Рішення № 138432479, 22.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/3582/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві у розмірі 10 000 000,00 грн

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м. Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

РУХ СПРАВИ

16.06.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві у розмірі 10 000 000,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Примаку С.А. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

10.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до поданого відзиву відповідач просив суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Порядок вирішення питань, що виникають у зв`язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено статтею 119 ГПК України.

За приписами частини другої згаданої статті встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).

Оскільки на момент звернення відповідача строк для подання відзиву вже закінчився, заявлене ним клопотання про продовження строку не може бути задоволене в обраний ним спосіб.

Водночас, керуючись завданням господарського судочинства, принципами змагальності сторін, рівності учасників судового процесу та необхідністю забезпечення повного, всебічного й об`єктивного розгляду справи, суд вважає за можливе поновити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву та долучити поданий відзив до матеріалів справи.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Смерть чоловіка стала для позивача надзвичайно тяжкою життєвою трагедією та спричинила глибокі моральні страждання, які мають тривалий і незворотний характер. Для позивача чоловік був не лише найближчою та найріднішою людиною, а й справжньою життєвою опорою, надійним супутником, другом, порадником та захисником. Саме з ним були пов`язані найважливіші події її життя, спільні радощі й переживання, сімейні традиції та мрії про майбутнє. Втрата чоловіка означає для неї втрату людини, з якою була нерозривно пов`язана більша частина її свідомого життя, а також втрату відчуття родинного тепла, підтримки, захищеності та впевненості у завтрашньому дні. Особливо тяжким для позивача є те, що смерть чоловіка настала раптово та несподівано.

Після смерті чоловіка життя позивача суттєво змінилося. Вона постійно відчуває самотність, спустошеність та глибоку тугу за людиною, яка протягом багатьох років була невід`ємною частиною її життя. Позивачу важко змиритися з думкою про те, що поруч більше немає чоловіка, з яким вона щодня ділила радощі та турботи, обговорювала сімейні справи, будувала плани та приймала важливі рішення. Душевний біль позивача посилюється з усвідомленням того, що без батьківської любові, підтримки та турботи залишилися їхні діти. Особливо болісно вона переживає долю молодшої доньки, яка втратила батька у важливий період свого життя та дорослішання. Як мати, позивач щоденно спостерігає біль дитини, її переживання та тугу за батьком, не маючи можливості заповнити ту втрату, яку зазнала донька. Також вона болісно сприймає страждання повнолітнього сина, який втратив батька, наставника та життєву опору.

Позиція відповідача

Причиною погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , яке призвело до смерті є: внутрішньомозковий крововилив з проривом у бічний шлуночок MKX (10) - I61.5. Набряк головного мозку. Захворювання є загальним i не перебуває у прямій залежності від шкідливих професійних факторів. ОСОБА_2 щорічно проходив періодичні медичні огляди у BП НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика, останній у березні 2025 року.

Медична сестра медико-санітарної частини дільниці №1 шахти Криворізька АТ КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ ОСОБА_3 у поверховому медичному пункті шахти Криворізька провела ОСОБА_2 передзмінний медичний огляд, за результатами якого він був придатний виконувати відповідні роботи. Отже, до початку робочої зміни стан здоров`я дозволяв йому виконувати роботу за посадою і у роботодавця були відсутні підстави для його недопуску. Роботодавець зі свого боку вжив всі залежні від нього заходи для недопущення настання нещасного випадку.

Встановлення факту пов`язаності нещасного випадку з виробництвом з огляду на приписи п. 52 Порядку № 337 автоматично не означає, що роботодавець допустив порушення вимог законодавства про охорону праці та є винним у настанні нещасного випадку та смерті працівника.

Зв`язок нещасного випадку з виробництвом встановлено внаслідок того, що погіршення стану здоров`я настало під час виконання роботи в підземних умовах. А виконання робіт в підземних умовах є основною трудовою функцією потерпілого. Таким чином жодних протиправних дій чи бездіяльності, які могли призвести до нещасного випадку роботодавець не вчинив.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 13.05.1996, а саме 27.08.2020 ОСОБА_2 переведено електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 4 розряду, зайнятим повним робочим днем на підземних роботах, дільниці № 32 шахти "Криворізька" АТ "Кривбасзалізрудком".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 07.01.2026.

Згідно довідки №50 від 06.01.2026 про причину смерті зазначено, що причиною смерті ОСОБА_2 є внутрішньомозковий крововилив внутрішньошлуночковий.

25.05.2026 складено акт (форма Н-1/П) розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 01 січня 2026 року о 22 год. 00 хв, затверджений Т.в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Бланк С.В. 28.05.2026.

Відповідно до пункту 7 акта розслідування, визнано що нещасний випадок з електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування дільниці № 32 шахти "Криворізька" АТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом.

Згідно пункту 8 акта розслідування, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці відсутні.

Вид події та причини настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, шкідливі або небезпечні фактори (пункт 5 акта): вид події - погіршення стану здоров`я (22); основна причини - психофізіологічна причина: незадовільні фізичні дані або стан здоров`я (31); супутня причина відсутня; шкідливий або небезпечний фактор: небезпечний виробничий чинник - виробничий чинник, вплив якого на людину призводить до травм, погіршення здоров`я чи смерті, згідно з ДСТУ 2293:2014 (4.14); устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії професійного захворювання (отруєння), аварії, шкідливі або небезпечні відсутні.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо моральної шкоди

Спір виник з приводу відшкодування моральної шкоди, завданою смертю особи, яка під час виконання своїх трудових обов`язків загинула.

Суд зазначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (частини перша та пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).

Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам, усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Відповідно до пункту 7 акта розслідування, нещасний випадок з електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування дільниці № 32 шахти "Криворізька" АТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 , пов`язаний з виробництвом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону праці охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про охорону праці дія даного Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 27 вказаного закону встановлено, що нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов`язкові для виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 160 КЗпП України постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця.

Отже, суд звертає увагу на те, що на роботодавця покладено обов`язок щодо здійснення контролю за додержанням всіма працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Слід також зазначити, що наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Смерть чоловіка, з яким у позивача були близькі стосунки, безумовно спричинила позивачу душевні страждання, змінився його звичайний уклад життя, внаслідок чого суд приходить до висновку про спричинення позивачу моральної шкоди, відшкодування якої покладає на відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди з огляду на те, що спеціальною комісією не встановлено конкретних осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.

Відсутність у пункті 8 акта за формою Н-1/П відомостей про посадових осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону та гігієну праці, не спростовує висновку пункту 7 вищевказаного акта про те, що нещасний випадок є пов`язаним з виробництвом. Зазначені пункти акта встановлюють різні обставини: виробничий характер нещасного випадку та наявність або відсутність конкретних порушень з боку окремих осіб.

Предметом спору є не встановлення дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності конкретної посадової особи відповідача, а вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої смертю її чоловіка внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Безпосереднім джерелом моральних страждань позивача є смерть її чоловіка. Втрата близької людини спричинила припинення сталих родинних і життєвих зв`язків, позбавила позивача підтримки чоловіка, спілкування та допомоги й зумовила тривалі душевні переживання. Таким чином, причинний зв`язок у цій частині існує між смертю ОСОБА_2 та немайновими втратами, яких зазнала його дружина.

Відповідно до акта за формою Н-1/П нещасний випадок, унаслідок якого настала смерть ОСОБА_2 , визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Отже, смерть чоловіка позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків.

Смерть ОСОБА_2 спричинила для позивача припинення сталих сімейних і життєвих зв`язків, позбавила його підтримки, спілкування, допомоги та можливості надалі розділяти важливі події життя. Унаслідок чого позивач зазнав глибоких і тривалих душевних страждань.

Таким чином, установлений актом виробничий характер нещасного випадку, смерть працівника та спричинені нею немайнові втрати його сина перебувають у послідовному причинному зв`язку, що є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок загального захворювання та не пов`язана з діями або діяльністю роботодавця. Як установлено судом, 25.05.2026 за результатами спеціального розслідування складено акт за формою Н-1/П, затверджений 28.05.2026 уповноваженою посадовою особою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці. У пункті 7 зазначеного акта комісією однозначно встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків електрослюсаря, зайнятого повний робочий день на підземних роботах шахти Криворізька, є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Доказів скасування, визнання недійсним або оскарження у встановленому законом порядку висновку спеціальної комісії про пов`язаність вищевказаного випадку з виробництвом відповідачем суду не надано. Тому наведені у відзиві власні міркування відповідача щодо причин погіршення стану здоров`я працівника не спростовують обставин, установлених за результатами спеціального розслідування.

Посилання відповідача на те, що захворювання ОСОБА_2 мало загальний характер, також не спростовує виробничого характеру нещасного випадку. Відомості про причину смерті, стан здоров`я працівника, проходження ним періодичних медичних оглядів, результати передзмінного медичного огляду, місце, час та обставини погіршення стану здоров`я були предметом дослідження спеціальної комісії. Саме за результатами оцінки сукупності зазначених обставин комісія дійшла висновку про пов`язаність нещасного випадку з виробництвом.

Слід також зазначити, що саме по собі твердження відповідача про відсутність його вини не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки у випадках, передбачених частиною другою статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

З огляду на викладене доводи відповідача не спростовують установлених судом обставин виробничого характеру нещасного випадку, факту смерті батька позивача під час виконання трудових обов`язків та заподіяння позивачу у зв`язку із цією смертю глибоких і тривалих душевних страждань.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тяжкості вимушених змін у його житті, а також з урахуванням обставин, що дружина втратила чоловіка, залишилась без його турботи і піклування, суд вважає за можливе стягнути з відповідача у вигляді одноразового грошового відшкодування в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 500 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 120 000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у сумі 2 500 000,00 грн, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір в розмірі 30 000,00 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві у розмірі 10 000 000,00 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, у зв`язку з смертю чоловіка на виробництві у розмірі 2 500 000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 30 000,00 грн - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.07.2026.

Суддя С.А. Примак