Рішення № 138436207, 23.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи, повторно розглянути заяву, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить суд, з урахуванням уточненої позовної заяви:

1.Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.02.2026 року № 154750014775.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКІП НОМЕР_1 ) період роботи з 26.10.1988 року по 04.05.1998 року.

3.Зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.02.2026 року № 570 з урахуванням періоду роботи з 26.10.1988 року по 04.05.1998 року.

4.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області і ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати в розмірі 32 662 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. в солідарному порядку.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач звертає увагу, що у зв`язку з розпочатою росією агресією проти України, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 08 грудня 2022 року № 5125-7001657584 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 02.02.2026 року ОСОБА_1 , після досягнення 63 річного віку, як внутрішньо переміщена особа, звернувся до ГУ Пенсійного фонду У країни в Одеській області, Управління обслуговування громадян із заявою № 570 про призначення пенсії за віком. В своїй відповіді від 25. 02. 2026 року № 1500-0222-8/27878 ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління обслуговування громадян зазначив що: «Відділ обслуговування громадян № 19 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ПФУ в Одеській області повідомляє, за Вашою заявою № 570 від 02.02.2026 відмовлено в призначені пенсії». До вищевказаної відповіді було додано рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.02.2026 року № 15475001475 в якому було зазначено, що «Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 63 роки. Результати розгляду документів долучених до заяви: до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.10.1988 по 27.03.1998 згідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_2 , оскільки розбіжність в даті звільнення та даті наказу звільнення з роботи. Вирішено: на підставі статі 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу». Позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував періоди роботи згідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_2 , а саме з 26.10.1988 по 04.05.1998 року оскільки в даті внесення запису про звільнення наявна розбіжність в даті не звільнення, як помилково вважає відповідач, а в даті внесення запису до трудової книжки 27.03.1998 року, та даті наказу про звільнення з роботи 04.05.98 р. Помилкова дата була внесена в розділі «Дата» і це дата внесення запису до трудової книжки, і ця помилкова дата саме 27.03.1998 року. Адже запис про звільнення не може бути внесений раніше дати наказу про звільнення, як підстави такого звільнення. Дата звільнення відповідає даті наказу про звільнення, і цією датою є 04.05.1998 р. Отже ніякої розбіжності в даті звільнення та даті наказу про звільнення з роботи немає. У зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

(б) Позиція Відповідачів

10.04.2025 року від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказують на те, що до страхового стажу не зараховано період роботи: з 26.10.1988 по 27.03.1998 згідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_2 , оскільки розбіжність в даті звільнення та даті наказу звільнення з роботи. Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових працівників № 58, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України від 29.07.1993, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно п. 2.6 Інструкції 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, про нагородження заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. П. 2.9 Інструкції 58: Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботи здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Згідно п. 2.10 Інструкції 58, у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. Страховий стаж - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійного страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж Позивача становить 11 років 05 місяців 24 дні. Відповідно до ч. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

20.04.2025 року від відповідача ГУ ПФУ в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач просить відмовити в задоволенні позову та вказує на те, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Страховий стаж Позивача становить 11 років 5 місяців 24 дні. За результатами розгляду документів долучених до заяви до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 26.10.1988 по 27.03.1998 згідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_2 , оскільки розбіжність в даті звільнення та даті наказу звільнення з роботи. З огляду на вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України Черкаській області винесено рішення від 10.02.2026 154750014775 про відмову у призначенні пенсії у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

ІІІ. Процедура та рух справи

23.03.2026 року ухвалою Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без руху.

30.03.2026 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином завірену копію пенсійної справи позивача.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.02.2026 року ОСОБА_1 , після досягнення 63 річного віку, як внутрішньо переміщена особа, звернувся до ГУ Пенсійного фонду У країни в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням від 10.02.2026 року № 154750014775 ГУ ПФУ в Черкаській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, та зазначено: «Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 23 роки. Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж заявника становить 11 років 5 місяців 24 дні. Результати розгляду документів долучених до заяви: до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.10.1988 по 27.03.1998 згідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_2 , оскільки розбіжність в даті звільнення та даті наказу звільнення з роботи. Вирішено: на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу»

Позивач вважає, що рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 10.02.2026 року № 154750014775 про відмову в призначені пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

V. Джерела права та висновки суду

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За правилами ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Зокрема, підпунктом «д» пункту 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 26.10.1988 року по 04.05.1998 року, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, надання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Як зазначалося вище, Рішенням від 10.02.2026 року № 154750014775 ГУ ПФУ в Черкаській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, та зазначено: «Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», становить 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 23 роки. Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж заявника становить 11 років 5 місяців 24 дні. Результати розгляду документів долучених до заяви: до страхового стажу не зараховано період роботи з 26.10.1988 по 27.03.1998 згідно трудової книжки від 17.07.1980 НОМЕР_2 , оскільки розбіжність в даті звільнення та даті наказу звільнення з роботи. Вирішено: на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу»

Суд зазначає, що позивачка, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність/ неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, і, як наслідок, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначені пенсії.

Наведене, у тому числі, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

За приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Позивачка не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивачки за спірний період.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців», при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто

позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період. З урахуванням вищезазначеного вбачається висновок, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено аналогічну правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Крім того, у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 Верховний Суд на додаток до вказаного вище правового висновку також зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

У постановах від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі №127/16245/17, від 28.04.2020 у справі №607/4973/16-а та від 19.06.2020 у справі №376/848/17-а Верховний Суд вказав, що "... соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Громадяни України наділені правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав ... ".

З огляду на вказане, суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо неможливості зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача в неналежному заповненні його трудової книжки немає, а відповідачами не доведено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 26.10.1988 року по 04.05.1998 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.02.2026 року № 154750014775 про відмову в призначені пенсії підлягає скасуванню.

При обранні способу захисту суд враховує вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Черкаській області.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо перерахунку позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Черкаській області.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

VI. Розподіл судових витрат

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.

Що стосується вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду лише договір про надання правничої допомоги № 30 від 03.03.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордеру № б/н від 03.03.2026 на суму 30 000 грн.

При цьому, представник позивача не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не зазначено кількість часу (годин, хвилин) витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість години роботи, не надано акту, яким підтверджено обсяг і види наданих послуг.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про фактичні і неминучі витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн., з детальним їх описом, суд відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.02.2026 року № 154750014775.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.10.1988 року по 04.05.1998 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.02.2026 року № 570 з урахуванням періоду роботи з 26.10.1988 року по 04.05.1998 року.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83, 65012, ЄДРПОУ 20987385.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, адреса: 1800, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538.

Суддя Оксана БОЙКО