Рішення № 138435278, 23.07.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/408/26

Провадження № 2/581/345/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

17 червня 2026 року представник позивача через електронний кабінет звернувся до суду з позовом, мотивувавши його тим, що 12 листопада 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено договір позики №684522, за яким відповідач має заборгованість. Надалі між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ « ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ « ФК «Солвентіс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного договору позики позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 12350 грн, що включає суму заборгованості за основною сумою боргу 3800 грн, за відсотками 950 грн, по штрафним санкціям 7600 грн, а також сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі, що була направлена за адресою реєстрації місця проживання, отримала 30 червня 2026 року. В установлений судом строк письмовий відзив проти позову з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надала.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

12 листопада 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №684522, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 3800 грн зі сплатою процентної ставки 0,01% в день, яка діє протягом строку позики, строк позики - 25 днів, комісія 24,76% від суми позики, що складає 940,88 грн, пеня 5% в день, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Згідно з пунктом 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3. підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомився на сайті https://monto.com/.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», та нормативними актами Національного банку України; позичальник ознайомилася на сайті https://monto.com/.ua/informaciya з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Сіроко Фінанс», в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки; позичальник з моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com/.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору.

Відповідно до пункту 4. договору проценти за договором нараховуються щоденно, починаючи з наступною датою надання позики, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання позики (в момент надання позики), у визначеному п.п. 2.4 п. 2 договорі розмірі.

Відповідно до пункту 6 договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати позики, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та змінні значення умов, що підлягають узгодженню у зв`язку з продовженням строку позики, обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку позики, визначаються у відповідній угоді, що укладається між сторонами, а також відображається позичальнику в особистому кабінеті (а.с. 8-10, 12).

Додатком № 1 до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту, згідно з яким до сплати 6 грудня 2024 року визначено 4750 грн, з яких 3800 грн сума кредиту, 9,12 грн проценти за користування кредитом, 940,88 комісія за надання кредиту (а.с. 11).

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 12 листопада 2024 року та інформація є актуальною до 6 грудня 2024 року (а.с. 13-14).

Згідно даних платіжної інструкції ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, 12 листопада 2024 року здійснило перерахування грошових коштів у сумі 3800 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 (а.с. 15).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості по договору позики №684522 від 12 листопада 2024 року за період з 12 листопада 2024 по 23 липня 2025 року непогашений залишок заборгованості складає 12350 грн, з яких: 3800 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 950 грн - сума заборгованості за відсотками, 7600 грн пеня (а.с. 16-18).

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» було укладено договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №684522 від 12 листопада 2024 року (а.с. 19-22).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідого реєстру прав вимог, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування (п. 4.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 липня 2025 року за договором факторингу №23072025 від 23 липня 2025 року кредитор передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог за договором, боржників кількістю 2842 (а.с. 25).

З копії платіжної інструкцій №857 від 29 липня 2025 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» сплатило ТОВ «Сіроко Фінанс» 1508190,50 грн плати згідно договору факторингу №23072025 від 23 липня 2025 року (а.с. 27).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за договором позики №684522 від 12 листопада 2024 року від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», надано реєстр прав вимог, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 12350 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 3800 грн, заборгованість по процентам - 950 грн, заборгованість за пенею 7600 грн (а.с. 26).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного договору позики відповідач отримала грошові кошти та зобов`язалася повернути позику, відсотки та комісію за користування нею.

Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

З розрахунку заборгованості за період з 12 листопада 2024 по 23 липня 2025 року, наданого позивачем, містяться відомості про здійснення пролонгацій вказаного договору на підставі додаткових угод.

Водночас самих додаткових угод, які мали бути укладені на підставі пункту 6 договору матеріали справи не містять

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи приписи статей 7780 ЦПК України, належними та допустимими доказами укладення додаткових угод (пролонгацій) є безпосередньо примірники таких угод, підписані сторонами у встановленому законом порядку (зокрема із застосуванням електронного цифрового підпису відповідно до Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні довірчі послуги»).

Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано додаткових угод про продовження строку дії договору позики, суд вважає обставину щодо укладення таких угод недоведеною.

Таким чином, строк дії договору позики від 12 листопада 2024 року становить саме 25 днів, тобто до 6 грудня 2024 року.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та штрафні санкції (пеню).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Строк дії договору позики № 684522 від 12 листопада 2024 року закінчився 6 грудня 2024 року, тому нарахування позивачем відсотків у розмірі 950 грн за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставними.

Згідно наданого розрахунку, який складений первісним кредитором, в період дії договору відповідачем здійснено внесення грошових коштів у розмірі 874 грн, які зараховані в рахунок погашення відсотків у розмірі 8,74 грн та комісії в розмірі 865,26 грн.

Також із цього розрахунку встановлено, що в рахунок погашення заборгованості після закінчення строку договору відповідачем було сплачено кошти 29 грудня 2024 року у сумі 760 грн, 18 січня 950 грн, 12 лютого 950 грн, 9 березня 2025 року - 950 грн, які зараховані в рахунок погашення комісії та відсотків.

Всього відповідачем на виконання умов укладеного договору позики сплачено 4484 грн.

Після закінчення строку кредитування, який визначений договором (6 грудня 2024 року), позикодавець не мав права нараховувати проценти за користування позикою, а зараховані за цей період кошти в рахунок погашення таких процентів слід віднести в погашення заборгованості по тілу кредиту та комісії.

Тобто, грошові кошти у розмірі 3610 грн, сплачені відповідачем поза межами строку дії договору та безпідставно спрямовані позивачем на погашення неналежних до сплати відсотків, підлягають зарахуванню в рахунок погашення наявної законної заборгованості відповідача відповідно до черговості, а саме на погашення заборгованості зі сплати комісії, що виникла в період дії договору, процентів та часткове погашення основної суми боргу (тіла кредиту).

Таким чином, залишок заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 266 грн (4750 грн (загальна вартість кредиту) 4484 грн (сума коштів, сплачена відповідачем).

Крім того, оскільки нарахування штрафних санкцій (пені) здійснено позивачем поза межами строку дії договору, тому правові підстави для їх розрахунку, оцінки та стягнення відсутні.

Іншою підставою відмови у стягненні пені є те, що Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на день ухвалення рішення.

Відповідно до наданого розрахунку пеня була нарахована після 24 лютого 2022 року.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позов задоволено на 2 % (12350 грн 100%, 266 грн 2%), а значить витрати по сплаті судового збору становлять 53,25 грн (2662,40 грн 100%, 53,25 грн 2%) та повинні бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частин 1 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано:

копію договору про надання правової допомоги №43657029/02 від 2 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Солвентіс» та адвокатським об`єднанням «Констрактів Лойерз», додаткову угоду №684522 до договору про надання правової допомоги №43657029/02 від 2 січня 2026 року, акт наданих послуг №684522, яким передбачено, що вартість послуг на професійну допомогу станом на 31 березня 2026 року за додатковою угодою №684522 до договору про надання правової допомоги №43657029/02 від 2 січня 2026 року становить 6000 грн, детальний опис наданих послуг (а.с. 29-34).

Беручи до уваги складність справи, яка є справою не значної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог (на 2%), враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір цих витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 120 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» виниклу заборгованість за договором позики №684522 від 12 листопада 2024 року у розмірі 266 грн, з яких: 266 грн - заборгованість за основною сумою боргу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 53,25 грн судового збору та 120 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (м. Бровари, Броварський район, Київська область, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О. В. Кузьмінський