Вирок № 138430407, 23.07.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

Іменем України

Справа №133/1342/23

Провадження 1-кп/133/217/26

23.07.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглядаючи у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023025230000026 від 04.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 протягом тривалого часу товаришувала з ОСОБА_6 , яка будучи фізичною особою-підприємцем, займалась реалізацію ювелірних виробів з дорогоцінних металів у власному магазині під назвою «999.9», що розташований по АДРЕСА_1 . За час спільного знайомства у неї склалися довірливі відносини з ОСОБА_6 , яка на її прохання неодноразово давала в борг як грошові кошти так і золоті вироби, які ОСОБА_4 повертала.

В подальшому ОСОБА_4 вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під різними приводами, обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів.

Так, ОСОБА_4 вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під різними приводами, обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17.04.2026 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (епізод від 15.07.2019) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, й кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12023025230000026 від 04.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України закрито, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

15.08.2019 (точний час під час досудового слідства не встановлено), ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_6 шляхом зловживанням довірою останньої, прийшла до магазину «999.9», що розташований по вул. Грушевського, 45 кв. 18 в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області. Виконуючи свій злочинний задум, ОСОБА_4 , користуючись близьким знайомством та довірливими відносинами з ОСОБА_6 , попросила в неї, під приводом подарунку до дня народження похресниці, з обіцянкою розрахуватись протягом декількох днів, ланцюжок, з золота 585 проби, вагою 2,2 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, станом на 15.08.2019 року за 1 грам золота становить 1217,96 гривень, на загальну суму 2679,51 гривень, без реального наміру в подальшому повертати за них кошти, оскільки на той не мала достатнього доходу.

ОСОБА_7 , добросовісно помиляючись в намірах ОСОБА_4 , оскільки вважала її за близьку людину, надала їй вказаний золотий виріб. Після чого ОСОБА_4 отримавши золоті вироби, розпорядилась ними на власний розсуд, реалізувавши їх, та почала уникати спілкування з ОСОБА_6 .

В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 2679,51 гривень.

Також, ОСОБА_4 знову вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під різними приводами, обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів.

З цією метою приблизно 13.11.2020 року, точного часу під час досудового слідства не встановлено, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_6 шляхом зловживанням довірою останньої, прийшла до магазину «999.9», що розташований по вул. Грушевського, 45 кв. 18 в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області.

Виконуючи свій злочинний задум, ОСОБА_4 , користуючись близьким знайомством та довірливими відносинами з ОСОБА_6 , попросила в неї, під приводом подарунку на одруження доньки, з обіцянкою розрахуватись протягом декількох днів, чоловічий перстень, з напівкоштовними каменями «феонітом» та «оніксом», з золота 585 проби, вагою 7,15 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, станом на 13 листопада 2020 року за 1 грам золота становить 1696,21 гривень, на загальну суму 12127,91 гривень. та каблучку з золота 585 проби, вагою 2,58 грам, вартість якого відповідно до курсу НБУ за 1 грам золота становить 1696,21 гривень, на загальну суму 4376,22 гривень, без реального наміру в подальшому повертати за них кошти, оскільки на той не мала достатнього доходу.

ОСОБА_7 , добросовісно помиляючись в намірах ОСОБА_4 , оскільки вважала її за близьку людину, надала їй вказані золоті вироби. Після чого ОСОБА_4 отримавши золоті вироби, розпорядилась ними на власний розсуд, реалізувавши їх, та почала уникати спілкування з ОСОБА_6 .

В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 16504,13 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_4 знову вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під різними приводами, обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів.

З цією метою, приблизно 15.12.2020 року, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_6 шляхом зловживанням довірою останньої, прийшла до магазину «999.9», що розташований по вул. Грушевського, 45 кв. 18 в м. Козятин Хмільницького району Вінницької області.

Виконуючи свій злочинний задум, ОСОБА_4 , користуючись близьким знайомством та довірливими відносинами з ОСОБА_6 , попросила в неї, під приводом продажу золотих виробів третій особі, з обіцянкою повернути через дві години, жіночий браслет з золота 585 проби, вагою 9,71 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, станом на 15 грудня 2020 року, за 1 грам золота становить 1635,06 гривень, на загальну суму 15876,43 гривень, сережки, з золота 585 проби, вагою 6,77 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, за 1 грам золота становить 1635,06 гривень, на загальну суму 11069,35 гривень та каблучку, з золота 585 проби, вагою 5,05 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, за 1 грам золота становить 1635,06 гривень, на загальну суму 8257,05 гривень, без реального наміру в подальшому повертати золоті вироби або грошові кошти, оскільки на те не мала достатнього доходу.

ОСОБА_7 , добросовісно помиляючись в намірах ОСОБА_4 , оскільки вважала її за близьку людину, надала їй вказані золоті вироби. Після чого ОСОБА_4 отримавши золоті вироби, розпорядилась ними на власний розсуд, реалізувавши їх, та почала уникати спілкування з ОСОБА_6 .

В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 35202,83 гривень.

Окрім цього, 14.07.2021 року ОСОБА_4 знову вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під приводом надати в борг ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_2 , обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів.

З цією метою, приблизно 14.07.2021 року, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_6 шляхом зловживанням довірою останньої, попросила ОСОБА_8 піти та отримати в борг золоті вироби, після чого остання пішла до магазину «999.9», що розташований по АДРЕСА_1 . Перебуваючи в магазині ОСОБА_8 отримала від потерпілої ОСОБА_6 , ланцюжок, з золота 585 проби, вагою 7,24 грам.

ОСОБА_7 , добросовісно помиляючись в намірах ОСОБА_4 , оскільки вважала її за близьку людину, надала за її проханням ОСОБА_8 вказаний золотий виріб.

Після чого, ОСОБА_8 вийшла з магазину та попрямувала до ОСОБА_4 , якій передала ланцюжок, з золота 585 проби, вагою 7,24 грам вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, станом на 14.07.2021 року, за 1 грам золота становить 1593,35 гривень, на загальну суму 11535,85 гривень.

Отримавши золотий виріб ОСОБА_4 , розпорядилась ними на власний розсуд, реалізувавши їх, та почала уникати спілкування з ОСОБА_6 . В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 11535,85 гривень.

До того ж, 22.07.2021 року ОСОБА_4 знову вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під приводом надати в борг третій особі золоті вироби, обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів.

З цією метою, приблизно 22.07.2021 року, точного часу під час досудового слідства не встановлено, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_6 шляхом зловживанням довірою останньої, попросила ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . жительці АДРЕСА_2 піти та отримати в борг золоті вироби, після чого остання пішла до магазину «999.9», що розташований по АДРЕСА_1 . Перебуваючи в магазині ОСОБА_9 отримала від потерпілої ОСОБА_6 , сережки, з золота 585 проби, вагою 3,65 грам.

ОСОБА_7 , добросовісно помиляючись в намірах ОСОБА_4 , оскільки вважала її за близьку людину, надала за її проханням ОСОБА_9 вказаний золотий виріб.

Після чого, ОСОБА_9 вийшла з магазину та попрямувала до ОСОБА_4 , якій передала сережки, з золота 585 проби, вагою 3,65 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, станом на 22.07.2021 року, за 1 грам золота становить 1577,42 гривень, на загальну суму 5757,58 гривень.

Отримавши золотий виріб ОСОБА_4 , розпорядилась ними на власний розсуд, реалізувавши їх, та почала уникати спілкування з ОСОБА_6 .

В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1577,42 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_4 знову вирішила використати довірливі відносини з ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, а саме отримати від останньої золоті вироби під різними приводами, обіцяючи при цьому повернення коштів, а кошти при цьому не повертати, а отримані таким чином золоті вироби реалізувати за грошові кошти через мережу ломбардів. З цією метою ОСОБА_4 написала розписку від імені ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що ОСОБА_10 бере в борг у ОСОБА_11 , золотий виріб на суму 19000 гривень.

Так, 20.08.2021 року, ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном ОСОБА_6 шляхом зловживанням довірою останньої, прийшла до магазину «999.9», що розташований по АДРЕСА_1 .

Виконуючи свій злочинний задум, ОСОБА_4 , користуючись близьким знайомством та довірливими відносинами з ОСОБА_6 , надала розписку від імені ОСОБА_10 та попросила в неї з обіцянкою із повернення грошових коштів частинами кожного місяця, ланцюжок з золота 585 проби, вагою 10,79 грам, вартість якого відповідно до курсу Національного банку України, станом на 20 серпня 2021 року, за 1 грам золота становить 1631,37 гривень, на загальну суму 16523,48 гривень, без реального наміру в подальшому повертати за них кошти, оскільки на той не мала достатнього доходу.

ОСОБА_7 , добросовісно помиляючись в намірах ОСОБА_4 , оскільки вважала її за близьку людину, надала їй вказані золоті вироби. Після чого ОСОБА_4 отримавши золоті вироби, розпорядилась ними на власний розсуд, реалізувавши їх, та почала уникати спілкування з ОСОБА_6 .

В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_4 завдала потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 16523,48 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, а саме шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду у Вінницькій області від 27.04.2023 розгляд справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023025230000026 від 04.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду у Вінницькій області від 25.09.2024 розгляд справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023025230000026 від 04.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України,призначено до судового розгляду.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду у Вінницькій області від 22.01.2026 вирішено закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023025230000026 від 04.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (за епізодами від 15.08.2019, 13.11.2020 та 15.12.2020) у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17.04.2026 скасовано ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22.01.2026 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 .. Вирішено звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12023025230000026 від 04.02.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190 КК України закрити, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12023025230000026 від 04.02.2023 стосовно ОСОБА_4 у частині кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 190 КК України за епізодами від 15.08.2019, 13.11.2019 та 15.12.2020 призначити до нового розгляду у суді першої інстанції.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за кожним з вищевказаних епізодів та підтвердила вищевказані в обвинувальному акті обставини.

Обвинувачена не оспорювала фактичні обставини, пояснивши при цьому, що вона правильно розуміє зміст пред`явленого їй обвинувачення та не заперечує щодо розгляду справи у спрощеному порядку. Судом роз`яснено обвинуваченій наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема, щодо обмеження права оскаржувати вирок у частині обставин, які ним не оспорюються. Маючи відповідну згоду обвинуваченої та прокурора, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив такий порядок дослідження доказів: допитати обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

Заслухавши пояснення обвинуваченої, дослідивши письмові докази щодо особи обвинуваченої, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 190 КК України доказана, і її дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене повторно.

При призначенні покарання, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про покарання, відповідно до статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, яка є раніше не судима, характеризується за місцем проживання позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не працює, виховує малолітню дитину, розмір заподіяної шкоди.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що було встановлено в межах судового розгляду справи.

Також суд бере до уваги, що обвинувачена продовжує відшкодовувати шкоду потерпілій, повертаючи кошти частинами. Про це в судовому засіданні заявила обвинувачена; потрепіла заперечень не висловлювала.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією відповідної статті.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи та особи винного, наявності по справі обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, беручи до уваги відношення обвинуваченої до вчиненого, суд вважає, що обвинувачена зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази та витрати на проведення експертиз у справі відсутні.

Підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366 - 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку, який суд визначає терміном 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати від дня постановлення вироку - 23.07.2026.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_12