Рішення № 138433213, 20.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/3113/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях у період з 10.05.2022 по 08.07.2022, з 01.11.2022 по 03.12.2022 (що становить 93 дні) із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених), відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, у розмірі 500 000,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач відповідає критеріям , визначеним у п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Натомість відповідачем відмовлено у нарахуванні і виплаті такої грошової винагороди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі №160/3113/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану , введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Постанови № 153 виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

(абзац 7) були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

(абзац 8) проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

(абзац 9) проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

У той же час, відповідно до абзаців 6 та 8 пункту 4 Постанови № 153 не передбачено, здійснення виплати такій категорії військовослужбовців, яка передбачена абзацом 3 пункту 4 Постанови № 153 (щодо пропорційності виплати за періоди безпосередньої участі менше 6 місяців), адже в самому абзаці 6 пункту 4 Постанови № 153 міститься посилання виключно на абзац 2 пункту 4 Постанови № 153, тобто тривалість безпосередньої участі військовослужбовця у заходах повинна бути строком не менше 6 місяців.

З огляду на вищезазначене, відповідно до Постанови № 153 (у редакції від 07.08.2025 року) військовослужбовці, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою 13.02.2025 (абз. 3 п. 4 Постанови № 153) та які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант (абз. 6, 8 п. 4 Постанови № 153), не мають права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, адже в абзаці 6 пункту 4 Постанови № 153 є відсилочна норма виключно на абзац 2 пункту 4 Постанови № 153 (безпосередня участь військовослужбовця у заходах не менше шести місяців).

Виходячи з цього на позивача, ОСОБА_1 , не розповсюджується дія пункту 4 Постанови КМУ №153, тому позивач не може претендувати на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 500000,01 грн. (за 3 місяці безпосередньої участі).

Ухвалою суду від 16.04.2026 продовжено строк розгляду справи №160/3113/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

07.07 2026 надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що відповідач помилково вважає, що сам факт отримання позивачем офіцерського звання у жовтні 2023 року позбавляє його права на виплату за період, коли він воював у статусі молодшого сержанта, оскільки загальний термін його участі у бойових діях є меншим за 6 місяців (180 днів).

Оскільки позивач має підтверджених 93 дні безпосередньої участі у бойових діях саме у статусі особи сержантського складу, він має безумовне право на пропорційну виплату за 3 повні 30-денні періоди (3 х 30 = 90 днів).

Розрахунок належної до виплати суми: Розмір однієї частки (1/6 від 1 млн грн): 1000000/ 6 = 166666,67 грн.

Кількість повних 30-денних періодів участі у бойових діях: 3.

Загальна сума до стягнення: 166666,67 / 3 = 500000,01 грн.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 01.05.2022 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується відповідачем. 06.10.2023 позивачем був укладений контракт на проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу із Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України у статусі особи сержантського складу (молодший сержант).

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2025 №447 молодший сержант ОСОБА_1 в період з 10.05.2022 по 08.07.2022, з 01.11.2022 по 03.12.2022 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Києві (територія аеропорту «Жуляни»), східній частині Донецького операційного району н.п. Бахмут, м. Часів Яр Часовоярської територіальної громади Донецької області

Тривалість такої участі у статусі особи сержантського складу становить 93 дні.

Позивач звернувся до командування військової частини з рапортом про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

З витягу з протоколу Військової частини НОМЕР_1 Оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29.12.2025 №11 вбачається, що Комісією відмовлено у виплаті старшому лейтенанту ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, посилаючись на наступне.

Відповідно змін до пункту 4 абзацу другого від 30 липня 2025 №942, постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 №153, що встановлює військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, та військовослужбовців, які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант», а також військовослужбовців, які проходили військову службу та мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання, виключно за умови, що вони до 13.02.2025 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, веденого Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення військових (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Зокрема, старший лейтенант ОСОБА_1 був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант» та приймав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить-93 дні, відповідно менше місяців на момент набрання чинності постанови КМУ від 11.05.2025 року №153 (зі змінами від 30.07.2025 №942).

Бездіяльність відповідача, позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За приписами частин 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 ст. 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на день розгляду позову в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р.№ 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); (абзац 3)

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема такі види військової служби: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період та військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як встановив суд, позивач на момент був прийнятий військову службу під час дії воєнного стану у віці до 25 років за контрактом, а отже він є учасником експериментального проекту, учасником якого може бути громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, зокрема шляхом призову під час мобілізації.

На момент прийняття на військову службу позивач не досяг 25-річного віку і на момент початку участі у бойових діях 10.05.2022 і протягом всього спірного періоду до 03.12.2022 перебував у званні молодшого сержанта (сержантський склад), що вбачається з витягів із наказів командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2022, від 03.12.2022, витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.10.2023.

Надана позивачем довідка Військової частини НОМЕР_2 №447 від 30.07.2025 є підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора станом на день набрання чинності Постановою №153.

При цьому суд зауважує, що означена Постанова №153 поширюється на спірні правові відносини в частині участі позивача у бойових діях в районах їх ведення, які існували як на день набрання чинності цією Постановою, так і під час її дії.

Саме таке застосування Постанови №153 відповідає критерію рівності осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, які були прийняті на військову службу до досягнення ними 25 років та брали участь у бойових діях.

Тому розрахувавши за довідкою, наданою позивачем, кількість днів безпосередньої участі позивача в бойових діях, суд встановив, що станом на 13.02.2025 (день набрання чинності Постановою № 153), сукупний строк участі позивача у наведених заходах також складає менше шести місяців, що відповідає умовам для виплати спірної одноразової грошової винагороди, визначеним Постановою № 153, а саме, у порядку, встановленому абзацом 3 пункту 4 цієї Постанови.

Разом з тим, відповідач відмовив позивачу у відповідній виплаті з тих підстав, що однією з обов`язкових умов для виплати спірної одноразової грошової винагороди є те, що станом на 13.02.2025 (день набрання чинності Постановою № 153), сукупний строк участі позивача у наведених заходах складає менше шести місяців.

Як вже зазначав суд, Постановою №153 передбачено виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн за тривалість проходження служби в бойових умовах за сукупністю не менше шести місяців (чи пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених)) особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, які були прийняті на військову службу до досягнення ними 25 років.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених),

Суд відхиляє твердження відповідача про відмову у виплаті грошової винагороди з тих підстав, що сумарна кількість днів безпосередньої участі складає 93 днів, адже у спірних правовідносинах позивач порушує питання із приводу її виплати пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), а не у розмірі 1 млн. гривень в повному обсязі.

Постанова КМУ №153 не скасовує право на виплату за 93 (або 186) днів, а визначає, що загальна сума винагороди нараховується та виплачується поетапно. За кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях виплачується пропорційна частка (1/6 від встановленої суми)

Абзац 3 Постанови КМУ №153 є спеціальною нормою, яка доповнює абзац 2 і прямо визначає: «Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях... строком менше шести місяців [...], винагорода виплачується пропорційно... із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів...».

Абзаци 6 та 8 Постанови №153 вказують, що виплата зберігається за особами, які згодом були атестовані на офіцерів. Посилання в цих абзацах на "абзац 2" вказує на категорію суб`єктів (молоді військовослужбовці, що прийшли на службу до 25 років під час воєнного стану), а аж ніяк не блокує дію пропорційного розрахунку, закріпленого в абзаці 3.

Суд погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком позивача.

Сумарна сума такої одноразової грошової винагороди за 93 дні безпосередньої участі у бойових діях становитиме 516 666,67 грн.

Розміри виплат для військовослужбовців регулюються Постановою Кабінету Міністрів України №153, а розрахунок ґрунтується на наступній пропорції:

Розрахунок за перші повні 30-денні цикли:93 ч 30 = 3 (повні цикли)

3х1/6х1000000грн.=500000 грн.

Розрахунок за залишок днів (93 дні - 90 днів = 3 дні)

3 дні х1/6х1/30х1000000 грн.= 16666,67 грн.

Загальна сума виплати: 500 000 + 16 666,67 = 516 666,67 грн.

В той же час позовні вимоги визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні і виплаті одноразової грошової винагороди не можуть бути задоволені.

В даному випадку права позивача порушені рішенням комісії Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оформлене проколом від 29.12.2025 №11.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, враховуючи вищенаведені норми, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення комісії Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оформлене проколом від 29.12.2025 №11, яким відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача відповідають обставинам справи , ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають частковому задоволенню .

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому суд не здійснює розподіл судового збору.

В позовній заяві позивач просить стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1,2, 4, 5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання ч. 7 ст. 139 КАС України в позовній заяві позивачем було зазначено, що докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно ч.1. ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За договором про надання правової допомоги №26/01/2001 від 20.01.2026 адвокат Іваніщева Марія Андріївна прийняла на себе доручення Ігнашкіна Івана Сергійовича про надання йому правової та юридичної допомоги у справі за позовом до Військової частини НОМЕР_1 Оперативно-тактичного з`єднання ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 №153.

В п. 4.3 договору сторони дійшли згоди, що розмір гонорару адвоката за цим договором складається з двох частин, конкретний перелік робіт та розрахунок вартості послуг визначається у Додатках (додаткових угодах) до цього договору.

Фіксована сума становить 3000 гривень 00 коп. Ця сума сплачується Клієнтом за підготовку позовної заяви, розрахунок суми виплати та подання документів до суду.

20.01.2026 сторонами було укладено до договору додаткову угоду №1, в якій визначили порядок оплати юридичних послуг.

Вартість послуг склала:

консультація та вивчення документів -1 год., 1000 грн.;

розрахунок суми винагороди згідно з Постановою №153 -0,5 год., 500 грн.;

складання позовної заяви- 2 год. 1500 грн.

Сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвоката згідно з рахунком на оплату.

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг на суму 3000,00 грн. підтверджується копією квитанції №КЗРА-ОВЗН-ЕМ5К-11Е7 від 25.01.2026.

За правилами частин 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідачем відповідної заяви про зменшення розміру правничої допомоги до суду не надано.

Заявлену позивачем до сплати суму витрат на правничу допомогу суд визнає обґрунтованою і співмірною зі складністю справи та наданих послуг, втраченим адвокатом часом і обсягом наданих послуг.

На підставі викладеного, керуючись статями 134, 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », оформлене проколом від 29.12.2025 №11, яким відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (територіальна громада Миколаївська, автодорога Стрий-Умань-Дніпро-Ізварино (через мм. Вінницю, Кропивницький), 948 км+206 м, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52051, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях у період з 10.05.2022 по 08.07.2022, з 01.11.2022 по 03.12.2022 (що становить 93 дні) із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених), відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (територіальна громада Миколаївська, автодорога Стрий-Умань-Дніпро-Ізварино (через мм. Вінницю, Кропивницький), 948 км+206 м, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52051, код ЄДРПОУ 45120935) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона