Рішення № 138427207, 22.07.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/464/26

2/706/645/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 липня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» через свого представника - Усенка Михайла Ігоровича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, у тому числі на умовах споживчого кредиту №557384, на підставі якого відповідачу надані кредитні кошти в сумі 5 500 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором.

Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №557384 укладений за допомогою ІТС товариства, електронна ідентифікація клієнта здійснена при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач стверджує, що ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредитні кошти, який, у свою чергу, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість за договором у розмірі 18 826,50 грн, яка складається із 5 500 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 540 грн заборгованості за процентами та 786,50 грн за пенею.

16.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» уклали договір факторингу № ККЛУ -216112020, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 на вищевказану суму заборгованості.

Заборгованість за означеним Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 18 826,50 грн та судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, позивач просить стягнути з відповідача.

Постановленою Христинівським районним судом Черкаської області 30.03.2026 ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду та витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: щодо емітування на ім`я відповідача банківської картки, вказаної в договорі, та зарахування на неї кредитних коштів.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві клопотав про розгляд справи за відсутності представника товариства, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення по справі заочного рішення не заперечує.

Сповіщений у встановленому процесуальним законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву ним не подано.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 22.07.2026 постановлено провести заочний розгляд справи.

Оскільки справа розглянута без участі сторін, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків і такого рішення.

Судом встановлено, що 17.02.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено Договір №557384 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту, згідно якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 5 500 грн строком на 30 днів (п. 1.1 - 1.3 Договору).

За умовами п. 1.3 Договору сторонами погоджені такі процентні ставки:

- акційна процентна ставка - 1,90% за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.2 Договору;

- стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Сукупна вартість позики як за акційною, так і за стандартною процентною ставкою становить 157% від суми позики або 8 635 грн, з яких 57% або 3 135 грн - проценти за користування позикою.

Укладений договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 17.02.2020 о 19:15:46.

Графіком платежів, який є Додатком №1 до Договору, передбачено, що датою повернення позики є 18.03.2020, сума кредиту - 5 500 грн, сума нарахованих процентів - 3135 грн.

Підписаний відповідачем, як споживачем, в електронній формі Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, які відповідають умовам укладеного Договору № 557384 від 17.02.2020.

ТОВ «Лінеура Україна» 17.02.2020 о 19:19:02 перерахувало кредитні коштів в сумі 5 500 гривень на платіжну картку ОСОБА_1 за реквізитами НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0701 від 07.01.2026.

Належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зарахування на неї 17.02.2020 кредитних коштів в сумі 5 500 грн також підтверджено листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-15740 від 22.04.2026, що наданий на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» ідентифікувало клієнта ОСОБА_1 за надісланими 17.02.2020 на його номер телефону НОМЕР_3 одноразовими ідентифікаторами - Т263, ввівши який ОСОБА_1 акцептував кредитний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заперечень щодо укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо істотних умов кредитування відповідач суду не подав, дійсність правочину не оспорював.

З огляду на досліджені докази, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та отримання за ним відповідачем кредитних коштів.

Із розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, слідує, що у період із 17.02.2020 по 16.06.2020 ТОВ «Лінеура Україна» нараховувало ОСОБА_1 відсотки в розмірі 104,50 грн або 1,9% в день. За підрахунками ТОВ «Лінеура Україна», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 18 826,50 грн, з яких: 5 500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 540 грн - заборгованість з процентами, 786,50 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Оскільки відповідач доказів повернення тіла кредиту не надав, суд стягує із нього заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 500 грн.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за процентами, суд враховує таке.

Умовами укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Договору №557384 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах споживчого кредиту від 17.11.2020 передбачено строк кредитування - 30 днів. Згідно Графіку платежів датою повернення кредиту та процентів є 18.03.2020.

Відомостей про пролонгацію договору матеріали справи не містять.

Водночас ТОВ «Лінеура Україна» нарахування процентів відповідачу здійснювало до 16.06.2020, тобто поза межами погодженого сторонами строку кредитування, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Оскільки проценти за період із 19.03.2020 по 16.06.2020 нараховані відповідачу поза межами строку кредитування, підстав для їх стягнення суд не вбачає, а тому заборгованість позичальника перед кредитодавцем за процентами становить: 3 135 грн (30*104,50 грн).

У зв`язку із простроченням відповідачем повернення суми позику, первісний кредитодавець нарахував ОСОБА_2 штраф у розмірі 786,50 грн. Нараховані ТОВ «Лінеура Україна» відповідачу штрафні санкції відповідають п.п. 4.1 - 4.5 Договору, ОСОБА_2 не оспорені, а тому позовні вимоги в цій частині суд задовольняє.

16.11.2020 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 73 ЦК України, уклали Договір факторингу № ККЛУ -16112020.

Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 557384 від 17.02.2020.

Відповідно до витягу із Реєстру боржників за Договором факторингу № ККЛУ - 16112020 від 16.11.2020 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 826,50 грн.

Згідно Акта прийому - передачі Реєстру боржників за Договором факторингу, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників.

На підтвердження викупу права вимоги відповідно до договору факторингу №ККЛУ - 16112020, позивачем надано копію платіжної інструкції №20164 від 16.11.2020, за якою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» кошти за відступлення права вимоги.

Відтак, суд вважає підтвердженим факт переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як нового кредитора, права вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів у позику, у тому числі на умовах споживчого кредиту № 557384 від 17.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги частково на суму 9 421,50 грн (5 500 грн - тіло кредиту, 3 135 грн - проценти, 786,50 грн - пеня) із загальних 18 826,50 грн, частка задоволених позовних вимог становить 50,04 %

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 332,26 грн (2662,40 грн * 50,04 %).

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд виходить із такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Звертаючись з позовною заявою до суду представник позивача Усенко М.І. зазначав про наявність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у даній справі до позовної заяви долучено копію договору про надання правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту надання послуг №960 від 09.03.2026, згідно якого сторони підтвердили надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на суму 8 000 грн, копію детального опису наданих послуг, копію ордера на надання правничої допомоги позивачу.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що дана справа є малозначною, справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та відповідача, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280-283, 287, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, у тому числі на умовах споживчого кредиту № 557384 від 17.02.2020 у розмірі 9 421 (дев`ять тисяч чотириста двадцять одна) гривня 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судовий збір у розмірі 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 26 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», ЄДРПОУ - 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, 79029.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА