Рішення № 138428053, 22.07.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1738/26

Номер провадження 2/213/1422/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Бабейкіної Н.О.,

за відсутності сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №213/1738/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22.12.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» укладено електронний договір про надання кредиту №4320784, за умовами якого відповідач отримав кредит. Відповідач не вжив заходів для погашення заборгованості, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

29.10.2025 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №29/10-2025, згідно з яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором №4320784.

31.10.2025 ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» уклали договір факторингу №ДФ-31102025, згідно з яким ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором №4320784.

Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 042,35 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

22.04.2026 позовна заява надійшла до суду.

04.05.2026 отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

05.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи сторони в судове засідання не з`явилися.

Представником відповідача Галач Т. А. подано відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що первісний кредитор ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» вже звертався до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №4320784 від 22.12.2020, по суті позовних вимог Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу винесено рішення від 24.01.2022 у справі №213/3554/21 про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення набрало законної сили. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 статті 255 ЦПК України. Окрім того, вважає, що проценти за користування кредитом нараховані поза межами граничного строку кредитування, а їх розмір не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано письмові пояснення по справі, де зазначає про різні предмети розгляду зі справою №213/3554/21. Так, у справі №213/3554/21 предметом розгляду було стягнення заборгованості, нарахованої за період з 22.12.2020 по 21.07.2021, тоді як предметом розгляду цієї справи є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої за період з 06.09.2021 по 07.01.2022. Зазначене виключає тотожність спорів та, відповідно, відсутність передбачених ЦПК України підстав для закриття провадження у справі. До того ж, зауважує, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у меншому розмірі, аніж нараховано первісним кредитором.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

22.12.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4320784, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 7 550,00 грн в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на його картковий рахунок, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору.

Згідно з п.1.7.1. 1.7.3 Договору за користування кредитом передбачена сплата процентів у таких розмірах: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом у розмірі 5,10% від суми кредиту. Акційна ставка 1,02% в день; базова 1,02 % в день; спеціальна 3 % в день.

Проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.7.2. та 1.7.3. Договору нараховуються кредитодавцем протягом усього строку дії договору (з дати укладення Договору до Кінцевої дати виконання договору (включно)) на основну суму кредиту за кожний день користування кредитом за фіксованою процентною ставкою відповідно для кожного періоду, для якого вона встановлювалася (п.1.7.4. Договору).

У п.3.1. Договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 22.12.2020 до кінцевої дати виконання Договору 20.07.2021 (включно).

При цьому, пунктом 2.2.2. Договору передбачено право позичальника ініціювати продовження строку дії договору та зміну кінцевою дати виконання договору, а пунктом 2.1.4. Договору визначено, що при цьому укладається додаткова угода.

Уклавши цей договір позичальник підтвердив, що він ознайомлений з умовами договору та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх (п.9.2. Договору).

Договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору «PS4320784».

Кредитодавець через партнера ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», з яким укладено договір №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою від 02.11.2024.

Відповідач у порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання щодо виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за цим договором не виконав, що потягло за собою виникнення заборгованості за кредитом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», за кредитним договором станом на 29.10.2025 на виконання умов договору відповідач сплатив 15 130,45 грн. Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 35 499,85 грн та складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 7 054,40 грн.; заборгованості по процентам в сумі 28 445,45 грн.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025, за умовами якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило на користь ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором № 4320784 від 22.12.2020 на суму 23 042,35 грн (4 412,75 грн тіло кредиту; 18 629,60 грн проценти).

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, за умовами якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило позивачу права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором № 4320784 від 22.12.2020 на суму 23 042,35 грн (4 412,75 грн тіло кредиту; 18 629,60 грн проценти).

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Висновок суду.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір. Також, судом враховано, що позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача в межах суми, на яку набув права вимоги за договорами факторингу, а саме 23 042,35 грн.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідачем отримання коштів не заперечується, наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 412,75 не оскаржується.

Отже, вимога позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Крім тіла кредиту, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 18 629,60 грн, які нараховані первісним кредитором у період з 06.09.2021 по 07.01.2022.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).

Під час розгляду справи встановлено, що строк дії договору був погоджений сторонами та становив 211 днів з 22.12.2020 по 20.07.2021.

Матеріали справи не містять доказів продовження ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 строку договору після закінчення строку його дії. Жодні додаткові угоди між сторонами договору не укладалися.

Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, позивачем таких позовних вимог за договором №4320784 не заявлено.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у стягненні заборгованості по процентам, суд не надає оцінку доводам сторони відповідача щодо несправедливого розміру процентів.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за договором №4320784 від 22.12.2020 у розмірі 4 412,75 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. В решті позову слід відмовити за його необґрунтованістю.

Щодо закриття провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) вказано, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 640/9380/19, від 15.11.2021 у справі № 428/9280/20, від 21.12.2021 у справі № 295/983/21.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Судом встановлено, що рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.01.2022 у справі № 213/3554/21, провадження №2/213/145/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4320784 відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Однак, як вбачається із рішення від 24.01.2022 у справі № 213/3554/21 предметом позову було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4320784 від 22.12.2020 станом на 03.09.2021 у розмірі 50 630,30 грн, з яких: 7 550,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 43 080,30 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У справі № 213/1738/26, що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4320784 від 22.12.2020 станом на 29.10.2025 у розмірі 23 042,35 грн, з яких: 4 412,75 грн - заборгованість за сумою кредиту, 18 629,60 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В обох наведених справах позивачем було заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4320784 від 22.12.2020, проте, зазначені позовні вимоги не є тотожними, оскільки у справі № 213/3554/251 позивач просить стягнути заборгованість станом на 03.09.2021, а у даній справі станом на 29.10.2025.

Отже, позови не можна вважати такими, що існують між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому відсутні підстави для закриття провадження.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 509,87 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

Тому з огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на правничу допомогу у розмірі 1 149,04 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором №4320784 від 22.12.2020 у розмірі 4 412 (чотири тисячі чотириста дванадцять) грн 75 коп. (заборгованість за тілом кредиту).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 509,87 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 149,04 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», адреса: вул. Глибочицька, буд.29-31, м. Київ, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення 22.07.2026.

Суддя О.В. Алексєєв