Рішення № 138432726, 13.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/26/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Справа № 908/2289/23 (908/659/26)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23 (908/659/26)

За заявою заявника - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" Шестопалова Олега Володимировича (пр. Соборний, буд. 151А, к. 52, м. Запоріжжя, 69035, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542, ел. пошта: sem.ltd2023@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (узвіз Кловський, буд. 7 поверх 16, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 42795490, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про визнання правочину недійсним

в межах провадження справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Ліквідатор - Савченко Вячеслав Анатолійович (пр-т. Трубників, буд. 56/436-1, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53201, приміщення ПП "БАСВА", офіс 71, ел. пошта: savcnenko.v.an@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

За участю представників сторін:

ліквідатор - Савченко Вячеслав Анатолійович (в режимі відеоконференції);

від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - Митюк Сергій Петрович (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

17.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільна енергетична компанія "ПАЛІВЕНЕРГО" (далі - ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО", банкрут, боржник) арбітражного керуючого Шестопалова Олега Володимировича (вх. № 822/08-07/26 від 18.03.2026) про визнання недійсним правочину в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а саме, Договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 від 17.08.2022 (далі - Договір відступлення, оспорюваний договір), укладеного між ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМЬ ЛТД" (далі - ТОВ "СЕМЬ ЛТД", відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані двома самостійними підставами, передбаченими ст. 42 КУзПБ. За першою підставою (абзац четвертий частини першої ст. 42 КУзПБ) заявник зазначив, що за умовами оспорюваного договору (п. 1.2) банкрут передав відповідачеві право вимагати від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") сплати грошових коштів у розмірі 8 752 164, 69 грн. за договором транспортування природного газу від 27.11.2019 № 1907000487 (далі - Основний договір).

Згідно п. 2.1 оспорюваного договору право вимоги оцінене сторонами у 4 376 082, 34 грн., а додатковою угодою від 30.08.2022 оцінку знижено до 3 703 000, 00 грн., що на 58 % менше від номінального розміру вимоги.

На переконання заявника, борг ТОВ "Оператор ГТС України" був ліквідним: за даними звіту незалежного аудитора ТОВ "ГРАНТ ТОРНТОН ЛЕГІС" фінансовий стан дебітора у 2021 році дозволяв повністю задовольнити вимоги банкрута; дебітор здійснював добровільні платежі за Основним договором як до, так і після укладення оспорюваного договору; станом на дату звернення банкрута до суду з позовом про стягнення заборгованості непогашений борг становив 4 868 433, 78 грн. і був згодом погашений добровільно.

Отже, за доводами заявника, відступлення права вимоги до платоспроможного суб`єкта господарювання з дисконтом 58 % від номінальної вартості є відчуженням майна за цінами, нижчими від ринкових, спрямованим на зменшення ліквідаційної маси банкрута.

За другою підставою (абзац другий частини другої ст. 42 КУзПБ) заявник послався на безоплатність відчуження.

За результатами аналізу руху коштів за банківським рахунком банкрута заявником виявлено, що 26.08.2022 на рахунок банкрута від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшли кошти в сумі 4 087 239, 40 грн.; 29.08.2022 банкрут перерахував відповідачеві 4 087 239, 40 грн. із призначенням платежу "повернення помилково сплачених коштів за договором № 17/08/22 від 17.08.2022", хоча за період з 17.08.2022 по 29.08.2022 жодні кошти за оспорюваним договором від відповідача банкрутові не надходили; 04.10.2022 відповідач сплатив банкрутові 3 703 000, 00 грн. як оплату за оспорюваним договором.

На думку заявника, розрахунок за оспорюваним договором здійснено не власними коштами відповідача, а коштами банкрута, у зв`язку із чим банкрут фактично безоплатно відмовився від власних майнових вимог та додатково втратив грошові кошти в розмірі 384 239, 40 грн. (різниця між перерахованими відповідачеві та повернутими відповідачем коштами).

Заявник також зазначив, що в бухгалтерській та іншій документації банкрута відсутні докази повідомлення ТОВ "Оператор ГТС України" про відступлення права вимоги за Основним договором.

Заявник зазначив, що про існування оспорюваного договору йому стало відомо у зв`язку з надходженням 19.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду заяви ТОВ "СЕМЬ ЛТД" про заміну позивача його правонаступником у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) за позовом банкрута до ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат; оспорюваний договір у складі документації банкрута, переданої попереднім ліквідатором відсутній.

Із посиланням на укладення оспорюваного договору в підозрілий період (за 11 місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство), його невідповідність критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності, вчинення на шкоду кредиторам, а також на правові позиції Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів заявник просив визнати Договір про відступлення права вимоги від 17.08.2022 № 17/08/22 недійсним.

У заяві наведено обґрунтування того, що наслідки недійсності правочину за ст. 42 КУзПБ встановлені частиною третьою цієї статті і не потребують заявлення окремої вимоги.

На підставі ст. 90 ГПК України заявником поставлено відповідачеві п`ять письмових запитань щодо обставин визначення ціни відступлення, її зниження додатковою угодою, відстрочки повідомлення боржника та платежу від 29.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО".

Ухвалою від 30.10.2023 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2024 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 12.02.2026 відсторонено арбітражного керуючого Забродіна О.М. від виконання повноважень ліквідатора банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шестопалова О.В., якого зобов`язано прийняти документацію та цінності банкрута.

Заява про визнання правочину недійсним від 17.03.2026 відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, ч. 2 ст. 7 КУзПБ передана на розгляд судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа № 908/2289/23.

Розпорядженням від 18.03.2026 № П-47/26 враховуючи перебування судді Черкаського В.І. у відпустці з 17.03.2026 по 01.04.2026, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 заяву розподілено судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою від 06.04.2026 (суддя Юлдашев О. О.) заяву передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО", яка перебуває у провадженні судді Черкаського В.І.

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2026 та розпорядження № П-69/26 від 06.04.2026 розгляд заяви (єдиний унікальний номер судової справи 908/2289/23 (908/659/26)) визначено судді Черкаському В.І.

Ухвалою від 15.04.2026 заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2289/23, відкрито провадження з розгляду заяви за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, підготовче засідання призначено на 11.05.2026.

28.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9426/08-08/26 від 28.04.2026).

Ухвалою від 05.05.2026 у справі № 908/2289/23 відсторонено Шестопалова О.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО".

Надалі ліквідатором банкрута у справі № 908/2289/23 призначено арбітражного керуючого Савченка Вячеслава Анатолійовича, який брав участь у розгляді цієї справи.

Ухвалою від 11.05.2026 задоволено клопотання ТОВ "Оператор ГТС України" (вх. № 10315/08-08/26 від 11.05.2026), Товариство залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; підготовче засідання відкладено на 04.06.2026; третій особі запропоновано у строк до 01.06.2026 подати пояснення щодо позову та відзиву.

29.05.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову та відзиву (вих. № ТОВВИХ-26-10856 від 29.05.2026).

У підготовчому засіданні 04.06.2026 оголошувалась перерва до 15.06.2026.

До системи "Електронний суд" надійшли від:

- позивача - докази (вх. № 12972/08-08/26 від 15.06.2026) направлення позову третій особі;

- клопотання (вх. № 12635/08-08/26 від 09.06.2026) про об`єднання справ в одне провадження, яке в засіданні 15.06.2026 залишене без задоволення з урахуванням вимог ст. 173 ГПК України, відкриття та проведення підготовчого засідання у справі.

Ухвалою від 15.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2026.

Відповідач - ТОВ "СЕМЬ ЛТД" у відзиві на позовну заяву (вх. № 9426/08-08/26 від 28.04.2026) проти позову заперечив, зазначивши, що доводи ліквідатора ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Щодо ціни відчуження відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) від 08.08.2023 зазначив, що право вимоги має номінальну та реальную вартість; реальна вартість формується з урахуванням ринкових умов - попиту, ліквідності вимоги, імовірності її задоволення, - та має динамічний характер; сторони договору відступлення не обмежені номінальною вартістю права вимоги і встановлюють ціну на власний розсуд з огляду на його реальну вартість.

Відступлення здійснювалося зі знижкою (дисконтом), що є усталеною практикою; на підтвердження відповідач навів відомості публічних електронних торгів щодо систематичного продажу дебіторської заборгованості інших боржників (зокрема, за організацією самого арбітражного керуючого Шестопалова О.В.) за цінами, істотно нижчими від номінальних (зі зниженням від 82,90 % до 99,99 %), а також відомості, наведені в постанові Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/2289/23 від 30.10.2024 (у спорі щодо договору відступлення права вимоги від 18.08.2022 № 18/08/22) щодо аукціонів з продажу прав вимоги з дисконтом.

Відповідач також зазначив, що при формуванні ціни відступлення сторонами враховано лист-відповідь ТОВ "Оператор ГТС України" від 09.05.2022 (вих. № ТОВВИХ-22-4566) на претензію ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" від 25.04.2022 (вих. № 613/3), яким оплату позитивних небалансів за Основним договором відкладено до завершення дії форс-мажорних обставин - до припинення воєнного стану в Україні, що об`єктивно вплинуло на реальну вартість права вимоги. Ринкова вартість права вимоги, нижча за ціну договору, позивачем належними доказами не доведена.

Щодо безоплатності відповідач зазначив, що договір є відплатним: пунктом 3.3 Договору відступлення (у редакції додаткової угоди від 30.08.2022) передбачено обов`язок нового кредитора сплатити 3 703 000, 00 грн. у строк до 30.10.2022, і на виконання цього пункту ТОВ "СЕМЬ ЛТД" здійснило оплату в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 46046 від 04.10.2022.

Відповідач також зауважив, що ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" ініційовано стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 4 744 980, 95 грн. у справі № 908/2289/23 (908/2760/24), що не узгоджується з твердженням про безоплатну відмову банкрута від власних майнових вимог.

Щодо шкоди кредиторам відповідач зазначив, що на рахунки ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшла вся сума заборгованості за Основним договором у розмірі 8 752 164, 69 грн., зокрема платежі за платіжними дорученнями від 26.05.2022 № 37166, від 13.07.2022 № 50098, від 23.08.2022 № 63190, від 26.08.2022 № 64358, від 23.09.2022 № 72529, а 29.10.2024 на ліквідаційний рахунок банкрута надійшли 81 477, 91 грн. (плата за добовий небаланс за вересень 2022 року) та 4 663 503, 04 грн. (плата за добовий небаланс за березень 2022 року), тобто значна частина коштів надійшла вже після відкриття ліквідаційної процедури, що збільшило майно боржника.

Відповідач стверджував, що листом від 18.08.2022 повідомляв ТОВ "Оператор ГТС України" про укладення оспорюваного договору.

Крім того, відповідач послався на обставини, що стосуються особи арбітражного керуючого Шестопалова О.В. (перебування на стаціонарному лікуванні, повідомлення 05.03.2026 про підозру в кримінальному провадженні № 12024040000001437, обрання запобіжного заходу), у відзиві надав відповіді на поставлені позивачем запитання та на підставі ст. 90 ГПК України поставив позивачеві власні запитання. Просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Оператор ГТС України" у письмових поясненнях від 29.05.2026 (вих. № ТОВВИХ-26-10856) позовні вимоги підтримала.

Третя особа зазначила, що погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав, визначених ч. ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ; оскільки засновником ТОВ "Оператор ГТС України" є Держава в особі Міністерства енергетики України, а дані Автоматизованої системи виконавчого провадження свідчать про відсутність несплачених заборгованостей з боку товариства, реалізація дебіторської заборгованості за цінами, нижчими від номіналу, свідчить про заниження ціни; наведена відповідачем інформація про продажі на електронних торгах не спростовує заниження ціни, оскільки стосується реалізації на аукціоні (де формується ринкова ціна) та інших підприємств із відмінною платоспроможністю; доказів впливу форс-мажорних обставин на ціну не надано.

Третя особа підтримала доводи позивача щодо безоплатності відчуження, зазначивши, зокрема, що відповідач не повідомляв її про відступлення права вимоги, що частина відступлених зобов`язань на момент відступлення була погашена (13.07.2022) та що оплаті від 04.10.2022 передувало перерахування 29.08.2022 банкрутом на користь відповідача 4 087 239, 40 грн. без правових підстав.

Третя особа також звернула увагу на ризики виконання нею зобов`язання неналежному кредиторові з огляду на повідомлення 26.10.2022 про уступку права вимоги та на положення п. 17.6 Основного договору щодо необхідності згоди на заміну кредитора. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.07.2026 ліквідатор банкрута підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, представник третьої особи позов підтримав із підстав, викладених у письмових поясненнях.

Судові засідання проведені в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

14.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у засіданні матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд

УСТАНОВИВ:

27.11.2019 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (Оператор) та ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" (Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1907000487, за умовами п. 2.1 якого Оператор надає Замовникові послугу транспортування природного газу, а Замовник сплачує Операторові встановлену договором вартість такої послуги та плату (за її наявності), які виникають під час його виконання.

У період із березня по вересень 2022 року в ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" виникли обсяги позитивного добового небалансу природного газу, які ТОВ "Оператор ГТС України" відповідно до п. 9.4 Основного договору придбало в ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО".

Заборгованість ТОВ "Оператор ГТС України" перед ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" за період із 22.07.2022 по 25.08.2022 становила 8 752 164, 69 грн. Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.

Претензією від 25.04.2022 (вих. № 613/3) ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" звернулося до ТОВ "Оператор ГТС України" щодо сплати заборгованості за позитивний небаланс за лютий-березень 2022 року.

Листом від 09.05.2022 (вих. № ТОВВИХ-22-4566) ТОВ "Оператор ГТС України" повідомило, що оплата позитивних небалансів за Основним договором за лютий-березень 2022 року, а також за подальші газові місяці відкладена до завершення строку дії форс-мажорних обставин - до припинення дії воєнного стану в Україні.

17.08.2022 між ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" (Первісний кредитор) в особі директора Свєташової Т.В. та ТОВ "СЕМЬ ЛТД" (Новий кредитор) в особі директора Семеренко Т.В. укладено Договір про відступлення права вимоги № 17/08/22, за умовами п. 1.2 якого Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника (ТОВ "Оператор ГТС України") сплати грошових коштів у розмірі 8 752 164, 69 грн. за Основним договором.

Пунктом 2.1 Договору відступлення право вимоги, що відступається, оцінене Сторонами в сумі 4 376 082, 34 грн.; пунктом 3.3 передбачено обов`язок Нового кредитора сплатити визначене п. 2.1 Договору зобов`язання в розмірі 4 376 082, 34 грн. на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2025.

Пунктом 3.2 Договору відступлення передбачено, що з моменту набрання чинності цим Договором незалежно від виконання Боржником його обов`язків перед Новим кредитором у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора щодо погашення (компенсації) зобов`язання в розмірі, передбаченому п. 2.1 цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору відступлення на Первісного кредитора покладено обов`язок протягом шести місяців від дати укладення цього Договору передати письмове Повідомлення Боржнику про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору.

Розділом 5 Договору відступлення сторони врегулювали порядок повернення права вимоги Первісному кредитору, зокрема обов`язок Первісного кредитора в разі такого повернення повернути Новому кредитору здійснену оплату (п. 5.3.2).

Додатковою угодою від 30.08.2022 до Договору відступлення пункти 2.1 та 3.3 викладено в новій редакції: право вимоги, що відступається, оцінене Сторонами в сумі 3 703 000, 00 грн.; Новий кредитор зобов`язаний сплатити грошове зобов`язання, визначене пунктом 2.1 Договору, у розмірі 3 703 000, 00 грн. на користь Первісного кредитора у строк до 30.10.2022.

Усі інші положення Договору залишені чинними в попередній редакції (п. 3 Додаткової угоди).

На виконання п. 3.3 Договору відступлення (у редакції додаткової угоди) ТОВ "СЕМЬ ЛТД" сплатило на користь ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" 3 703 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 04.10.2022 № 46046 із призначенням платежу "Перерахування коштів зг. договору про відступлення права вимоги № 17/08/22 від 17.08.2022 р., без ПДВ"; платіж прийнято до виконання та виконано АТ "МОТОР-БАНК" 04.10.2022. Факт здійснення цього платежу заявником не заперечується.

За даними руху коштів за банківським рахунком боржника, на які посилаються учасники справи, ТОВ "Оператор ГТС України" здійснювало на користь ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" платежі в рахунок погашення заборгованості за Основним договором, зокрема за платіжними інструкціями від 26.05.2022 № 37166, від 13.07.2022 № 50098 (277 845,89 грн.), від 23.08.2022 № 63190 (10 485,46 грн.), від 26.08.2022 № 64358 (4 087 239,40 грн.), від 23.09.2022 № 72529 (14 420,60 грн.).

ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" 29.08.2022 перерахувало на рахунок ТОВ "СЕМЬ ЛТД" 4 087 239, 40 грн. із призначенням платежу "повернення помилково сплачених коштів за договором № 17/08/22 від 17.08.2022".

29.10.2024 на ліквідаційний рахунок ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" від ТОВ "Оператор ГТС України" надійшли кошти у розмірі 81 477, 91 грн. (плата за добовий небаланс за вересень 2022 року згідно з вимогою від 12.08.2024 № 03-01/01 за договором від 27.11.2019 № 1907000487) та 4 663 503, 04 грн. (плата за добовий небаланс за березень 2022 року згідно з тією ж вимогою).

Зазначені обставини наведені відповідачем у відзиві з посиланням на матеріали справи № 908/2289/23 (908/2760/24) та відображені в поставленому відповідачем позивачеві запитанні; позивачем і третьою особою вони не спростовані.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2025 у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) за позовом банкрута стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" 2 202, 39 грн. 3 % річних, 1 223 402, 16 грн. втрат від інфляції та 24 085, 65 грн. судового збору за неналежне виконання зобов`язань за Основним договором; рішення оскаржено в апеляційному порядку.

19.01.2026 через підсистему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "СЕМЬ ЛТД" про заміну позивача у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) його правонаступником - ТОВ "СЕМЬ ЛТД" із посиланням на Договір відступлення № 17/08/22 від 17.08.2022.

Судом також враховується, що в межах цієї ж справи № 908/2289/23 про банкрутство вже розглядався спір за заявою розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Острика С.Ю. про визнання недійсним у порядку ст. 42 КУзПБ іншого договору про відступлення права вимоги, укладеного між тими самими сторонами наступного дня, договору № 18/08/22 від 18.08.2022, за яким боржник відступив ТОВ "СЕМЬ ЛТД" право вимоги до КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради в сумі 15 683 490, 06 грн. за ціною 9 200 000, 00 грн. (в редакції додаткової угоди від 22.08.2022).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 908/2289/23 залишеною без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2025, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2023 скасовано, у задоволенні заяви про визнання зазначеного договору недійсним відмовлено.

Оспорюваний договір укладено 17.08.2022, тобто протягом трьох років, що передували відкриттю 26.07.2023 провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" (за 11 місяців до відкриття провадження).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно ч. ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, із таких підстав, зокрема: боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів (абзац четвертий). Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також із таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог (абзац другий).

Стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, установлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними та передбачає додаткові, специфічні підстави, характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процедурах банкрутства (постанова Верховного Суду у справі № 923/1297/14 від 08.09.2020).

Період із моменту виникнення грошового зобов`язання боржника до дня відкриття справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини боржника, вчинені в цей період, є сумнівними; ст. 42 КУзПБ встановлює правову презумпцію сумнівності таких правочинів (постанова Верховного Суду у справі № 910/6179/17 від 30.01.2019).

Водночас презумпція сумнівності правочину, вчиненого в підозрілий період, не звільняє заявника від обов`язку довести наявність конкретного складу недійсності, передбаченого відповідним абзацом ч. 1 чи ч. 2 ст. 42 КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 - 79 ГПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Щодо підстави, передбаченої абзацом четвертим частини першої ст. 42 КУзПБ (відчуження майна за цінами, нижчими від ринкових). Диспозиція наведеної норми передбачає сукупність двох умов: (1) відчуження боржником майна за ціною, нижчою від ринкової; (2) у момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Обов`язок доведення обох умов покладається на заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) від 08.08.2023 (пункти 77 - 79) розмежувала номінальну та реальну вартість права вимоги: номінальною вартістю права вимоги є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення; реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення; реальна вартість має динамічний характер. Сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право продається, з огляду на його реальну вартість, яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну.

З наведеного випливає, що сам по собі факт відступлення права вимоги за ціною, нижчою від номінального розміру вимоги (з дисконтом), не є достатнім доказом відчуження майна за ціною, нижчою від ринкової. Для застосування абзацу четвертого ч. 1 ст. 42 КУзПБ заявник має довести сааме ринкову (реальну) вартість права вимоги станом на момент вчинення правочину та її перевищення над договірною ціною.

Судом установлено, що оспорюваний договір укладено 17.08.2022 в умовах дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними продовженнями).

До укладення оспорюваного договору, листом від 09.05.2022 (вих. № ТОВВИХ-22-4566), ТОВ "Оператор ГТС України" у відповідь на претензію ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО" повідомило про відкладення оплати позитивних небалансів за Основним договором за лютий-березень 2022 року та за подальші газові місяці до припинення дії воєнного стану в Україні, тобто на невизначений строк.

За таких обставин станом на дату укладення оспорюваного договору імовірність та строки одержання банкрутом повного розрахунку за Основним договором були об`єктивно невизначеними, що відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду безпосередньо впливає на реальну вартість права вимоги, знижуючи її відносно номінальної.

Часткові платежі ТОВ "Оператор ГТС України" на користь боржника (26.05.2022, 13.07.2022, 23.08.2022), на які посилається заявник, не спростовують зазначеної невизначеності: вони мали нерегулярний характер і не покривали суму заборгованості, а офіційно висловлена дебітором позиція щодо відтермінування розрахунків до припинення воєнного стану зберігала чинність.

Та обставина, що в подальшому у 2022 - 2024 роках заборгованість була фактично погашена, є ретроспективною і не могла бути достеменно відома сторонам на момент укладення договору; реальна вартість права вимоги визначається станом на момент вчинення правочину, а не за наслідками подальшого розвитку подій.

Посилання заявника на дані фінансової звітності ТОВ "Оператор ГТС України" за 2021 рік (звіт незалежного аудитора ТОВ "ГРАНТ ТОРНТОН ЛЕГІС") суд оцінює критично: показники фінансового стану дебітора станом на 31.12.2021 сформовані до початку повномасштабного вторгнення та не відображають майнового стану й платіжної дисципліни дебітора станом на серпень 2022 року, тим більше з урахуванням офіційно заявленого дебітором відтермінування розрахунків із посиланням на форс-мажорні обставини.

Доводи третьої особи про те, що заснування ТОВ "Оператор ГТС України" державою та відсутність відомостей про заборгованість в Автоматизованій системі виконавчого провадження є "беззаперечним свідченням"» заниження ціни, суд відхиляє: зазначені обставини характеризують загальний статус дебітора, однак не визначають реальну вартість конкретного права вимоги станом на 17.08.2022 з урахуванням заявленого самим дебітором відтермінування виконання зобов`язань на невизначений строк.

Суд також зважає на те, що зниження додатковою угодою від 30.08.2022 ціни відступлення з 4 376 082, 34 грн. до 3 703 000,00 грн. супроводжувалося одночасним скороченням строку її сплати: за первісною редакцією п. 3.3 Договору відступлення новий кредитор мав сплатити ціну у строк до 31.12.2025, тоді як за редакцією додаткової угоди у строк до 30.10.2022, тобто більш ніж на три роки раніше. Зменшення ціни в обмін на істотне прискорення одержання боржником грошових коштів має економічне пояснення та не свідчить про очевидну відсутність ділової мети в діях сторін.

При цьому суд враховує, що заявником не надано жодного доказу, який би встановлював ринкову (реальну) вартість відступленого права вимоги станом на дату вчинення оспорюваного правочину (звіт про оцінку майна, висновок експерта тощо). Позиція заявника фактично ототожнює ринкову вартість права вимоги з його номінальним розміром, що суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Наведені відповідачем відомості публічних електронних торгів щодо систематичної реалізації прав вимоги (дебіторської заборгованості) зі значним дисконтом відносно номіналу, які позивачем по суті не спростовані, додатково підтверджують, що продаж права грошової вимоги за ціною, нижчою від номінальної, відповідає звичайній практиці обороту таких активів.

За таких обставин перша умова застосування абзацу четвертого ч. 1 ст. 42 КУзПБ - відчуження майна за ціною, нижчою від ринкової, заявником не доведена.

Не доведена й друга умова - недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання саме через вчинення оспорюваного правочину.

Матеріали справи свідчать, що за оспорюваним договором боржник одержав оплату у розмірі 3 703 000, 00 грн. (платіжна інструкція від 04.10.2022 № 46046); крім того, кошти в рахунок заборгованості за Основним договором фактично надходили саме боржнику, зокрема 29.10.2024 вже у ліквідаційній процедурі на ліквідаційний рахунок банкрута надійшли 81 477, 91 грн. та 4 663 503, 04 грн.

Заявником не наведено обґрунтованого розрахунку, який би підтверджував, що саме виконання оспорюваного правочину призвело до недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Щодо підстави, передбаченої абзацом другим частини другої ст. 42 КУзПБ (безоплатне відчуження майна, відмова від власних майнових вимог).

За умовами Договору відступлення (п. п. 2.1, 3.3 у редакції додаткової угоди від 30.08.2022) відчуження права вимоги є оплатним: новий кредитор зобов`язався сплатити первісному кредиторові 3 703 000, 00 грн. у строк до 30.10.2022.

При цьому за п. 3.2 Договору відступлення з моменту набрання ним чинності у Первісного кредитора виникає право вимоги до Нового кредитора щодо погашення (компенсації) зобов`язання в розмірі, передбаченому п. 2.1 Договору, незалежно від виконання Боржником його обов`язків перед Новим кредитором, тобто зустрічне грошове зобов`язання набувача є безумовним і не поставлене в залежність від фактичного одержання ним коштів від боржника за Основним договором.

Це зобов`язання виконане, що підтверджується платіжною інструкцією № 46046 від 04.10.2022 та не заперечується заявником.

Отже, за своєю правовою природою та за фактом виконання оспорюваний правочин не є безоплатним відчуженням майна, а боржник, одержавши обумовлену договором плату, не відмовлявся від власних майнових вимог у розумінні абзацу другого ч. 2 ст. 42 КУзПБ.

Доводи заявника про те, що розрахунок за оспорюваним договором здійснено "коштами самого банкрута" з огляду на перерахування боржником 29.08.2022 на користь відповідача 4 087 239, 40 грн. із призначенням платежу "повернення помилково сплачених коштів за договором № 17/08/22 від 17.08.2022", суд оцінює таким чином.

Платіж від 29.08.2022 є окремою господарською операцією, яка не є предметом цього спору.

Грошові кошти є речами, визначеними родовими ознаками, у зв`язку із чим твердження про здійснення відповідачем оплати 04.10.2022 саме тими коштами, що були одержані від боржника 29.08.2022, має характер припущення і не може вважатися доведеним.

Заявником не подано доказів, які б із достатньою вірогідністю (ст. 79 ГПК України) підтверджували узгодженість дій сторін, спрямовану на створення видимості оплати за рахунок коштів боржника, зокрема доказів відсутності в відповідача власних коштів, достатніх для оплати, чи доказів цільового зв`язку між зазначеними платежами.

Сам по собі часовий зв`язок між платежами та зміст призначення платежу від 29.08.2022 за відсутності інших доказів не змінюють оплатного характеру оспорюваного правочину.

При цьому суд зазначає, що питання наявності чи відсутності правової підстави перерахування боржником 29.08.2022 на користь відповідача 4 087 239, 40 грн. (зокрема різниці в розмірі 384 239, 40 грн. між перерахованими та повернутими коштами) виходить за межі предмета цього спору про визнання правочину недійсним.

У разі якщо зазначене перерахування здійснене без достатньої правової підстави, ліквідатор в інтересах боржника та його кредиторів не позбавлений права звернутися з відповідними самостійними вимогами у встановленому законом порядку, зокрема про стягнення безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, - і такий спосіб захисту в цій частині є належним та достатнім для поновлення майнових інтересів ліквідаційної маси.

Однак сам по собі факт можливого безпідставного перерахування боржником коштів відповідачеві юридично не нівелює здійснену 04.10.2022 оплату за оспорюваним договором, підтверджену платіжною інструкцією № 46046, та не перетворює оспорюваний договір на безоплатний правочин у розумінні абзацу другого ч. 2 ст. 42 КУзПБ. Недійсність оспорюваного договору з підстав ст. 42 КУзПБ зазначеними обставинами не обумовлюється.

Суд також враховує, що поведінка самого боржника після укладення оспорюваного договору не узгоджується з твердженням про відмову від власних майнових вимог: боржник продовжував одержувати платежі від ТОВ "Оператор ГТС України" за Основним договором, а ліквідатор боржника ініціював у справі № 908/2289/23 (908/2760/24) стягнення з ТОВ "Оператор ГТС України" 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань за Основним договором, за результатами якого рішенням від 21.01.2025 позов задоволено частково.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду (постанови від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23) договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним), може бути як оплатний, так і безоплатний договір; під час оцінки оплатного правочину як фраудаторного враховуються, зокрема, момент укладення договору, контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов`язаність, афілійованість), ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника; вичерпний перелік обставин фраудаторності відсутній, а остаточну кваліфікацію здійснює суд у кожній конкретній справі виходячи зі встановлених обставин.

Суд враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у цій справі № 908/2289/23 за результатами розгляду спору про визнання недійсним аналогічного за змістом та структурою договору відступлення права вимоги від 18.08.2022 № 18/08/22, укладеного між тими самими сторонами. Верховний Суд зазначив, що недійсними можуть бути визнані не всі без винятку правочини боржника, укладені в "підозрілий період", а лише ті, обґрунтованість визнання недійсними яких передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ; тягар доведення порушеного права в спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог (ст. ст. 14, 74 ГПК України); ціна договору відступлення права вимоги, визначена з урахуванням майнового стану дебітора, додаткових витрат на стягнення суми заборгованості, інфляційних ризиків та невизначеного часу добровільного виконання зобов`язання, є економічно обґрунтованою і відповідає практиці, що склалась між суб`єктами господарювання; наявність у боржника права вимоги в певному номінальному розмірі сама по собі не свідчить про реальну можливість одержання такої суми від дебітора.

Верховний Суд погодився з висновком про відмову у визнанні договору недійсним, оскільки заявником не було доведено ані умислу сторін на ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, ані неплатоспроможності боржника внаслідок укладення правочину, ані складу підстав, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 42 КУзПБ.

Наведені висновки щодо застосування ст. 42 КУзПБ та критеріїв фраудаторності є релевантними і для цього спору, який суд вирішує за самостійно встановленими обставинами.

У цій справі: оплата ціни договору контрагентом боржника здійснена; неринковість ціни заявником не доведена; заінтересованість ТОВ "СЕМЬ ЛТД" стосовно боржника в розумінні абзацу шостого ч. 1 ст. 1 КУзПБ (пов`язаність осіб, відносини контролю, родинні чи інші відносини) заявником не доведена і відповідних доказів матеріали справи не містять.

Факт заподіяння шкоди кредиторам внаслідок вчинення правочину не доведений - навпаки, кошти за Основним договором, включно з платежами 29.10.2024, фактично надходили боржнику, зокрема на ліквідаційний рахунок у ліквідаційній процедурі. Сам по собі факт укладення договору в підозрілий період за наявності ознак майбутньої неплатоспроможності створює презумпцію сумнівності правочину, однак ця презумпція в цій справі спростована сукупністю досліджених доказів.

Доводи заявника та третьої особи щодо відсутності в документації банкрута доказів повідомлення ТОВ "Оператор ГТС України" про відступлення права вимоги суд оцінює з урахуванням такого.

По-перше, обов`язок передати боржникові письмове повідомлення про відступлення права вимоги пунктом 4.2 Договору відступлення покладено на Первісного кредитора, тобто на сааме ТОВ "ВЕК "ПАЛІВЕНЕРГО", тому можливе невиконання цього обов`язку не може ставитися за провину відповідачеві.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора в зобов`язанні має наслідком збереження чинності виконання, здійсненого первісному кредиторові, однак не впливає на дійсність самого правочину відступлення.

Щодо посилання третьої особи на здійснення заміни кредитора без її згоди за наявності в п. 17.6 Основного договору умови про необхідність одержання такої згоди суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушення первісним кредитором договірного застереження про необхідність згоди боржника на заміну кредитора само по собі не має наслідком автоматичної недійсності договору відступлення права вимоги; таке порушення може бути підставою для застосування до первісного кредитора заходів цивільно-правової відповідальності, передбачених Основним договором чи законом, а боржник у зобов`язанні не позбавлений засобів захисту, встановлених законом, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 516 ЦК України правила про чинність виконання, здійсненого первісному кредиторові до одержання повідомлення про заміну кредитора.

У цьому спорі позов заявлено з підстав, визначених ст. 42 КУзПБ, до складу яких дотримання п. 17.6 Основного договору не входить; наявність чи відсутність згоди боржника в зобов`язанні на заміну кредитора не доводить ані відчуження майна за ціною, нижчою від ринкової, ані безоплатності відчуження, а тому не може бути самостійною підставою для задоволення позову в межах заявлених предмета та підстав.

Доводи відзиву, що стосуються особи арбітражного керуючого Шестопалова О.В. (стан здоров`я, повідомлення про підозру в кримінальному провадженні, обрання запобіжного заходу), не стосуються предмета доказування в цьому спорі - обставин укладення та виконання оспорюваного правочину і судом до уваги не беруться.

Щодо зауваження третьої особи про надання відповідачем відповідей на поставлені позивачем запитання з порушенням процесуального порядку суд зазначає таке. Відповідно до ч. 3 ст. 90 ГПК України відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи - у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а копія такої заяви свідка в той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Відповіді на запитання позивача викладені відповідачем безпосередньо в тексті відзиву на позовну заяву, тобто без дотримання встановленої законом форми заяви свідка (ст. 88 ГПК України).

За таких обставин зазначені відповіді не мають процесуального статусу показань свідка в розумінні ст. ст. 87 - 90 ГПК України і не беруться судом до уваги як засіб доказування; вони оцінюються судом виключно як пояснення (доводи) сторони, які самі по собі доказами не є.

Водночас це процесуальне порушення не вплинуло на результат вирішення спору, оскільки висновки суду ґрунтуються на письмових доказах, наявних у матеріалах справи, а не на змісті зазначених відповідей.

Так само не мають статусу показань свідка й запитання, поставлені відповідачем позивачеві у відзиві; обставини, для з`ясування яких сторони скористалися правом письмового опитування, охоплюються загальним предметом доказування у справі та встановлені судом за сукупністю наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України), із застосуванням стандарту вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України), суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності підстав недійсності оспорюваного правочину, передбачених абзацом четвертим частини першої та абзацом другим частини другої ст. 42 КУзПБ: не доведено відчуження майна за ціною, нижчою від ринкової, та настання внаслідок виконання правочину недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів; не доведено безоплатності відчуження та відмови боржника від власних майнових вимог; не доведено вчинення правочину на шкоду кредиторам.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України в разі відмови у позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Судовий збір за подання заяви у розмірі 2 662, 40 грн. покладається на заявника та відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 255-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу, третій особі (до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 240 ГПК України повне рішення складено 23.07.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ