02.2025 р. (а.с. 88-97 т.2), договору поставки № 26/02-25 від 26.02.2025 ( а.с. 99-105 т.2), договору поставки № 90 від 02.12.2024 (а.с. 111-119 т.2), договору поставки № 31/01-25 від 31.01.2025 р. (а.с. 180-186 т.2), договору про закупівлю № 33 від 29.11.2024 р. а.с. 237-243 т.2), договору купівлі-продажу товарів № 222 від 06.12.2024 р. (а.с. 245-249 т.2), а також копіями: специфікацій, технічних характеристик, технічних описів, тактико-технічних характеристик, комерційних пропозицій, сертифікатів кінцевого споживача, видаткових накладних, актів приймання-передачі матеріальних цінностей та необоротних активів, розрахунків ціни, звернень військових частин, актів про безкоштовну передачу основних засобів, актів приймання передачі благодійної допомоги, довіреностей (а.с. 28-38, а.с. 76 78, а.с. 85- 88, а.с. 93- 108, а.с. 116-119, а.с. 128- 129, а.с. 136 141, а.с. 185-195, а.с. 202-204, а.с. 211-223, а.с. 230-237, а.с. 247 248 т. 1);(а.с. 7-11, а.с. 19-20, а.с. 29- 37, а.с. 42-43, а.с. 50-52, а.с. 62-70, а.с. 78, а.с. 86-87, а.с. 98, а.с. 105-110, а.с. 120-122, а.с. 187-189, 204-206, а.с. 244, а.с. 249а-249б т.2).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.39, 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як передбачено пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

За правилами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Порядок справляння податку на прибуток підприємств визначено розділом ІІІ ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами абзаців 1, 2 пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - НП(С) БО 15 "Доходи").

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО 15 "Дохід"), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 7 НП(С) БО 15 "Доходи" до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. У свою чергу фінансовий результат (прибуток/збиток) залежить доходів та витрат підприємства, які визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00481100703 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 13724658, 00 грн. надаючи правову оцінку якому, суд виходить з такого.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення та Акту перевірки слідує, що підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств послугував наступний висновок контролюючого органу: «Таким чином, грошові кошти, отримані ТОВ «БЛЕК БЕРД» в сумі 76248100 грн. від ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» не пов`язані з постачанням товарів.

За сукупністю зазначених вище норм законодавства, отримані від «покупця» ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» кошти, перерахування яких не пов`язано з постачанням товарів (та за відсутності даних у «постачальників» - ТОВ «БЛЕК БЕРД» щодо повернення їх у майбутньому), є активом, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТОВ «БЛЕК БЕРД» та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Таким чином, на порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), з урахуванням пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, ТОВ «БЛЕК БЕРД» занижено суму доходів по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 76248100 грн., в тому числі за 2024 рік на 76248100 грн. за рахунок заниження інших операційних доходів (показник по рядку 2120 «Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати) у відповідному розміру та періоді внаслідок не включення до складу інших операційних доходів коштів, отриманих від ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» в розмірі 76248100 грн. у 2024 році, які не пов`язані з постачанням товарів.».

В силу вимог пункту 7 НП(С) БО 15 "Доходи" до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (далі - Інструкція № 291, у редакції, чинній на час спірних правовідносин), на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); доходи від операційної оренди активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, господарського суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

Рахунок 71 "Інший операційний дохід" має такі субрахунки:

710 "Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю"

711 "Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти"

712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів"

713 "Дохід від операційної оренди активів"

714 "Дохід від операційної курсової різниці"

715 "Штрафи, пені, неустойки"

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості"

718 "Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів"

719 "Інші доходи від операційної діяльності"

На субрахунку 710 "Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю" узагальнюється інформація про доходи від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю, зокрема дохід від первісного визнання сільськогосподарської продукції і біологічних активів, та від зміни справедливої вартості біологічних активів, який визначено відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи". Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

На субрахунку 711 "Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти" узагальнюється інформація про доходи від купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема додатна різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю.

На субрахунку 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо), а також необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

На субрахунку 713 "Дохід від операційної оренди активів" узагальнюється інформація про доходи від оренди (крім фінансової) майна, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення підприємства.

На субрахунку 714 "Дохід від операційної курсової різниці" узагальнюється інформація про доходи від курсових різниць за активами й зобов`язаннями підприємства - пов`язаними з операційною діяльністю підприємства.

На субрахунку 715 "Штрафи, пені, неустойки" узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких одержані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування зазнаних збитків.

На субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" узагальнюється інформація про суми відшкодування підприємству вартості раніше списаних оборотних активів.

На субрахунку 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості" узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

На субрахунку 718 "Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів" узагальнюється інформація про доходи від безоплатно одержаних оборотних активів (окрім фінансових інвестицій) і доходи від цільового фінансування, пов`язаного з операційною діяльністю.

На субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності, які не знайшли свого відображення на інших субрахунках рахунку 71 "Інший операційний дохід", зокрема про доходи від операцій з тарою, від інвентаризації від діяльності житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення підприємства, від роялті, відсотки, отримані на залишки коштів на поточних рахунках в банках або депозитних рахунках до запитання, тощо. Підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України "Про страхування", на цьому субрахунку узагальнюють інформацію про інші доходи від страхової діяльності, зокрема комісійні винагороди за перестрахування, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, належні до сплати перестраховиками, повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів, повернуті суми страхових резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.

З встановлених обставин на підставі наданих позивачем документів та акту перевірки, судом встановлено, що позивачем у спірному періоді отримано дохід саме від ТОВ «Торгпостач Плюс» з операцій купівлі-продажу товару, а відтак, оскільки на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), то контролюючим органом зроблено помилковий висновок про те, що кошти, отримані від ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» в розмірі 76248100 грн. у 2024 році, не пов`язані з постачанням товарів та є активом, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду.

Крім того, з аналізу пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153 та рахунку 71 "Інший операційний дохід" Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (далі - Інструкція № 291, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) доходи, отримані ТОВ «Блек Берд» від ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» в розмірі 76248100 грн. у 2024 році не можуть бути включені до складу інших операційних доходів коштів, які не пов`язані з постачанням товарів.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася перша з подій: дата зарахування коштів або дата відвантаження товарів.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платника податку на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну.

Відповідно до п. 1.5. укладених між ТОВ «Блек Берд та ТОВ «Торгопостач Плюс» та виконаних сторонами, сторони підтверджують, що Товар належить до товарів оборонного призначення у розумінні п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборонні закупівлі», та класифікується за відповідними групами/товарними позиціями/підкатегоріями УКТ ЗЕД, на які поширюється звільнення від ПДВ згідно з підпунктом 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Підставою для застосування пільги стали операції з постачання, у т.ч. безпілотних літальних апаратів (Квадрокоптер DJI Mavic, Квадрокоптер Autel EVO МАХ) на адресу ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 45258955. Товар визначено з кодом УКТЗЕД 8806221010. У складених ТОВ «БЛЕК БЕРД» на адресу покупця ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» та зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН зазначено код пільги 14060514.

Відповідно до Закону України від 19.10.2022 № 2697-ІХ «Про митний тариф України» за кодом УКТЗЕД 8806221010 визначено товар - Безпілотні літальні апарати з максимальною злітною масою не більш як 250 г: мультикоптери, оснащені стаціонарно інтегрованими апаратами товарної підпозиції 8525 89 для зйомки та запису відео та нерухомих зображень: оснащені телевізійними камерами.

Відповідно до підпунку 4 пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI: тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: є) 8806.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затверджений постановою КМУ від 28.01.2004 р. № 86, БПЛА відносять до товарів подвійного використання.

З аналізу пункту 29 частини першої статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» убачається, що товарами оборонного призначення визнаються безвідносно до суб`єктів їх постачання - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості.

Цією ж нормою, у зв`язку із неможливістю перелічити та передбачити усю номенклатуру товарів, встановлено також, що товарами оборонного призначення визнаються «також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони».

Крім того, постановою від 11 листопада 2022 р. № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» було затверджено Порядок здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, згідно пункту 4 якого закупівля безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня (їх складових частин) може здійснюватися державними замовниками у разі наявності потреби у забезпеченні відповідними безпілотними системами та засобами радіоелектронної боротьби тактичного рівня за процедурою, визначеною цим Порядком. Тобто, встановлено не обов`язок такої закупівлі державним замовником і безпілотників вітчизняного виробництва, а можливість: «може здійснюватися державними замовниками у разі наявності потреби...».

Відносно ж безпілотних систем іноземного виробництва чинне законодавство України теж не містить обов`язковості здійснення закупівлі виключно державними замовниками, що, у той же час, не виключає можливість застосування відповідної пільги з ПДВ, як-то передбачено підпунком 4 пункту 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на постанову КГС ВС у справі № 912/761/25, у зв`язку з тим, що предметом вказаної справи визнання недійсним пункту договору про закупівлю товару у частині включення до договірної ціни суми ПДВ в розмірі 8 080 000,00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь державного бюджету безпідставно сплачених коштів.

Як вже встановлено вище усі договори, укладені між ТОВ «Блек Берд» та ТОВ «Торгпостач Плюс» були виконані належним чином сторонами.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України невиконання сторонами укладених договорів, або визнання їх у встановленому чинним законодавством України недійсними або доказів отримання їх сторонами коштів безпідставно, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто.

Відносно тверджень відповідача про нереальність поставок на адресу ТОВ «Торгпостач Плюс» у зв`язку із тим, що ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» не повідомила про зміну свого місцезнаходження. Іншої інформації стосовно зміни адреси підприємства ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» в органі ГУ ДПС немає. Факт перебування ТОВ «ТОРГПОСТАЧ ПЛЮС» на спрощеній системі оподаткування, нереєстрація платником ПДВ, неподання звітності, несплата податків при значних обсягах операцій з постачання товарів та їх оплата у розмірі 76248100 грн., відсутність за місцезнаходженням платника податків, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, закриття усіх рахунків в банках, у т.ч. рахунку у АТ "СЕНС БАНК", який було використано при розрахунках з ТОВ «БЛЕК БЕРД» відразу після закриття угоди, суд відзначає наступне.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові КАС ВС від 13.05.2021 року в справі №200/3634/19-а про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Надана інформація щодо контрагента позивача сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами.

Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20 січня 2021 року по справі № 826/8525/16 та від 27 січня 2020 року по справі №2040/5325/18.

Отже, аналізуючи твердження, якими відповідач обґрунтовує висновки акту перевірки, суд вважає, що відповідач, використовуючи здебільшого інформацію з власних баз даних, без аналізу та дослідження будь-яких первинних документів, фактично робить висновки про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Торгпостач Плюс» були безтоварними, а грошові кошти отримано позивачем від невстановлених осіб. При цьому, такі доводи є виключно припущеннями відповідача, адже не підтверджуються належними доказами.

Верховний Суд, зокрема в постанові від 14.01.2020 №811/4066/14, зазначив, що висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Згідно з пунктами 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі і на його контрагентів.

Верховний Суд зазначив, що сама по собі податкова інформація про порушення податкової дисципліни контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування бухгалтерського обліку.

Такі висновки зроблено Верховним Судом у своїй постанові від 10.04.2020 року у справі № 815/4453/14, які враховуються судом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Дослідивши надані до матеріалів справи копії договорів ТОВ «Блек Берд» з контрагентом ТОВ «Торгпостач Плюс», а також усі первинні документи, що було складено між сторонами у перевіряємий період, судом встановлено факт наявності господарських відносин між підприємствами, факт постачання товарів, тобто реальність господарських операцій.

При цьому суд також звертає увагу на те, що за спірним ППР від 15 жовтня 2025 року №00480980703 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Блек Берд суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями донараховано 15158729, 00 грн. у той час, коли за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19661842, 25 грн., тобто сума штрафу значно перевищує суму основного зобов`язання.

Суд відзначає, що цілеспрямовані санкції мають безпосередній вплив, зокрема, на права особи, як-от захист власності. Така санкція позивача не має тимчасового характеру, а припиняє існуюче право власності та може призвести до фактичного припинення юридичної особи, оскільки її функціонування в межах правового поля й досягнення підприємницької мети може бути неможливим. Саме тому органом має бути доведено обґрунтованість вибору саме такого їх розміру, та доведено, яким чином саме цей обсяг санкцій відверне відповідні загрози чи усуне їх наслідки (досягнення мети застосування).

Так, у рішенні № 10/2016 від 27.06.2016 КСУ розглядав презумпцію невинуватості як універсальну гіпотезу та наголосив, що «презумпція невинуватості, визначена в контексті інших приписів Конституції, має ширший зміст, тому її не можна пов`язувати лише з кримінально-правовими відносинами; особливо важливо, щоб державні органи та їх посадові особи дотримувалися презумпції невинуватості».

Конституційний Суд України вважає, що презумпція невинуватості є не лише обов`язковим елементом реалізації конституційного права на судовий захист, без якого справедливий судовий розгляд неможливий, а й важливою конституційною гарантією, яка потребує справедливого судового розгляду й ефективного судового захисту. Зазначене обумовлює потребу в забезпеченні особі можливості висловлювати позицію стосовно своєї невинуватості, доводити цю позицію в судовому порядку, інакше будуть порушені основні засади судочинства, зокрема визначені частиною другою статті 129 Конституції України, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1); змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3).

В іншому своєму рішенні (№ 1-р/2019 від 26.02.2019) КСУ зауважив, що «елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості», «обов`язок доведення вини особи покладається на державу». «Конституція України не містить винятків щодо принципу презумпції невинуватості…, а обмеження цього права неприпустиме». «Конституція не допускає звуження чи скасування вказаних гарантій стосовно окремих категорій осіб».

Суд зазначає, що мета фінансової відповідальності полягає в забезпеченні дотримання фінансової дисципліни, оптимізації фінансових потоків та ресурсів, а також у мінімізації фінансових порушень через притягнення винних осіб до відповідальності та запобігання майбутнім правопорушенням, що охоплює як цілі підприємництва, так і функціонування фінансової системи держави.

Хоча держава має повне право ухвалювати закони про накладення фінансових санкцій (штрафів), але відповідно до абзацу 2 статті 1 Протоколу 1 до Конвенції та практики ЄСПЛ, накладання таких штрафів може розцінюватись як порушення права особи мирно володіти майном, якщо податок чи штраф є незаконним чи не відповідає загальним принципам міжнародного права (зокрема, принципу пропорційності, коли податок чи штраф є надмірним за розміром, а отже призводить до фактичної чи непрямої конфіскації майна).

Очевидним є той факт, що принцип пропорційності передбачає, що вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

У частині третій статті 8 Конституції України вказано, що норми Конституції України є нормами прямої дії. На підставі частини першої цієї статті Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути пройняті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

У частині першій статті 9 Основного Закону акцентовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ законність втручання включає як наявність законної підстави як такої, так і вимоги стосовно якості закону. Зокрема, національний закон повинен відповідати вимогам верховенства права, бути чітким та передбачуваним. Таким чином, позбавлення права власності, зокрема і шляхом накладання податків, санкцій або штрафів, є незаконним для цілей застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо відповідні дії органів державної влади є незаконними, чи якщо податки або штрафи накладаються на підставі нечітких норм права чи внаслідок свавільного застосування норм права органами влади.

Розглядаючи цю справу, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справі «Мамідакіс проти Греції», в якому суд визнав, що накладення неспіврозмірно великого штрафу за податкове правопорушення є несумісним з 1 статтею Протоколу 1 (Mamidakis v. 356 Greece, заява №34433/04, постанова від 11.01.2007). У зазначеній справі, ЄСПЛ дійшов висновку, що штраф на пана Мамідакіса за контрабанду нафти та ухилення від сплати податків був накладений законно - згідно з нормами національного законодавства. Однак розмір такого штрафу, що в кілька разів перевищував завдану державі шкоду внаслідок ухилення від сплати податків, занадто великий (непропорційний завданій шкоді), що призвело до надмірного фінансового тягаря для Мамідакіса та фактичної конфіскації його майна, порушуючи його право мирно володіти майном, закріплене у ст. 1 протоколу 1 до Конвенції.

У справі «KRAYEVA v. UKRAINE» («Краєва проти України») (заява № 72858/13) ЄСПЛ, розглядаючи питання співмірності застосовної штрафної санкції за порушення митних правил, постановив, що відсутність свободи розсуду в українських судів щодо стягнень виключала оцінку індивідуальної ситуації, роблячи будь-яку таку оцінку марною. Така жорстка система сама собою не здатна забезпечити необхідний справедливий баланс між суспільними інтересами і правом особи на мирне володіння своїм майном. Обов`язковий характер стягнення, а за обставин цієї справи - розмір штрафу, позбавив заявницю можливості викласти аргументи в її справі і мати шанс на успіх у провадженні щодо неї. Згідно з обставинами цієї справи накладене на заявницю стягнення становило непропорційне втручання в її майнові права всупереч вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиція ЄСПЛ у справі «A and B v. Norway» (А та Б проти Норвегії) (заяви № 24130/11 та №29758/11) полягає в тому, що податковий штраф ні в якому разі не можна вважати просто компенсацією. Податкові штрафи в розмірі до 30 % або навіть 60 % є такими суворими, що вони безсумнівно містять елемент покарання. Зрештою, більшість суддів не знає про притаманну каральну мету будь-якого податкового штрафу незалежно від його розміру, як це вже давно було встановлено прецедентом, створеним справою «Юссіла проти Фінляндії» («Jussila v. Finland»), де було накладено податкові донарахування в розмірі 10 % із загального максимально можливого розміру 20 %. Важко зрозуміти, чому раптом суд має відступати від цих усталених стандартів у цій справі без будь-яких пояснень. У цілому, в правовій базі Норвегії адміністративні податкові провадження спрямовані на стримування потенційних шахраїв і рецидивізму. Верховний Суд зробив похвальну спробу обмежити такі каральні ефекти принципом пропорційності. Проте суд не повинен тлумачити семантичне значення понять. Суд повинен всебічно оцінити реальні податкові штрафи та їхній вплив на життя платників податків.

Європейський суд справедливості у справі «Шредер проти Головного митного управління Гронау» («Schrдder v. Hauptzollamt Gronau») (C-265/87) зауважив, що «принцип пропорційності є одним із загальних принципів права [європейського] співтовариства. На підставі цього принципу заходи, якими накладають фінансові збори , є законними за умови, що вони є відповідними та необхідними для досягнення мети, законно визначеної відповідним законодавством. Звичайно, коли є вибір між декількома відповідними заходами, потрібно застосовувати найменш обтяжливий, а накладені збори не повинні бути непропорційними встановленій меті».

У рішенні від 06 лютого 2001 року (заява № 41205/98) у справі «Tammer v. Estonia» ЄСПЛ підкреслив, що «в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі «пропорційним правомірній меті» та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, «відповідними й достатніми».

У справі «Khristov v. Ukraine» (заява №24465/04) ЄСПЛ наголошував на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі «Brumarescu v. Romania»).

Так, розглядаючи справу № 3-173/2018 у рішенні від № 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021 Конституційний Суд України зазначив таке.

Європейський суд із прав людини неодноразово наголошував на тому, що конвенційні поняття „кримінальне обвинувачення, „кримінальне правопорушення мають „автономне значення. Тобто Європейський суд із прав людини щоразу відповідно до сформованих критеріїв самостійно визначає, чи належить те або інше діяння до кримінального правопорушення, чи не належить.

У практиці Європейського суду з прав людини критеріями, на підставі яких установлюється, чи має застосовуватися кримінальний аспект статті 6 Конвенції, є: 1) юридична кваліфікація діяння в національному законодавстві (тобто з`ясування того, як кваліфікують діяння в національному праві: кримінальне правопорушення (злочин), адміністративне правопорушення, дисциплінарне тощо); 2) природа правопорушення; 3) характер і суворість (ступінь тяжкості) покарання, що його може бути застосовано до особи [рішення у справі „Engel and others v. The Netherlands від 8 червня 1976 року (заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), § 82, § 83] (далі - „критерії Енгеля). При цьому перший критерій є лише початковим і не має визначального значення. Водночас другий та третій критерії є вирішальними для з`ясування того, чи підпадає діяння під „кримінальне правопорушення в розумінні Конвенції. Для застосування статті 6 Конвенції в кримінальній ділянці достатньо, щоб правопорушення за своїм характером вважалось „кримінальним з погляду Конвенції або щоб за вчинене правопорушення до особи було застосовано покарання, яке за своїм характером і ступенем суворості належало в цілому до „кримінальної ділянки [рішення у справі „Lutz v. Germany від 25 серпня 1987 року (заява № 9912/82), § 55].

Подальша правозастосовча практика свідчить про розвиток згаданої концепції. Так, зокрема, Європейський суд із прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що деякі адміністративно-правові порушення та відповідні санкції в розумінні Конвенції слід розглядати як „кримінальні у розумінні статті 6 ЄКПЛ як на підставі природи (характеру) самого правопорушення, так і характеру й суворості (ступеня тяжкості) адміністративного стягнення (рішення у справах „Schmautzer v. Austria від 23 жовтня 1995 року (заява № 15523/89), „Malige v. France від 23 вересня 1998 року (заява № 27812/95), „Гурепка проти України від 6 вересня 2005 року (заява № 61406/00), „Гурепка проти України (№ 2) від 8 квітня 2010 року (заява № 38789/04), „Лучанінова проти України від 9 червня 2011 року (заява № 16347/02), „Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11), „Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року (заява № 17888/12)).

При цьому Судом використовувалися такі мотиви й аргументи: санкції за своєю природою є кримінально-правовими, або характер обтяжень, які накладаються на особу настільки серйозні, що можна казати, що така фактично притягнута до кримінальної відповідальності; особу позбавлено права, яке «є дуже корисним у повсякденному житті»; кримінальний характер, у баченні Суду, має конфіскація майна як додаткове стягнення, особливо з огляду на його вартість; якщо санкції є дуже обтяжливими і мають на меті покарати особу, то це фактично перетворює їх на санкції кримінальні («мають запобіжний і каральний характер»).

Таким чином, можна констатувати, що в межах заявленого позову позивачем не доведено умислу ТОВ «Блек Берд» на заподіяння державі збитків у заявленому у спірному ППР розмірі, а тим більше пропорційності застосованих санкцій, які є більшими за суму донарахування основного зобов`язання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Берд до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00481030703 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Блек Берд розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 90891, 00 грн. (дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто одна гривня).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00480980703 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Блек Берд суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 34820571, 25 грн. (тридцять чотири мільйони вісімсот двадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна гривня 25 копійок), у тому числі за податковими зобов`язаннями 15158729, 00 грн. (п`ятнадцять мільйонів сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 19661842, 25 грн. (дев`ятнадцять мільйонів шістсот шістдесят одна тисяча вісімсот сорок дві гривні 25 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 15 жовтня 2025 року №00481100703 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 17155822, 50 грн. (сімнадцять мільйонів сто п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 50 копійок), у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 13724658, 00 грн. (тринадцять мільйонів сімсот двадцять чотири тисячі шістсот п`ядесят вісім гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3431164, 50 грн. (три мільйони чотириста тридцять одна тисяча сто шістдесят чотири гривні 50 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Блек Берд (вул. Мироносицька, буд. 72, оф. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 45164946) сплачену суму судового збору в розмірі 26624, 00 грн. (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.07.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.