Рішення № 138432883, 22.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2026Справа № 910/3828/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Бутанова Ігоря Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор Рітейл"

про стягнення 600 000,00 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Фізична особа-підприємець Бутанов Ігор Анатолійович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор Рітейл" (далі - Товариство) 600 000,00 грн попередньої оплати, посилаючись на невиконання останнім умов Договору поставки №11/4/23 від 11.04.2023 у частині передання товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

10.04.2026 через систему "Електронний суд" Підприємець подав заву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

15.04.2026 через загальний відділ діловодства суду Товариство подало відзив, в якому повністю визнало позовні вимоги Підприємця та просило задовольнити позов у повному обсязі.

15.04.2026 через систему "Електронний суд" Підприємець подав клопотання про долучення доказу отримання відзиву.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд. його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Підприємця обґрунтованими.

11.04.2023 між Підприємцем (за текстом договору - Покупець) та Товариством (за текстом договору - Постачальник) було укладено договір №11/4/23, за змістом якого:

- пункт 1.1.: Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити генератори в кількості 2-х штук по 110 кВ кожний (надалі - Товар), згідно з умовами цього Договору;

- пункт 2.1.: За умови погодження Сторонами 100 (сто) % передоплати за Товар, Покупець зобов`язується здійснити оплату протягом [3] банківських днів з моменту отримання рахунку від Постачальника;

- пункт 2.2.: Строк поставки Товару встановлюється у днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі;

- пункт 2.3.: У разі отримання передоплати Постачальник не має права використовувати кошти Покупця для будь-яких інших цілей, окрім як для забезпечення поставки Товару за цим Договором;

- пункт 2.4.: Факт виконання зобов`язань з поставки підтверджується підписаним актом приймання-передачі Товару або іншим супровідним документом;

- пункт 2.5.: Поставка Товару має бути здійснена на пізніше 11.05.2023.

11.04.2023 Підприємцем перераховано на користь Товариства 1 153 070,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №Е58К-9248-ХТТЕ-9953 від 11.04.2026 на суму 576 535,00 грн та №23ТР-Х65В-ОНТ9-3Х88 від 11.04.2026 на суму 576 535,00 грн.

Доказів передання обумовленого Договором товару матеріали справи не місять та не були надані Відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору Підприємець звернувся до Товариства з претензією від 25.03.2026, в якій у зв`язку з непереданням товару вимагав повернути сплачену суму авансу у розмірі 1 153 070,00 грн, а також 3% річних та пеню.

У своїй відповіді на вищезазначену претензію Товариство визнало факт укладення договору, отримання передоплати у розмірі 1 153 070,00 грн та порушення строку поставки товару. Однак повідомило про відсутність достатньої кількості коштів.

У зв`язку із непереданням Товариством товару, обумовленого Договором поставки №11/4/23 від 11.04.2023, та неповерненням попередньої оплати, Підприємець звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору №11/4/23 від 11.04.2023, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладення Товариством та підприємцем Договору №11/4/23 від 11.04.2023 було спрямоване на отримання останнім товару та одночасного обов`язку по здійсненню його оплати.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Зі змісту частини 2 статі 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. І вразі настання такої умови покупець може діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. А тому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 09.03.2023 у справі №910/5041/22, від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 16.07.2024 у справі №910/3574/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Як було раніше зазначено, за умови погодження Сторонами 100 (сто) % передоплати за Товар, Покупець зобов`язується здійснити оплату протягом [3] банківських днів з моменту отримання рахунку від Постачальника (пункт 2.1. Договору).

Також судом встановлено, що 11.04.2023 Підприємцем перераховано на користь Товариства 1 153 070,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №Е58К-9248-ХТТЕ-9953 від 11.04.2026 на суму 576 535,00 грн та №23ТР-Х65В-ОНТ9-3Х88 від 11.04.2026 на суму 576 535,00 грн.

Таким чином, сума коштів у розмірі 1 153 070,00 грн є попередньою оплатою.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.5. Договору поставка Товару має бути здійснена на пізніше 11.05.2023.

Згідно правового висновку, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки. Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням

Враховуючи відсутність у матеріалах справи жодних доказів поставки оплаченого товару, позовна вимога про повернення суми попередньої оплати у розмірі 600 000,00 грн є обґрунтованою.

За положеннями статті 191 ГПК України:

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1).

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (частина 2).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4).

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5).

Судом встановлено, у своєму відзиві Товариство визнає позовні вимоги Підприємця у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Підприємця підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а за подання до господарського суду позову Підприємцем було сплачено 7200,00 грн, тому 3 600,00 грн підлягає поверненню останньому із Державного бюджету України, а 3600,00 грн покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 123, 129, 191, 236-238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор Рітейл" (місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 21; ідентифікаційний код: 43873642) на користь Фізичної особи-підприємця Бутанова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати та 3 600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути Фізичній особі-підприємця Бутанову Ігорю Анатолійовичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 3 600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією про сплату №1634-4668-7017-0795 від 03.04.2026.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ