Рішення № 138436043, 23.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд

у складі

головуючого судді Скупінської О.В.,

при секретарі Подобіній О.М.

за участю

представника позивача Подорожнього А.С.,

представника відповідача Ландейса А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 31.03.2026 надійшла позовна заява (сформована в системі «Електронний суд» 30.03.2026) ОСОБА_1 до Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3921/15 32-24-05-20 від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 340,00 грн;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3922/15-32 24-05-20 від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 12100,95 грн;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3914/15 32-24-05-20 від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 17787,64 грн;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3908/15 32-24-05-20 від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 1020,00 грн;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3923/15 32-24-05-20 від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 213 451,95 грн;

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3911/15 32-24-05-20 від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 340,00 грн;

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3919/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 170,00 грн;

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3917/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 87193,50 грн;

9. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 3916/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 року про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , в сумі 185 684,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона дізналась про наявність боргу у неї з застосунку «Дія», коли отримала відомості про відкриття 14.01.2026 року Бессарабським відділом ДВС у Болградському районі Одеської обласні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого провадження № 7999669, в якому вона є боржником, а відповідач стягувачем, після чого почала встановлювати природу виникнення заборгованості. На адвокатський запит Подорожнього А. С. від 27.01.2026 ГУ ДПС в Одеській області листом № 2095/6/15-32-24 від 30.01.2026 надало акт документальної позапланової перевірки від 20.09.2024 № 41127/15-32-34-5 та податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій до ФОПП ОСОБА_1 від 24.01.2024 № 3923/15-32-24-05-20; № 3908/15-32-24-05-20; № 3914/15 32-24-05-20; № 3922/15-32-24-05-20; № 3911/15-32-24-05-20; № 3921/15-32-24-05-20; № 3919/15-32-24-05-20; № 3917/15-32-24-05-20 та копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 3916/15-32-24-05-20. Зазначено, що з доказами направлення, але такі докази відсутні. Оскільки відповідь була надана відповідачем не в повному обсязі, 03.02.2026 року на адресу ГУ ДПС в Одеській області було направлено адвокатський запит з проханням надати докази вручення або не вручення документів та отримана відповідь № 2944/6/15-32-24-05-06 від 06.02.2026 року, до якої долучено: 1. повідомлення № 10275/КПР/15-32-24-05-06 від 01.08.2024 про початок перевірки, без доказів направлення; 2. акт зі списком Укрпошти № 20.09.2024; 3. ППР від 24.01.2024 з квитанцією Укрпошти, з вартістю 0,00 грн., без зазначення ПІБ, адреси отримувача, що є неналежним доказом; 4. повідомлення про проведення перевірки позивачки від 05.08.2024 року, без доказів направлення; 5. наказ про проведення перевірки позивачки від 02.08.2024 року зі списком Укрпошти № 6-8-24. У зв`язку з отриманням ще одної вимоги по стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит з проханням надати всі податкові вимоги винесені відносно позивачки для встановлення розміру заборгованості та підстав її виникнення. На даний адвокатський запит була отримана відповідь № 4316/6/15-32-13-06-06 від 23.02.2026, до якої долучено податкову вимогу, розрахунок податкового боргу, вимоги про сплату боргу. На адвокатський запит Подорожнього А.С. від 04.03.2026 ГУ ДПС в Одеській області листом № 6302/6/15-32-24-08-06 від 10.03.2026 повідомило про періоди перевірок позивачки та про те, що згідно з актом від 04.09.2025 № 5, матеріали перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 2015 по 2020 роки знищені, у зв`язку з чим в ГУ ДПС в Одеській області відсутня можливість їх надання. ОСОБА_1 вказані документи не отримувала через їх не направлення, і докази такого направлення у відповідача відсутні, також не можливість отримання документів ОСОБА_1 , наказу, акту, ППР, тощо, підтверджуються відповіддю Державної прикордонної служби на адвокатський запит, яка буда долучена до позову одразу після отримання, як і закордонні документи, які наразі перебувають у бюро переводів.

Згідно з актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОПП ОСОБА_1 № 41127/15-32-24-05 від 20.09.2024, всі порушення інкриміновані ФОПП ОСОБА_1 , і викладені в розділі ІІІ, у висновках, базуються на не поданні позивачкою до перевірки первинних документів, які вона була позбавлена можливості надати, оскільки відповідач не повідомив їй про такий обов`язок, і докази такого направлення і отримання ОСОБА_1 відсутні. На підставі вказаного акту ГУ ДПС в Одеській області винесено шість податкових повідомлень рішень від 24.01.2024 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 : № 3921/15-32-24-05-20 в сумі 340,00 грн; № 3922/15-32-24 05-20 в сумі 12100,95 грн; № 3914/15-32-24-05-20 в сумі 17787,64 грн; № 3908/15-32 24-05-20 в сумі 1020,00 грн; № 3923/15-32-24-05-20 в сумі 213451,95 грн; № 3911/15 32-24-05-20 в сумі 340,00 грн. Також 24.01.2025 ГУ ДПС в Одеській області було винесено два рішення про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 № 3919/15-32-24-05-20 в сумі 170,00 грн. та № 3917/15-32-24-05-20 в сумі 87 193,50 грн. Зазначені шість податкових повідомлень-рішень та два рішення від 24.01.2025 не направлялися ОСОБА_1 , таких доказів на адвокатські запити відповідач не надав, і відповідно отримані позивачкою не були.

Разом із позовом в якості додатку долучено заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Ухвалою судді від 13.04.2026 постановлено задовольнити заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з вказаним позовом; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

14.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/40993/26 від 15.04.2026), в якій просить прийняти до провадження уточнені позовні вимоги:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3921/15-32 24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 340,00 грн;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3922/15-32 24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 12100,95 грн;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3914/15-32 24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 17787,64 грн;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3908/15-32 24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 1020,00 грн;

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3923/15-32 24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 213 451,95 грн;

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3911/15-32 24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 340,00 грн;

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3919/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 170,00 грн;

8. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 3917/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 87193,50 грн;

9. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 3916/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 року про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 185 684,23 грн.

Ухвалою суду від 16.04.2026 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №ЕС/40993/26 від 15.04.2026).

29.04.2026 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕС45790/26), в якому відповідач проти позовних вимог заперечує.

У відзиві відповідач, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області виконано в повному обсязі обов`язок, щодо повідомлення ОСОБА_1 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки: документи направлені на податкову адресу, що збігається з адресою зазначеною у позовній заяві, та зазначеною в ДРФО.

Як стверджує відповідач, належним доказом надіслання кореспонденції є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Відповідач вказує, що Головне управління, на підтвердження своєї позиції надає касові чеки від 08.08.2024 на поштове відправлення № 0600949584779 (наказ, запит, повідомлення), від 23.09.2024 на поштове відправлення № 0600964802863 (акт), на поштове відправлення № 6750000022811 від 27.01.2025 (ППР).

У відзиві вказано, що відповідач здійснив всі необхідні дії для належного повідомлення про перевірку до її початку. Відсутність особистого вручення цих документів не з вини відповідача не означає неправомірності призначення перевірки. На момент початку перевірки наказ було видано, його копія направлена платнику, а підстава для перевірки (ненадання відповіді на запит) законна та підтверджена належним чином.

Також у відзиві вказано, що позивачем не дотримано вимоги частин четвертої та п`ятої статті 134 КСУ України.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.05.2026 до суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № ЕС47914/26).

07.05.2026 до суду від представника позивача до суду надійшла заява, в якій заявник просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи № 420/8994/26, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

19.05.2026 до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

09.06.2026 суд вирішив перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/8994/26 за правилами загального позовного провадження, про що поставив відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 15.06.2026, яка постановлена на місці та занесена до протоколу судового засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзиви, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 26.10.2004 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець (Номер запису: 2005480060004000099) та здійснювала такі види діяльності за КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

30.06.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця № 2005480060004000099 на підставі власного рішення позивача.

01.08.2024 на адресу позивача складно запит про надання первинних документів до перевірки від 01.08.2024 №10275/КПР/15-32-24-06.

02.08.2024 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами) та у зв`язку з надходженням від Єдиного Державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи платника податків від 30.09.2020 року № 2005480060004000099, Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОПП ОСОБА_1 » №7484-п, яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 з 09 вересня 2024 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку наказано провести за період діяльності з 01.01.2018 по 30.09.2020 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2011 по 30.09.2020 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

05.08.2024 податковим органом складено також повідомлення №712/15-32-24-05 про проведення з 09.09.2024 за адресою: АДРЕСА_2 документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 .

Як стверджує відповідача вказаний наказ разом із запитом про надання первинних документів до перевірки, та письмовим повідомленням від 05.08.2024 №712/15-32-24-05 направлено на податкову адресу позивача: АДРЕСА_3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600949584779.

На поштове відділення пакет документів здано 08.08.2024 відповідно до штампу АТ «УКРПОШТА» на списку № 6-8-24 Ф.103 Рекомендовані листи.

Як стверджує відповідач, поштове відправлення повернуто з поміткою «відсутність адресата за вказаною адресою».

13.09.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт №5800/15-32-24-05 «Про ненадання документів до перевірки фізичною особою платником податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника платника податків НОМЕР_1 ».

У даному акті зазначено, що станом на 13.09.2024 ФОПП ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 не надано відповіді на запит від 01.08.2024 № 10275/КПР/15-32-24-05- 06

Актом встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 в порушення п. 44.1 статті 44, п. 85.2 ст. 85 Кодексу та п. 1.2, п. 2.1, п.2.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами і доповненнями, не надав до перевірки первинні документи: книги обліку доходів, рух грошових коштів по банківським рахункам; накладні на придбання ТМЦ, рахунки, рахунки фактури, товарні чеки, акти купівлі-продажу, договори на оренду приміщення де здійснюється діяльність або право власності; тощо перевіряємий період.

За результатами проведення перевірки, яка призначена наказом №7484-п від 02.08.2024 складено акт № 41127/15-32-24-05 від 20.09.2024, який направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0600964802863.

Конверт направлено до поштового відділення 23.09.2024 згідно штампу АТ «УКРПОШТА» на списку № 20.09.2024Ф.103 Рекомендовані листи.

АТ «УКРПОШТА» надано відповідь № 1.03.009.004.-7568-25 від 03.03.2025 та повідомлено що рекомендований лист № 0600964802863 вручено адресату 09.10.2024. З цього вбачається, що акт перевірки отримано позивачем.

Так, згідно акту перевірки № 41127/15-32-24-05 від 20.09.2024 документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2020 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2020 встановлені порушення:

- п.44.1, п.44.3 ст.44 , п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. зі змінами та доповненнями, п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XІV, із змінами і доповненнями - не надання до перевірки первинних документів та незабезпечення їх зберігання;

- п. 177.1, п.177.2 , п. 177.4, п. 177.5 ст.177, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VІ із змінами та доповненнями та донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 170761,56 грн., в тому числі 2018 рік 55968,04 грн., 2019 рік 61470,68 грн., 2020 рік 53322,84 грн;

- п.177.2 та п.177.4 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за перевіряємий період в сумі 14230,11 грн., в т.ч. за 2018- 4664,00грн., 2019-5122,55грн, 2020- 4443,56 грн;

- п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1, п.168.38, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями ФОПП ОСОБА_1 не перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб у сумі 3079,60 грн;

- п.п. 14.1.48 п.14.1 ст.14, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1, п.п.168.2 ст.168, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями ФОПП ОСОБА_1 не в повному обсязі нарахувала, утримала та перерахувала податок на доходи фізичних осіб з доходів найманих працівників, в результаті чого ФОПП донараховано податок на доходи фізичних осіб з доходів найманих працівників у вигляді заробітної плати ( інших виплат та винагород відповідно до умов трудового договору) - у сумі 9680,76 грн;

- п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VІ із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасно надано декларацію по акцизному податку за січень 2018 року;

- п.2 ст.7, п. 5 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне старування» із змінами та доповненням, підприємцем занижено єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на суму 185684,23 грн., у т.ч. за 2015 рік 4391,65 грн., за 2018- 59781,48 грн, за 2019 рік 65025,34 грн, за 2020 рік 56485,76 грн;

- п. 4 частини 2 ст.6 Закону N 2464, а саме ФОПП ОСОБА_1 не своєчасно надала до контролюючого органу звітність за липень 2019 року (фактично надано 06.09.2019 року);

- п.49.1,п.49.2 ст. 49 ПКУ, а саме ФОПП ОСОБА_1 не своєчасно надано до органу ДПС Податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2020 рік.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що станом на 13.09.2024 платником податків фізичною особою ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 не надано відповідь на запит від 01.08.2024 №10275/КПР/15-32-24-06 Головного управління ДПС в Одеській області.

Перевіркою встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 в порушення п.44.1 статті 44, п.85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України та п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами і доповненнями, не надала до перевірки первинні документи: книги обліку доходів та витрат, рух грошових коштів по банківським рахункам, трудові, граждансько-правові договори, табелі обліку робочого часу, відомості нарахування та виплати заробітної плати, заяви про застосування податкової соціальної пільги; накладні на придбання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, рахунки, рахунки - фактури, товарні чеки, акти купівлі-продажу, кошториси на виконані роботи, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі та документи, що підтверджують сплату за товари, роботи, послуги; договори на оренду приміщення де здійснюється діяльність або право власності; залишки товарно-матеріальних коштовностей на початок та кінець перевіряємого періоду, дебіторська та кредиторська заборгованість по постачальникам та покупцям на початок та кінець перевіряємого періоду; наявні необхідні ліцензії (дозволи тощо) за період з 01.01.2018 по 30.09.2020.

В акті вказано, що відповідно до п.44.6 ст. 44 ПКУ від 02.12.2010 р. № 2755-VI. зі змінами та доповненнями: «у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не дає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності... ».

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що в порушення п.177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- ТУ із змінами та доповненнями, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат (наказ №481 встановлено неведення Книги обліку доходів і витрат (Ф.10) за період з 01.01.2018 по 30.09.2020.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2018 році, відображеного в податковій декларації та додатку 2 до декларації, встановлено, що за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. валовий доход відображено у графі 4 додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до податкової декларації про майновий стан і доходи (надалі додаток Ф2), поданої до податкового органу, складає 436954,71 грн., за даними перевірки 436954,71 грн. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2019 році, відображеного в податковій декларації та додатку 2 до декларації, встановлено, що за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. валовий доход відображено у графі 4 додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до податкової декларації про майновий стан і доходи (надалі додаток Ф2), поданої до податкового органу, складає - 296631,19 грн., за даними перевірки 460382,00 грн. Згідно ІС «Податковий блок» сума виторгу у 2019 році складає 470476,00 грн, сума акцизного податку 10094,00 грн, відповідно сума отриманого доходу за результатом перевірки складає 460382,00 грн, що свідчить про заниження оподаткованого доходу за 2019 рік на 163750,81 грн. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2020 році, відображеного в податковій декларації та додатку 2 до декларації, встановлено, що за період з 01.01.2020р. по 30.09.2020р. валовий доход відображено у графі 4 додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до податкової декларації про майновий стан і доходи (надалі додаток Ф2), поданої до податкового органу, складає 355653,51 грн., за даними перевірки - 355653,51 грн.

Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу відображеного в деклараціях про майновий стан та доходи за 2018 - 2020 роки з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено порушення вимог п. 177.1, п.177.2 ст.177 ПКУ №2755-VI., внаслідок чого ФОПП ОСОБА_3 занижено суму об`єкту оподаткування за перевіряємий період на 163750,81 грн.

Згідно акту перевірки станом на 13.09.2024 платником податків фізичною особою ОСОБА_1 не надано первинні документи, які підтверджують понесені витрати на загальну суму 784924,53 грн, у тому числі: - у 2018 році на суму 310933,53 грн.; - у 2019 році на суму 114735,00 грн.; - у 2020 році на суму 305660,04 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно наявної інформації з ІКП враховані витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування по ФОПП ОСОБА_4 за 2018-2020рр. в сумі 291394,40 грн. Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат відображених в деклараціях про доходи, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу в частині завищення документально підтверджених витрат за перевіряємий період всього у сумі 784924,53 грн., в тому числі за 2018 рік 310933,53 грн., за 2019-177753,00 грн, за 2020-296238,53 грн.

Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу (з урахуванням пп.2.1.2 пп.2.1.3 акту перевірки), відображеного в деклараціях про майновий стан та доходи встановлено його заниження на загальну суму 948675,34 грн. в т.ч. за за 2018 рік - 310933,53 грн., за 2019 - 341503,81 грн, за 2020-296238,00 грн. чим порушено п.177.1, п.177.2. п. 177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI із змінами та доповненнями, занижено податок на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за перевіряємий період у загальній сумі 170761,55 грн. в т.ч. за 2018- 55968,03 грн, 2019-61470,68 грн, 2020р. - 53322,84 грн.

За наслідками перевірки також встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 948675,34 грн. в т.ч. за 2018- 310933,53 грн., 2019-341503,81 грн, за 2020-296238,00 грн, що є порушенням п. 177.2. ст. 177 ПКУ №2755-VI, якою визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Таким чином, вказано в акті, ФОПП ОСОБА_5 в порушення вимог п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI із змінами та доповненнями занижено податок на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за перевіряємий період у загальній сумі 170761,55 грн. в т.ч. за 2018- 55968,03 грн, 2019-61470,68 грн, 2020р. - 53322,84 грн.

Крім того перевіркою повноти нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності ФОПП ОСОБА_3 встановлено порушення вимог п. 177.1, п.177.2, п. 177.4, п. 177.5 ст.177, п.167.1 ст. 167, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI із змінами та доповненнями та донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 170761,56 грн., в тому числі 2018 рік - 55968,04 грн., 2019 рік - 61470,68 грн., 2020 рік - 53322,84 грн.

Як зазначено в акті, при здійсненні контрольно перевірочних заходів встановлені порушення вимог п. 177.1, п.177.2, п. 177.4, п. 177.5 ст. 177, п.167.1 ст. 167, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-VI із змінами та доповненнями. Вказані дії умисні. Вина ФОПП ОСОБА_1 полягає у тому, що платник податків міг дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснив (відбувалось здійснення довготривалих порушень) та не виконав свого податкового обов`язку.

Також перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми військового збору від підприємницької діяльності за 2018-2020рр. в сумі 1437144 грн. За результатами перевірки встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за перевіряємий період в сумі 14230,11 грн., в т.ч. за 2018- 4664,00грн., 2019-5122,55грн, 2020-4443,56грн, чим порушено п.177.1. п.177.2 та п.177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Перевіркою дотримання ФОПП ОСОБА_1 обов`язків щодо подання (своєчасності подання) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ, чинна до 04.05.2021 р.), Податкового розрахунку сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, встановлено порушення ст.51, п. 119.2 ст. 119 п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.122010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме ФОПП надала до органу ДПС Податкові розрахунки сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, перекрученими даними. Керуючись п. 85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, ФОПП ОСОБА_6 було направлено запит про надання первинних документів до перевірки від 01.08.2024 №10275/КПР/15-32-24-06. Перелік первинних документів які необхідно надати для проведення документальної позапланової перевірки перераховано у запиті Головного управління ДПС в Одеській області. Станом на 13.09.2024 платником податків фізичною особою ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 не надано відповідь на запит від 01.08.2024 №10275/КПІР/15-32-24-06 Головного управління ДПС в Одеській області. В ході проведення перевірки, з урахуванням наданих платником Податкових розрахунків сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку за перевіряємий період, встановлено, ФОПП ОСОБА_1 при нарахуванні податку на доходи як податковий агент застосовувала податкову соціальну пільгу, проте, як зазначено вище, будь-які документи для підтвердження застосування пільги до перевірки не надано.

Згідно акту перевірки, в порушення п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1, п. 168.38, п.п. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями ФОПП ОСОБА_1 не перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб у сумі 3079,60 грн.

Також, актом встановлено, що в перевіряємий період ФОПП ОСОБА_1 використовувала працю найманих працівників. Наймані працівники отримували середню заробітну плату мінімальну. ФОП ОСОБА_1 до органу ДПС було надано Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за перевіряємий період. В перевіряємому періоді, ФОПП ОСОБА_1 є податковим агентом по операціях по нарахуванню та виплаті доходів найманим працівникам у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород відповідно до умов трудового договору, які складають загальний місячний оподатковуваний дохід згідно пп. 14.1.54, 14.1.180, п.14.1 ст. 14, пп.164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, та відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ утримувала податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у п. 167.1 ст. 167 ПКУ. В порушення п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1, п.п. 168.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями ФОПП ОСОБА_1 не в повному обсязі нарахувала, утримала та перерахувала податок на доходи фізичних осіб з доходів найманих працівників, в результаті чого ФОПП донараховано податок на доходи фізичних осіб з доходів найманих працівників у вигляді заробітної плати ( інших виплат та винагород відповідно до умов трудового договору) у сумі 9680,76 грн.

Перевіркою своєчасності надання звітності по акцизному податку за період з 01.01.2018р. по 30.09.2020р., встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 не своєчасно надала декларації по акцизному податку за січень 2018 року ( фактично надано 28.02.2018 року), за вересень 2018 року ( фактично надано 16.11.2018 року), за липень 2019 року ( фактично надано 18.09.2019 року), за січень 2020 року ( фактично надано 24.02.2020 року), чим порушено п. 223.2 ст. 223 ПКУ, проте до ФОПП застосовано ШС за несвоєчасне надання звітності (акт від 24.02.2020 року №000610/15-32-52-06 липень 2019, акт від 29.03.2023 №6084/15-32-09-01-04 - січень 2020). Враховуючи зазначене, в ході проведення перевірки встановлено порушення п. 223.2 ст. 223 ПКУ.

На підставі висновків акту перевірки № 41127/15-32-24-05 від 20.09.2024, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 3921/15-32-24-05-20 від 24.01.2025, яким за порушення п.286.2 ст.286, ст.288 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінсові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 3922/15-32 24-05-20 від 24.01.2025, яким за порушення п.п. 14.1.48 п.14.1 ст.14, п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.1 1.168.1, п.п. 168.2 ст.168, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV" (із змінами), позивачу збільшено суму грошового зобов`язання , у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пенсі на загальну суму 12100,95 грн, , в тому числі: за податковим зобов`язанням 9680,76 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2420,19 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 3914/15-32-24-05-20 від 24.01.2025, яким за порушення п.177.2 та п. 177.4 ст. 177, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання , у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пенсі на загальну суму 17787,64 грн, , в тому числі: за податковим зобов`язанням 14230,11 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3557,53 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 3908/15-32-24-05-20 від 24.01.2025, яким за порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.1.2, п.2.1, п.2.2. 1.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами і доповненнями до позивача застосовано штраф в сумі 1020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 3923/15-32-24-05-20 від 24.01.2025, яким за порушення п. 177.1, п.177.2, n. 177.4, п. 177.5 ст. 177, 8.167.1 ст. 167. п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пенсі на загальну суму 213 451,95 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням 170761,56 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42690,39 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 3911/15-32-24-05-20 від 24.01.2025, яким за порушення п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: акцизний податок з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами у сумі 340,00 грн;

- рішення № 3919/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 170,00 грн;

- рішення № 3917/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ФОПП ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , в сумі 87193,50 грн;

Також судом встановлено, що 24.01.2025 року відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 3916/15-32-24-05-20 на суму 185 684,23 грн.

Вказані рішення були направлені засобами поштового зв`язку, листом № 6750000022811.

21.05.2025 АТ «УКРПОШТА» повідомило що поштове відправлення № 6750000022811 значиться врученим 13.02.2025.

Вважаючи податкові повідомлення від 24.01.2025 № 3921/15-32 24-05-20, № 3922/15-32 24-05-20, № 3914/15-32 24-05-20, № 3908/15-32 24-05-20, № 3923/15-32 24-05-20, № 3911/15-32 24-05-20, рішення від 24.01.2025 року № 3919/15-32-24-05-20, № 3917/15-32-24-05-20, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.01.2025 № 3916/15-32-24-05-20 протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням зазначеного, а також визначених позивачем підстав зазначених в позовній заяві, першочерговим у даній справі є вирішення питання дотримання контролюючим вимог податкового законодавства щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пп.21.1.1 та пп.21.1.4 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначені наступні особливості проведення документальної невиїзної перевірки:

- документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом;

- документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки;

- у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки;

- присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

В свою чергу, і абзац другий пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлює, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Положеннями п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами п.42.5 ст.42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З зазначених приписів Податкового кодексу України вбачається, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у питанні застосування положень п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 дійшла висновків, що аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

При цьому Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а, від 07.08.2025 № 420/37047/23).

Як зазначено відповідачем запит, наказ про проведення перевірки, акт за її результатами та оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані за податковою адресою позивача.

Частина поштових відправлень повернулась до податкового органу з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», а частина згідно наданими відповідачем відповідями АТ «Укрпошта» вручена позивачу.

Так, у відзиві вказано, що про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОПП ОСОБА_1 проінформована письмовим повідомленням від 05.08.2024 №712/15-32-24-05, яке направлено поштою ФОПП ОСОБА_1 з копією наказу №7484-п від 02.08.2024 (лист рекомендований №0600949584779). Також відповідач зазначає, що даним поштовим відправленням було направлено також наказ про проведення перевірки та запит про надання документів.

Крім того, у відзиві вказано, що вказане поштове відправлення повернуто з поміткою «відсутність адресата за вказаною адресою».

Суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної справи доказів на підтвердження даних доводів відповідача до суду не надано.

Поштове повернення з відповідною відміткою відділення поштового зв`язку до суду не надано.

Надані докази свідчать, що контролюючий орган дійсно направляв документи на адресу позивача, одна інформація вид, реквізити, дати таких документів відсутня.

В той же час, суд зазначає, що Правилами надання послуг поштового зв`язку визначено обставини за яких складається позначка адресат відсутній за зазначеною адресою.

Такими випадками є:

- якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (п.82);

- якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника (п.82);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (п.83).

В той же час, в даному випадку визначені вказаними Правилами підстави для зазначення позначки адресат відсутній за зазначеною адресою не настали.

Судом також встановлено, що АТ «УКРПОШТА» надано відповідь № 1.03.009.004.-7568-25 від 03.03.2025 та повідомлено, що рекомендований лист № 0600964802863 вручено адресату 09.10.2024. З цього вбачається, що акт перевірки отримано позивачем.

За твердженням відповідача із вказаним відправленням було направлено акт про проведення перевірки.

21.05.2025 АТ «УКРПОШТА» повідомило що поштове відправлення № 6750000022811 значиться врученим 13.02.2025.

За твердженням відповідача із вказаним відправленням було направлено податкові повідомлення-рішення.

Так, наданими до суду листа головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01.04.2026 №19.5.1/24076-26 судом встановлено, що позивач:

- 20.07.2025 виїхала за межі України;

- 02.07.2025 в`їхала до України;

- 07.12.2024 виїхала за межі України;

- 28.11.2024 в`їхала до України;

- 15.06.2024 виїхала за межі України;

- 10.06.2024 в`їхала до України;

- 10.06.2024 виїхала за межі України;

- 02.06.2024 в`їхала до України;

- 31.10.2023 виїхала за межі України;

- 09.10.2023 в`їхала до України;

- 21.05.2023 виїхала за межі України;

- 11.05.2023 в`їхала до України;

- 27.10.2022 виїхала за межі України;

- 23.08.2022 в`їхала до України;

- 14.01.2022 виїхала за межі України;

- 05.01.2022 в`їхала до України.

Тобто, в дати, коли відповідач вважав, що позивач отримала акт, що складений за результатами проведеної перевірки та на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивача не було на території Україні.

Тобто, позивачем доведено, що вона не отримувала вказані поштові відправлення.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Суд при цьому враховує висновок Верховного Суду по справі №380/23017/23 від 10.02.2025.

Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18.

Разом з тим, відповідачем не зазначено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що позивач, як платник податків, щодо якого прийнято наказ про проведення перевірки, вчиняв дії (бездіяльність), які б в сукупності свідчили про недобросовісний характер його поведінки в контексті отримання відповідного повідомлення та наказу про проведення перевірки.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2020 у справі № 818/532/16 зазначив, що після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди мають обов`язково оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу та чи є вони такими, що тягнуть протиправність податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо установлені судом порушення щодо проведення перевірки не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, суди мають переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення платнику грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків.

В даному випадку, усі висновки відповідача базуються на тому, що до перевірки не були надані первинні документи. В той же час, як вже встановлено судом, відповідачем не доведено, що позивач була повідомлена про необхідність їх надання.

Разом з цим, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року № К/9901/1970/17, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Отже, незаконність дій з проведення документальної перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В той же час, оскільки акт перевірки не було вручено позивачу, відповідачем щонайменше передчасно прийнято оскаржувані рішення та податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень - рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок проведення перевірок. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 20 грудня 2018 року (справа № 815/1851/15), від 11 липня 2019 року (справа № 804/8855/14).

Таким чином, перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 41127/15-32-24-05 від 20.09.2024, проведена відповідачем з суттєвими порушеннями, отже не може створювати правових наслідків та тягне за собою протиправність рішень, прийнятих у результаті проведення такої перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2025 № 3921/15-32 24-05-20, № 3922/15-32 24-05-20, № 3914/15-32 24-05-20, № 3908/15-32 24-05-20, № 3923/15-32 24-05-20, № 3911/15-32 24-05-20, і рішень № 3919/15-32-24-05-20 від 24.01.2025, № 3917/15-32-24-05-20 від 24.01.2025.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно пункту 59.3. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Оскільки оскаржувані податкові висновки виставлені з підстав не сплати позивачем грошових зобов`язань щодо яких, як встановлено судом, у позивача відсутній обов`язок по сплаті, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № 3916/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 10647,54 грн, що підтверджується квитанцією №BY81-RS5E-YFME від 30.03.2026.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 10647,54 грн.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 143 КАС України остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде поданий разом із доказами їх здійснення одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 16 КАС, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано наступні докази (також містяться в матеріалах справи):

-договір про надання правової допомоги №27/01 від 27.01.2026;

-акт наданих послуг за договором №01/05 від 01.05.2026.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути спів розмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу позивача на те, що понесені ним судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №540/707/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Таким чином суд зазначає, що рішення у справі ухвалене на користь позивача задоволено повністю, однак враховуючи нескладність справи, наявність визначеної судової практики та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об`ємність, витрачений час суд вважає, що сума витрат у розмірі 15000 грн є завищеною.

Відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.01.2025 № 3921/15-32 24-05-20, № 3922/15-32 24-05-20, № 3914/15-32 24-05-20, № 3908/15-32 24-05-20, № 3923/15-32 24-05-20, № 3911/15-32 24-05-20.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 3919/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ОСОБА_1 в сумі 170,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 3917/15-32-24-05-20 від 24.01.2025 про застосування штрафу до ОСОБА_1 в сумі 87193,50 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № 3916/15-32-24-05-20 від 24.01.2025.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 10647,54 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ ВП: 44069166).

Повний текст рішення суду складений 23.07.2026.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА