Рішення № 138428594, 20.07.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №197/176/26

провадження №2/197/338/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Ушакової Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представниці позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Широківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про зняття арешту з майна, та

встановив:

До Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява представниці позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Широківська державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна. В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки посилається на те, що позивачка є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після померлого залишилась спадщина, яку позивачка як спадкоємиця, бажаючи отримати, звернулася до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області. Однак отримала відмову у зв`язку з наявністю накладеного арешту на майно спадкодавця. Криворізьким відділом ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адвокатський запит було надано відповідь про те, що перевіркою спецпідрозділу ЄДРВП (архів) встановлена наявність завершених виконавчих проваджень про стягнення на користь ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 21 313,13 грн, згідно з судовим наказом №2н-357/09 від 05.08.2009 року, виданим Широківським районним судом Дніпропетровської області завершені на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, діючої на момент вчинення відповідних дій. Зазначені виконавчі провадження були завершені і передані до архіву на зберігання, строк зберігання яких становив 3 роки, і після спливу встановлених строків в подальшому були знищені. Враховуючи, що виконавчі провадження знищено, позивачка вважає, що є всі правові підстави для звільнення майна з під-арешту для реалізації її спадкових прав.

Провадження у справі відкрито 23.02.2026.

Позивачка та її представниця у судове засідання не з`явилися. Представниця позивачки надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Також надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог до моменту надання позивачкою доказів задоволення кредиторських вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Третя особа, Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надавши до суду письмові пояснення щодо позовної заяви, з проханням про розгляд справи за відсутності свого представника.

Третя особа, Широківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, заяв, клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.03.2001, актовий запис №07, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.06.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 4,7564 га, розташованої на території Миколаївської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області.

10.02.2010 державним виконавцем Відділу ДВС Широківського районного управління юстиції видано постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2010 ВП №17296016 та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до відповіді на адвокатський запит Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.09.2025 №135326 перевіркою АСВП встановлено, що станом на 23.09.2025 року відкритих виконавчих проваджень, де боржником є ОСОБА_3 , на виконанні у відділі не перебуває.

Перевіркою спецпідрозділу ЄДРВП (архів) встановлено наявність завершених виконавчих проваджень №№17296016, 37885670, 48867691, 50421858 про стягнення на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 21 343,13 грн, згідно з судовим наказом №2-н-357/09 від 05.08.2009 року, завершене на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних дій).

Згідно з даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис з номером обтяження №9506799 від 10.02.2010, вчинений відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборон на його відчуження АЕ №991778 ВДВС Широківського РУЮ, вчинений ДФ ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Також вказано, що зазначені виконавчі провадження були завершені до 2016 року, а тому, відповідно до Порядку діловодства з виконання рішень в органах державної виконавчої служби, чинного на момент вчинення виконавчих дій, було передано на зберігання до архіву органу державної виконавчої служби, та після спливу встановлених законодавством на той час термінів його було знищено. Таким чином, ідентифікувати виконавче провадження, відносно якого винесено арешт не можливо.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», долученої до заяви від 01.07.2026 року, станом на 01.07.2026 року по кредитному договору KRXRRX06410230 заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» погашена в повному обсязі.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до чч.2, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позивачка має намір розпорядитися належним їй як сподкоємцю майном, проте через наявність арешту позбавлена такої можливості.

Таким чином арешт, накладений на майно, порушує право власності позивачки.

Згідно із ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, та оскільки позивачка в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого спірного арешту на майно боржника за відсутністю відкритого виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право позивачки на отримання спадщини після померлого батька.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 17 березня 2023 року у справі №363/2043/20 (провадження №61-8835св22) з припиненням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з усього нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому що накладення арешту перешкоджає його спадкоємиці оформити свої спадкові права та вільно розпоряджатися майном.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволеню.

На підставі ст.ст.319, 321 ЦК України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов представниці позивачки ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) треті особи: Криворізький відділ ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Степана Тільги, 20, код ЄДРПОУ 34545939); Широківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (місцезнаходження: 53700, Дніпропетровська область, Криворізький район, с-ще Широке, вул. Соборна, 131, код ЄДРПОУ 02890848) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з усього майна громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ №952065, яка була винесена 28.10.2010 року Відділом державної виконавчої служби Широківського районного Управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 9506799 від 10.02.2010.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту ухвалення відповідно до пп.15.5) пп.15 п.1 Розділ у XIII Перехідні положення ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складений 23.07.2026.

С у д д я: О.Г.Геря