Вирок № 138426798, 23.07.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1108/26

Провадження № 1-кп/559/187/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Дубно Рівненської області, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей та є опікуном неповнолітньої дитини-інваліда, інваліда 3-ої групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_6 03.01.2026 в темну пору доби приблизно о 05 год. 55 хв., діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем Renault ZOE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі «Київ - Чоп» зі сторони м. Дубно в напрямку м. Рівне, в порушенням вимог пунктів 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в межах 359 км + 600 м вказаної автодороги, в с. Крилів, Дубенського району, Рівненської області, перетнувши лінію дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), перетинати яку забороняється, виїхав на ліву смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем KIA RІO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зустрічним автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався за останнім.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля KIA RІO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події. Пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження, від яких померла у автомобілі швидкої медичної допомоги під час госпіталізації до КНП «Дубенська міська лікарня», а інший пасажир вказаного автомобіля - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого поперечного перелому правої ключиці з повним зміщенням, осаднених ран на чолі та підборідді, які по критерію тривалого розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Порушення ОСОБА_6 вимог п.10.1 ПДР, що вимагає від водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та п.12.1 ПДР, що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєному визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та підтвердив фактичні обставини справи. Пояснив, що вранці 03.01.2026 керував автомобілем Renault ZOE та рухався по автомобільній дорозі Київ Чоп в напрямку м. Рівне. Перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем KIA RІO, який рухався назустріч та автомобілем Volkswagen Golf. Розуміє, що грубо порушив правила дорожнього руху, що призвело до трагічних наслідків, шкодує про вчинене ним правопорушення. Повністю визнав заявлені позовні вимоги потерпілих та зазначив, що потерпілому ОСОБА_13 частково відшкодував шкоду в сумі 120 тисяч гривень.

Представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 подав до суду заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_13 .

Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилася, попередньо надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, оскільки перебуває на навчанні в Польщі.

Представник потерпілих ОСОБА_8 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, але просив врахувати часткове відшкодування шкоди ОСОБА_13 .

Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджував усі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

При цьому судом з`ясовано: чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та загибель кількох осіб. Обставини вчинення даного кримінального правопорушення (злочину) встановлені та підтвердженні матеріалами кримінального провадження.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, і у результаті якого настали незворотні наслідки у вигляді смерті двох людей, у тому числі дитини, та ще одному потерпілому заподіяно тілесні ушкоджень середнього ступеня тяжкості, особу винного, який є не судимий, інвалід 3-ої групи, на утриманні якого знаходяться двоє неповнолітніх дітей та є опікуном неповнолітньої дитини-інваліда, характеризується позитивно, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 , не встановлено.

Проаналізувавши обставини в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 основне покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Навіть наявність пом`якшуючих обставин, інших встановлених в справі обставин у своїй сукупності, на переконання суду, не настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального реального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Натомість вище перелічені обставини надають суду можливість призначити покарання в мінімальних межах санкції кримінального Закону.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 неможливе без його ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

У даному кримінальному провадженні заявлений цивільний позов ОСОБА_13 та ОСОБА_12 від імені яких діє представник - адвокат ОСОБА_8 до ОСОБА_6 та ПАТ СК «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_8 попередньо подавши відповідну заяву та підтвердивши її у судовому засіданні просив провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ СК «Еталон» закрити у зв`язку з відмовою цивільного позивача від позовних вимог, при цьому просив стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду, завдану злочином, на користь ОСОБА_12 в сумі 1 млн. гривень та на користь ОСОБА_13 1 млн. грн., врахувавши часткове відшкодування ОСОБА_6 120 тис. грн..

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник позов в частині стягнення моральної шкоди завданої злочином на користь ОСОБА_13 та ОСОБА_12 визнали. Обвинувачений зобов`язується відшкодувати кошти.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить з того, що внаслідок кримінального правопорушення потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заподіяно моральну шкоду, адже загибель близьких людей, спричинила стрес, душевні страждання та переживання рідним. Обвинувачений ОСОБА_6 цивільний позов у цій частині визнав, частково відшкодував завдану шкоду та в судовому засіданні зазначив, що має намір в подальшому відшкодовувати її потерпілим. Беручи до уваги визнання обвинуваченим позовних вимог і часткове добровільне відшкодування шкоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих заявленої моральної шкоди частково з урахуванням відшкодованої частини.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч.3 ст. 61 КПК України цивільний позивач має право відмовитися від цивільного позову до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 3,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом

Оскільки представником потерпілих адвокатом ОСОБА_8 подано заяву та вказану позицію він підтримав в судовому засіданні про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ СК «Еталон», суд приймає відмову цивільного позивача від позову і закриває провадження в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

У даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07.01.2026 накладено арешт на три автомобілі як на речові докази, тому їх необхідно скасувати згідно з ч.4 ст. 174 КПК України та повернути їх власникам згідно з ч.9 ст.100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз складають 57 049,60 грн., що відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 118, 123, 124, 174, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_6 відраховувати з 23.07.2026.

На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання зарахувати період перебування ОСОБА_6 під вартою з 03.01.2026 по 22.07.2026 включно з розрахунку день за день.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Прийняти відмову цивільного позивача ОСОБА_13 , який є одночасно законним представником ОСОБА_12 , від позову до ПАТ СК «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої злочином. Провадження в частині цивільного позову ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , від імені якого діє представник адвокат ОСОБА_8 , до ПАТ СК «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, - закрити.

Позовні вимоги ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 880 000 (вісімсот вісімдесят тисяч ) гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_12 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_13 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 1 000 000 (один мільйон ) гривень.

Скасувати арешти автомобілів марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки «KIA RІO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , марки «Renault ZOE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що накладені ухвалами слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07.01.2026.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - залишити в користуванні власника ОСОБА_10 ;

- автомобіль марки «KIA RІO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути потерпілому ОСОБА_13 ;

- автомобіль марки «Renault ZOE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути первісному власнику ОСОБА_14 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 57 049,60 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням судових експертиз.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1