Рішення № 138429094, 21.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1485/26

провадження №: 2/398/2402/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" липня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ДІДЖИ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ДІДЖИ-ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200409740 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 11938,07 грн., з встановленим строком користування з 15.12.2015 по 15.12.2017 а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором.

Таким чином, Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 14.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 26906,26 грн., з яких:

9131,27 грн. заборгованість за кредитом;

1774,99 грн. заборгованість за відсотками.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200409740 від 15.12.2015 -26906,26 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2419,36 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 5883,44 грн. Разом заборгованість становить 35209,06 грн. Тому, позивач просив: поновити строк позовної давності для подання позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200409740 від 15.12.2015; стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200409740 від 15.12.2015 у загальному розмірі 35209,06 грн., яка складається з: суми заборгованості 26906,26 грн., суми інфляційних втрат 5883,44 грн., суми 3% річних -2419,36 грн.; стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. Відповідно до якого, просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вказував, що жодним доказом, що наданий позивачем разом із позовною заявою, не доказано: 1) укладення кредитного правочину від 15.12.2015 № 200409740 між відповідачем та ПАТ "Банк Михайлівський"; 2) надання (перерахування) ПАТ "Банк Михайлівський" відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором від 15.12.2015 № 200409740; 3) відступлення ПАТ "Банк Михайлівський" права вимоги до відповідача на користь позивача за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 ; 4) наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Докази (додатки до позову), подані позивачем у електронних копіях відповідних письмових та електронних доказів, та не можуть бути достовірними доказами укладення договору. Також відсутні докази такого прийняття (акцепта) зі сторони ПАТ "Банк Михайлівський". Позивачем не надано жодного доказу щодо отримання відповідачем коштів у кредит на виконання Кредитного договору від 15.12.2015 № 200409740 Єдиними письмовими доказами, що можуть доводити отримання грошових коштів та наявність заборгованості, є оригінали первинних фінансово-господарських документів. Разом із позовом позивачем надано додаток 9, що містить виписки від 05.08.2025за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 за рядом особових рахунків. При цьому, позивач не надає пояснень, яке відношення дані особові рахунки мають до кредитного договору від 15.12.2015 № 200409740, які кошти на них обліковуються, як на підставі цих рахунків та виписок можна встановити розмір заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідно до розділу "ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ЗАЯВИ" Заяви (оферти) від 15.12.2015 № 200409740 позичальнику (відповідачу) в ПАТ "Банк Михайлівський" було відкрито рахунок саме за цим номером . Даний рахунок також вказано в розписці про отримання платіжної картки. Виписку із цього рахунку позивачем не надано. Інші рахунки не вказано. Наголошує на тому, що кредитний договір № 200409740 було нібито "укладено" 15.12.2015, а виписки надані за період лише після 23.05.2017. Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 14.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200409740 від 15.12.2015 становить 35209,06 грн., але разом із позовом позивачем не надано жодного розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором з 15.12.2015 (тобто з дати нібито його "укладення") до 25.02.2019. Таким чином, позивачем не надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази заборгованості відповідача в розмірі 35209,06грн. за вказаним кредитним договором. Позивачем не доведено, що було відступлено право вимоги до відповідача на користь позивача. Жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги відповідач не отримував. Єдиний доказ відступлення, що позивач надає разом із позовом, це витяг із загального реєстру боржників. Сторінки 2-3 цього витягу не містять ніяких підписів та печаток, відрізняються за структурою та піддаються модифікації із допомогою комп`ютерно-програмних засобів. Також посилання на те, що позивач не доводить доказами, що строк кредитування становить саме 5 років. Заява (оферта) від 15.12.2015 року не містить відомостей щодо такого строку. Проте, відповідно до розділу ІІІ "Загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту "Прибуткова картка +Кредитка" доказу Довідка про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту від 15.12.2015 зазначено: Строк кредитування 12 місяців. Таким чином, фактичний строк кредитування та дії кредитного договору закінчився 15.12.2016. Отже, перебіг позовної давності почався 16.12.2016, а строк позовної давності сплив 16.12.2019 року. Щодо витрат на правову допомогу зазначаєио, що витрати які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову. Справа є типовою, а тому розмір витрат на правову допомогу є завищеним. В зв`язку з чим просимо застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив суд про розгляд справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До початку судового засідання від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та просить при ухваленні рішенні врахувати відзив на позовну заяву.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Згідно ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 ч. 1 ст. 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III, за змістом ч. 1 ст. 6 якого передбачено, що договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Відповідно, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажом останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2025 року між відповідачка та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» було укладено угоду щодо кредитування №200409740. Угода підписана відповідачем власноручно.

Відповідно до умов Договору сума кредиту 11938,07 грн, строк кредиту 731 днів з 15.12.2015 року по 15.12.2017 року, розмір процентної ставки 0,0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості 3,49% з 1 місяця строку дії Кредитного договору до закінчення строку його дії, разова комісія за видачу кредиту 1,5%, сукупна вартість кредиту 122,25% річних, щомісячний платіж 926,00 грн, останній платіж 927,43 грн.

Того ж дня, між відовідачкою та ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «М-ЛАЙФ» було укладено договір добровільного страхування життя РМР 200409740/199. Відповідно до умов якого періодичність сплати страхової премії щомісячно, строк дії Договору страхування 24 місяці.

Крім того, 15.12.2015 року відповідачка заповнила та підписала анкету № 2131054 зі своїми особисті даними, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту.

20 липня 2020 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №7_БМ, відповідно до якого Банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців(іпотекодавців) та /або поручителів та/або фізичних осіб.

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідачки.

На адресу відповідачки було надіслано претензію погасити заборгованість.

До матеріалів справи позивачем додано постанову Північного апеляційного Господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор» про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, якою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

З копії постанови про закінчення виконавчого провадження №66483131 від 29 грудня 2022 року, встановлено що Господарським судом міста Києва зобов`язано ТзОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 №1 і №2.

Постановою про закінчення виконавчого провадження №66491947 від 17 січня 2023 року зобов`язано ТзОВ «ФК Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, адже доказів того, що відповідачкою були отримані кредитні кошти, їх розмір та дата отримання, розмір відсотків та порядок і період їх нарахування позивачем надано не було.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ні кредитний договір, ні наявні у справі інші докази не містять номера картки, на яку мало бути здійснено перерахування кредитних коштів та доказів її належності відповідачу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, тому не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів, крім того, не був безпосереднім учасником кредитних правовідносин під час оформлення кредиту, оскільки отримав повноваження кредитора в порядку відступлення права вимоги, однак він не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування таких доказів, а саме відомостей від банківської установи-емітента щодо підтвердження належності картки відповідачу та виписки з його особового рахунку, однак на свій розсуд цією можливістю не скористався.

Таким чином позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт перерахування ТОВ «Банк Михайлівський» 15.12.2015 року кредитних коштів у розмірі 11938,07 грн., саме відповідачка та підтвердження належності даної картки відповідачу, а також фактичне користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Також суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем на підтвердження заявленого розміру заборгованості надано витяг з реєстру боржників, в якому наведено номер кредитного договору, строк дії та розмір заборгованості за тілом і процентами. Будь-яких інших доказів на підтвердження заявленого розміру заборгованості позивачем не надано.

У постанові від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 30.01.2018 року в справі №161/16891/15-ц.

Належного розрахунку заборгованості чи виписки по рахунку відповідача ТОВ «Діджи Фінанс» до матеріалів справи не долучено.

У постанові від 24.10.2019 року по справі № 357/2127/18 Верховним Судом зауважено, що Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виписки з особового рахунка клієнта банку можуть слугувати як документи, що підтверджують фінансові операції.

Обов`язок доведення належними та допустимими доказами наявность та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку покладається на позивача (постанова Верховного Суду від 12.04. 2023 року у справі № 569/15311/21).

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

З огляду на викладене, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи докази, які б в своїй сукупності підтверджували наведені в позові обставини справи, а саме щодо факту встановлення відповідачу кредитного ліміту, його розміру та обумовлення розміру процентів за користування таким, а також не надано належного розрахунку заборгованості або ж виписки по картковому рахунку на підтвердження заявленої заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо передчасних та помилкових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю підстав позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.07.2026 року.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО