Ухвала суду № 138432557, 23.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

23.07.2026м. ДніпроСправа № 904/4382/26

за заявою Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК"

про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Замші Володимира Сергійовича, м. Дніпро

про стягнення 206 302,57 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Замші Володимира Сергійовича на свою користь заборгованість за кредитним договором № ID25027232 від 04.03.2024 у сумі 206 302,57 гривень (в тому числі заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 166 664,00 грн.; заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочені) 0,05 грн.; заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) 39 638,52 грн).

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення Фізичною особою-підприємцем Замшою Володимиром Сергійовичем свої зобов`язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором № ID25027232 від 04.03.2024.

Разом із позовною заявою Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на майно, що належить відповідачу (позичальнику) Замші Володимиру Сергійовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), а саме:

- квартиру (спільна сумісна власність), загальною площею 68,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3125273312040 (згідно ДРРП);

- квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8165212101 (згідно ДРРП).

Заявник зазначає, що предметом позову є зобов`язання Фізичної особи-підприємця Замші Володимира Сергійовича сплати Акціонерному товаристві "ТАСКОМБАНК" заборгованість за кредитним договором № ID25027232 від 04.03.2024 у сумі 206 302,57 гривень (в тому числі заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 166 664,00 грн.; заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочені) 0,05 грн.; заборгованість по комісії (в тому числі простроченій) 39 638,52 грн).

Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник становить 206 302,57 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що позичальник протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених кредитним договором. Таким чином, існує обґрунтована ймовірність неможливості (або неспроможності) виконання рішення суду про стягнення коштів відповідачем (зокрема, через недобросовісність позичальника), у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Позивач зазначає, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача, є, співмірними, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач вважає, що обрані заходи забезпечення позову не будуть мати наслідком припинення господарської діяльності боржника, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного боржнику майна чи зниження його вартості.

Позивач зазначає, що відсутні підстави для вжиття судом зустрічного забезпечення.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України и позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.

У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми 206 302,57 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що позичальник протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов`язків, покладених кредитним договором. Таким чином, існує обґрунтована ймовірність неможливості (або неспроможності) виконання рішення суду про стягнення коштів відповідачем (зокрема, через недобросовісність позичальника), у зв`язку із чим позивач змушений звернутися до суду з даною заявою про забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника.

Позивач зазначає, що предмет позову по даній справі та заявлений позивачем захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача, є, співмірними, а невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 490/6312/19, від 21.12.2020 у справі № 487/5726/19.

Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Позивач просить суд накласти арешт на майно, що належить відповідачу (позичальнику) Замша Володимир Сергійович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), а саме:

- квартиру (спільна сумісна власність), загальною площею 68,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3125273312040 (згідно ДРРП);

- квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8165212101 (згідно ДРРП).

Разом з тим предметом позову є стягнення з відповідача суми 206 302,57 грн.

В той же час, суд вважає, що Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", звертаючись з клопотанням про забезпечення до суду належним чином не обґрунтувало дійсну необхідність та співмірність такого забезпечення (одночасного арешту на нерухоме майно квартира, загальна площа 68,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 та квартира, загальна площа 39,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8165212101) в повному обсязі, не навів мотивів щодо одночасного накладення арешту на два об`єкти нерухомого майна (один з яких належить відповідачу на праві спільної сумісної власності), не зазначив, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені.

З урахуванням наведеного, суд, дотримуючись принципу балансу інтересів сторін у господарському процесі, який зобов`язує суд забезпечувати рівність учасників, змагальність та розумну пропорційність між захистом прав позивача та недопущенням надмірного обтяження відповідача, приходить до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що належить відповідачу (позичальнику) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на праві приватної власності, а саме квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8165212101 (згідно ДРРП).

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, Фізична особа-підприємець Замша Володимир Сергійович не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, заява про вжиття забезпечення позову підлягає задоволенню частково шляхом накладення арешту на майно відповідача квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8165212101 у межах суми позову 206 302,57 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Замші Володимиру Сергійовичу ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме: квартиру, загальною площею 39,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8165212101 (згідно ДРРП), у межах ціни позову 206 302,57 грн. (двісті шість тисяч триста дві гривні 57 коп.), до набрання рішенням по справі законної сили.

В решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443).

Боржник: Фізична особа-підприємець Замша Володимир Сергійович ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили 23.07.2026 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років до 23.07.2029.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.

Оскарження ухвали в частині забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю.А. Бажанова