Рішення № 138434359, 22.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м.Київ справа № 320/14473/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради та державного реєстратора Пірнівської сільської ради Демидюк Юлії Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Пірнівської сільської ради (далі по тексту також відповідач 1) та державного реєстратора Пірнівської сільської ради Демидюк Юлії Михайлівни (далі по тексту також відповідач 2, реєстратор), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65015685 від 03.10.2022 щодо відмови у державній реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221881401:29:005:0204 за позивачем;

- зобов`язати реєстратора, а у разі припинення або неможливості здійснення цією посадовою особою своїх повноважень - Пірнівську сільську раду повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221881401:29:005:0204 за позивачем, прийняту 28.09.2022 за реєстровим №52553299, яку подав позивач у встановлений законом термін без повторного стягнення адміністративного збору, зарахувавши в оплату адміністративний збір, сплачений раніше за квитанцією №9282-7395-3395-1186 від 28.09.2022, з урахуванням висновків суду у цій справі;

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65015929 від 03.10.2022 щодо відмови у державній реєстрації права власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221881401:29:005:0203 за позивачем;

- зобов`язати реєстратора, а у разі припинення або неможливості здійснення цією посадовою особою своїх повноважень - Пірнівську сільську раду повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221881401:29:005:0203 за позивачем, прийняту 28.09.2022 за реєстровим №52553541, яку подав позивач у встановлений законом термін без повторного стягнення адміністративного збору, зарахувавши в оплату адміністративний збір, сплачений раніше за квитанцією №9282-7390-4488-3173 від 28.09.2022, з урахуванням висновків суду у цій справі;

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65016060 від 03.10.2022 щодо відмови у державній реєстрації права власності на 1/3 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3221881401:29:005:0203 за позивачем;

- зобов`язати реєстратора, а у разі припинення або неможливості здійснення цією посадовою особою своїх повноважень - Пірнівську сільську раду повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на 1/3 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3221881401:29:005:0203, за позивачем, прийняту 28.09.2022 за реєстровим №52553892, яку подав позивач у встановлений законом термін без повторного стягнення адміністративного збору, зарахувавши в оплату адміністративний збір, сплачений раніше за квитанцією №9282-7396-8804-8173 від 28.09.2022, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувано рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Демидюк Юлії Михайлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65015685 від 03.10.2022, №65015929 від 03.10.2022 та №65016060 від 03.10.2022.

Зобов`язано Пірнівську сільську раду повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , прийняті 28.09.2022 за реєстровими номерами 52553299, 52553541 та 52553892 з урахуванням висновків суду.

15.05.2026 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 встановлено для відповідачів процесуальний строк для подання заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення п`ять днів з моменту отримання цієї ухвали.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, вказана вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, а також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 53 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 14.02.2023 між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським бюро «ОМЕЛЯН ЛОЙЕРС» (Адвокатське бюро) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №14/02-23.

Відповідно до п.2.1 Договору Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту правничу (правову) допомогу, яка полягає у представництві його інтересів у суді у справі за позовом Клієнта до державного реєстратора прав на нерухоме майно Демидюк Юлії Михайлівни Пірнівської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора №65015685, №65015929 та №65016060 від 03 жовтня 2022 року та зобов`язання повторно розглянути заяви Клієнта №52553299, №52553541 та №52553892 від 28 вересня 2022 року, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та компенсувати фактичні витрати, які Адвокатське бюро може понести у зв`язку з веденням справи Клієнта.

Розділом 3 означеного договору передбачено, що за правничу (правову) допомогу, що надається за Договором, Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар, розмір якого визначається за погодженням сторін і вказується у Додаткових угодах до Договору або на підставі виставлених Адвокатським бюро рахунків.

Фактичні витрати пов`язані з наданням правничої (правової) допомоги авансуються Клієнтом або оплачується Адвокатським бюро та відшкодовуються за рахунок Клієнта.

Адвокатське бюро на вимогу Клієнта зобов`язано надати йому повний звіт по витраченим коштам на фактичні витрати за Договором у зручній для бюро формі.

У разі, якщо Адвокатське бюро зробить будь-який платіж по справі в інтересах Клієнта, останній повинен компенсувати (відшкодувати) йому витрати протягом п`яти робочих днів з моменту пред`явлення Адвокатським бюро відповідної вимоги.

У разі дострокового розірвання Договору гонорар виплачується за фактично виконану роботу. Розмір гонорару визначається добутком часу, витраченого на надання Клієнту правової (правничої) допомоги, на погодинну ставку, яка становить гривневий еквівалент п`ятдесят доларів, відповідно до розрахунку, що складається Адвокатським бюро.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 14.02.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги №14/02-23 від 14.02.2023, сторонами було узгоджено фіксований розмір гонорару за представництво інтересів у Київському окружному адміністративному суді у розмірі 10000,00 грн. Вказану суму Клієнт повинен сплатити не пізніше 25 лютого 2023 року.

Вартість наданих послуг в сумі 10000,00 грн. була сплачена позивачем згідно квитанції від 24.02.2023 №0.0.2876629024.1.

Позивачем додано до матеріалів справи довідку - розрахунок №1 від 26.02.2023, довідку - розрахунок №2 від 04.10.2024 та довідку - розрахунок №3 від 15.05.2023 витрат часу на надання правничої допомоги - детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до яких, клієнту були надані такі послуги:

- правовий аналіз матеріалів справи, визначення підстав позову ОСОБА_1 ;

- консультування ОСОБА_1 в усному порядку з питання захисту його прав на підставі аналізу матеріалів справи: порядок та строки подання позовної заяви, строки розгляду справи, порядок відшкодування судових витрат, про перелік необхідних документів для підготовки позовної заяви, формування правої позиції, вироблення стратегії захисту;

- правовий аналіз актуального стану нормативно-правової бази в частині правового регулювання спірних правовідносин, вивчення актуальної судової практики ;

- підготовка та направлення до Пірнівської сільської ради адвокатського запиту № 15/02-23-з від 15.02.2023;

- підготовка та направлення до Пірнівської сільської ради звернення з пропозицією мирного врегулювання спору № 17/02-23-з від 17.02.2023;

- підготовка позовної заяви ОСОБА_1 (на 17-ти сторінках);

- підготовка клопотання про витребування доказів судом;

- виготовлення копій документів - додатків до позовної заяви;

- правовий аналіз відзиву державного реєстратора Пірнівської сільської ради Демидюк Юлії Михайлівни, датованого 29.05.2023;

- підготовка відповіді на відзив на 6 сторінках;

- підготовка та направлення до Київського окружного адміністративного суду клопотання про прискорення розгляду справи №320/14473/23;

- підготовка та направлення до Київського окружного адміністративного суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи;

- правовий аналіз змісту ухвали Київського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 30.09.2024;

- внесення змін до позовної заяви ОСОБА_1 з урахуванням вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, підготовка додатків до неї, збір 3-х комплектів по кількості учасників та відправлення їх до суду;

- підготовка та направлення до Київського окружного адміністративного суду клопотання про прискорення розгляду справи №320/14473/23;

- правовий аналіз змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2026;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідачі клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надали.

У той же час, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який полягає в наступному:

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 28.10.2021 у справі №160/15983/20.

Крім того, така ж правова позиція була викладена і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така ж правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2024 року у справі № 580/7963/21.

За таких обставин, враховуючи сталу практику Верховного Суду та її Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Пірнівської сільської ради витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Таким чином, заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/14473/23 задовольнити повністю.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Пірнівської сільської ради (ідентифікаційний код 04359643, місцезнаходження: 07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Спортивна, буд.1).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Дудін С.О.