Рішення № 138433456, 23.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа №160/11808/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2026/000024/2 від 27.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Позивач указує, що в оскаржуваному рішенні митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване ним рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовної заяви заперечує та просить відмовити в її задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митною декларацією, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок останньої, наявні розбіжності та відсутні дані, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідач наголошує на тому, що декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (далі позивач, ТОВ «ІНСТРО ГРУП») зареєстроване як юридична особа з 15.09.2021, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002241020000098716 про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 44463568; основний вид економічної діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

18.12.2025 між ТОВ «ІНСТРО ГРУП» (покупець) та HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) (продавець), укладено Контракт №18/12-2 (далі Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти товар у номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно Специфікації №1 від 10.02.2026 на суму 23326,57 доларів США, інвойсу №HNFJ20251218018J від 10.02.2026 на суму 23326,57 доларів США на митну територію України імпортовано товар затемнююча сітка.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаного товару представником позивача до Південно-Східної митниці подано електронну митну декларацію №26UA110140003714U8 від 27.04.2026, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод), та товаросупровідні документи, які підтверджують митну вартість товарів:

Пакувальний лист (Packing list) №б/н від 10.02.2026;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №HNFJ20251218018J від 18.12.2025;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HNFJ20251218018J від 10.02.2026;

Коносамент (Bill of lading) №ZM26020378 від 23.02.2026;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №4345 від 20.04.2026;

Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №26PL322080NSCC0CK8 від 21.04.2026;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 26.12.2025;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 13.02.2026;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору №793 від 20.04.2026 (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №794 від 20.04.2026;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 21.04.2026;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.12.2025;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 10.02.2026;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №18/12-2 від 18.12.2025;

Договір (контракт) про перевезення №0097/БВ від 05.01.2026;

Договір (контракт) про перевезення №0712-139/23sm від 07.12.2023;

Договір (контракт) про перевезення №30/1 від 30.10.2024;

Договір (контракт) про перевезення №SM087723 від 28.01.2026;

Сертифікат походження товару від 21.04.2026;

Копія митної декларації країни відправлення від 19.02.2026.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Декларантом до митного оформлення надано додатки з однаковими номерами (№1) але різними датами (від 18.12.2025, від 10.02.2026) до Контракту від 18.12.2025 №18/12-2, з ідентичними відомостями (специфікація №1 на поставку товарів згідно проформи-інвойса №HNFJ20251218018J) та різною інформацією щодо кількості товарів та загальної вартості.

2) Декларантом надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.12.2025 №2 та від 13.02.2026 №2. Надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 26.12.2025 №2 та від 13.02.2026 №2 оформлено без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначені платіжні інструкції не містять підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком. Відповідно до вимог частини 8 розділу І постанови НБУ від 20.12.2023 №172 «Про затвердження Положення про використання електронного підпису та електронної печатки», особа, що підписала електронний документ електронним підписом (ЕП), у такий спосіб засвідчує, що ознайомилася з усім текстом документа, повністю зрозуміла його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо використала свій ЕП у контексті передбаченому документом (підписала, затвердила, погодила, завізувала, засвідчила, ознайомилася). Частиною 15 розділу ІІ даної постанови НБУ зазначено види електронного підпису та електронної печатки, серед яких є і кваліфікований ЕП, ЦВП (цифровий власноручний підпис), УЕП (удосконалений електронний підпис), УЕП з кваліфікованим сертифікатом, кваліфікована електронна печатка, електронна печатка з кваліфікованим сертифікатом, удосконалена електронна печатка. Тобто, надані платіжні документи не містять підпису (власноручного чи електронного) платника.

3) Рахунок на оплату від 20.04.2026 №793 виставлено експедитором за фрахт за маршрутом QingdaoGdansk у сумі 105346,32 грн. Рахунок на оплату від 20.04.2026 №794 виставлено експедитором за наступний комплекс послуг: транспортно-експедиторські послуги поза межами території України на території Польщі 22436,58 грн; організація транспортних послуг поза митною територією України за маршрутом Гданськ, Польща м/п Ягодин, Україна 86090,32 грн; організація транспортних послуг на митній території України за маршрутом м/п Ягодин Дніпро, Україна 120212,88 грн; страхування контейнерного обладнання на території України 1900,00 грн; експедиторська винагорода на території України 2000,00 грн.

Частиною 10 статті 58 МК України зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, в тому числі, витрати на страхування цих товарів. Згідно додаткової угоди від 30.10.2024 №30/1 до генерального договору транспортного експедирування від 07.12.2023 №0712-139/23sm, «у випадку передачі вантажу на перевезення, вартість якого перевищує 20 тисяч доларів США, Клієнт зобов`язується застрахувати вантаж або компенсувати вартість страхування вантажу Експедитором». Вартість оцінюваної партії товару 23326,57 дол. США. Декларантом до митного оформлення не надано відомостей щодо страхування вантажу клієнтом (ТОВ «ІНСТРО ГРУП»). При цьому, у рахунку на оплату від 20.04.2026 №794 зазначено витрати на страхування контейнерного обладнання на території України 1900,00 грн. Згідно вказаного рахунку на оплату від 20.04.2026 №794, сума цих витрат не є об`єктом оподаткування на території України. Відповідно до п. 3.1 генерального договору транспортного експедирування від 07.12.2023 №0712-139/23sm, послуги експедитора оплачуються клієнтом шляхом 100% передоплати протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання рахунку. Рахунки на оплату №793 та №794 виставлені експедитором 20.04.2026. Враховуючи зазначене, станом на 27.04.2026 оплата клієнтом за цими рахунками може бути здійснена. Документів щодо підтвердження оплати за рахунками декларантом не надано до митного контролю.

4) Номер коносаменту, зазначений у копії митної декларації країни відправлення (265798664) не відповідає номеру наданого декларантом до митного контролю коносаменту (ZM26020378).

У зв`язку з тим, що митним органом виявлені розбіжності, позивачу запропоновано, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, надати документи: 1) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 7) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 8) розрахунок ціни (калькуляцію).

Південно-Східною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000024/2 від 27.04.2026, яким митну вартість скориговано у бік збільшення, за використання резервного методу визначення митної вартості товарів.

Імпортовані товари випущено у вільний обіг зі сплатою гарантійного зобов`язання згідно митної декларації №26UA110140003761U3.

Не погодившись зі спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також, за приписами ч. ч. 1-2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Щодо сумнівів відповідача стосовно ціни від постачальника та оплати оцінюваного товару, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти товар у номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до Специфікацій, які є невід`ємними частинами цього Контракту.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що ціна за одиницю товару вказана в Специфікації до цього Контракту.

У відповідності до умов Контракту, 1812.2025 позивач та HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) уклали Специфікацію (додаток №1 до Контракту), якою погоджено кількість, номенклатуру, ціну товару на суму 26052,56 дол. США.

18.12.2025 продавець товару HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) виставив позивачу проформу-інвойс №HNFJ20251218018J на суму 26052,56 дол. США. Умови оплати: передоплата у розмірі 5210,56 дол. США, оплата решти протягом 3 днів після завантаження товару у контейнер.

Інвойс це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю.

Проформа-інвойс це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

У проформі-інвойсі зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни.

На виконання умов проформи-інвойсу №HNFJ20251218018J від 18.12.2025 позивач 29.12.2025 сплатив на користь продавця HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) 5210,56 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням SWIFT від 29.12.2025 та відповідною платіжною інструкцією в іноземній валюті №2, в яких є посилання на проформу-інвойс та на Контракт. Дані платіжні документи були надані позивачем під час митного оформлення.

Під час формування остаточного замовлення с Контракту торони змінили кількість товару до вже погодженої Специфікацією від 18.12.2025 поставки, для чого 10.02.2026 позивач та HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) виклали Специфікацію (додаток №1 до Контракту) в редакції, якою погоджено остаточну кількість та загальну вартість товару на суму 23326,57 дол. США.

При цьому, вартість за одиницю товару не змінювалась сторонами, а змінено лише кількість товару, внаслідок чого і відбулось зменшення суми товару.

Суд зазначає, що суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються визначеними у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» принципами.

Одним із таких принципів є принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки;

праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У зв`язку із внесенням змін щодо кількості погодженого товару компанія HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) 10.02.2026 виставила позивачу комерційний інвойс № HNFJ20251218018J на суму 23326,57 дол. США.

На виконання умов Контракту позивач 13.02.2026 сплатив на користь продавця HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) 18116,01 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням SWIFT від 13.02.2026 та відповідною платіжною інструкцією в іноземній валюті №2, в яких є посилання на комерційний інвойс та на Контракт. Дані платіжні документи були надані позивачем під час митного оформлення.

Загальна сплачена позивачем сума коштів за поставлений товар на користь HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка) становить 23326,57 дол. США, що відповідає сумі товару, погодженого Специфікацією (додаток № 1 до Контракту) від 10.02.2026, та умовам комерційного інвойсу №HNFJ20251218018J від 10.02.2026.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 суд дійшов висновку, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 21.04.2021 у справі №815/3558/16 дійшов висновку, що відсутність у представлених позивачем до митного оформлення інвойсах умов оплати в частині наведення інформації чи здійснюється поставка на умовах попередньої оплати чи відстрочки платежу, не свідчить про наявність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах та про непідтвердження ним митної вартості заявленого до декларування товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Крім цього, суд зазначає, що між Специфікаціями від 18.12.2025 та від 10.02.2026 відсутні розбіжності у ціні товару, оскільки в обох редакціях Специфікації ціна за одиницю товару залишилась незмінною, що прямо узгоджується з положеннями пункту 4.1 Контракту. Зміни торкнулися виключно кількісних показників поставки, що є звичайною комерційною практикою у зовнішньоекономічній діяльності та не впливає на визначення митної вартості товару за основним методом за ціною договору (контракту).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які підстави вважати, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки недостовірності або не дають можливості визначити митну вартість товару.

Щодо зауважень відповідача стосовно платіжних інструкцій суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товару, можуть бути банківські платіжні документи.

Пунктом 6 розділу І Постанови передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Тобто, у разі сплати рахунку платіжні інструкції можуть надаватися у будь-якій формі (електронній чи паперовій), якщо вони містять реквізити, необхідні для ідентифікації оцінюваного товару.

При цьому надані до митного оформлення платіжні документи містять усі необхідні реквізити для ідентифікації товару, що ввезений на митну територію України.

Законодавством України не передбачено обов`язковість подання паперових платіжних документів із фізичними підписами або печатками, якщо мова йде про електронні документи, які мають належні електронні підписи.

Відповідач безпідставно не взяв до уваги, що подані позивачем до митного оформлення платіжні документи засвідчені підписом і печаткою фінансової установи, у тому числі і КЕП відповідальної особи АТ «УКРСИББАНК», через платіжні системи якого позивачем здійснювався переказ коштів у якості оплати за поставлений товар.

Проведення платежу за поставлений товар відбулось за допомогою Міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів (SWIFT), за межі території України та у валюті, відмінній від національної валюти України, на цей електронний розрахунковий документ накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжному документі відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, проставляються виключно у разі його подання не в електронному вигляді.

Таким чином, надані позивачем платіжні документи підтверджують факт оплати товару.

Щодо зауважень відповідача стосовно витрат на транспортування суд зазначає таке.

Придбаний позивачем товар поставлявся на умовах FOB Qingdao та перевозився у контейнері № CAAU5984345.

Умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження.

Щодо розподілу витрат на умовах FOB, то сплата витрат експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару, є обов`язком продавця, у даній справі постачальника товару HENAN FEIJU IMPORT AND EXPORT TRADE CO., LTD (Китайська Народна Республіка).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

На підтвердження складових митної вартості товару, пов`язаних із транспортуванням оцінюваного товару, позивачем під час митного оформлення було надано відповідачу наступні документи:

Коносамент (Bill of Lading) № ZM26020453;

Договір про перевезення № 0712-139/23sm від 07.12.2023;

Додаткова угода № 30/1 від 30.10.2024 року до Договору про перевезення №0712-139/23sm від 07.12.2023;

Заявка № SM087723 від 28.01.2026 до Договору про перевезення № 0712-139/23sm від 07.12.2023;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 793 від 20.04.2026;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 794 від 20.04.2026;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) від 21.04.2026;

Автотранспортна накладна № 4345 від 20.04.2026;

Договір (контракт) про перевезення № 0097/БВ від 05.01.2026.

Щодо умов оплати позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідач стверджує, що позивачем не здійснено оплати за надані експедиторські послуги, що є порушенням умов Генерального договору транспортного експедирування від 07.12.2023 №0712-139/23sm.

З матеріалів справи судом встановлено, що організацією перевезення товару позивача здійснювало ТОВ «СУПРАМАРІН» на підставі Генерального договору транспортного експедирування №0712-139/23sm від 07.12.2023 (далі Транспортний договір), відповідно до умов якого позивач є Клієнтом, а ТОВ «СУПРАМАРІН» Експедитором.

Відповідно до п. 1.1 Транспортного договору Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу повітряним, морським і автомобільним транспортом відповідно до узгоджених заявок Клієнта.

На виконання умов Контракту, для організації перевезення оцінюваного товару позивач звернувся до експедитора ТОВ «СУПРАМАРІН», уклавши 28.01.2026 заявку № SM087723 на перевезення.

Відповідно до умов даної заявки вартість перевезення становить 7700,00 дол. США, валютний курс визначається за курсом НБУ на день виставлення рахунку.

Даною заявкою також погоджено умови оплати: на день вивантаження на складі клієнта.

Також, даною заявкою сторони дійшли згоди, що умови заявки превалюють над умовами Договору. Проте, ці обставини відповідачем не взято до уваги.

Отже, враховуючи умови заявки №SM087723 на перевезення, обов`язок сплатити надані транспортно-експедиційні послуги виникає у Клієнта, тобто позивача, після вивантаження товару на його складі.

На момент митного оформлення та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів платіжних інструкцій щодо оплати за надані транспортно-експедиційні послуги не існувало, оскільки така оплата не була проведена позивачем через те, що товар не було ще вивантажено на його складі.

Також, слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні відповідач не надає обґрунтувань, яким чином відсутність на момент митного оформлення оплати за транспортно-експедиторські послуги впливає на транспортні витрати як складові митної вартості товарів.

При цьому, позивачем було надано достатньо документів, що підтверджують такі витрати.

Відповідно до рахунку на оплату № 793 від 20.04.2026 вартість фрахту за маршрутом Qingdao Гданськ (контейнер CAAU5984345) становить 105 346,32 грн.

Відповідно до рахунку на оплату № 794 від 20.04.2026 вартість транспортно-експедиторських послуг поза межами території України на території Польщі (контейнер CAAU5984345) становить 22 436,58 грн.

Вартість організації транспортних послуг поза митною територією України за маршрутом Гданськ, Польща митний перехід Ягодин (контейнер CAAU5984345) становить 86 090,32 грн.

Вартість організації транспортних послуг на митній території України за маршрутом: митний перехід Ягодин Дніпро, Україна (контейнер CAAU5984345) становить 120 212,88 грн.

Вартість страхування на території України контейнерного обладнання CAAU5984345 становить 1 900,00 грн.

Вартість експедиторської винагороди на території України (контейнер CAAU5984345) становить 1 666,67 грн з ПДВ.

З метою підтвердження транспортних витрат до митного оформлення позивачем було надано довідку від ТОВ «СУПРАМАРІН» про транспортні витрати від 21.04.2026, в якій розподілена вартість перевезення вантажу у контейнері № CAAU5984345.

Відповідно до даної довідки організація міжнародного перевезення морським транспортом товару у контейнері CAAU5984345 за межами митної території України з Ціндао до Гданська, Польща, становить 127 782,90 грн, що включає:

морський фрахт вартістю 105 346,32 грн;

вантажно-розвантажувальні роботи у порту призначення Гданськ, Польща, вартістю 13000 грн;

локальні витрати у порту призначення Гданськ, Польща, вартістю 7 300 грн;

оформлення товарно-транспортної документації вартістю 2 136,58 грн.

Вартість організації міжнародного перевезення автотранспортом (DAF BH3848TE / KRONE BH2626XH) вантажу у контейнері CAAU5984345 за межами митної території України з Гданська, Польща, до митної території України (митний перехід Ягодин) становить 86090,32 грн.

Страхування вантажу не здійснювалось.

Суд зазначає, що МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №803/916/17, від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18).

Для підтвердження таких складових митної вартості, як витрати на транспортування товару, позивач надав відповідачу документально підтверджені дані про такі витрати. Ці дані містилися в документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою та третьою статті 54 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Щодо страхування суд зазначає наступне.

Страхування контейнерного обладнання у даному випадку є складовою транспортних витрат, понесених після ввезення товару на митну територію України. Таке страхування передбачає страхування саме контейнера як фізичного об`єкта його корпусу, дверей, замків, кутових фітингів тощо від ризиків пошкодження, втрати або повного знищення. Тобто, об`єктом страхування є контейнерне обладнання, що використовується для перевезення та зберігання вантажів.

Страхування контейнерного обладнання стосується самого контейнера як майна, тоді як страхування вантажу спрямоване на захист товарів, що перевозяться всередині контейнера.

Таке страхування не є складовою митної вартості оцінюваних товарів, оскільки до складових витрат митної вартості відносяться витрати на страхування товару (п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України). Проте, позивач не поніс витрат на страхування оцінюваного товару та сам оцінюваний товар не був застрахований.

Разом із тим, умовами Контракту не передбачено страхування товару.

Товар поставлявся на умовах FOB. Умови поставки FOB означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами поставки FOB обов`язку щодо страхування товару не має ані продавець, ані покупець.

Крім цього, довідкою про транспортні витрати Експедитор підтвердив, що страхування не проводилось.

Тобто, страхування оцінюваного товару не відбувалось, а відповідно не існує таких витрат.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, від 11.06.2020 у справі № 815/5597/17).

Таким чином, посилання на відсутність відомостей про страхування як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості є безпідставним.

Щодо коносаменту суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що номер коносаменту, зазначений у копії митної декларації країни відправлення (265798664), не відповідає номеру наданого декларантом до митного контролю коносаменту.

Проте, відповідач не врахував, що експортна митна декларація видана 19.02.2026, в той час як коносамент, за яким було здійснювалося морське перевезення та який було надано до митного оформлення, був виданий 23.02.2026.

Тобто, на момент проходження процедури митного оформлення товару в країні відправлення коносамент, на підставі якого перевозився оцінюваний товар, ще не був виписаний, а тому, зазначити його реквізити у митній декларації країни відправлення було неможливо.

У копії митної декларації країни відправлення зазначено номер домашнього коносаменту 265798664, який є транспортним документом, що видає експедитор або перевізник на підтвердження отримання вантажу для подальшого перевезення.

При цьому, у поданому до митного оформлення коносаменті наявне посилання на коносамент № 265798664, що дає можливість ідентифікувати ці документи.

Надати до митного оформлення коносамент № 265798664 у позивача не було можливості, оскільки постачальником товару не було надано такого коносаменту позивачу.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Водночас неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Коносамент не містить відомостей про митну вартість товару, а є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення та передати його одержувачу.

В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору.

Суд зазначає, що поданий до митного оформлення коносамент підтверджує перевезення морським транспортом оцінюваного товару, право власності Позивача на цей товар, а також у коносаменті відсутні розбіжності щодо відомостей про товар та умови поставки.

Усі складові витрати на транспортування, які поніс позивач, документально підтверджені та були подані до митного оформлення, а документи, що підтверджують такі витрати, не мають жодних розбіжностей, і відповідні витрати були включені у заявлену ним митну вартість оцінюваного товару.

Позивачем усі складові митної вартості, які пов`язані із транспортуванням, включені та документально підтверджені.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач, не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 53 МК України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим, спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 р.).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість.

Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (49000, м. Дніпро, пр.Нігояна Сергія, будинок 47, офіс 20, код ЄДРПОУ 44463568) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000024/2 від 27.04.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (код ЄДРПОУ 44463568) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3199 (три тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 54 копійки.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса