Ухвала суду № 138428169, 15.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/7211/26

Провадження №1-кс/0203/4608/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві,

у с т а н о в и в:

1. 2 липня 2026 року заявник через систему «Електронний суд» звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Третього СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник звернувся до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, проте орган досудового розслідування не вчинив дії, передбачені процесуальним законом, а саме: уніс неповні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Заявник просить суд зобов`язати орган досудового розслідування внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.а.с. 1, 2).

2. Заявник до суду не з`явився, звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

3. Представник органу досудового розслідування до суду також не з`явився, був повідомлений належним чином.

4. Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5. Відповідно до частини 3 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

6. При цьому норми КПК не визначають порядку розгляду таких скарг у випадках неявки до суду їх ініціаторів.

7. Разом з цим аналіз другого речення частини 3 статті 306 КПК у логічному зв`язку з рештою зазначеної норми абсолютно свідчить про те, що відсутність у судовому засіданні особи, яка подала скаргу, її захисника, представника є перешкодою для розгляду скарги.

8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантоване право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у яких вона є стороною.

9. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

10. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.

11. Таким чином, небажання заявника брати участь у розгляді ініційованої ним же скарги суд сприймає як законну (але не самостійну) підставу для залишення її без задоволення.

12. Відмовляючи у задоволенні заявленої у справі скарги, суд також вважає за необхідне звернути увагу заявника на недотримання ним принципу добросовісності.

13. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, 06.12.2007).

14. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

15. Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

16. У цій справі суд вважає за можливе застосувати доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

17. Очевидно, що дії заявника, який звернувся до суду зі скаргою, а згодом попри імперативний характер частини 3 статті 306 КПК проігнорував судове засідання, суперечать одна одній і містять ознаки недобросовісності.

18. Суд зважає на неможливість вирішення справи в іншій спосіб (зокрема, повернення скарги), оскільки відповідної правової підстави, передбаченої частиною 2 статті 304 КПК, у справі не встановлено.

19. Крім того, суд не вбачає й підстав для подальшого відкладення розгляду справи, оскільки таке відкладення потягне істотне порушення строків, визначених частиною 2 статті 306 КПК.

20. Суд також звертає увагу заявника на свідоме нехтування ним інституту розгляду справ у режимі відеоконференції (у разі неможливості з`явитися до суду).

21. Аналізуючи заявлену у справі скаргу по суті, суд виходить з такого.

22. Скаргу побудовано на тому, що 24.06.2026 заявник звернувся до Третього СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке полягає у відмові Регіонального сервісного центру ГСЦ УМВС у Дніпропетровській області видати йому довідки про розмір грошового забезпечення для оформлення пенсії.

23. За правилами, встановленими статтею 214 КПК, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

24. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

25. Разом з цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

26. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

27. Судом встановлено, що вимогу заявника внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення побудовано на його власному сприйнятті дії уповноваженої особи Регіонального сервісного центру ГСЦ УМВС у Дніпропетровській області з відмови видати йому довідку про розмір грошового забезпечення для оформлення пенсії.

28. Суд не вбачає у доводах, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, жодної вагомої обставини, що може свідчити про його вчинення. Сама заява при цьому містить виключно доводи, які зведено до констатації фактів порушення його права на отримання довідки, яке може бути захищене в суді у позовному провадженні.

29. Аналогічного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.09.2021 №100109396 (справа №556/450/18).

30. Керуючись статтями 303, 306, 307, 369 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1