Ухвала суду № 138436975, 23.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

23 липня 2026 року № 520/30175/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Спірідонова М.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 11.05.2026 року у справі № 520/30175/25 у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач із заявою, в якій просить суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення від 11.05.2026 року у справі № 520/30175/25 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.04.2022 по 16.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що відповідно до наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 07.12.2021 № 97ДСК військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечения до військової частини НОМЕР_3 . З огляду на викладене, фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 здійснюється військовою частиною НОМЕР_3 , яка є розпорядником бюджетних коштів, через рахунки якої здійснюються усі фінансові операції, пов`язані із виплатою грошового забезпечення (у тому числі додаткової винагороди) та інших обов`язкових платежів. Відтак саме військова частина НОМЕР_3 фактично забезпечує реалізацію фінансових зобов`язань військової частини НОМЕР_1 та має можливість забезпечити виконання судового рішення у частині здійснення відповідних виплат. На думку позивача за таких обставин, військова частина НОМЕР_1 не є належним суб`єктом виконання рішення суду у частині стягнення судового збору, оскільки не має статусу розпорядника бюджетних коштів та відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби України.

У зв`язку з перебуванням судді Спірідонова М.О. у щорічній відпустці, питання щодо зміну способу та порядку виконання рішення суду розглянуто в строки, визначенні чинним КАС України, після виходу судді на роботу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяви, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року у справі № 520/30175/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , з 08.04.2022 року по 16.12.2022 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 08.04.2022 року по 16.12.2022 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 17.12.2022 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 17.12.2022 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період: з 17.12.2022 р. по 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України «Про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення та дослідивши обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

В розумінні наведеної статті, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що право звернутися в адміністративний суд першої інстанції із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення передбачено ст.378 КАС України. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В той же час, належних доказів, які би підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, заявником не надано.

Спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації. Тому суд акцентує увагу сторін, що в порядку застосування ст.378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були заявлені предметом спору.

Як вже було зазначено судом, обов`язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст. 370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення відповідно до ч.2 ст.370 КАС України тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги фактично спрямовані на зміну боржника у судовому рішенні та покладення обов`язку щодо його виконання на іншу юридичну особу Військову частину НОМЕР_3 , яка не була стороною у даній справі та щодо якої судом не ухвалювалося рішення по суті спору.

При цьому перебування Військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_3 саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення у розумінні статті 378 КАС України та не є виключною обставиною, яка б унеможливлювала його виконання у спосіб, визначений судом.

Суд зазначає, що питання внутрішньої організації фінансового забезпечення військових частин, відсутності власних рахунків чи здійснення фінансування через іншу військову частину є особливостями бюджетного та фінансового забезпечення відповідача і не можуть бути підставою для зміни суті судового рішення або визначення нового суб`єкта його виконання.

Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо виконання судового рішення, а також доказів того, що виконання рішення у визначений судом спосіб є об`єктивно неможливим.

Суд також зазначає, що фактично заявник у поданій заяві порушує питання не лише про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а й про зміну боржника у виконавчому провадженні, оскільки просить покласти обов`язок щодо виконання рішення суду на іншу військову частину НОМЕР_3 , яка не була стороною у даній адміністративній справі та щодо якої судом не ухвалювалося жодних рішень.

Разом з тим, питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовано окремими нормами процесуального законодавства та Закону України «Про виконавче провадження» і здійснюється в іншому процесуальному порядку, ніж встановлення чи зміна способу та порядку виконання судового рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Таким чином, заявлені вимоги фактично спрямовані на зміну суб`єкта виконання судового рішення, що виходить за межі правового регулювання статті 378 КАС України та не може бути вирішено судом у межах розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для встановлення або зміни способу та порядку виконання зазначеного рішення суду від 11.05.2026 у справі №520/30175/25.

Керуючись ст. ст.14, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 11.05.2026 у справі №520/30175/25 у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні ді залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.