Рішення № 138426802, 22.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №758/20889/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором №809201 від 01 червня 2023 року в розмірі 14434,99 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №809201, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 2500,00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а споживач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, передбачені договором. Вказаний кредитний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачці кредитні кошти.

У подальшому, на підставі договору факторингу №01022024-1 від 01 лютого 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло належне первісному кредитору право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі до відповідачки за кредитним договором №809201 від 01 червня 2023 року. Через неналежне виконання відповідачкою зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 14434,99 грн, яка складається з: 2499,99 грн - заборгованості за тілом кредиту та 11935,00 грн - заборгованості за процентами. У зв`язку з цим представник позивача просить задовольнити позов та стягнути з відповідачки зазначену заборгованість і судові витрати.

До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 30), у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Відзиву на позовну заяву, заяви про розгляд справи за її відсутності, клопотання про відкладення розгляду справи, доказів погашення заборгованості або власного розрахунку заборгованості до суду не подала.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Ураховуючи належне повідомлення відповідачки про розгляд справи, її неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши подані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №809201.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредит надається Товариством споживачу на споживчі потреби на умовах строковості, зворотності та платності, а споживач зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у строки та в порядку, визначені договором і графіком платежів.

Згідно з п.1.2 кредитного договору сума кредиту становить 2500,00 грн.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору строк кредитування становить 360 днів, а датою повернення кредиту є 26 травня 2024 року.

Згідно з п.1.4 кредитного договору періодичність сплати процентів становить 30 днів. Кількість платежів та їх розмір визначені графіком платежів, який є додатком №1 до договору.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка є фіксованою та становить 2,20 відсотка від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,01 відсотка від суми кредиту за кожен день користування кредитом за умови виконання споживачем визначених договором умов у встановлений строк. У разі невиконання таких умов проценти підлягають перерахунку за стандартною процентною ставкою.

Згідно з п.2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються споживачу у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.1 кредитного договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту за методом «факт/факт».

Згідно з п.9.2 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін і діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Таким чином, зі змісту кредитного договору №809201 від 01 червня 2023 року вбачається, що сторони погодили суму кредиту, строк кредитування, дату остаточного повернення кредиту, періодичність платежів, стандартну та знижену процентні ставки, порядок нарахування процентів, безготівковий спосіб надання кредитних коштів, а також обов`язок відповідачки повернути кредит і сплатити передбачені договором проценти у визначені строки.

Судом досліджено додаток №1 до кредитного договору №809201 від 01 червня 2023 року, який є графіком платежів. Із цього документа вбачається, що за умови застосування зниженої процентної ставки загальна вартість кредиту для відповідачки становила 20657,50 грн, з яких 2500,00 грн - сума кредиту та 18157,50 грн - проценти за користування кредитом. Графік передбачав здійснення дванадцяти платежів із періодичністю 30 днів та остаточне погашення кредиту 26 травня 2024 року.

У поясненні до графіка платежів зазначено, що в разі невиконання умов для застосування зниженої процентної ставки проценти підлягають перерахунку за стандартною процентною ставкою, а загальна сума платежів за договором становитиме 22300,00 грн, з яких 2500,00 грн - сума кредиту та 19800,00 грн - проценти.

Із паспорта споживчого кредиту, який надавався споживачу до укладення кредитного договору, вбачається, що відповідачці було повідомлено основні умови кредитування, зокрема суму та строк кредиту, спосіб надання коштів, тип і розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту та наслідки невиконання зобов`язань.

Паспорт споживчого кредиту у сукупності з кредитним договором та додатком до нього підтверджує, що відповідачка до укладення договору мала можливість ознайомитися з умовами кредитування, строками внесення платежів, розміром процентів і загальною вартістю кредиту.

Судом також досліджено інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг та довідку про ідентифікацію, з яких вбачається, що під час оформлення кредиту відповідачка надала первісному кредитору свої персональні та контактні дані, реквізити документа, що посвідчує особу, РНОКПП, адресу проживання, номер мобільного телефону та реквізити платіжної картки.

Оцінюючи належність і допустимість доказів укладення кредитного договору, суд виходить із того, що такий договір було укладено в електронній формі, а тому факт його укладення має встановлюватися з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.ч.3, 6, 8, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції у порядку, визначеному законом. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту п.9.6 кредитного договору вбачається, що договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони кредитодавця електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним із моменту його підписання електронним підписом споживача, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який направляється на повідомлений споживачем номер мобільного телефону.

Кредитний договір №809201, додаток №1 до нього, паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором C245 01 червня 2023 року о 20 годині 50 хвилин.

Із довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор C245 був направлений 01 червня 2023 року на номер мобільного телефону, зазначений відповідачкою, після чого використаний для акцепту кредитного договору.

Суд враховує, що кредитний договір, додаток до нього, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення та довідка про ідентифікацію у своїй сукупності підтверджують послідовність дій, необхідних для укладення електронного договору: надання персональних і контактних даних та реквізитів банківської картки, ознайомлення з умовами кредитування, отримання одноразового ідентифікатора, введення такого ідентифікатора та акцепт умов договору.

Використання відповідачкою одноразового ідентифікатора з метою підписання кредитного договору є дією, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та умов договору прирівнюється до підписання договору власноручним підписом у письмовій формі.

Тому суд приходить до висновку, що кредитний договір №809201 від 01 червня 2023 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 належним чином, у письмовій електронній формі.

Подібні правові висновки щодо електронної форми договору викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21, у яких суд касаційної інстанції виходив із того, що електронний договір, укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умови підтвердження відповідної ідентифікації особи та прийняття нею умов договору, є належним способом укладення договору у письмовій формі.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 01 червня 2023 року о 20 годині 52 хвилини на платіжну картку № НОМЕР_2 було успішно перераховано 2500,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 246157388.

Крім того, на виконання ухвали суду від 22 червня 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» повідомило, що платіжна картка, реквізити якої зазначені у кредитному договорі, була емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 01 червня 2023 року на відповідний рахунок було зараховано кредитні кошти у сумі 2500,00 грн. Банк також підтвердив проведення верифікації клієнта.

Суд враховує, що попередні відповіді банку, у яких не було підтверджено належність платіжної картки відповідачці, були надані за результатами перевірки помилково зазначених анкетних даних. Такі відповіді не спростовують відомостей, наданих банком після перевірки правильних даних відповідачки та реквізитів платіжної картки.

Зазначені у повідомленні платіжного сервісу та відповіді банку відомості про одержувача коштів, суму переказу, дату операції та номер платіжної картки узгоджуються з даними кредитного договору, інформаційного повідомлення, довідки про ідентифікацію і графіка платежів.

За таких обставин суд оцінює наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку і доходить висновку, що вони підтверджують факт укладення відповідачкою кредитного договору, її ідентифікацію як позичальниці, зазначення реквізитів платіжної картки для зарахування кредитних коштів, а також здійснення первісним кредитором переказу 2500,00 грн за кредитним договором №809201.

Після отримання кредитних коштів у відповідачки виник зустрічний обов`язок виконати умови кредитного договору, тобто повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначені договором строки.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона, тобто боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, тобто кредитора, певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка належним чином взятих на себе зобов`язань не виконала. Із розрахунку заборгованості вбачається, що протягом періоду дії договору відповідачкою було сплачено 7,26 грн, з яких 7,25 грн зараховано у рахунок сплати процентів та 0,01 грн - у рахунок погашення тіла кредиту.

Після невиконання відповідачкою умов, необхідних для подальшого застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснювалося за стандартною ставкою 2,20 відсотка на день від фактичного залишку кредиту. За період із 30 червня 2023 року по 01 лютого 2024 року, тобто протягом 217 днів, на залишок тіла кредиту було нараховано 11935,00 грн процентів.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №809201 вбачається, що станом на 01 лютого 2024 року за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 14434,99 грн, яка складається з: 2499,99 грн - заборгованості за тілом кредиту та 11935,00 грн - заборгованості за процентами.

Суд враховує, що нарахування процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, розмір щоденного нарахування відповідає стандартній процентній ставці та фактичному залишку кредиту, а загальна сума процентів арифметично узгоджується з поданим розрахунком. Штрафи, пеня, комісія або проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, до стягнення не заявлені.

Відповідачкою контррозрахунку заборгованості не подано, доказів неправильності нарахування процентів, погашення боргу, припинення зобов`язання іншим способом або оспорення кредитного договору суду не надано.

Позивачем також вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору, зокрема відповідачці направлялася досудова вимога про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №809201, однак заборгованість добровільно погашена не була.

Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору та виникнення у відповідачки грошового зобов`язання відбулася заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», як фактором, було укладено договір факторингу №01022024-1, за умовами якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких визначений у реєстрі боржників.

З акта приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року вбачається, що первісний кредитор передав, а позивач прийняв реєстр, який містив відомості щодо 11550 боржників із загальною сумою заборгованості 180521381,22 грн.

Із витягу з реєстру боржників вбачається, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №809201 від 01 червня 2023 року в загальному розмірі 14434,99 грн, з яких 2499,99 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11935,00 грн - заборгованість за процентами.

Виконання позивачем зобов`язань за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією №74877 від 01 лютого 2024 року про перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» фінансування у розмірі 2528538,65 грн.

Доказів того, що договір факторингу №01022024-1 від 01 лютого 2024 року визнаний недійсним, розірваний, припинений або що право вимоги за кредитним договором №809201 не перейшло до позивача, матеріали справи не містять. Відповідачкою таких доказів суду також не подано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним позивачем у даній справі, оскільки саме до нього перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №809201 від 01 червня 2023 року.

Кредитний договір №809201 від 01 червня 2023 року недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів його несанкціонованого укладення від імені відповідачки, повного погашення заборгованості або припинення зобов`язання іншим способом матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №809201 від 01 червня 2023 року в загальному розмірі 14434,99 грн, яка складається з 2499,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 11935,00 грн заборгованості за процентами, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04, п.269) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність, необхідність і розумність розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер на надання правничої допомоги, акт №1146 наданих послуг від 08 грудня 2025 року, детальний опис наданих послуг, а також документи, що підтверджують повноваження представника позивача.

Із зазначених документів вбачається, що правнича допомога надавалася саме у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №809201, а Адвокатське об`єднання «Апологет» є зареєстрованою юридичною особою, представником позивача виступає адвокат Усенко Михайло Ігорович.

Із договору, акта наданих послуг та детального опису наданих послуг вбачається, що позивачем заявлено до відшкодування 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Детальний опис містить перелік виконаних робіт, зокрема усну консультацію щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви та її подання до суду. Загальна тривалість зазначених робіт визначена у 6 годин 30 хвилин.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки, суд враховує не лише факт їх документального підтвердження, але й критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. При цьому суд бере до уваги, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, подання великої кількості заяв по суті спору, участі представника у судових засіданнях чи формування нової або складної правової позиції, оскільки спір стосується типових правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а судова практика з даної категорії справ є усталеною.

Крім того, суд враховує ціну позову, характер спору, обсяг фактично наданих послуг, типовість підготовлених процесуальних документів, відсутність необхідності у тривалому судовому розгляді та те, що справа не містить складних фактичних або правових питань, які б об`єктивно вимагали значного обсягу часу адвоката.

Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є завищеним і не відповідає критерію співмірності. За таких обставин суд вважає, що до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме у розмірі 4000,00 грн, а у задоволенні вимоги про стягнення решти витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн слід відмовити.

Крім того, позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією №39703 від 12 грудня 2025 року.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, - на відповідача.

Враховуючи наведене, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.133, 137, 141, 247, 263, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №809201 від 01 червня 2023 року в розмірі 14434,99 грн (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 99 копійок), яка складається з: 2499,99 грн - заборгованості за тілом кредиту та 11935,00 грн - заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 14 грудня 1998 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.