Ухвала суду № 138432819, 22.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/511/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" про забезпечення позову вх.№6669/26 від 17.07.2026 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ"

до відповідача: Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області

про визнання протиправним рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" з позовною заявою до Переріслянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Переріслянської сільської ради №1098-44/2025 від 22.12.2025, про визнання протиправним та скасування рішення Переріслянської сільської ради №1098-45/2025 від 16.03.2026 та про визнання поновленим договору оренди землі №11 від 26.04.2019 шляхом визнання укладеною Додаткової угоди №1 до цього договору.

28.04.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" подало заяву про забезпечення позову вх.№6669/26, відповідно до якої просить суд забезпечити позов шляхом:

1) Заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі органам нотаріату, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, площею 33,0952 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1625475726240, зокрема: реєстрацію (перереєстрацію) пов"язану з передачею земельної ділянки в оренду або у власність, пов`язану з поділом чи об`єднанням, зміною конфігурації, кадастрового номеру, цільового призначення земельної ділянки.

2) Заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об`єднання, зміни конфігурації, її кадастрового номеру, цільового призначення чи об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004 площею 33,0952 га.

Подана заява мотивована тим, що 25.06.2026 Переріслянська сільська рада прийняла рішення №1223-46/2026 відповідно до якого надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу належної на праві комунальної власності земельної ділянки площею 33,0952 га з кадастровим номером 2624081200:01:004:0004, що розташована за межами населеного пункту с. Гаврилівка, урочище "За синилівцем", з цільовим призначенням: категорія земель- Землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на окремі земельні ділянки орієнтовними площами по 16,5476 га без зміни цільового призначення.

Вказав, що така поведінка Переріслянської сільської ради, а саме прийняття рішення про поділ земельної ділянки, в період розгляду справи в суді вказує на намір орендодавця створити перешкоди в укладенні додаткової угоди навіть при наявності відповідного судового рішення та створить таку ситуацію, що виконати судове рішення в разі якщо воно буде ухвалене на користь позивача неможливо буде виконати.

Сукупність недобросовісної поведінки Переріслянської сільської ради у вигляді невмотивованої відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди, поділу земельну ділянки, до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, може створити в подальшому труднощі для ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, а також може спричинити необхідність у повторному зверненні Позивача до суду з позовами про захист його порушених прав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви, оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для її розгляду по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частинами 1, 3 статті 137 Господарського процесуального кодекс України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити як із інтересів позивача, так і відповідача враховуючи вимоги Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову у порядку вказаних вище процесуальних норм, зокрема і ч. 2, 4 статті 137 ГПК України, належить враховувати, що однією із умов для застосування заходів забезпечення позову є те, що ці заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відтак співмірність та адекватність заходу до забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням, зокрема, майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Наявність же у процесуальному законі певного способу забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти дії, ще не свідчить про безумовне його застосування та вжиття за будь-яким поданим до суду позовом.

Суд зазначає, що інститут забезпечення позову не може слугувати ані способом вирішення спору по суті, ані метою блокування діяльності юридичної особи та/або створення нових правових обмежень чи переваг для однієї зі сторін, а також те, що заходи забезпечення позову не є засобом додаткового тиску або додатковим заходом відповідальності, і можуть застосовуватися виключно з метою забезпечення реального виконання рішення суду та відновлення порушеного права заявника, за умови наявності достатньо обґрунтованих для забезпечення позову та підтверджених доказами фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову.

При цьому, заявлені позивачем заходи забезпечення фактично спрямовані на втручання у діяльність відповідача, який є органом місцевого самоврядування та діє від імені територіальної громади як власник земель комунальної власності та встановлення заборони на реалізацію ним своїх прав, що може призвести до фактичного вирішення спору по суті до розгляду справи судом.

Покладення ж заявником в обґрунтування відповідної заяви доводів про незаконність рішення органу місцевого самоврядування про відмову у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки, що є предметом позову суд оцінює критично, оскільки в межах питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не вирішує спір по суті.

Такі обставини можуть бути перевірені та оцінені тільки під час розгляду справи по суті, тоді як на стадії вжиття заходів забезпечення позову надання судом оцінки спірним актам юридичної особи не передбачено.

З огляду на норму ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, вона не містить імперативного припису, відтак питання про вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Поступ" про забезпечення позову вх.№6669/26 від 17.07.2026

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання: 22.07.2026

Суддя Т. В. Максимів