Рішення № 138432674, 02.07.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/342/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави

в особі Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Ставне, Ужгородського району, Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород

про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення суми 154 135, 58 грн.

За участі:

від прокуратури Чулей О.Ю., прокурор

від позивача - не з`явився

від відповідача - Кекерчень М.І., у порядку самопредставництва

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про визнання недійсними додаткових угод №2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022 укладених між Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області та ТОВ Закарпаттяенергозбут до договору про постачання електричної енергії №130085/2022 від 10.01.2022 та стягненню суми 154 135, 58 грн. зайво сплачених коштів.

Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.04.2025 до суду подано клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород (надійшло 15.04.2025 р. вх. №02.3.1-02/3621/25) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 29.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТзОВ Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород (надійшло 15.04.2025 р. вх. №02.3.1-02/3621/25) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки для встановлення правомірності заявлених позовних вимог є потреба у дослідженні додаткових доказів по справі, що має наслідком вчинення судом відповідних процесуальних дій.

Ухвалою суду від 29.04.2025 судом прийнято розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання у справі № 907/342/25 на 20 травня 2025 року.

Ухвалою суду від 20.05.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут від 20.05.2025 про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №907/342/25 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24. Зобов`язано учасників справи невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення справи №907/342/25.

Ухвалою суду від 05.02.2026 задоволено клопотання відповідне клопотання прокурора, поновлено провадження у справі №907/342/25. Підготовче засідання призначено на 11.03.2026.

03.03.2026 на електронну адресу суду надійшла заява Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №02-06/397 від 03.03.2026 про розгляд справи без участі представника. Однак вказана заява не містить електронного цифрового підпису особи, яка підписала зазначену заяву сільського голови Івана Мандрика, про що головним спеціалістом відділу діловодства та забезпечення судового процесу Господарського суду Закарпатської області складено Акт за № 17/26 від 03.03.2026.

Ухвалою суду від 06.03.2026 заяву Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №02-06/397 від 03.03.2026 (надійшла 03.03.2026 вх. №02.3.1-02/1979/26) про розгляд справи без участі представника - повернуто заявнику без розгляду.

09.03.2026 до суду від Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Ставне, надійшли письмові пояснення щодо позову.

При розгляді справи № 907/342/25 було виявлено несправність системи, неможливість налагодження коректної роботи системи фіксування судового засідання технічними засобами підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Ухвалою суду від 11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 15.04.2026.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача просить суд відкласти судове засідання по розгляду справи по суті з мотивів, наведених у ньому.

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкладено розгляд справи по суті на 12.05.2026.

30.04.2026 позивачем подано суду заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

07.05.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання для надання можливості добровільного врегулювання спору.

Прокурор не заперечує стосовно відкладення судового засідання з наведених представником відповідача підстав.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкладено судове засідання у справі на 09.06.2026.

09.06.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі з мотивів, наведених у ньому.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 р. відкладено розгляд справи по суті на 02 липня 2026 р.

В обґрунтування поданого клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач зазначає про те, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України (далі також - КСУ) від 06.05.2026 у справі № 3 78/2026 (178/26) відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 4l Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами.

Визнання Конституційним Судом України неконституційним того способу тлумачення закону, який наразі застосовується господарськими судами, фактично позбавить такі судові рішення ознаки законності. З огляду на положення пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України таке рішення КСУ стане підставою для перегляду справи за виключними обставинами, оскільки воно стосуватиметься конституційності застосованої норми. Отже, висновки органу конституційної юрисдикції матимуть прямий вплив на правовідносини сторін у цій справі, забезпечуючи відновлення порушеного балансу між приватним інтересом постачальника та публічним інтересом держави. Таким чином, Відповідач вважає, що розгляд цієї господарської справи є об`єктивно неможливим до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26).

Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному окремому випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, 20 липня 2020 року у справі № 910/11236/19.

Одночасно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оцінюючи доводи відповідача, суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у п. 74 постанови КАС ВС від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та постанові КАС ВС від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі, оскільки зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування, а відповідачем не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26).

Клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 115 964,90 грн обґрунтоване складанням 08.06.2026 між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області Акту зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги у розмірі 115 964,90 грн шляхом зарахування переплати у розмірі 115 964,90 грн., що виникла за Договором про постачання електричної енергії споживачу за №130085/2022 від 10.01.2022, у рахунок погашення заборгованості за період січня 2023 року по квітень 2023 року у розмірі 115 964,90 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу №130085/2023 від 13.01.2023.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

З приводу заяви про зупинення провадження у справі заперечує.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області до договору № 130085/2022 від 10.01.2022 постачання електричної енергії споживачу, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, становить 154 135, 58 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Прокурором згідно з поданою суду відповіддю на відзив викладено власні аргументи та міркування на спростування заперечень проти позову, які зазначені відповідачем у відзиві на позов. Зауважує, що підставою для визнання недійсними додаткових угод №№ 2-5 є їх укладення без належного документального підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору; ретроспективна дія в часі, що суперечить умовам договору. Крім того, підставою для визнання недійсними додаткових угод № 3, якою ціну підвищено ціну на 18,21%, № 4, якою підвищено ціну на 28,71%, № 5, якою ціну підвищено на 40,25% від ціни основного договору, є перевищення встановленого чинним законодавством 10% ліміту від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі. Таким чином, укладені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, оскільки, суперечать п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У поданих додаткових поясненнях прокурор відзначає, що з моменту укладання Договору до Додаткової №2 середньозважена ціна становила 2 578, 33 за 1 мВт/год. угоди Отже, після укладення договору відбуло зниження ціни, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Оператор ринку», яку було додано до відповіді на відзив, також додатково додано до пояснень. Більш того, опрацюванням актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень встановлено, що за ціною, встановленою договором від 10.01.2022 розрахунки взагалі не здійснювалися.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору, шляхом укладення вказаної додаткової угоди №2 , ТОВ «Закарпаттяенергозбут» надано лист № 206/501 16/15 від 16.02.2022 відповідно до змісту якого середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) станом на січень 2022 року збільшилась на 16,44 % по відношенню до середньозваженої ціни грудня 2021 року, та коливання ціни на ВРД у торговій зоні «БусОС» електричної енергії на ринку станом за січень 2022 збільшення на 13,25 % по відношенню до середньозваженої ціни грудня 2021 року. Разом з тим, вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору № 130085/2022 від 10.01.2022, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод, оскільки відсутнє документальне підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору та містить інформацію про ціни на електричну енергію частково до дати укладення договору.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 від 25.02.2022, угода поширює свою дію на відносини сторін, які виникли з 01.02.2022 до укладення самої додаткової угоди, що є порушенням п.13.2 умов договору (Постачальник має повідомити про зміни будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування). Однак, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» повідомлення №206/501-16/15, яке стало підставою для укладення додаткової угоди №2, направлено лише 16.02.2022. У листі зазначається що середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) станом на січень 2022 року збільшилась на 16,44 % по відношенню до середньозваженої ціни грудня 2021 року, та коливання ціни на ВРД у торговій зоні «БусОС» електричної енергії на ринку станом за січень 2022 збільшення на 13,25 % по відношенню до середньозваженої ціни грудня 2021 року. Разом з тим, вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до Договору № 130085/2022 від 10.01.2022, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод, оскільки відсутнє документальне підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору та містить інформацію про ціни на електричну енергію частково до дати укладення договору. Отже сторони мали можливість враховувати вказані обставини при узгодженні умов договору Поряд з цим, відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 від 25.02.2022, ця угода набирає чинності з моменту підписання та поширює свою дію на відносини сторін, які виникли з 01.02.2022. Встановлені строки, на які поширює свою дію додаткова угода, а саме, до дати її підписання та набрання чинності, є порушенням п.13.2 умов договору.

Таким чином, підставами для визнання недійсною додаткової угоди № 2, є укладення без належного документального підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору; ретроспективна дія в часі, що суперечить умовам договору.

Позиція позивача.

Позивач Ставненська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

З приводу заяви про зупинення провадження у справі заперечує.

Позиція відповідача

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ", м. Ужгород заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Доводить, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни, водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

За позицією відповідача застосована законодавцем конструкція «за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» передбачає, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.

Зауважує, що середньозважена ціна з сайту АТ «Оператор ринку» є гуртовими цінами по яким електричну енергію закуповує Постачальник у інших учасників ринку, відтак кінцева ціна для Споживача є вищою від ринкової, оскільки враховує витрати Постачальника. Дані щодо цін оприлюднює АТ "Оператор ринку" на своєму вебсайті https://www.oree.com.ua/, і за вказаними даними є можливість слідкувати як у постачальника так і у споживач. Вказані дані є офіційними, публічними, достовірними та оперативними та реально відображають коливання на ринку електроенергії, тому беззаперечно можуть братись до уваги при обґрунтуванні необхідності підняття цін. Крім того інших аналогічних даних щодо фактичних цін на гуртовому ринку електроенергії просто не існує.

З урахуванням вищенаведених приписів ЗУ «Про публічні закупівлі», ЗУ «Про ринок електроенергії», Постанови НКРЕКП №308 та умов укладеного Договору, твердження Позивачів, щодо необхідності ще якогось «документального підтвердження» та надання інших документів вважає необґрунтованими.

Таким чином оскільки умовами Договору чітко визначено, що підтвердженням коливання є дані розміщені на офіційному сайті ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua), вказані дані є офіційні, публічні та достовірні необхідності в наданні додаткових документів для підтвердження коливань не має.

У поданих суду запереченнях, відповідач не погоджується з доводами прокурора.

Звертає увагу, що у випадку розірвання Ставненською сільською радою Договору закупівлі, місцевий бюджет поніс би більші витрати на забезпечення себе електричною енергією у випадку проведення нової процедури закупівлі, оскільки стартова ціна електричної енергії з якою б заходили постачальники (учасники) закупівлі вже були би більшою на +16,44% (у порівнянні січень 2022 з груднем 2021). Відтак в даній ситуації, Товариство збільшило ціну лише на 9,99% в межах 10% ліміту згідно ЗУ «Про публічні закупівлі». Отже, Ставненська сільська рада заплатила би до-прикладу в лютому 2022 року не 5 960,32 грн. а 6 344,7 грн. і в березні 2022 року не 19 303,70 грн., а 20 548,79 грн. і в квітні 2022, травні 2022, червні 2022, липні 2022. Водночас, новий Постачальник з ринковою ціною в січні 2022 не був би обмеженим у випадку коливання ціни на ринку збільшити ціну на 9,99%.

Судження Прокурора щодо строку дії додаткових угод не можуть братися до уваги, оскільки останній не доводить наявність заборони щодо застосування ст. 631 ЦК України, відтак Прокурор фактично вмішується в суб`єктивні права сторін договору, реалізація яких по своїй суті не була спрямована на порушення закону, оскільки коливання ціни електричної енергії існувало та підтверджене Відповідачем.

Так, сторони погодили та підписали такі додаткові угоди, оскільки підписання було більш економічно вигідним для Споживача ніж розірвання договору.

Щодо укладення додаткової угоди №3 від 25.08.2022, звертаємо увагу, що ціна за даної додатковою угодою застосовувалась з 01.08.2022. Щодо укладення додаткових угод №4 та №5. Середньозважена ціна електричної енергії на ринку РДН в торговій зоні «ОЕС» у вересні 2022 становила 3 503,26 грн./МВт.год. Отже, Ставненська сільська рада фактично споживала електричну енергію у вересні 2022 по ціні 3,50326 грн. + 0,34564 грн. + 20%ПДВ = 4,61868 грн./кВт.год., а сплачувала за таку з 01.09.2022 по 09.09.2022 по 4,054369 грн., а з 10.09.2022 сплачувала за таку по ціні 4,417966 грн./кВт.год. Отже, 4,61868 грн. - 4,054369 грн. = 0,564311 грн. - збиток Постачальника на кожному кіловаті з 01.09.2022 по 09.09.2022 (не враховуючи витрати Товариства на небаланси та обслуговування) 4,61868 грн. - 4,417966 грн. = 0,200714 збиток Постачальника на кожному кіловаті з 10.09.2022 по 30.09.2022 (не враховуючи витрати Товариства на небаланси та обслуговування).

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Ставненською сільською радою (далі Позивач) проведено закупівлю «Електрична. енергія» UА-2021-12-1300.3754-b за результатами якої 10.01.2022 укладено договір № 130085/2022 (далі - Договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (далі ТОВ «Закарпаттяенергозбут», Відповідач) на загальну суму 315 000,00 грн., вартістю 1 кВт/год. -3,15 грн.

Запланований обсяг електричної енергії складав 100 000 кВг*год. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії (п.2:1 Договору).

Згідно п. 5.1. Договору зазначено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п.13.1 Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині постачання електричної енергії до 31 грудня 2022 (включно), а в частині розрахунків до повного його виконання.

Згідно з п. 13.2. договору, постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 13.3. договору, дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Згідно з п. 13.6. договору, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь- якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 13.7. договору, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з п. 13.10. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від зміни таких обсягів.

2) збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткову угоду № 2 від 25.02.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,423250 грн/кВт*год з ПДВ. з 01.02.2022);

- додаткову угоду № 3 від 25.08.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 3,723797 грн/кВт*год з ПДВ з 01.08.2022);

- додатковою угодою № 4 від 23.09.2022 року (щодо збільшення ціни за. (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 4,054369 грн/кВт*год ПДВ з 01.09.2022);

- додатковою угодою № 5 від 23.09.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 4,417966 грн/кВт*год ПДВ з 10.09.2022.

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник протягом лютий 2022 грудень 2022 років включно поставив, а Споживач прийняв 53 274 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 205 984, 56 грн.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриману електроенергію в повному обсязі.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області до договору № 130085/2022 від 10.01.2022 відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в договорі що складала 3,15 грн з ПДВ за 1кВт*год, яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір подальших змін щодо збільшення вартості електричної енергії.

Таким чином, грошові кошти в сумі 38 171, 48 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Закарпаттяенергозбут».

Щодо необхідності повернення коштів сплачених за актом приймання - передання товарної продукції за грудень 2022 року № 130085 від 23.1.2.2022.

Відповідно до документів наданих Ставненською сільською радою у грудні 2022 року сільською радою сплачено 134 038,00 грн. за актом №130085. Дана сума була сплачена наперед, у зв`язку можливими проблемами фінансування на початку 2023 року.

В подальшому відповідно до рахунків ПЕЕ №130085/12/Ф1 від 01.01.2023, № 130085/1/Ф1 від 01.02.2023, № 130085/2/Ф1 від 01.03.2023, № 130085/3/Ф 1 від 01.04.2023 сума до сплати зазначено 0 грн.

Згідно рахунку ПЕЕ № 130085/ 1.2/Ф 1 від 01.01.2023 Ставненською сільською радою у грудні 2022 року використано 4 091 кВт електричної енергії на суму 18 073,90 грн.

У зв`язку з чим прокурор вважає, що грошові кошти в сумі 115 964,10 грн (134 038 грн 18 073,90 грн) сплачені сільською радою підлягають стягненню в дохід Ставненської сільської ради.

08.06.2026 між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області Акту зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги у розмірі 115 964,90 грн шляхом зарахування переплати у розмірі 115 964,90 грн., що виникла за Договором про постачання електричної енергії споживачу за №130085/2022 від 10.01.2022, у рахунок погашення заборгованості за період січня 2023 року по квітень 2023 року у розмірі 115 964,90 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу №130085/2023 від 13.01.2023.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Щодо представництва прокурора то суд зазначає наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Ужгородською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Ставненської ради Ужгородського району Закарпатської області відповідний лист від 20.09.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної Енергії.

Відповідно до відповіді селищної ради від 02.10.2024 претензійно правова робота Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, щодо зазначеного питання не проводилась та, не зазначено чи буде проводитись.

Також, окружною прокуратурою 24.02.2025 скеровано на адресу Ставненської ради Ужгородського району Закарпатської області повторний запит, де серед іншого ставилось питання вжиття заходів, щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до відповіді Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області від 03.03.2025 останньою заходи цивільно-правового характеру не вживались та вживатись не будуть, у зв`язку з відсутністю коштів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Щодо спірних правовідносин.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області до договору № 130085/2022 від 10.01.2022 та стягненню суми 38 171, 48 грн. зайво сплачених коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Стягнення суми 115 964,10 грн обґрунтовується прокурором безпідставністю їх перерахування позивачем.

Разом з тим, 08.06.2026 між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області Акту зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги у розмірі 115 964,90 грн шляхом зарахування переплати у розмірі 115 964,90 грн., що виникла за Договором про постачання електричної енергії споживачу за №130085/2022 від 10.01.2022, у рахунок погашення заборгованості за період січня 2023 року по квітень 2023 року у розмірі 115 964,90 грн. за Договором про постачання електричної енергії споживачу №130085/2023 від 13.01.2023.

Вказані обставини зумовлюють необхідність закриття провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення суми 115 964,90 грн., а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо кошти були повернуті до звернення прокурора із відповідним позовом до суду, тобто зобов`язання фактично не існувало на момент такого звернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 115 964,90 грн.

Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії № 130085/2022 від 10.01.2022 р., який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 130085/2022 від 10.01.2022 р., між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 3,15 грн за 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ) та, в подальшому, в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, надалі до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 130085/2022 від 10.01.2022 р. сторонами укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії.

Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

При цьому, суд враховує, що відповідне збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення за період з дати укладення відповідно основного договору до дати укладення Додаткової угоди №1, від дати укладення Додаткової угоди №1 до дати укладення Додаткової угоди №2, від дати укладення Додаткової угоди №2 до дати укладення Додаткової угоди №5 і так далі.

Крім того, положеннями п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 25.02.2022 року збільшено ціну за одиницю товару кВт*год спожиту електричну енергію до 3,423250 грн/кВт*год з ПДВ. з 01.02.2022);

- додатковою угодою № 3 від 25.08.2022 року збільшено ціну за одиницю товару кВт*год спожиту електричну енергію до 3,723797 грн/кВт*год з ПДВ з 01.08.2022);

- додатковою угодою № 4 від 23.09.2022 року збільшено ціну за одиницю товару кВт*год спожиту електричну енергію до 4,054369 грн/кВт*год ПДВ з 01.09.2022);

- додатковою угодою № 5 від 23.09.2022 року збільшено ціну за одиницю товару кВт*год спожиту електричну енергію до 4,417966 грн/кВт*год ПДВ з 10.09.2022.

На обґрунтування необхідності внесення змін до договору, шляхом укладення вказаної додаткової угоди №2 , ТОВ «Закарпаттяенергозбут» надано лист № 206/501 16/15 від 16.02.2022 відповідно до змісту якого середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) станом на січень 2022 року збільшилась на 16,44 % по відношенню до середньозваженої ціни грудня 2021 року, та коливання ціни на ВРД у торговій зоні «БусОС» електричної енергії на ринку станом за січень 2022 збільшення на 13,25 % по відношенню до середньозваженої ціни грудня 2021 року.

При цьому вказані відомості критично оцінюються судом, позаяк такі не містять документальне підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору та містять інформацію про ціни на електричну енергію частково до дати укладення договору.

В той же час, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Від наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду не відступила і у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, зазначивши, що «…зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому, судом враховано, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон № 4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII та викладено його в наступній редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до пунктів 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом № 4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України № 4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України № 4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України № 4888-ІХ в частині внесення змін до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин статтю 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача щодо можливості застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

В даному аспекті відхиляються судом також й аргументи відповідача щодо З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами у справі без будь-яких належних на те підстав, без належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання ціни на природний газ та щодо підвищення на нього ціни, з грубим порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено додаткову угоду № 2 від 25.02.2022 року якою збільшено ціну за одиницю товару кВт*год спожиту електричну енергію до 3,423250 грн/кВт*год з ПДВ. з 01.02.2022).

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 25.02.2022 до Договору її сторонами порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності документально підтвердженого коливання цін такого товару на ринку на дату зміни/пропонування зміни порівняно з датою укладення договору, що призвело до того, що ціна електроенергії, як істотна умова Договору, була змінена за відсутності правових підстав для відповідної зміни, а внаслідок укладення додаткових угод № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022 перевищено гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 130085/2022 від 10.01.2022 року, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору.

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору.

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі за відсутності належних документально обґрунтованих підстав для внесення означених змін та поза межами встановленої законом граничної межі її збільшення та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

В ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору, проте без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022 унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Отже, сума коштів, сплачених за непоставлений товар складає 38 170,68 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому обсязі.

ВИСНОВКИ СУДУ

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Ставне, Ужгородського району, Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут, м. Ужгород про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області до договору № 130085/2022 від 10.01.2022 та стягненню суми 154 135, 58 грн. зайво сплачених коштів підлягають задоволенню частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи висновки суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 115 964,90 грн внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог після пред`явлення відповідного позову до суду, суд звертає увагу, що прокурор не позбавлений права та можливості на повернення з Державного бюджету України частини судового збору, в розмірі 2 278,14 грн сплаченого за подання відповідної позовної вимоги, проте станом на момент постановлення даного рішення відповідне клопотання прокурором не подано, тому підстави для повернення вказаної суми судового збору відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 12 861,86 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі в частині стягнення суми 115 964,90 грн. (сто п`яднадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 90 коп.) закрити.

3. Визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 25.02.2022, № 3 від 25.08.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 23.09.2022, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Закарпаттяенергозбут (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) та Ставненською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області (89014, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Ставне, будинок 253, код ЄДРПОУ 04350990) до договору № 130085/2022 від 10.01.2022 р.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89014, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Ставне, будинок 253, код ЄДРПОУ 04350990) суму 38 170,68 грн. (тридцять вісім тисяч сто сімдесят гривень 68 коп.) безпідставно збережених коштів.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код 02909967, IBAN UA228201720343130001000018475, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) суму 12 861,86 грн (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят одну гривню 86 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.07.2026.

Суддя О. Ф. Ремецькі