Рішення № 138428802, 23.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/737/26

Провадження № 2/354/570/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВ «ФК«КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 53 600,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.04.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 25960-04/2025, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 120 днів, із процентною ставкою, що становить 0,90% в день на залишок заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Вказує, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

19.06.2025 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 19062025, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 25960-04/2025 від 11.04.2025.

Позивач вказує, що оскільки він, як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача становить 53 600,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 20 000,00 грн, заборгованість за відсотками 21 600,00 грн, заборгованість за комісією 2 000,00 грн, заборгованість за штрафом 10 000,00 грн.

Додатково вказує, що ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, що становить 53 600,00 гривень та понесені судові витрати.

Відповідач свої правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 27.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову та витребувано у АТ «ПУМБ» необхідну інформацію, що становить банківську таємницю.

10.06.2026 на виконання ухвали суду від 27.05.2026, АТ «ПУМБ» надано суду витребувану інформацію, а саме лист № КНО-07.8.5/9421 БТ від 29.05.2026.

23.07.2026 представник позивач надіслав до суду клопотання про долучення доказів, а саме: раніше не додану копію розрахунку заборгованості до кредитного договору № 25960-04/2025 від 11.04.2025 станом на закінчення строку кредитування.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, однак в прохальній частині позовної заяви та в клопотання про підтримання позовних вимог вих. № 5417/5741 від 18.06.2026 просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуто суду з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення судової повістки.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що згідно заявки-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» від 11.04.2025 відповідач надав свої персональні дані позивачу для укладення договору (а.с. 7-9).

11.04.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 , з використанням

електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y256 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25960-04/2025, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі 20 000,00 грн (а.с. 7-19)

Кредит надається строком на 120 днів. Дата погашення кредиту 08.08.2025 (п. 1.2. Договору). Процентна ставка становить 0,98% в день та застосовується в межах строку кредиту (п. 1.4.1. Договору).

Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5355-28ХХ-ХХХХ-0650 (п. 1.6. Договору).

Видача ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 11.04.2025 коштів в сумі 20 000,00 грн на картку відповідача № 5355-28ХХ-ХХХХ-0650 підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 3426_260217121726 від 17.02.2026 (а.с. 21) та листом АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/9421 БТ від 29.05.2026, на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 за період з 11.04.2025 по 16.04.2025, а саме 11.04.2025 зараховано кошти в розмірі 20 000,00 грн (а.с. 55).

Згідно з розрахунком заборгованості наданого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за договором № 25960-04/2025 від 11.04.2025 за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 44 600,00 грн, яка складається з: 20 000,00 грн сума заборгованості за кредитом, 12 600,00 грн сума заборгованості за відсотками, 2 000,00 грн заборгованість за комісією, 10 000,00 грн заборгованість за штрафом (а.с. 21 на звороті - 23).

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 19062025, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 25960-04/2025 від 11.04.2025 на загальну суму заборгованості 44 600,00 грн, що підтверджується договором факторингу № 19062025 від 19.06.2025 (а.с. 23 на звороті - 28), витягом з реєстру боржників до цього договору (а.с. 28 на звороті), актом приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників (а.с. 29), платіжною інструкцією № 11887 від 19.06.2025 про оплату за відступлення права вимоги (а.с. 29 на звороті).

Після отримання права вимоги позивач здійснив донарахування процентів за період із 20.06.2025 до 08.08.2025, що в межах строку кредитування, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості склала 53 600,00 грн (а.с. 67).

Відповідно до вказаного вище розрахунку заборгованості, що надано ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за договором № 25960-04/2025 від 11.04.2025 у період з 20.06.2025 до 08.08.2025 за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 53 600,00 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 20 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 21 600,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 2 000,00 грн та прострочена заборгованість за штрафом 10 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору між сторонами ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 11.05.2026 звернулось з досудовою вимогою № 24492603 до ОСОБА_1 про негайну сплату заборгованості в сумі 53 600,00 грн (а.с. 30), однак відповідач борг не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються нормами ЦК України.

Внаслідок непогашення відповідачем заборгованості за цим договором між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов?язання не допускається.

У частині 1 статті 530 ЦК Українизазначено, що якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Стаття 512 ЦК України регламентує, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність порушення відповідачем права позивача щодо повернення кредитних коштів, враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 25960-04/2025 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y256, на виконання якого на рахунок відповідача ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було перераховано грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи відступлення ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 25960-04/2025 від 11.04.2025 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» згідно договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025, суд вважає, що не повернувши до цього часу отримані в кредит кошти, відповідачем порушено право позивача.

Окремо суд звертає увагу на обґрунтованість нарахування комісії за надання кредиту.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про споживче кредитування», який є спеціальним законом у цій сфері. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 цього Закону, загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Таким чином, на відміну від попереднього законодавчого регулювання, яке базувалося на Законі України «Про захист прав споживачів», чинне законодавство прямо передбачає право кредитодавця включати до витрат за кредитом комісію, пов?язану з його наданням. Судом встановлено, що комісія у розмірі 2 000,00 грн була чітко визначена у пункті 1.4. кредитного договору, погоджена сторонами у фіксованому розмірі та включена до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальних витрат за кредитом, з чим ОСОБА_1 погодився, підписавши договір.

Нарахування комісії відповідає умовам договору та включено у загальну вартість кредиту та у розрахунок реальної річної процентної ставки, тому відповідає нормам п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» і є правомірним. Також суд враховує, що зазначеними вище умовами кредитного договору визначено послуги, за які передбачалося нарахування та сплата комісії, з цими умовами відповідач погодився, підписавши договір, та надання яких за плату не суперечить зазначеному закону.

Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також те, що відповідач не заперечував дійсність зазначеного пункту договору, суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за комісією правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача у цій частині відповідач ОСОБА_1 суду не надав.

Враховуючи те, що строк виконання зобов`язання ОСОБА_1 настав, доказів повернення боргу станом на день розгляду справи відповідачем не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої позивачем заборгованості за Договором про надання кредиту № 25960-04/2025 від 11.04.2025, позовні вимоги щодо сплати тіла кредиту в сумі 20 000,00 грн, відсотків за користування ним в сумі 21 600,00 грн та комісії за надання кредиту в сумі 2 000,00 грн на загальну суму 43 600,00 грн є обґрунтованими з огляду на наявність порушення відповідачем права позивача.

Щодо вимог по сплаті штрафу в сумі 10 000,00 грн, то суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23, дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча умовами договору в п. 5.3 сторони й обумовили їх нарахування та сплату позичальником, проте згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 10 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 8 000,00 грн, які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію

договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акта № 347 наданих послуг від 11.05.2026; копію детального опису наданих послуг, виконаних АО «Апологет» (а.с. 32 на звороті - 33).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу позивачем у сумі 8 000,00 грн в такій справі, є завищеним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за належне визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 29258 від 15.05.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн (а.с. 6).

За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 165,68 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 288-289 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 25960-04/2025 від 11.04.2025 в сумі 43 600,00 (сорок три тисячі шістсот) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 68 копійки та витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд ? якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК