Ухвала суду № 138434290, 23.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 липня 2026 року м.Київ справа № 320/42008/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), у якій просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсії по інвалідності відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 07.04.2021;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсії по інвалідності відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 07.04.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком, згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.96 року №230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021 та до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.96 року №230/96-ВР, починаючи з 01.07.2021, з урахуванням вже виплачених сум.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року відмовлено.

05 вересня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про встановлення контролю за виконанням рішення суду у справі №320/42008/24 та про накладення штрафу, мотивована застосуванням Головним управлінням ПФУ в м. Києві при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду розміру мінімальної пенсії за віком станом на 01.07.2021 у розмірі 1854 грн, у той час як з 01.12.2021 розмір мінімальної пенсії за віком встановлений у розмірі 1934 грн, з 01.07.2022 - у розмірі 2027 грн, з 01.12.2022 - у розмірі 2093 грн, з 01.01.2023 - у розмірі 2093 грн. На переконання представника позивача, відповідачем не було належним чином виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та не проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи означені обставини, представник позивача просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №320/42008/24 шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення суду у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду. У разі невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №320/42008/24 або ненадання звіту про його виконання, накласти на керівника ГУ ПФУ в м. Києві штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали (її тексту, отриманого засобами телекомунікаційного зв`язку) подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.

10.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №320/42008/24.

У поданому звіті територіальний орган Пенсійного фонду України зазначив, що на виконання рішення суду у цій справі було здійснено перерахунок пенсії позивача у розмірі 6-ти (шести) мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021 та до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.96 року №230/96-ВР, починаючи з 01.07.2021, з урахуванням вже виплачених сум.

Розмір пенсії позивача після перерахунку пенсії станом на 01.07.2021 становить 11294,82 грн.

Також відповідачем зазначено, що після перерахунку пенсії на виконання рішення суду було нараховано доплату у сумі 300747,51 грн. за період з 01.07.2021 по 31.05.2025, виплата якої в повному обсязі не була здійснена з огляду на відсутність достатнього фінансування з Державного бюджету України на відповідні цілі.

Головне управління звертає увагу, що з метою виплати заборгованості ним було направлено до Пенсійного фонду України лист від 18.09.2025 № 2600-0401-5/166344 з проханням профінансувати виплату заборгованості для повного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 320/42008/24.

24.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява, в якій зазначено, що розпорядженням №262240004000 від 16.10.2025 було доопрацьовано виконання рішення суду.

Розмір пенсії позивача з 01.07.2021 становить 11294,82 грн., з 01.12.2021 - 11774,82 грн., з 01.07.2022 - 12332,82 грн., з 01.12.2022 - 12728,82 грн. та з 01.03.2024 - 14336,82 грн.

18.12.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що Управлінням доопрацьовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, рішенням №262240004000 від 16 жовтня 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача.

Розмір пенсії з 01.07.2021 становить 11294,82 грн., з 01.12.2021- 11774,82 грн., з 01.07.2022- 12332,82 грн., з 01.12.2022- 12728,82 грн., з 01.03.2024- 14336,82 грн.

Крім того, відповідачем зазначено, що подане доповнення до звіту через підсистему «Електронний суд» 20.10.2025 залишити без розгляду.

Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем перераховано пенсію позивача, а також нараховано заборгованість за спірний період у розмірі 300747,51 грн.

Так, з наданого відповідачем рішення про перерахунок пенсії позивача від 16.10.2025 вбачається, що при здійснені перерахунку пенсії на виконання рішення суду відповідач застосував мінімальний розмір пенсії за віком у таких розмірах: з 01.07.2021 - 1854,00 грн., з 01.12.2021 - 1934,00 грн., з 01.07.2022 - 2027,00 грн., з 01.12.2022 - 2093,00 грн. та з 01.03.2024 - 2361,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії відповідачем правильно застосовано мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений законодавством на відповідні періоди.

Оскільки рішення на теперішній час є невиконаним у повній мірі з огляду на невиплату позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, відсутні підстави вважати рішення суду виконаним.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Таким чином, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас частиною п`ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд дійшов висновку, що керівником відповідача були вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати заборгованості по перерахованій пенсії). Вказані обставини, на думку суду, є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу.

У той же час, частиною третьою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд може за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано статтею 378 КАС України, частиною першою якої визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, законодавцем прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 набрало законної сили 05.05.2025.

На виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та донараховано кошти у розмірі 300747,51 грн.

Вказана сума коштів не була виплачена позивачеві протягом двох місяців з дня набрання судового рішення у цій справі законної сили.

Отже, у даній ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсії, протягом більш ніж двох місяців, внаслідок чого застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з відповідача нарахованої суми коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав позивача.

При цьому, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

За таких обставин, оскільки відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у цій справі протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни способу виконання рішення суду у цій справі шляхом стягнення з відповідача коштів, нарахованих на виконання судового рішення.

Керуючись статтями 243, 248, 378, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 10.10.2025 №2600-0803-8/180263 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №320/42008/24.

Змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №320/42008/24.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) на користь на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перераховану пенсійну виплату в сумі 300747,51 грн (триста тисяч сімсот сорок сім грн 51 коп.).

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.