Ухвала суду № 138434309, 23.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

23 липня 2026 року м. Київ справа № 320/24968/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Конституційного Суду України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Рахункової Палати, про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Конституційний Суд України (далі по тексту також - позивач, КСУ) з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача на рахунок позивача кошти у загальній сумі 318584,97 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Рахункову Палату (далі по тексту також - третя особа).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.

20.07.2026 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що листом від 11.02.2025 Рахункова палата звернулася до в.о. Голови Конституційного Суду України із рекомендацією опрацювати план реагування КСУ на рішення №57-5, зокрема щодо звернення до суду з позовом про відшкодування безпідставно нарахованої і виплаченої винагороди судді зі встановленням терміну опрацювання листа - 17.02.2025. 28.02.2025 звернувся з аналогічним позовом до Голосіївського районного суду міста Києва. Позивач пояснив, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.04.2025 провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Після отримання зазначеної ухвали позивач звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду. Враховуючи викладені обставини, позивач вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду та просить суд визнати їх поважними і поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача подала заперечення проти заяви Конституційного Суду України про поновлення строку звернення до суду, у яких просила визнати наведені позивачем причини пропуску строку неповажними, відмовити у його поновленні та залишити позовну заяву без розгляду.

Заперечення мотивовані тим, що Конституційний Суд України дізнався про обставини, покладені в основу позову, не у лютому 2025 року, як це фактично зазначено у заяві про поновлення строку, а ще 11 грудня 2023 року, коли отримав лист Рахункової палати разом з рішенням від 23 листопада 2023 року №28-4 за результатами аудиту ефективності використання бюджетних коштів. У зазначеному рішенні Рахункова палата вказала на надлишкове нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати за вислугу років у розмірі 318 584,97 грн.

На переконання відповідача, саме з 11 грудня 2023 року у позивача виникли підстави для пред`явлення вимоги про стягнення коштів та розпочався перебіг установленого частиною другою статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до адміністративного суду для суб`єкта владних повноважень. Водночас уперше з відповідним позовом Конституційний Суд України звернувся лише 28 лютого 2025 року до Голосіївського районного суду міста Києва, тобто більш як через один рік і три місяці після отримання рішення Рахункової палати, а до Київського окружного адміністративного суду - у квітні-травні 2025 року.

Представник відповідача зазначила, що посилання позивача на подання первісного позову до суду цивільної юрисдикції, закриття провадження у відповідній цивільній справі та подальше звернення до адміністративного суду не пояснюють бездіяльності позивача у період із грудня 2023 року до лютого 2025 року. Помилка у визначенні судової юрисдикції, на думку відповідача, також не спростовує факту спливу строку ще до подання первісного позову.

Окремо представник відповідача послалася на лист Рахункової палати від 11 лютого 2025 року №07-335, у якому констатовано неналежне виконання Конституційним Судом України рекомендацій Рахункової палати та тривалу бездіяльність щодо їх реалізації. У зв`язку із цим вказано, що затверджений позивачем у лютому 2025 року план заходів, яким було передбачено звернення до суду, не може змінювати моменту виникнення підстав для пред`явлення позову.

Відповідач стверджує, що заява про поновлення строку містить вибірковий виклад обставин та не зазначає про обізнаність позивача щодо спірних виплат із грудня 2023 року. Таку поведінку представник відповідача оцінює як недобросовісне користування процесуальними правами та спробу ввести суд в оману щодо фактичного початку перебігу строку звернення до суду, у зв`язку із чим просить суд надати відповідну оцінку діям позивача та, за наявності підстав, застосувати передбачені КАС України заходи процесуального примусу.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення суд зазначає таке.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі № 420/473/20, від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22, від 13.11.2024 у справі № 560/22224/23, від 02.07.2026 у справі № 560/5239/25.

Суд наголошує, що законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Своєю чергою, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 826/9772/17.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Суд зауважує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 240/20245/25.

При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом;

4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 820/1719/15, від 20.12.2018 у справі № 756/513/17, від 27.02.2019 у справі № 813/1211/17, від 16.09.2019 у справі № 120/3403/20-а, від 19.02.2020 у справі № 815/5271/16, від 17.06.2021 у справі № 570/4516/19, від 17.02.2022 у справі № 380/893/20, від 08.09.2022 у справі № 380/1598/22, від 16.06.2023 у справі № 520/986/22 та від 04.07.2023 у справі № 620/4707/22, від 13.11.2024 у справі № 560/22224/23, від 02.07.2026 у справі № 560/5239/25.

З матеріалів справи вбачається, що Рахунковою Палатою складено акт за результатами здійснення аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України від 13.09.2023 №01-07-10/102.

Рішенням Рахункової Палати від 23.11.2023 №28-4 про розгляд звіту про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України затверджено Звіт про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України.

Пунктом 4 цього рішення Конституційному Суду України рекомендовано, зокрема, вжити заходів щодо відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених сум винагороди судді та премії працівникам патронатної служби.

У розділі 2.3.2 "Оцінка ефективності використання бюджетних коштів на оплату праці" щодо встановлення доплат до посадового окладу за вислугу років зазначено, що "...Судом судді ОСОБА_1 безпідставно включено до стажу судді період навчання у вищому навчальному закладі. Як наслідок, надлишково нараховано доплату до посадового окладу за вислугу років, у загальній сумі 318,58 тис. грн...".

Саме після отримання рішення Рахункової палати позивачу стали відомі обставини, які, на його думку, свідчили про безпідставне нарахування відповідачу суддівської винагороди та необхідність її відшкодування. Отже, не пізніше цього моменту виникли підстави для реалізації позивачем права на звернення до суду з відповідними вимогами.

При цьому, отримання позивачем 11.02.2025 листа Рахункової палати від 17.01.2025, в якому зазначено про неналежне виконання рекомендацій Рахункової палати з моменту їх надання 23.11.2023 до запропонованої КСУ планової дати процесуальної реалізації такої рекомендації (28.03.2025), становить бездіяльність понад 1 рік і 4 місяці, на переконання суду, є додатковим доказом невчинення позивачем дій, направлених на звернення до суду з цим позовом у законодавчо встановлений тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому як суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог, а не з дати отримання листа Рахункової палати щодо вчиненої бездіяльності.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 318584,97 грн.

Таким чином, звернувшись до суду з цим позовом 13.05.2025, позивачем, який є суб`єктом владних повноважень, пропущено законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.

Суд звертає увагу, що звернення позивача до Голосіївського районного суду міста Києва не впливає на оцінку поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки на момент подання позову до суду цивільної юрисдикції тримісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, вже сплив. Отже, навіть помилкове визначення позивачем юрисдикції спору не перебуває у причинному зв`язку з пропуском процесуального строку, оскільки останній був пропущений ще до звернення до будь-якого суду.

Суд зазначає, що наведені у заяві обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод, які унеможливлювали звернення позивача до суду протягом тримісячного строку, встановленого законом. Натомість матеріали справи свідчать, що після виникнення підстав для пред`явлення позову та отримання рішення Рахункової палати від 23.11.2023 №28-4 позивач протягом понад одного року не вчиняв жодних процесуальних чи інших юридично значущих дій, спрямованих на реалізацію права на судовий захист. Така поведінка свідчить не про існування об`єктивних перешкод для звернення до суду, а про тривале невчинення позивачем необхідних процесуальних дій.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19, визначення поважності причин здійснюється шляхом оцінки конкретних обставин: тривалості пропущеного строку, наявності факторів, що реально перешкодили зверненню, їх причинного зв`язку з пропуском, а також поведінки особи протягом цього періоду - чи вчиняла вона дії, пов`язані з підготовкою до звернення до суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 240/23099/24.

Оцінюючи наведені позивачем обставини саме крізь призму зазначених критеріїв, суд дійшов висновку, що вони не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, оскільки судом не встановлено наявності факторів, що реально перешкодили зверненню КСУ до суду з цим позовом в межах законодавчо визначеного тримісячного строку, а позивачем не наведено обставин, які б об`єктивно перешкоджали зверненню до суду після отримання рішення Рахункової палати від 23.11.2023 №28-4 протягом установленого законом тримісячного строку.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити, а клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Визнати неповажними наведені Конституційним Судом України причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позов залишити без розгляду.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.