Рішення № 138430431, 23.07.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/899/26

2/134/620/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 24.11.2025-100000782 від 24 листопада 2025 року у розмірі 54 801,66 грн, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи 2 662,40 грн судового збору, 130,98 грн витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24 листопада 2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 24.11.2025-100000782. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн, строком на 181 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту 24 листопада 2025 року. Дата повернення (виплати) кредиту 23 травня 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 3 000,00 грн.

05 січня 2026 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору 24.11.2025-100000782 від 24.11.2025 року: нижче: сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 18000 грн 00 коп., яка складається з усіх Траншів зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші); кредитодавець зобов`язується надати ОСОБА_2 у розмірі 3000 грн 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) 05 січня 2026 року; спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-2607; строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 139 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 23 травня 2026 року; сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного Додаткового Договору викласти пункт Договору, який встановлює розмір та порядок нарахування процентів річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України; процентна ставка, проценти, комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором; інші умови Договору, не змінені даним Додатковим Договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Відповідно до Договору від 24 листопада 2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 18 000,00 гривень.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 54801,66 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18 000,00 грн, по процентам в розмірі 26 820,00 грн, комісії з наданням кредиту в розмірі 981,66 грн; відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України 9 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у сумі 130,98 грн.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 03 липня 2026 року розгляд справи був відкладений у зв`язку із неявкою відповідача.

В судове засідання, призначене на 23 липня 2026 року, сторони не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо можливого розгляду справи за його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 була належно повідомлена про час і місце судового розгляду, про що свідчить її підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. В судове засідання повторно не з`явилася, відзиву на позов, клопотань про розгляд справи у її відсутність до суду не надала.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 23 липня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 24 листопада 2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 24.11.2025-100000782. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредит у сумі 15 000,00 грн, строком на 181 днів з дати його надання. Дата надання/видачі кредиту 24 листопада 2025 року. Дата повернення (виплати) кредиту 23 травня 2026 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-2607.

Відповідно до Договору від 24 листопада 2025 року та довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2605 від 26.05.2026 року про перерахунок коштів, ТОВ «Споживчий центр» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 .

Своїм підписом на договорі відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Договір № 24.11.2025-100000782 від 24 листопада 2025 року про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е911.

05 січня 2026 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору 24.11.2025-100000782 від 24.11.2025 року: нижче: сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 18000 грн 00 коп., яка складається з усіх Траншів зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші); кредитодавець зобов`язується надати ОСОБА_2 у розмірі 3000 грн 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) 05 січня 2026 року; спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-2607; строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 139 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 23 травня 2026 року; сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного Додаткового Договору викласти пункт Договору, який встановлює розмір та порядок нарахування процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України; процентна ставка, проценти, комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором; інші умови Договору, не змінені даним Додатковим Договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

Відповідно до п. 1.2 Додаткового договору кредитодавець надає позичальнику 2-й Транш у розмірі 3 000,00 грн шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-2607.

Відповідно до Додаткового договору від 05 січня 2026 року та довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2605 від 26.05.2026 року про перерахунок коштів, ТОВ «Споживчий центр» надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 .

Своїм підписом на Додатковому договорі відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Додатковий договір від 05 січня 2026 року до Договору № 24.11.2025-100000782 від 24 листопада 2025 року про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора К739.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття. Акцепт електронного договору може бути здійснений, зокрема, шляхом підписання електронного повідомлення чи електронної форми або вчинення дій, які відповідно до умов інформаційної системи свідчать про прийняття пропозиції.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 54801,66 грн, що складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 18 000,00 грн, по процентам в розмірі 26 820,00 грн, комісії з наданням кредиту в розмірі 981,66 грн; відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України 9 000,00 грн. Дана заборгованість зазначена позивачем із врахуванням оплати відповідачкою 23 грудня 2025 року в розмірі 6 518,34 грн, з яких позивачем були погашені відсотки за користування кредитом у розмірі 4 500,00 грн, які були нараховані станом на 23 грудня 2025 року та комісія за надання кредиту у розмірі 2 018,34 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, закон прямо передбачає можливість встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту.

Постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, які передбачають обов`язок кредитодавця розкривати споживачу складові загальної вартості кредиту, у тому числі комісії, у графіку платежів.

Суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки така комісія передбачена договором, включена до графіка платежів та погоджена сторонами при укладенні договору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, як встановлено судом, ОСОБА_1 нараховано суму боргу з урахуванням нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 9 000,00 гривень. Щодо вказаного суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач стверджує, що оскільки додатковий договір був укладений 05 січня 2026 року, у якому було включений пункт щодо нарахувань, згідно із ст. 625 ЦК України, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, застосовується пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», який дозволяє нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, як спеціальна норма.

Проте, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В Україні воєнний стан, введений 24 лютого 2022 року, триває донині.

Незважаючи на доводи позивача щодо застосування пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд виходить із того, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо встановлює звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, на період дії воєнного стану. Оскільки на момент виникнення прострочення та розгляду справи воєнний стан в Україні триває, підстав для стягнення сум, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, суд не вбачає.

Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а тому позовні вимоги про стягнення 9 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 листопада 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 24.11.2025-100000782 шляхом акцептування ОСОБА_1 пропозиції (оферти) за допомогою одноразового ідентифікатора Е911та 05 січня 2026 року Додатковий договір до зазначеного кредитного договору, шляхом акцептування ОСОБА_1 пропозиції (оферти) за допомогою одноразового ідентифікатора К739, що відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» є належним способом підписання електронного правочину та підтверджує укладення договору у письмовій формі.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили спосіб надання коштів: перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки.

При оформленні кредитного договору ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та перерахування коштів позивачем надано: оферту, заявку та акцепт, підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що свідчить про її волевиявлення на укладення кредитного договору та додаткового договору на запропонованих умовах та засвідчує ознайомлення з правилами надання коштів; листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення», які містить дані про успішну транзакцію на загальну суму 18 000,00 грн на платіжну картку, що додатково підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором; розрахунок заборгованості за кредитним договором, що підтверджує суму заборгованості за тілом кредиту, нараховані проценти та комісію за надання кредиту, та у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням розміру заявлених позовних вимог.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» доведено належними та допустимими доказами доведено факт виникнення кредитних правовідносин із ОСОБА_1 та повне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 24.11.2025-100000782 та додаткового договору до зазначеного кредитного договору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, не подала, як і жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, а також перерахування та отримання нею кредитних коштів.

Будь-яких доказів, які б спростували зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-2607, реквізити якого були визначені самою ОСОБА_1 у пункті 4.1. Договору, матеріали справи не містять.

Умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі. Про умови договору відповідачка була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами та комісії за надання кредиту. Договір укладений на визначений термін, за яким відповідач повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту), комісію за надання кредиту та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість (з урахуванням сум сплати) в розмірі 45 801,66 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 18 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 26820,00 грн, суми прострочених платежів за комісією 981,66 грн. Дана заборгованість знайшла своє підтвердження наданими письмовими доказами, зокрема самим Договором кредиту, Додатковим договором та розрахунком заборгованості, який відповідає умовам кредитного договору, а саме процентній ставці за користування кредитними коштами та у межах строку на який надавався кредит. А у задоволенні решти позовних вимог (сума нарахована відповідно до статті 625 ЦК України) необхідно відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються: з судового збору у розмірі 2662,4 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130,98 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Ч. 3 ст. 133 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00109233 від 27 травня 2026 року позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 83,58%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (54801,66 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2225,23 гривень (2662,40 х 83,58%).

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг оператора поштового зв`язку позивач подав до суду квитанцію про оплату поштового відправлення № 2085011 від 26 травня 2026 року на суму 130,98 гривень.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 83,58%, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 109,47 гривень (130,98 х 83,58%).

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини щодо розміру понесених позивачем судових витрат, що підтверджено дослідженими вище доказами, відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру понесених позивачем судових витрат, з огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в загальному розмірі 2334,70 гривні (2225,23+109,47).

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 24.11.2025-100000782 від 24 листопада 2025 року у розмірі 45 801 (сорок п`ять тисяч вісімсот одна) гривня 66 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 2334 (дві тисячі триста тридцять чотири) гривні 70 копійок, з яких: в розмірі 2225,23 гривень судового збору та 109,47 гривень витрат, пов`язаних із направленням процесуальних документів поштовим зв`язком.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя