Ухвала суду № 138427907, 28.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 204/10299/24

Номер провадження 1-кп/201/241/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, подане на стадії судового розгляду об`єднаних кримінальних проваджень, внесених 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 та внесеному 23 березня 2024 року за № 12024041680000261 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Воскресенівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 12 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України.

На стадії судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 подане клопотання про зміну її підзахисному запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання.

Подане захисником ОСОБА_7 клопотання обґрунтоване наступним.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2024 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався.

13.01.2025 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду частково задоволено апеляційну скаргу сторони захисту, скасовано ухвалу суду від 10.12.2024 року та постановлено нову, якою ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та встановлено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, яку в подальшому було внесено за ОСОБА_6 .

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 29.10.2025 року строк дії обов?язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України продовжено на 60 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений.

В обґрунтування своїх доводів щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу захисник ОСОБА_7 посилалася на ті обставини, що її підзахисний з 20 січня 2026 року був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час проходження якої 04 травня 2026 року отримав поранення (вибухову травму) і на теперішній час перебуває на лікуванні, що підтверджується наданими нею документами.

За місцем проходження військової служби її підзахисний ОСОБА_6 зарекомендував себе з позитивного боку, за час проходження військової служби до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного або військового адміністративного правопорушення не притягався.

На теперішній час покладені судом на її підзахисного ОСОБА_6 обов`язки у зв`язку із внесенням застави передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, які останнім сумлінно виконувались, в тому числі, паспорт громадянина України був зданий до відповідного органу, судом не продовжено.

Тож, на думку захисника, наведені нею обставини у їх сукупності нівелюють враховані при обранні її підзахисному ОСОБА_6 запобіжного заходу ризики, останній має постійне місце мешкання і міцні соціальні зв`язки, одружений, раніше не судимий, тривалий час працював у сфері надання та забезпечення транспортних перевезень і утримував свою сім`ю, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до цього провадження до кримінальної відповідальності не притягався і негативної репутації не має.

Просила змінити запобіжний захід з застави на особисте зобов`язання, і як наслідок, повернути заставодавцям ОСОБА_13 та ОСОБА_14 внесену ними заставу. На підтвердження викладених у клопотанні обставин захисником додані відповідні документи.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала подане нею клопотання у повному обсязі та просила його задовольнити з викладених нею підстав.

Додала, що фактично підставою для зміни запобіжного заходу є ті обставини, що її підзахисний перебуває на військовій службі та у зв`язку із отриманим пораненням не розуміє у які медичні заклади він буде направлений для проходження лікування.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подане його захисником клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити. Додав, що у зв`язку із проходженням ним військової служби має бажання повернути заставодавцям, які внесли за нього заставу, їх грошові кошти, оскільки наразі ці кошти просто лежать на рахунку держави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 , захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , кожен окремо, підтримали подане захисником ОСОБА_7 клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення поданого захисником ОСОБА_7 клопотання, спираючись на відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді застави та дієвість такого заходу, який і забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого у цьому провадженні.

Зауважив на тому, що у такий спосіб сторона захисту фактично намагається повернути заставу до ухвалення вироку.

Заслухавши та дослідивши доводи сторони захисту та заперечення сторони обвинувачення, суд доходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі, про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.

На стадії підготовчого провадження ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2025 року застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений на 60 днів до 23 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

В подальшому, на стадії підготовчого провадження ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений на 60 днів до 07 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025 року ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року скасована в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Постановлена в цій частині нова ухвала, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено, строк дії запобіжного заходу продовжено до 07 лютого 2025 року включно, з визначенням ОСОБА_6 застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 454 200 гривень, з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час, не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без письмового дозволу суду, утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченим та свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

17 січня 2025 року визначена судом апеляційної інстанції застава внесена та обвинувачений ОСОБА_6 звільнений з під-варти.

Строк дії покладених апеляційним судом на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків закінчився 13 березня 2025 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2025 року на обвинуваченого ОСОБА_6 покладені передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, до 01 червня 2025 року включно, строк яких в подальшому був неодноразово продовжений.

В судове засідання 27 січня 2026 року та 05 лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 не з`явився, а тому вирішити клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на останнього передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України виявилось неможливим.

За таких обставин прокурором були подані клопотання про продовження строку дії застосованих запобіжних заходів та покладених передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків на інших обвинувачених, окрім ОСОБА_6 , який до суду не прибув.

Таким чином, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі судового рішення передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків закінчився. В подальшому прокурор питання про покладення таких обов`язків не ініціював.

В силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тобто, з моменту внесення застави, обвинувачений є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді застави, продовжує діяти до підстав, визначених ст. 203 КПК України.

Тобто на даний час, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 454 200 гривень без покладення передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Оцінюючи мотиви сторони захисту і надані докази в обґрунтування зміни запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання, зокрема, доводи про те, що ОСОБА_6 має постійне місце мешкання і міцні соціальні зв`язки, одружений, раніше не судимий, тривалий час працював у сфері надання та забезпечення транспортних перевезень і утримував свою сім`ю, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до цього провадження до кримінальної відповідальності не притягався і негативної репутації не має, вже неодноразово були предметом дослідження під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. До того ж, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, втім, жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці обвинуваченого, а, відтак, позиція сторони захисту в цьому контексті є непереконливою.

Крім того, надаючи оцінку доводам захисника ОСОБА_7 , якими остання вмотивовує наявність підстав для зміни запобіжного заходу, зокрема, ті обставини, що її підзахисний з 20 січня 2026 року був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , за час проходження якої зарекомендував себе з позитивного боку, 04 травня 2026 року отримав поранення (вибухову травму) і на теперішній час перебуває на лікуванні, суд вважає такими, що безумовно заслуговують на увагу, проте жодним чином не нівелюють та суттєво не зменшують встановлені судом ризики, а, з огляду на висунуте обвинувачення у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, конкретні обставини, зухвалість та характер інкримінованих ОСОБА_6 дій в умовах воєнного стану, що свідчать про підвищену суспільну небезпеку, не можуть слугувати підставою для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

В цьому контексті, суд зауважує на тому, що обвинувачений ОСОБА_6 будучи військовозобов`язаним не виявив самостійного бажання виконати свій обов`язок проходити військову службу і не звернувся до відповідного РТЦК, а був мобілізований під час дії воєнного стану в загальному порядку, тож посилання захисника на ці обставини, як на привілей є недоречними.

Тим більше, проходження ОСОБА_6 військової служби не може слугувати беззаперечним чинником запобігання ризику можливих спроб обвинуваченого переховуватись від суду, адже загальновідомими обставинами сьогоденні є численні факти самовільного залишення військових частин та дезертирства.

Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що її підзахисний отримавши поранення під час проходження військової служби, не розуміє у які медичні заклади він буде направлений для проходження лікування, є непереконливими і такими, що не мають жодного взаємозв`язку з необхідністю зміни запобіжного заходу.

До того ж, суд констатує, що у судовому засіданні 29 січня 2026 року захисником ОСОБА_7 на підтвердження наявності поважної причини неприбуття її підзахисного ОСОБА_6 до суду надана довідка № 365 видана лікарем ОСОБА_15 з вихідним штампом КНП «МКЛ № 16» ДМР, з якої слідує, що останній є непрацездатним з 27 січня 2026 року по 08 лютого 2026 року, встановлений діагноз: Вертеброгенна радікулопатія зліва з різко вираженим больовим синдромом та м`язово-тонічним синдромом, порушенням функції ходьби.

При цьому, захисник ОСОБА_7 стверджувала, що її підзахисний хворіє і не може пересуватися, на підтвердження чого передав їй вказану медичну довідку.

Втім, на відповідний запит суду отримана інформація за підписом генерального директора КНП «МКЛ № 16» ДМР ОСОБА_16 , якою спростований факт видачі вказаним медичним закладом вказаної довідки громадянину ОСОБА_6 , а лікар-невропатолог ОСОБА_15 підпис і печатка якої міститься у наданій довідці з 27 листопада 2024 року звільнена і не має повноважень лікаря від КНП «МКЛ № 16» ДМР.

Отже, наведені обставини очевидно вказають на наміри обвинуваченого ОСОБА_6 , який надав цю довідку для пред`явлення суду, як доказ наявності поважної причини неприбуття нібито з причин хвороби, ввести суд в оману і свідчать не на користь доводів захисника ОСОБА_7 щодо належної процесуальної поведінки її підзахисного.

Відтак, на даний час відсутні будь-які дані, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і визначення альтернативного у вигляді застави, не наведені такі відомості і стороною захисту, а тому, на переконання суду, ці ризики не втратили своєї актуальності і продовжують існувати дотепер.

Окрім цього, суд зважає на те, що застава є неізоляційним запобіжним заходом, проте обраний її розмір в межах встановлених КПК для особливо тяжкого кримінального правопорушення, здатен утримати обвинуваченого від дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню встановленими законом правовими наслідками порушення умов цього запобіжного заходу.

При цьому, встановлене законом право слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом.

Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі особисте зобов`язання) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні, що застава.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 194, 201, 331, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 16 годині 45 хвилин 02 червня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1