Ухвала суду № 138430860, 23.07.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1890/25

провадження № 2-з/492/16/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Арцизі в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голоденко Лесі Олегівни про забезпечення позову у цивільній справі № 492/1890/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Голоденко Л.О.,

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Чабан О.О.,

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 адвокат Танцюра О.А.,

Представник відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_6 адвокат Фомін А.І.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арцизького районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Голоденко Л.О. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти арешт та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ): земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1633175251204, площею 8,7179 га, кадастровий номер: 5120480500:01:002:0371, земля сільськогосподарського призначення; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545175851204, площею 6,0815 га, кадастровий номер: 5120480500:01:001:0592, земля сільськогосподарського призначення; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607563151204, кадастровий номер 5120410100:03:002:0940, площею 0,0515 га, за адресою: АДРЕСА_2 , земля для будівництва і обслуговування житлового будинку; - житловий будинок - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579600351204, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48 кв.м.; - земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 509799151204, площею 2 га, кадастровий номер: 5120485900:01:001:0550; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121907651204, площею 4,4005, кадастровий номер: 5120480500:01:001:0336. Накласти арешт та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне рухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; трактор колісний «Беларус-82.1», заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , 2014 року випуску, свідоцтво НОМЕР_4 , номерний знак: НОМЕР_5 , дата реєстрації - 18.03.2024 року. Накласти арешт та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 : - земельна ділянка - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2538938751060, кадастровий номер 5120485900:01:001:1046, площею 1 га. Накласти арешт на корпоративні права, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а саме на 50 % частки у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43824375), із забороною їх відчуження, передачі, дарування, обміну, внесення до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, передачі у заставу, довірчу власність чи іншим способом розпорядження ними до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Накласти арешт на корпоративні права, що належали спадкодавцю ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 та входять до складу спадщини, а саме на 50 % частки у складеному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43824375), із забороною їх відчуження, передачі, дарування, обміну, внесення до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, передачі у заставу, довірчу власність чи іншим способом розпорядження ними до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, а також іншим суб`єктам державної реєстрації у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43824375), пов`язані із: переходом права власності на 50 % частку у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС», що належить ОСОБА_2 ; переходом права власності на 50 % частку у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС», яка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 ; зміною складу учасників (засновників) фермерського господарства; зміною розміру часток учасників; зміною кінцевих бенефіціарних власників; державною реєстрацією переходу корпоративних прав; внесенням змін до установчих документів у частині зміни складу учасників або розміру їх часток; припиненням (ліквідацією), реорганізацією фермерського господарства або державною реєстрацією рішення про його припинення.

Свою заяву обґрунтовує тим, що в провадженні суду перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним. Оскільки у встановлений договором строк сума позики відповідачами повернута не була, у зв`язку з чим виникла необхідність в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачам.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокат Голоденко Л.О., в підготовчому судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримала та просила суд заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Чабан О.О., в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову, та просила суд, в разі задоволення клопотання, здійснити зустрічне забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 адвокат Танцюра О.А., в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Представник відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_6 адвокат Фомін А.І. в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вислухавши думки учасників справи, дослідивши матеріали, додані до заяви, оцінивши доводи представника позивача про необхідність забезпечення позову, і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Таким чином, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, судом призначено розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

Вислухавши думки учасників справи, дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Голоденко Л.О. вже зверталася до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просила суд про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , а саме на: земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1633175251204, площею 8,7179 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545175851204, площею 6,0815 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1223877251204, площею 8,7184 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607563151204, кадастровий номер 5120410100:03:002:0940, площею 0,0515 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579600351204, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 480 кв.м. - земельна ділянка - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 509799151204, площею 2 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121907651204, площею 4,4005; накладення арешту та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), а саме на: земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2538938751060, площею 1 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653230851204, площею 8,3848 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653162751204, площею 8,4853 га.

Ухвалою суду від 07 січня 2026 року, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Голоденко Лесі Олегівни про забезпечення позову у цивільній справі № 492/1890/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики відмовлено. Зазначена ухвала суду оскаржена та перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді.

Таким чином, судом вже вирішувалось питання щодо забезпечення позову в частині вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , а саме на: земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1633175251204, площею 8,7179 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545175851204, площею 6,0815 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1223877251204, площею 8,7184 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607563151204, кадастровий номер 5120410100:03:002:0940, площею 0,0515 га, за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 579600351204, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 480 кв.м. - земельна ділянка - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 509799151204, площею 2 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121907651204, площею 4,4005; накладення арешту та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), а саме на: земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2538938751060, площею 1 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653230851204, площею 8,3848 га; земельну ділянку - реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653162751204, площею 8,4853 га, вказана ухвала суду оскаржена, станом на день розгляду вказаної заяви перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, слід відмовити.

Як вбачається з відповіді Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно облікової системи, за ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстровано: трактор колісний, марки БЕЛАРУС 82.1, заводський номер: НОМЕР_2 , № двигуна: НОМЕР_3 , 2014 року випуску, свідоцтво НОМЕР_4 , номерний знак: НОМЕР_5 , дата реєстрації 18.03.2024 року, Одеська область. Згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно облікової системи, за Фермерським господарством «ГАРАНТАГРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43824375) зареєстровано: трактор колісний, марки БЕЛАРУС 892.2, заводський номер: НОМЕР_7 , № двигуна: НОМЕР_8 , 2022 року випуску, свідоцтво НОМЕР_9 , номерний знак: НОМЕР_10 , дата реєстрації 12.08.2024 року, Одеська область; трактор колісний, марки LOVOL FT1054AC, заводський номер: НОМЕР_11 , № двигуна: НОМЕР_12 , 2024 року випуску, свідоцтво НОМЕР_13 , номерний знак: НОМЕР_14 , дата реєстрації 12.08.2024 року, Одеська область.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача та інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов`язаних із нею інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, при оцінці зазначеної співмірності, слід враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України, основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р., № 9 постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно клопотання в частині накладення арешту на корпоративні права що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а саме: на 50 % частки у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС», із забороною їх відчуження, передачі, дарування, обміну, внесення до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, передачі у заставу, довірчу власність чи іншим способом розпорядження ними до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, слід зазначити наступне.

Судом, для перевірки обґрунтованості клопотання, через систему електронний суд суд отримано відповідь № 3070459 від 23.07.2026 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що, керівником ФГ «ГАРАНТАГРОПЛЮС» є ОСОБА_2 , засновниками ОСОБА_7 (розмір частки у СК 375) та ОСОБА_2 (розмір частки у СК 500), ОСОБА_4 (розмір частки у СК 125).

Також судом встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Постановою від 21.01.2026 у справі № 904/1615/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила повноваження виконавців накладати арешт на частку боржника у складеному капіталі фермерського господарства та надала важливі правові висновки щодо механізму звернення стягнення на таку частку у виконавчому провадженні. Набуваючи право власності на частку у фермерському господарстві, особа набуває сукупність правомочностей, пов`язаних із таким членством, серед яких право на управління господарством, право на отримання частини прибутку від його діяльності, а також право на отримання частини майна ФГ у разі виходу з нього або у випадку розподілу майна в процесі його ліквідації тощо. Частка у статутному (складеному) капіталі юридичної особи уособлює сукупність майнових та немайнових прав учасника юридичної особи.

Між корпоративними правами (сукупністю правомочностей, пов`язаних із членством особи в фермерському господарстві) та часткою існує нерозривний зв`язок. Набуття корпоративних прав обумовлюється набуттям прав на частку.

Разом з тим, здійснивши оцінку загальних аспектів звернення стягнення та накладення арешту в процедурі виконавчого провадження, та відзначивши, що стягнення за боргами члена ФГ може бути здійснено на його частку, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон України «Про фермерське господарство» не визначає порядку звернення стягнення на майно члена фермерського господарства за його боргами.

Крім того, з огляду на особливості суб`єктного складу ФГ (сімейно- або родинно-трудовий) Велика Палата вказала, що відчуження частки у складеному капіталі ФГ особам, які не є членами сім`ї або родини, юридичним особам, а також особам, які не є громадянами України, унеможливлюється.

Тож за наведеного та відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Водночас за аналогією закону має застосовуватись закон, який регулює подібні та наближені за своїм змістом відносини. З огляду на це, під час застосування аналогії закону суд має враховувати обставини справи та застосувати положення законодавства, які врегульовують подібні правовідносини.

Отже, до неврегульованих законодавством відносин із фермерським господарством за аналогією закону може застосовуватись закон, який є найбільш наближеним до спірних правовідносин у конкретній справі. Застосування такого закону вирішується судом у кожній справі залежно від її особливостей.

Своєю чергою, дослідивши норми статті 53-1 Закону України «Про виконавче провадження», статей 21, 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Велика Палата дійшла висновків, що механізм відчуження частки, передбачений для ТОВ, не може застосовуватися за аналогією до правовідносин із фермерським господарством з огляду на специфіку його правового статусу, зокрема, щодо суб`єктного складу членів ФГ.

Водночас Велика Палата зазначила, що правові аспекти регулювання діяльності фермерського господарства певною мірою подібні до повного товариства, яке, як і ФГ, має складений капітал, а між учасниками повного товариства існує тісний взаємозв`язок. З огляду на це, статтею 131 ЦК України передбачений особливий порядок можливості звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства.

Так, частиною першої статті 131 ЦК України унормовано, що звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов`язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов`язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.

Частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства (частина друга статті 131 ЦК України).

Покликаючись на наведені норми, Велика Палата наголосила, що положення статті 131 ЦК України, яка регламентує звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства, можна за аналогією застосувати до правовідносин щодо звернення стягнення на частку боржника у складеному капіталі ФГ.

Отже, у разі недостатності іншого майна у боржника члена фермерського господарства для задоволення вимог кредиторів у порядку звернення стягнення на частку члена фермерського господарства кредитори можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна фермерського господарства, пропорційної частці члена-боржника у складеному капіталі фермерського господарства. Якщо учасником (засновником) фермерського господарства є одна особа, частка такого учасника відповідає всьому майну фермерського господарства.

Частина майна фермерського господарства, пропорційна частці члена-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого члена з фермерського господарства.

Стосовно клопотання в частині накладення арешту на корпоративні права що належать ОСОБА_2 , а саме: на 50 % частки у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС», із забороною їх відчуження, передачі, дарування, обміну, внесення до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, передачі у заставу, довірчу власність чи іншим способом розпорядження ним до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, суд вважає це клопотання підлягає задоволенню. Такий вид забезпечення позову жодним чином не вплине на поточну господарську діяльність ФГ, адже не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності та отримання прибутку.

Разом з тим, накладення арешту на корпоративні права що належать ОСОБА_7 ( станом на 23.07.2026 р. 37,5%), позбавить можливості спадкоємців оформи належним чином право власності на частку у фермерському господарстві та її зареєструвати відповідно до чинного законодавства, що може вплинути на їх право на управління господарством, право на отримання частини прибутку від його діяльності, тому в цій частині клопотання слід відмовити. Захист прав позивача не повинен призводити до надмірного обмеження прав потенційних спадкоємців.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням правових позицій, які викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для суду першої інстанції, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити виконання судового рішення, суд прийшов до висновку, що вказана заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 про зустрічне забезпечення позову, оскільки відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 151 - 153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Голоденко Лесі Олегівни про забезпечення позову у цивільній справі № 492/1890/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним задовольнити частково.

Накласти арешт та заборону відчуження в будь-який спосіб на наступне рухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 : трактор колісний «Беларус-82.1», заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , 2014 року випуску, свідоцтво НОМЕР_4 , номерний знак: НОМЕР_5 , дата реєстрації - 18.03.2024 року.

Накласти арешт на корпоративні права, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , а саме: на 50 % частки у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43824375), із забороною їх відчуження, передачі, дарування, обміну, внесення до статутного (складеного) капіталу інших юридичних осіб, передачі у заставу, довірчу власність чи іншим способом розпорядження ними до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, а також іншим суб`єктам державної реєстрації у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 43824375), пов`язані із: переходом права власності на 50 % частку у статутному капіталі Фермерського господарства «ГАРАНТАГРОПЛЮС», що належить ОСОБА_2 ; зміною розміру його частки; державною реєстрацією переходу його корпоративних прав; припиненням (ліквідацією), реорганізацією фермерського господарства або державною реєстрацією рішення про його припинення, до розгляду справи по суті.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Примірник ухвали направити учасникам справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Виконання ухвали з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 липня 2026 року.

Суддя В.І. Черевата