Ухвала суду № 138428164, 16.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/5440/26

Провадження №1-кс/0203/4353/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю:

-прокурора ОСОБА_3 ;

-власника майна ОСОБА_4 ;

-користувача майна ОСОБА_5 ;

-представника користувача майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно підозрюваного у кримінальному провадженні №42025040000000421,

у с т а н о в и в:

1. 22 червня 2026 року прокурор звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025040000000421. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2026 було проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), яким користується підозрюваний ОСОБА_5 . За результатами обшуку автомобіль було вилучено як річ, що відповідає критеріям, зазначеним у статті 167 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), тому прокурор просить накласти на нього арешт.

2. У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання.

3. Власник майна, користувач майна та його представник у суді заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

4. Заслухавши пояснення прокурора, власника майна, користувача майна та його представника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5. Судом встановлено, що у провадженні Третього СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, від 17.10.2025 перебуває кримінальне провадження №42025040000000421, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України за фактом незаконної вирубки, перевезення, зберігання лісових насаджень з метою подальшого їх збуту. У рамках кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України.

6. 18 червня 2026 року у вказаному вище автомобілі було проведено санкціонований слідчим суддею обшук, за результатами якого автомобіль було вилучено.

7. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним. Водночас відповідно до статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження допускається на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

8. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втручання у право мирного володіння майном має бути законним, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом і захистом прав конкретної особи. У рішеннях у справах «Іатрідіс проти Греції», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «East/West Alliance Limited» проти України» та «Джініч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності законності, обґрунтованості та пропорційності обмежень майнових прав.

9. За правилами, встановленими частиною 1 статті 131, частиною 3 статті 132 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення його дієвості за умови, що потреби досудового розслідування виправдовують відповідний ступінь втручання у права особи, а поставлене завдання може бути виконане шляхом застосування саме такого заходу.

10. Частиною 1 статті 170 КПК визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно необхідне, зокрема, для забезпечення цивільного позову. Пунктами 1, 4 частини другої цієї статті передбачено можливість арешту майна з метою збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

11. За приписами частин 3, 6 статті 170 КПК у таких випадках арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також на майно підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Вартість майна, яке належить арештувати, відповідно до частини восьмої цієї статті повинна бути співмірною розміру шкоди або розміру, зазначеному у цивільному позові.

12. Вирішуючи питання про арешт майна, суд відповідно до частини 2 статті 173 КПК враховує правову підставу для арешту, можливість використання майна для забезпечення цивільного позову, наявність обґрунтованої підозри, розмір шкоди, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для підозрюваного й інших осіб.

13. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України, внаслідок незаконної систематичної порубки дерев у лісозахисних зонах. Загальний розмір шкоди становить близько 4 000 000,00 грн.

14. Суд зважає на те, що вилучений автомобіль перебував у постійному користуванні підозрюваного і використовувався ним у незаконній діяльності. З огляду на значний розмір заявленої шкоди, характер інкримінованих діянь та можливість власника вільно відчужити автомобіль до завершення досудового розслідування, незастосування арешту може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення, а також призвести до зникнення речових доказів.

15. Водночас завдання арешту майна у цьому кримінальному провадженні може бути досягнуто шляхом застосування такого способу обмеження права власності, який, з одного боку, забезпечуватиме збереження майна та можливість виконання судового рішення в частині цивільного позову, а з іншого не створюватиме для підозрюваного або власника майна надмірного тягаря.

16. З огляду на мету арешту, характер майна та необхідність збереження його фактичного і юридичного стану суд вважає за необхідне запровадити заборону його відчуження.

17. Зазначене обмеження спрямоване на унеможливлення зміни власника майна, погіршення його стану, передачі третім особам або зміни його індивідуальних характеристик до вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

18. Водночас підстав для заборони користування майном суд не вбачає, оскільки таке обмеження не є необхідним для досягнення мети арешту. Обраний спосіб арешту не позбавляє власника можливості володіти та користуватися автомобілем.

19. З огляду на викладене, заявлене прокурором клопотання має бути задоволене частково.

20. Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно підозрюваного задовольнити частково.

Накласти арешт (із забороною розпорядження) на вилучений під час обшуку 18 червня 2026 року автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_4 .

У задоволенні решти клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення.

Повну ухвалу проголошено 20 липня 2026 року, о 1205.

Слідчий суддя ОСОБА_1