Рішення № 138427085, 23.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4988/26

Номер провадження2/711/2937/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2026 року ТОВ «Стар Файненс Груп» звернулося до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 24190 грн, витрати на професійну правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №21008, а.с.1-7).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13 січня 2026 року між позичальником ОСОБА_1 (далі відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» був укладений договір про надання кредиту №28461-01/2026 (далі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав фінансовий кредит в розмірі 10000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Кредитного договору.

Проте відповідач не виконала належним чином умов Кредитного договору. У порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом і комісії за видачу кредиту.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

З огляду на викладене ТОВ «Стар Файненс Груп» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №28461-01/2026 від 13.01.2026 в сумі 24190 грн (10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 8190 грн заборгованість за процентами, 1000 грн заборгованість за комісією, та 5000 грн заборгованість зі сплати штрафних санкцій) і судові витрати (судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 23 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.52-53).

Представник позивача Кононенко Є.О. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Кононенка Є.О. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 03.06.2026 (а.с.60 зворот, 61 зворот). Водночас представник позивача Виссал В.В., 22.05.2026 через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.55-56).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 23 липня 2026 року о 11 год 00 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 23 липня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 13 січня 2026 року о 12 год 59 хв 44 сек між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №28461-01/2026 (далі Кредитний договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Y196 (а.с.15-21).

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 13 січня 2026 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 12 травня 2026 року.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1000 грн, що складає 10,00% від суми кредиту. Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії: одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають оплату комісії за видачу кредиту).

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що денна процентна ставка складає (11800/10000)/120х100% = 0,98%)) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-75xx - xxxx - 6582, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування та комісія здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. договору, та нараховується на суму кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та включаючи день його повернення. Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником в перший платіжний період, відповідно до графіку платежів.

Згідно п.4.1.2 Кредитного договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України. При цьому клієнт погоджується, що повідомлення про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» направляється Товариством в особистий кабінет клієнта або поштою.

Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №28461/01-2026 від 13 січня 2026 року, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y196, остання мала повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у наступні дати: 11.02.2026 в сумі 3700 гривень 00 копійок, 13.03.2026 в сумі 2700 гривень 00 копійок, 12.04.2026 в сумі 2700 гривень 00 копійок та 12.05.2026 в сумі 12700 гривень 00 копійок. Усього: чиста сума кредиту 21800 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка 2572,74%; загальна вартість кредиту 21800 гривень 00 копійок (а.с.21 зворот - 22).

Крім того 13 січня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W923 Заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Стар Файненс Груп» та Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Стар Файненс Груп», з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 , інформація в якому зберігає чинність до 12.05.2026 (а.с.32-33, 36-38 - 18).

Із квитанції про зарахування №977344342 від 13.01.2026 та листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260424144220 від 24.04.2026 судом встановлено, що ТОВ «Стар Файненс Груп» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 10000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача з призначенням платежу: зарахування 10000 грн на картку НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.1.6 Кредитного договору (а.с.34,39).

Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитним договором №28461-01/2026 від 13 січня 2026 року, складеного директором ТОВ «Стар Файненс Груп» Кононенком Є.О. за період з 13.01.2026 до 22.04.2026, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним Кредитним договором у сумі 24190 грн (10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 8190 грн заборгованість за процентами, 1000 грн заборгованість за комісією, та 5000 грн заборгованість зі сплати штрафних санкцій у виді штрафу). Також із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с.12-13).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Y196.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Стар файненс груп» грошових коштів в сумі 10000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , реквізити якого містяться у п.1.6 Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором кредитодавцю ТОВ «Стар Файненс Груп», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 10000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №28461-01/2026 від 13 січня 2026 року, складеного директором ТОВ «Стар Файненс Груп» за період з 13.01.2026 до 22.04.2026, суд встановив, що ТОВ «Стар Файненс Груп» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу в сумі 5000 грн у період з 12.02.2026 до 14.03.2026 (а.с.12-13).

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі 100% від суми, одержаної клієнтом за Кредитним договором, але не більше ніж граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що п.5.3.1 Кредитного договору обумовлено, що у випадку, встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000 грн слід відмовити.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 8190 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту: 13 січня 2026 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 12 травня 2026 року.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1000 грн, що складає 10,00% від суми кредиту. Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії: одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають оплату комісії за видачу кредиту).

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що денна процентна ставка складає (11800/10000)/120х100% = 0,98%)) та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору встановив, що їх розмір визначений правильно, а також з призми відсоткової ставки, що обумовлена Кредитним договором, розмір якої відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а також і в межах строку дії Кредитного договору.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Стар Файненс Груп» у період строку кредитування (з 13.01.2026 до 12.05.2026) складає 8190 грн.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за видачу кредиту в сумі 1000 грн, то суд зазначає про таке.

Згідно п.1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1000 грн, що складає 10,00% від суми кредиту. Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії: одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо умови цього договору передбачають оплату комісії за видачу кредиту).

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. договору, та нараховується на суму кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та включаючи день його повернення. Комісія за видачу кредиту нараховується в процентному відношенні від суми виданого кредиту та підлягає сплаті позичальником в перший платіжний період, відповідно до графіку платежів.

Водночас, із рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13.01.2026 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13.01.2026 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13.02.2026 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13.01.2026 (день укладення Кредитного договору), Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Зважаючи на викладене, комісія за надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається зі змісту Кредитного договору, відповідач погодила комісію за видачу кредиту в розмірі 1000 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у Кредитному договорі кредитодавець ТОВ «Стар Файненс Груп» не зазначило та не надало суду доказів переліку послуг «за видачу кредиту», їх погодження зі споживачем під час укладення означеного правочину.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення Кредитного договору, то положення означеного правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати плату як комісію за видачу кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в розмірі 18190 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, та 8190 грн - заборгованість за процентами.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №44022416 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.23-25); 2) додаткової угоди №28461-01/2026 від 24.04.2026 до договору про надання правової допомоги №44022416 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ФОП ОСОБА_2 (а.с.26); 3) акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги №28461-01/2026 від 24.04.2026, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.9); 4) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ» Стар Файненс Груп» щодо стягнення кредитної заборгованості від 01.04.2026 (а.с.14).

У зв`язку з цим, судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій цивільній справі надавала ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавала ОСОБА_2 як адвокат, тому у задоволенні прохання позивача про стягнення з відповідача 6000 грн в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_2 , слід відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Водночас, суд відхиляє такі засоби доказування, що долучені позивачем до позову, як копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності серії КС №11628/10 від 29.07.2024, яким документована адвокат Горобей Р.Г. (а.с.40), та копія посвідчення адвоката України, яким документована адвокат Горобей Р.Г (а.с.41), оскільки, як встановлено судом з матеріалів цивільної справи, правничу допомогу позивачу в означеній цивільній справі ОСОБА_2 надавала позивачу не як адвокат, а як фізична особа-підприємець.

Що стосується прохання позивача, що викладене в п.3 прохальної частини позовної заяви від 15.05.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №382 від 01.05.2026 (а.с.30).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 24190 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» задоволено частково, в розмірі 18190 грн, що складає 75,20% від ціни позову (18190 грн / 24190 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2002,12 грн, тобто 75,20% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,7520).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 18 190 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 8190 грн - заборгованість за процентами. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2002,12 грн - судового збору. Водночас, витрати позивача на професійну правничу допомогу розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором надання кредиту №28461-01/2026 від 13 січня 2026 року в розмірі 18 190 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто) гривень, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 8190 (вісім тисяч сто дев`яносто) гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» 2002 (дві тисячі дві) гривні 12 (дванадцять) копійок судового збору.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу не здійснювати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 23 липня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», ЄДРПОУ: 44022416, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко