Ухвала суду № 138436909, 23.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Єдиний унікальний номер 175/6393/26

Провадження № 2/175/1797/26

УХВАЛА

23 липня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.,

з секретарем Кульпіною Л.Г..

розглянувши у судовому засіданні в селищі Слобожанське клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича про призначення експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного у місті Києві (Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про встановлення батьківства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного у місті Києві (Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про встановлення батьківства.

Представник позивача заявив клопотання про призначення по справі судової молекулярно-генетичної стосовно вирішення наступного питання:

- чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , народженого ОСОБА_3 ?

Також просив витрати на проведення експертизи покласти на позивача.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання.

Відповідач до суду в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомив.

Третя особа: ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи: Печерського відділу державної реєстрації актів цивільного у місті Києві (Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) до суду в судове засідання не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Відповідно ст. 84 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з нормами статей 76-80, 82 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази оцінюються судом на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до положень ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Нормою ст. 104 ЦПК України передбачено, що експертиза призначається ухвалою суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8, судова експертиза, як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справи, по встановленню законних та обґрунтованих рішень.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (пункт 24 рішення ЄСПЛ у справі "De Cubber v. Belgium" від 26.10.1984, заява № 9186/80; пункт 45 рішення ЄСПЛ у справі "Castillo Algar v. Spain" від 28.10.1998).

У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99).

Обставини, на які посилаються сторони, мають значення для розгляду справи та для їх з`ясування необхідні спеціальні знання.

Одночасно суд вважає необхідним вказати, що оплату витрат пов`язаних з проведенням експертизи слід покласти на позивача ОСОБА_1 , як ініціатора проведення експертизи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може з заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення експертизи.

Враховуючи, що зупинення провадження у справі, у випадку призначення експертизи, є правом суду, вирішуючи дане питання, суд приходить до висновку про не доцільність такого зупинення.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги ст. 12, 76, 77, 103, 104, 116, 117 ЦПК України, заслухавши думку учасників судового засідання та враховуючи, що для з`ясування обставин, вказаних в клопотанні, потрібні спеціальні пізнання, суд вважає це клопотання обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 103, 104, 116, 117, 222, 252, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача - задовольнити.

Призначити по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручити експертам Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» (ЄДРПОУ: 23698049; 03038, м. Київ, вул. Докучаєвська, буд. 4).

На вирішення експертів поставити наступне запитання:

- чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та дачу завідомо не правдивого висновку по ст. ст. 384, 385 КК України.

В розпорядження експертів надати цивільну справу. Експертне дослідження провести за матеріалами цієї цивільної справи та наданими документами в найкоротші терміни.

Витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Ухвала набрала законної сили 23 липня 2026 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.Г. Васюченко