Ухвала суду № 138434656, 22.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань продовження процесуального строку

22 липня 2026 рокусправа № 380/14188/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: 81131, Львівська обл., Львівський р-н, с. Солонка, вул. Центральна, 3; ЄДРПОУ: 04369699), в якому просить:

визнати порушення Солонківською сільською радою права на інформацію, а саме:- ненадання відповіді на заяву від 14.12.2025 про несанкціоноване сміттєзвалище біля с. Новосілка;

зобов`язати Відповідача надати відповідь на заяву від 14.12.2025.

Суд ухвалою від 14.07.2026 залишив позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору та встановив строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Позивач 17.07.2026 подав до суду заяву, у якій просив продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначив про недовіру до суду.

При розгляді заяви позивача суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі №280/5161/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16 та від 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19 зазначено, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Із поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача надати відповідь на заяву від 14.12.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів справи видно, що позивач, звертаючись до суду, подав позовну заяву з додатками у електронній формі з використанням підсистеми ЄСІТС Електронний суд.

Таким чином, розмір ставки судового збору за подання такої заяви до суду з урахуванням понижуючого коефіцієнта становить 1064,96 грн.

Позивач 13.07.2026 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач тривалий час займається лише громадською діяльністю в напрямку посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля. Позивач не належить до пільгових категорій населення, не володіє жодним рухомим та нерухомим майном.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Одночасно, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.

Водночас згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Тож, з наведеного слідує, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.

На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подав до суду, зокрема, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.04.2026 про неотримання пенсій та інших виплат; довідку про включення до реєстру волонтерів та реєстрації благодійного рахунку, витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів; довідку Синельківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області про те, що позивач не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення як отримувач будь-яких соціальних виплат; довідку Синельківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 26.03.2026 про те, що позивач не отримує допомогу по безробіттю.

Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Однак таких доказів суду не подано. При цьому суд критично оцінює подані позивачем докази в підтвердження його скрутного майнового становища, оскільки вказані докази підтверджують відсутність у позивача будь-якого майна та доходів протягом значного періоду часу, однак з вказаних доказів неможливо зрозуміти ні місце проживання позивача, ні рід заняття, ні наявність засобів до існування, що з огляду на його вік та місце реєстрації (Дніпропетровська область) в сукупності з предметом заявлених ним позовів (в спірному випадку до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області) приводить суд до висновків про неповноту поданих доказів, яку суд намагається усунути шляхом надання можливості позивачу подати додаткові докази в спростування таких висновків. При цьому, суд в такому випадку не може встановити конкретний перелік доказів, які має подати позивач, а пропонує останньому надати будь-які докази в підтвердження своєї позиції щодо неможливості сплати судового збору, яким суд і надає оцінку з врахуванням всіх обставин справи.

Суд також з розумінням та схваленням ставиться до громадської діяльності позивача в напрямку посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля, захисту екологічних прав своїх та громадян, однак такі права, на переконання суду, можуть та повинні захищатися в належний спосіб, в тому числі за рахунок внесків громадських організацій, зацікавлених осіб тощо, не претендуючи на звільнення від сплати судового збору, оскільки інститут звільнення від сплати судового збору передбачений перш за все саме для вразливих категорій громадян та в залежності від заявленого ними предмета спору для захисту своїх прав. Суд повинен враховувати суть спору, статус особи заявника, обставини, що призвели до неможливості сплатити судовий збір. Водночас саме на суд покладений обов`язок оцінити наявність в сукупності підстав для звільнення від сплати судового збору для забезпечення балансу інтересів держави аби не допустити зловживання учасниками процесу можливістю звільнення від сплати судового збору та застосування такого звільнення лише за дотримання ними формальних підстав згідно проаналізованих норм закону.

При цьому суд зазначає, що частина 3 статті 8 Закону України «Про судовий збір» покладає обов`язок саме на заявника щодо доведення існування обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, а суд лише надає оцінку таким доказам при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті та право враховувати цю інформацію та обставини в сукупності поданих доказів. Суд не може визначити чіткий перелік документів для підтвердження скрутного матеріального становища, оскільки вказане суперечитиме принципу .з`ясування всіх обставин у справі.

Водночас зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, оскільки, зокрема, лише факт відсутності у позивача доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо.

Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі №9901/377/21.

Окрім того, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 та від 20 лютого 2025 року у справі №990/40/25 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.

Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У зв`язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 14.07.2026 в повному обсязі, та враховуючи клопотання позивача від 17.07.2026, суд з метою повного та об`єктивного розгляду заяви, вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.

Щодо заяви позивача про недовіру суду, суд зазначає, що нормами КАС України передбачено право учасників справи заявити відвід складу суду у разі недовіри йому та за наявності підстав, передбачених статтями 36-37 КАС України. Оскільки позивачем у клопотанні від 14.07.2026 не заявлялось питання про відвід складу суду, суд не вважає за можливе вирішити клопотання позивача у відповідній частині.

Керуючись ст. 121, 248, 256 КАС України, суд

постановив

продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії на п`ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна