Ухвала суду № 138429104, 22.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/542/26

провадження №: 1-кп/398/396/26

УХВАЛА

"22" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121020000891 від 14.11.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мошорине Знам`янського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України вважається раніше не судимим,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 червня 2026 року продовжено застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 03 червня 2026 року до 01 серпня 2026 року.

22 липня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 місяці, без права внесення застави.

Клопотання обгрунтоване наявністтю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та потерпілу; вчинення інших кримінальних правопорушень. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_9 не одружений, на утриманні дітей не має, з огляду на що вбачається, що він не має міцних соціальних зв`язків.

Так, ОСОБА_9 не одружений, на утриманні дітей не має, з огляду на що вбачається, що він не має міцних соціальних зв`язків. ОСОБА_9 офіційно не працює, скоїв два особливо тяжкі злочини, за один з яких (п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України) передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, що свідчить про те, що, з метою ухилення від відповідальності, він може переховуватися від органів слідства та суду. Останній, з метою уникнення відповідальності, може виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на непідконтрольні на даний час Україні території, тим самим ухилятись від викликів до слідчого, прокурора або суду.

Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_9 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна).

Фактичні дані цього кримінального провадження та особисті обставини обвинуваченого ОСОБА_9 дають підстави дійти висновку про існування достатньої ймовірності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані його вчиненням.

Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Застава не може бути обрана, оскільки у підозрюваного відсутні грошові кошти, необхідні для внесення на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання ним покладених обов`язків, оскільки він може продовжувати вчиняти аналогічні злочини, а також в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Крім того, застосування застави є недоцільним враховуючи те, що злочин вчинено із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави. Прокурор зазначив, що з моменту обрання та попереднього продовження запобіжного заходу заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Наголосив, що обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, постійного заробітку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за один з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі. На переконання прокурора, застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить повного та об`єктивного розгляду справи.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні погодилася з позицією прокурора та просила продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_6 також підтримав клопотання прокурора. Він зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і, усвідомлюючи міру можливого покарання, у разі зміни запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з позбавленням волі, може втекти. Дослідження доказів під час судового розгляду лише розпочалося і всі докази не досліджено.

Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Він підтримав позицію захисника, вважає відсутніми ризики, про які стверджує прокурор, докази зафіксовані у справі, він не має наміру втекти, вважає що йому нікуди тікати і його можуть затримати ТЦК у разі виїзду за межі області, його матір має проблеми зі здоров`ям та потребує його догляду, також він є членом політичної партії Батьківщина, має нагороди. Просить застосувати заставу або домашній арешт.

Захисник ОСОБА_8 заперечував проти клопотання прокурора, оскільки вина обвинуваченого не доведена, а ризику впливу на потерпілу немає, адже вона є родичем померлого, інших свідків, на які не можливий вплив. Ризик ухилення від суду відсутній, доказів наявності такого ризику немає. ОСОБА_9 затримали вдома, він не уникав правосуддя. Соціальні зв`язки підтверджуються наявністю постійного місця проживання разом з батьками. Вважає можливим визначити розмір застави. Просить застосувати запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши прокурора, потерпілу, предстраника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі обвинувального акта та клопотання прокурора суд встановив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України. Серед яких особливо тяжким є злочин, передбачений п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за вчинення якого особа карається позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, та злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Суд вважає доведеною наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику того, що ОСОБА_9 може переховуватися від суду. Він підтверджуються сукупністю обставин, встановлених судом на підставі обвинувального акта та пояснень обвинуваченого у судовому засіданні. Зокрема суд враховує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого у разі доведеності вини закон передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна. З огляду на тяжкість обвинувачення і суворість можливого покарання ОСОБА_9 з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. Також обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків. Він неодружений, не має на утриманні дітей, офіційно не працює. Його доводи про те, що він проживає з матір`ю не вказують на існування таких соціальних зв`язків, які можуть чинити достатній стримуючий вплив на поведінку обвинуваченого. Він непрацевлаштований, не має на утриманні дітей, неодружений. ОСОБА_9 з метою уникнення відповідальності може виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на непідконтрольні на даний час Україні території, тим самим ухилитись від викликів до суду. Ці обставини підтверджують зазначений ризик.

Також суд, вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 2 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу на свідків, адже вони ще не допитані під час судового розгляду, а обвинуваченому відомі їх особисті дані.

Також суд вважає доведеним наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_9 офіційно не працює, до моменту затримання офіційно не працював, за його поясненнями у судовому засіданні з 2022 року він жив за рахунок випадкових заробітків з ремонту та перепродажу автомобілів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів, що дає підстави прийти до висновку, що у разі незастосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може вчинити інші кримінальні правопрушення.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зникли і не зменшились, вважаючи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити.

Обвинуваченим та його захисником не наведено аргументів, які б спростовували існування вказаних вище ризиків або були б достатньою підставою для обрання менш суворого запобіжного заходу.

Доказів неможливості утримання ОСОБА_9 в умовах слідчого ізолятора суду не надано. У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, які були поєднані з насильством та спричинили смерть людини, суд вважає за необхідне розмір застави у даному провадженні не визначати.

Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 196, 197, 198, 199, 331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 22 липня 2026 року до 19 вересня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити копію ухвали учасникам судового провадження негайно після її оголошення.

Відкласти судове засідання на 12 серпня 2026 року на 13.00. Визначити резервні дати проведення судового розгляду на 28 вересня 2026 року на 13.00 та 14 жовтня 2026 на 13.00.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3